ОСОБЛИВОСТІ СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ Й ДО ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ ЕКОЛОГІЧНІ КАТАСТРОФИ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено його об’єкт, предмет і мету; сформульовано гіпотезу і завдання; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи.

У розділі І “Екологічні катастрофи та їх соціально-психологічні наслідки” розглянуто загальні питання надзвичайних ситуацій як таких, що порушують нормальні умови життя і діяльності людей на об'єкті або території; визначено основні види та особливості надзвичайних ситуацій; окреслено структуру Чорнобильської аварії як надзвичайної ситуації та екологічної катастрофи; показано стресогенність екологічної катастрофи як чинник зміни образу життя в умовах необхідності адаптуватися до нового середовища існування. Сучасний період розвитку суспільства характеризується зростаючими суперечностями між людиною та навколишнім природним середовищем. У результаті економічного розвитку рівень антропогенного впливу на біосферу наблизився до критичного і загрожує незворотними наслідками для світової цивілізації в цілому.

Дані про надзвичайні події в Україні почали реєструватися з 1992 року. Постановою  Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. № 1099 “Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій” затверджено положення  про класифікацію надзвичайних ситуацій (НС). Згідно з ним, загальними ознаками НС є: наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності; заподіяння економічних збитків; істотне погіршення стану довкілля.

Окрім нормативних документів, існують авторські спроби вчених різних галузей науки (географів, психологів, екологів) створити власні універсальні класифікації катастрофічних подій. Зокрема, А.П.Голіков поділяє катастрофи залежно від сфери їх виникнення на природні (стихійні), техногенні, екологічні та космічні. Дещо іншу градацію пропонує О.Поклад, виділяючи катастрофи природні, техногенні, військові та історико-економічно-побутові. Наявні класифікації катастроф, на нашу думку, об’єднують дві суттєві ознаки: 1) всі різновиди лиходійних подій негативно впливають на навколишнє середовище та змінюють умови життєдіяльності людей; 2) реагування людини на будь-яку несприятливу подію залежить від можливості або неможливості повернення  до звичного способу життя.

Аварія на Чорнобильській атомній електростанції, за класифікацією МАГАТЕ, належить до глобальних екологічних катастроф, що викликають тотальне руйнування підвалин життєдіяльності населення не тільки “районів розташування” ядерного об’єкта, а й інших регіонів, та вимагають мобілізації ресурсів усього світового співтовариства для подолання їх наслідків. Численні експериментальні та теоретичні дослідження свідчать про важливість та неминущу (не зважаючи на 19-й рік поставарійного періоду) актуальність досліджень, пов'язаних з категоріями “катастрофа”, “надзвичайна ситуація”, “причини аварії”, “особливості ЧАК (Чорнобильської атомної катастрофи)”, “наслідки ЧАК”.

Чорнобильська аварія як екологічна катастрофа має як спільні ознаки з іншими видами катастроф, так і абсолютно своєрідні характеристики. Ю.М.Швалб виокремлює такі особливості Чорнобильської катастрофи:
1) катастрофа має чітко зафіксований початок, але не має окресленої стадії завершення; 2) радіаційне випромінювання, як основний екстремальний фактор, не має зовнішніх ознак, які людина могла б розпізнавати органами чуття;
3) безпосередньо радіаційне випромінювання є мультифакторним; 4) неможливо відокремити прямі та побічні негативні наслідки аварії.

В той же час, Чорнобильська катастрофа має всі ознаки надзвичайної ситуації; дослідники (Ю.О.Баранов, О.П.Мухін, В.С.Мухіна, М.М.Решетніков, С.В.Чермянін), вказуючи на особливості реагування населення на природні та техногенні аварії, відмічають чимало поведінкових реакцій, що були характерні і для постраждалих від ЧАК.

Протягом майже 15 років після аварії провідною методологічною основою соціологічних, медичних та психологічних досліджень була  стресогенна концепція. Дослідження, що проводилися Ю.О.Александровським, В.І.Лисенком, В.О.Скребцем, Л.М.Юр’євою, С.І.Яковенком, дозволяють відносити екологічні катастрофи в цілому, і Чорнобильську аварію зокрема, до сильних та стійких стресогенних чинників. Але, окрім безумовно наявних (особливо в перші поставарійні роки) психічних травм та розладів внаслідок стресу, аварія на ЧАЕС призвела до суттєвих змін у звичному, сталому образі життя великої кількості людей.

Проведений аналіз досліджень наслідків Чорнобильської катастрофи показує, що наслідки ЧАК є мультифакторними, але з психологічної точки зору можна виокремити два провідних фактори: по-перше, це надзвичайний за силою та тривалістю стрес, який переживала й досі переживає величезна кількість людей (за різними даними від 3 до 5 мільйонів постраждалих); по-друге, це катастрофічні екологічні наслідки, які потребують значних змін у способах та формах організації життєдіяльності людей на забруднених територіях. З часом сила впливу стресогенного фактору деякою мірою знижується, а негативні екологічні наслідки, навпаки, мають тенденцію до зростання, що призводить до поступового усвідомлення необхідності внесення змін та коректив у сталий спосіб життя декількох поколінь населення, постраждалого від екологічного лиха. Діти й підлітки виявилися найбільш постраждалими категоріями населення, бо вони стали жертвою як первинних (радіоактивне опромінення), так і вторинних (переживання дорослих та повсюдна негативна інформація) чинників травматизації, та змушені будувати своє життя за умов тривалої екологічної катастрофи. Наразі необхідним є впровадження у суспільну свідомість та практику оптимально-адаптивних програм та моделей поведінки для потерпілого населення, на відміну від існуючих астено-депресивних або агресивно-конфліктних стратегій виживання, що були характерними для первинних посткатастрофних етапів.

У розділі ІІ “Оцінка змін у якості та способі життя населення, яке проживає на “чистих” та радіаційно забруднених територіях” подано загальну організаційну схему емпіричної частини дослідження та описано теоретичну модель категорії “спосіб життя” в соціально-психологічному аспекті; вказано особливості побудови емпіричної системи об’єктивних показників якості життя та їх порівняльну характеристику на “чистих” і радіаційно забруднених територіях; представлено аналіз суб’єктивних оцінок зміни якості життя серед населення чистих та постраждалих районів із співвіднесенням їх із значеннями об’єктивних показників.

Проведений аналіз дозволив побудувати робочу соціально-психологічну модель оцінки якості життя індивіда та спільноти. Розробляючи дану модель, ми виходили з того, що така оцінка є одним з різновидів експертизи і тому має будуватися як порівняльна оцінка. Підґрунтям для порівняння можуть слугувати три фактори. По-перше, це деякий встановлений стандарт якості життя, який використовується переважно у міжнародних соціально-економічних оцінках; по-друге, це міжрегіональні відмінності; по-третє, це відмінності, які виникають на одній і тій самій території або у спільноті з плином часу. Враховуючи специфіку постчорнобильської ситуації, первиною основою для оцінки якості життя ми обрали часовий показник змін, а міжрегіональний чинник слугував показником об’єктивності оцінювання.

Отже, ми вважаємо, що в ситуації розгортання екологічної катастрофи оцінка якості життя має здійснюватись як оцінка змін об’єктивних умов та соціально-психологічних характеристик життєдіяльності людей на постраждалих територіях. На основі такого розуміння нами була розроблена дослідницька модель, що складається з 4 компонентів:  1) об’єктивних показників змін умов життєдіяльності; 2) суб’єктивних показників сприйняття змін, що відбулися;
3) соціально-психологічних характеристик способу життя; 4) індивідуально-психологічних характеристик ставлення до життя.

Програма емпіричної частини дослідження складалася з 4 етапів:

На першому етапі вирішувалась задача визначення об’єктивних змін у характеристиках якості життя спільноти за останні 15 років та збір емпіричних даних. На основі аналізу соціологічних підходів було визначено перелік показників способу та якості життя (близько 150 емпіричних показників, які було угруповано у 6 узагальнених), за якими було зібрано первинну інформацію в Чернігівському обласному управлінні статистики.

На другому етапі вирішувалась задача отримання суб’єктивних оцінок змін у якості життя населення за останні 10-15 років на територіях його постійного проживання, що здійснювалося за допомогою спеціально створеної анкети-опитувальника. Зіставлення оцінок респондентів із значеннями об’єктивних показників дозволило виявити рівень та якість їх адекватності чи неадекватності.

На третьому етапі вирішувалась задача аналізу загальних соціально-психологічних характеристик способу життя за векторною моделлю Ю.М.Швалба.

На четвертому етапі за допомогою стандартизованих психодіагностичних методик вирішувалась задача порівняльної характеристики індивідуально-психологічних властивостей населення забруднених та чистих територій.

Порівняльна оцінка здійснювалась на базі зіставлення даних щодо постраждалих та “чистих” регіонів Чернігівської області (по 7 районів).

У ході дослідження нами було отримано дані, які дозволяють стверджувати безумовну наявність як змін в умовах життєдіяльності людей, так і суттєвих відмінностей у об’єктивних показниках соціально-економічної та екологічної сфер чистих та забруднених районів (при узагальненні емпіричних даних показники змін були уніфіковані за умовною 100-бальною шкалою). У таблиці 1 наведено дані, що характеризують зміни у об’єктивних умовах життя, які відбулися протягом 15 років.