ГЕНДЕРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ СМЫСЛОВОЙ СФЕРЫ ЛИЧНОСТИ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ ПРАВОНАРУШИТЕЛЕЙ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, що досліджується,  сформульовані мета і задачі роботи, визначено об′єкт і предмет дослідження, показано наукову новизну й практичну цінність, подано структуру дисертації.

У першому розділі „Основні напрямки психології злочинності та особливості формування особистості правопорушників у вітчизняній і закордонній психології” розглянуто основні підходи до вивчення причин злочинної поведінки з точки зору історії пізнання  питання в різних наукових галузях: права, криміналістики, соціології, філософії, психології (загальної, юридичної, соціальної).

Над проблемою психології злочинця на початку  ХІХ століття  працювали: В.К. Єлпатьєвський, П.Д. Лодій, Л.С. Гордієнко, Хр. Штельцер та ін. В кінці ХІХ ст. з’являються праці І.С. Баршева, К.Я. Яновича-Яневського, А.У. Фрезе, Л.Є. Владимирова, Гофбауера, І. Фридріха та ін., в яких висловлювались ідеї прагматичного використання психологічних знань про особистість злочинця в діяльності судових і слідчих органів.

У соціологічній школі кінця ХІХ ст. - початку ХХ ст. (Ж. Кетле, Е. Дюркгейм, П. Дюпоті, М. Вебер, Л. Леві-Брюль та ін.), а також у ряді соціально-психологічних теорій злочинності американських соціальних психологів (Р. Мертона, Ж. Старленда, Д. Матса, Т. Сайкса, Е. Глюка) підкреслювався вплив соціальних чинників на формування особистості злочинця.

Питанню вивчення  психології злочинця приділяли й приділяють велику увагу А.Р. Ратінов, К.Є. Ігошев, В.В. Глазирін, А.В. Дулов, В.Л. Васильєв, В.А Ядов та ін. Кудрявцев В.М. запропонував розглядати під час опису особистості злочинця демографічні дані, характеристики правосвідомості та комплекс його особистісних властивостей. П.С. Дагєль виділив специфічні риси особистості, які характерні тільки злочинцям.

Ідею ціннісно-нормативного підходу до розуміння ядра особистості злочинця розробляли А.І. Долгова, Л.В. Перов, А.Р. Ратінов та ін. Проблему мотива і мотивації злочинних діянь розробляли Б.А. Вікторов, Б.С. Волков, Б.С. Хоразишвілі, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, П.С. Дагєль, Д.П. Котова, Ю.М. Лівшиць, А.П. Тузов, Н.А. Барановський та ін. Проблему особистнісних рис злочинця досліджував Ж. Пінатель.

Більшість сучасних досліджень зазначеної проблеми свідчать, що злочинна поведінка не буває прямим наслідком лише безпосередньо впливаючих чинників. У поведінці людини система зовнішніх обставин переломлюється через систему сформованих ціннісних орієнтацій, особливостей цілеположення та ціледосягнення, психодинамічних особливостей саморегуляції.

Проблемами підліткової злочинності займались В.Ф. Пірожков, О.Є. Лічко, В.М. Кудрявцев, І.С. Кон та ін. Згідно за даними їх досліджень характерною рисою підлітків-правопорушників є соціальна та емоційна незрілість. Провідною ланкою в процесі становлення делінквентної особистості є поява стійких аморальних поглядів, спотворених понять про моральні цінності.

Проблема цінностей знаходиться в центрі уваги філософів, психологів, соціологів. Спостерігається зростання інтересу до специфіки духовного світу особистості, її ціннісних орієнтацій та регуляції поведінки й діяльності в роботах філософів (С.Ф. Анісімова, Л.М. Архангельського, В.С. Багірова, В. Франкла та ін), психологів (А.М. Леонтьєва, Б.С. Братуся, А.А. Бодальова, А.А. Деркача, М.І. Бобнєва, Б.М. Мастєрова, М. Рокіча, А. Маслоу та ін.), соціологів (В.Г. Алексєєва, В.Г. Асмолова, В.С. Бакірова, О.І. Зотова, П. Сорокіна та ін.).

У практиці судово-психологічної та психолого-психіатричної експертизи все частіше фіксуються випадки немотивованої противоправної поведінки підлітків. Аналіз смислової сфери особистості дозволяє зрозуміти “внутрішні” причини та чинники, що обумовлюють  соціально-ненормативну, в тому числі кримінальну поведінку, особливості кругозору суб’єктів, що демонструють різні форми такої поведінки.

Вивчення гендерних аспектів протиправної поведінки та психологічних особливостей неповнолітніх правопорушників дозволяє краще зрозуміти природу та причини делінквентності юнаків та дівчат.

Нерівномірність фізичного, гормонального та психосоціального розвитку підштовхує підлітка заново осмислити й оцінити свою гендерну ідентичність у всіх її соматичних, психічних та поведінкових проявах.

Оцінка нормативності жіночої та чоловічої поведінки залежить від етнокультурних параметрів, тому що статеві ролі можуть різнитися в залежності від суспільних очікувань та вимог. Процес виховання може згладити або загострити відхилення та відбитися на становленні делінквентних форм поведінки.

Теоретичні дослідження в кримінології в більшості орієнтовані на пояснення чоловічої злочинності. Частіше за все жіноча злочинність розглядається в аспекті проституції. Однак, структура злочинності жінок має свою специфіку: жінки в 6 разів частіше, ніж чоловіки, чинять крадіжки державного майна в особливо великих розмірах, в 2 рази більше — крадіжки особистого майна. Серед засуджених жінок менше осіб, що учинили насильницькі злочини, особливо тяжкі злочини. Проте жіноча злочинність зростає швидше, ніж чоловіча і має якісно новий характер. Часто жінка не тільки очолює злочинну групу, а й організує та чинить найбільш жорсткі та витончені злочини.

Недостатність гендерних досліджень призводить до того, що ми до цього часу мало знаємо, чим відрізняються причини жіночої злочинності від чоловічої. Проте система превенції та корекції делінквентної поведінки, особливо у неповнолітніх правопорушників, буде більш ефективною, якщо її диференціювати у відношенні до гендерних особливостей.

У другому розділі  „Гендерні характеристики смислової сфери особистості неповнолітніх правопорушників” наводяться характеристика груп досліджуваних, методів та отриманих результатів дослідження, аналізуються гендерні характеристики та особливості структури та змісту смислової сфери неповнолітніх правопорушників.

У якості аспектів смислової сфери неповнолітніх правопорушників вивчалось: особливості смисложиттєвих орієнтацій, прагнення суб’єктів до стимуляції, а також особистнісний смисл, який надають неповнолітні правопорушники різним автобіографічним подіям.

Загальна тенденція гендерних відмінностей у  сформованості смисложиттєвих орієнтацій у неповнолітніх правопорушників, стосується наступного. Достовірно більше юнаків, ніж дівчат характеризується низьким рівнем осмисленості життя (78% проти 32%, різниця значима на рівні p<0,01). Дівчата, у порівнянні з юнаками, відрізняються переважно середнім рівнем осмисленості життя (p<0,01). Високі показники з наявності смислу життя отримали лише 3% юнаків і 10% дівчат (різниця достовірна на рівні p<0,05).

Юнаки достовірно частіше, ніж дівчата, вважають, що події в житті не підвладні свідомому контролю. Дівчата ж частіше оцінюють себе як здатних побудувати життя у відповідності зі своїми цілями й уявленнями про її смисл. Вдвічі більше дівчат, ніж юнаків (66% проти 31%, p<0,01) вважають, що людина може контролювати своє життя, приймати рішення та втілювати їх. Низьким локусом контролю - життя відрізняються  30% дівчат та 66% юнаків (p<0,01). Вірогідно більше юнаків, ніж дівчат, вважають, що життя людини непідвладне свідомому контролю, і що безглуздо будь-що загадувати на майбутнє (низьким локусом контролю - життя відрізняються  30% дівчат та 66% юнаків (p<0,01)).

Достовірно більше дівчат, ніж юнаків (60% проти 36%, p<0,01) вважають себе здатними створити життя у відповідності до уявлень про її смисл та своїх життєвих планів. Не вірять в свої сили контролювати події власного життя лише14% дівчат, тоді як серед юнаків таких виявилося 58% (p<0,01).

Націленість дівчат на майбутнє обумовлює відмінності у відношенні до процесу життя, тобто до сучасності. Дівчата вище, ніж юнаки, оцінюють наповненість смислом сучасного, частіше осмислюють перебування в місцях позбавлення волі, розцінюють цей період як перехідний, черпають у майбутній реалізації життєвих цілей смисл для існування в теперішньому .