ПСИХОЛОГО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНІХ ПРАЦІВНИКІВ ОВС У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність та сучасний стан розробки  проблеми, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Сформульовано об’єкт, предмет, мета і задачі дослідження та вказані використані в ньому методи. Викладено основні положення, які складають наукову новизну, теоретичне та практичне значення досягнутих у ході дослідження результатів.

Перший розділ „Сучасні уявлення про психологічні основи професійної підготовки в системі ОВС” містить дані теоретичного дослідження проблеми становлення майбутніх фахівців і особливості цього процесу при підготовці працівників органів внутрішніх справ. Проаналізовано літературні джерела, присвячені обґрунтуванню різними авторами підходів у вирішенні проблеми професійної підготовки. При цьому наголошується на тому, що проблема діяльності особистості вирішувалась в роботах Б.Г.Ананьєва, А.Н.Леонтьєва, Л.К.Виготського, К.К.Платонова, Б.Ф.Ломова та ін., і досить добре розроблена.

Доведено, що більшість авторів підтримують особистісно-діяльнісний підхід до вирішення цієї проблеми і визначають, як головне, участь у діяльності особистості, від психологічних особливостей якої і будуть залежати результати самої діяльності.

Розглядаються також роботи, в яких досліджувалися аспекти професійної діяльності і підкреслюється, що вона є однією зі складових активності особистості (А.Н.Лєонтьєв, Г.В.Суходольський), і що її направленість зумовлюється установками (Д.Н.Узнадзе).

Якісний аналіз особливостей професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ зроблено у досліджених (С.І.Яковенко, В.С.Медведєва, О.Д.Сафіна, О.В.Тімченка). При цьому  питома вага  робіт, присвячених проблемі професійної підготовки майбутніх фахівців для цієї системи, значно менша.  Так, відомі  дослідження первинної (протягом місяця) адаптації до умов навчання курсантів (О.О.Назаров, 2000), особливостей їх Я-концепції (П.В.Макаренко, 2001) та деякі інші, в яких вирішувались питання адаптації курсантів вищих навчальних закладів системи МВС. 

Але, на жаль, ні в цих, ні в багатьох інших дослідженнях автори не ставили собі за мету з’ясувати взаємозв’язок між психологічними умовами навчання та їх впливом на соматичне здоров’я курсантів. Не знайшли також розв’язання питання дії на курсантів системи ОВС правової регламентації, при цьому, безумовно, не знайдено й шляхів корекції впливу цих чинників. З огляду на сказане,  в нашому дослідженні головним  вважаємо визначення негативного впливу факторів навчання та служби курсантів на їх особистість і шляхи оптимізації її формування на тлі процесу професійної підготовки.

Другій розділ „Організація та методи дослідження” містить дані стосовно особливостей навчання в вузах системи МВС, обґрунтування принципов відбору курсантів для дослідження і методи, які для нього використовувалися. Так, до особливостей навчання у вузах закритого типу можна віднести: підлеглість курсантів суворому розпорядку, обов’язковому виконанню безлічі інструкцій, наказів, вказівок, які часто здійснюються в авторитарному  стилі керівництва. Тут існує інститут начальників, курсових офіцерів, командирів підрозділів.

Для вивчення адаптивності, емоційної та потребово-мотиваційної сфер, було відібрано 171 курсант, віком від 17 до 22 років, обох статей, які навчались на 1 (n=90) і 5 (n=81) курсах соціально-психологічного факультету. Обидві групи ділилися на три підгрупи, які за оцінкою експертів відповідали низькому, середньому та високому рівню успішності в учбово-службовій діяльності.

Для дослідження впливу нормативно-правової регламентації на психіку курсантів було сформовано дві групи курсантів обох статей, які навчаються на першому і п’ятому курсах і мають вік від 17 до 22 років. Перша група експериментальна (n=30), в яку входили курсанти, які нехтували виконанням нормативно-правових вимог, мали нарікання і стягнення начальників, які постійно порушували статутні вимоги. Друга група (n=30) – контрольна: до неї увійшли курсанти, яких характеризували, як сумлінно виконуючих всі нормативно-правові розпорядження, накази та інструкції.

Встановлення взаємозв’язку між успішністю в навчанні, виконанні юридичних вимог та громадською активністю здійснювалось нами за участю курсантів першого і п’ятого курсів в кількості 166 чоловік. При цьому всі курсанти були розділені нами на дві групи з високою та низькою правовою свідомістю: в кожній по 83 особи.

Щоб установити рівень захворюваності ми досліджували курсантів першого, другого, третього і четвертого курсів двох факультетів: соціально-психологічного (n=218) і економічної безпеки (n=149). Всю вибірку ми розділили на 4 підгрупи: перші дві, це курсанти соціально-психологічного факультету – А1 – підгрупа в якій п’ять і більше разів на рік хворіли (n=15) і підгрупа А2 – це люди, які зовсім не звертались до лікарів, тобто не хворіли зовсім (n=15). Третя підгрупа В1 - це курсанти, які часто хворіли (n=14) і В2 – не хворіли (n=13). У всіх цих курсантів здійснювався аналіз медичних карток, а відносно окремих з них були консультації з  лікарями медичної частини університету.

Для  порівняння впливу умов побуту  і навчання між курсантами і звичайними студентами, із студентів першого–четвертого курсів природничого факультету Харківського педагогічного університету було сформовано групу контролю, яка складалась з осіб чоловічої і жіночої статі, віком від 17 до 21 років, в кількості 35 осіб. Таким чином, вийшло, що в двох підгрупах курсантів, які часто хворіли, було 30 чоловік, в підгрупах не хворіючи 27 і 35 чоловік – це контрольна група, тобто всього 92 чоловіка.

Аналіз ефективності різних методів психологічної корекції ми здійснювали після того, як провели відбір курсантів першого–четвертого курсів соціально–психологічного факультету, які мали виражену невротичність, дратівливість, підвищену стомлюваність і наявність яких-небудь криз в їх житті в університеті.

Особи, які виконували індивідуальну психокорекцію (n=12) попередньо навчались м’язової релаксації, самоконтролю, актуалізації дій протилежних дійсному стану, підвищенню самооцінки, корекції відношень, раціоналізації. Для групової психокорекції (n=29) всі були розділені на 3 групи по 7 чоловік, а четверта складалась з 8 осіб. Основною формою групової психокорекції була дискусія, хоча мала місце і психогімнастика  і розігрування ролевих ситуацій. Групи займались 2 рази на  тиждень по 3 години, протягом 10 тижнів, тобто сумарно це дорівнювало 60 годинам.

Для перевірки ефективності впливу соціально-психологічного тренінгу (СПТ) була сформована група в кількості 47 осіб, яку, в свою чергу, було поділено на три підгрупи по 9 чоловік і дві  підгрупи по 10 курсантів. СПТ проводився протягом 15 днів по 3 години на день, тобто в сумі це складало 45 годин.

Визначення ефективності психокорекції відношення до соціально-правових вимог здійснювалось за участю групи курсантів першого – четвертого курсів в кількості 45 осіб, які були поділені експертами на три підгрупи, відповідно з низьким,  середнім  та високим рівнем успішності в учбово-службовій діяльності по п’ятнадцать осіб в кожній. Вплив СПТ на тривожність та інші якості особистості провірявся з залученням тридцяти трьох часто хворіючих курсантів.

Для вирішення мети та задач, які були поставлені у нашій роботі, ми вважали доцільним використовувати наступні методи дослідження.

Методика діагностики соціально-психологічної адаптації К.Роджерса і Р.Дайманда, за допомогою який ми могли більш повно і аргументовано судити про адаптацію курсантів різних курсів і з різним рівнем успішності в учбово-службовій діяльності.

Методика багатофакторного дослідження особистості 16 PF Кетела, яка дозволяє отримати уявлення про досліджену особистість з наступних блоків: інтелектуальний, емоційно-вольовий і комунікативний.

Методика діагностики стилів задоволеності основних потреб  використовувалася для виявлення змін в потребово-ємоційноної сфері курсантів. 

При використані кольорового тесту відношень у якості оцінюваних понять у процесі дослідження досліджуваним були запропоновані наступні: навчання, злочинець, особистісний ріст, кар’єра, сім’я, друзі, начальство і гроші.

Доцільність використання методики діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К.Томаса в адаптації Н.В.Грішиної визначалася бажанням з’ясувати зміни стилів поведінки в конфліктних ситуаціях курсантів, які знаходяться на різних етапах своєї професійної підготовки.

Методика діагностики особливостей агресивності та конфліктності Є.П.Ільїна, П.А.Ковалєва дозволила визначити рівень прояви цих якостей у курсантів.

Використання опитувальника Г.Спілбергера і Ю.Ханіна дозволило виявити два види тривожності: реактивну і особистісну. Виявлення їх рівня і взаємовідношення – це і було однією із наших задач. Ось чому використання конкретно цього опитувальника було цілком виправданим.

За допомогою карти дезадаптації Д.Скота, адаптованої Б.Д. Карвасарским, ми змогли отримати показники рівня дезадаптації особистості курсантів, зв’язаної з емоціями.

Психологічна корекція здійснювалась за допомогою застосування її індивідуальної і групової форм. Для корекції використовувався також соціально-психологічний тренінг, який здійснювався за стандартною методикою.

 Крім перелічених методів використовувалися методи бесіди, інтерв’ю, спостереження, аналіз особистих справ і медичних карток.

У визначенні рівня успішності в учбово-службовій діяльності курсантів приймала участь експертна група, в яку входили представники деканатів (начальник факультету і його замісник), курсові офіцери, викладачі, які викладають у курсантів. Загальна кількість експертної групи 17 чоловік.

Первинні кількісні данні оброблювалися методами статистики за рекомендаціями О.В.Сидоренко (2001) із застосуванням критеріїв Хі-квадрат Пірсона, Манна - Уітні, Ст’юдента і Фішера.

Третій розділ ”Взаємозв’язок між особистісними якостями, рівнем успішності в учбово-службовій діяльності і правосвідомістю курсантів” вміщує матеріали декількох серій дослідження. По-перше, за допомогою методики К.Роджерса і Р.Дайманда вивчалася адаптивність та її складові у курсантів з різним рівнем успішності, і які знаходяться на різних етапах навчання. Встановлено, що як рівень адаптивності, так і прийняття себе і інших, емоційний  комфорт, інтернальність, домінування зв’язані з успішністю у навчанні. Показано, що, як правило, низько успішні курсанти мали занижені показники за всіма цими факторами. Підвищення їх рівня приводило до підвищення успішності в учбовій та службовій діяльності. Тільки стосовно ескапізму можна сказати навпаки: у високо успішних курсантів його рівень низький, а у низько успішних – високий.

Ще один принцип, виявлений в цьому дослідженні, стосується навчального „стажу” курсантів: виявилось, що всі перераховані показники у курсантів першого курсу значно менші, ніж у їх колег з п’ятого курсу. Так, наприклад, рівень адаптивності, як інтегрального показника, у низько успішних курсантів 1 курсу дорівнює 36,5%, а у 5 курсу – 53,4%; середньо успішні курсанти 1 курсу мають рівень адаптивності 57,2%, а 5 – 79,7% і високо успішні, відповідно, 83,1% і 128,4%. Тобто рівень адаптивності теж пов’язаний з успішністю і тривалістю періоду навчання.

У потребово-мотиваційній сфері також спостерігається різниця між показниками у курсантів 1 і 5 курсів. Визначено, що для першокурсників домінуючими потребами були матеріальні та у безпеці, в той час як для випускників превалювали потреби в самовираженні та у визнанні. При цьому у низько успішних першокурсників матеріальні потреби були максимальні (24,13 бала), хоча у п’ятикурсників з цієї ж підгрупи (у низько успішних) вони теж великі (22,18 бала). Однак при підвищенні рівня успішності паралельно збільшуються і показники потреб соціальних, а потім (у підгрупах високо успішних курсантів) домінують потреби у визнанні та самовираженні.

Таким чином, можна стверджувати, що успішність в учбово-службовій діяльності залежить і від рівня розвитку потребово-мотиваційної сфери курсантів.

Оскільки однією з головних умов правоохоронної діяльності є уміння вирішувати конфлікти, то  актуальним постає вивчення домінуючого стилю поведінки курсантів в конфліктних ситуаціях, та зв’язок їх з основним видом  діяльності – навчанням.

Одержані дані в цьому аспекті свідчать, по-перше, що стиль поведінки впливає на рівень успішності курсантів, а, по-друге, він різний у початківців і випускників. Так, наприклад, один із деструктивних стилів поведінки – суперництво, притаманний більшою мірою першокурсникам і максимально проявляється в підгрупі з низьким рівнем успішності. Водночас для курсантів п’ятого курсу, і особливо високо успішних в навчанні, характерні найбільші показники конструктивного стилю компромісу.

Ці факти теж, крім зв’язку з успішністю, підтверджують існування у першокурсників конфліктних ситуацій, які негативно впливають на їх діяльність. Особливо яскраво в цьому переконують дані, одержані після безпосереднього визначення рівня їх конфліктності та агресивності.

Як виявилось, більшість показників за шкалами методики Е.П.Ільїна, П.А.Ковальова у курсантів першого курсу перевершують аналогічні у п’ятикурсників в 1,5 – 2 рази. Особливо такі якості, як запальність: 1 курс – 6,82 бала, 5 курс – 3,83 бала; непоступливість: 1 курс - 5,83 бала, 5 курс – 3,16 бала; безкомпромісність: 1 курс – 4,56 бала, 5 курс – 2,69 бала; негативна агресія: 1 курс – 11,97 бала, 5 курс – 8,42 бала і конфліктність: 1 курс – 19,25 бала, 5 курс – 10,66 бала.

Такі показники водночас свідчать про значно вищий рівень агресивності і конфліктності у курсантів-першокурсників, які не встигли ще адаптуватись до абсолютно інших (в порівнянні з домашніми та шкільними) умов навчання і служби.

Не дивно також, що й рівень суб’єктивного контролю в групах 1-го і 5-го курсів різний. Так, встановлено, що у перших спостерігається зсув показників у бік екстернальності, в той час як у других – в напрямку інтернальності, тобто першокурсники в своїх негараздах та невдачах схильні звинувачувати оточуючих, керівництво, вимоги статуту і таке інше, а не особисті промахи та ледарювання.

Розуміючи, що правоохоронці тому так і називаються, що повинні охороняти закон і тому у них, як ні у яких інших фахівців, мають бути глибокі знання, розуміння і вміння користуватись  законами. Саме з цією метою було розроблену спеціальну анкету, використання якої уможливило з’ясування  рівня правової компетентності курсантів.

На питання: „Як ви оцінюєте рівень своїх знань українських законів” тільки 17,3% першокурсників і 22,3% п’ятикурсників відповіли, що вважають його достатнім. Подальше вивчення дало змогу переконатись не тільки в недостатньому засвоєнні курсантами юридичної інформації, але  ще гірше те, що вони не вміють нею скористатись.

Переконливими стали результати дослідження впливу на курсантів цілого ряду вимог, які сформульовані в законах, статутах, наказах, інструкціях, нормативних актах і т.д. Як виявилось, курсанти і п’ятого, і особливо першого курсів відмічають значну кількість негативних психічних реакцій, що їх спричиняє, дія  правової регламентації. 

Думки про можливе невиконання юридичних вимог викликають у них страх, тривогу, дратівливість, що далі супроводжується депресією. Діючи тривалий час, вони погіршують самопочуття, призводять до стійкого нервово-психічного напруження, негативно відбиваються на сні та відпочинку.

Глибоке враження викликають твердження курсантів (78,4% 1-го і 84,6% 5-го курсів) про те, що вони постійно відчувають нерозуміння або небажання зрозуміти оточуючими труднощі  їх учбово-службової діяльності, що є, в свою чергу,  одним із сильнодіючих на психіку негативних чинників. Безумовно, особливо гостро це відчувають першокурсники. Саме у останніх фрустрація великої кількості потреб, що були для них звичайними, також викликає додаткову психічну напругу.

Особливо насторожують твердження курсантів про свій вибір професії, зокрема висловлювання про те, що вони шкодують про зроблений ними вибір. Це тривожний сигнал і, безумовно, необхідно  аналізувати причини такого явища, знайти шляхи змінити їх думку на протилежну. Тим паче, що оптимізації діяльності правоохоронців приділяється достатньо уваги в керівних  документах МВС України.

Розуміючи, що вплив правової регламентації приводить курсантів до дезадаптації, було вирішено перевірити її рівень у двох групах: перша, яка мала негативні показники у виконанні нормативно-правових вимог, а друга навпаки, це курсанти, які сумлінно їх виконують. Перевірка за допомогою карти дезадаптації Д.Скотта довела, що показники за всіма шкалами в першій групі були значно більші, ніж у другій в 2,0 – 3,0 рази. Так, за шкалою А, яка фіксує рівень асоціальності, негативізму. непевності у схваленні в першій групі (з незадовільним ставленням до вимог) було 3,7 бала, а в другій (що добре їх виконують) 0,9 бала.

Стосовно цих даних можна припустити, що виявлені психічні стани не були притаманними курсантам до різкої зміни умов їх життя, а з’явились як особистісні реакції на службові вимоги.

Щоб переконатись в цьому, було проведено експериментальну перевірку тривожності у курсантів вищезгаданих груп, користуючись для цього методикою Спілбергера – Ханіна. Одержані дані свідчать про високий рівень як реактивної, так і особистісної тривожності у досліджуваних осіб. Але в групі, де курсанти сумлінно дотримувались нормативних вимог, перша була 44,4 бала, а друга – 46,6 бала,  в той час як в групі курсантів, де нормативні акти порушувались, ситуативна тривожність була на рівні 69,7 бала, а особистісна – на рівні 55,4 бала.

З цього можна зробити висновок, по-перше, що невиконання нормативно-правових вимог  більшою мірою пов’язане з реактивною тривожністю (різниця між нею і особистісною в першій групі дорівнює 14,3 бала, а в другій вона навіть менша, а, по-друге, що на психіку курсантів першої групи правова регламентація справляє більш потужний вплив: доказом цього є значне збільшення реактивної тривожності в першій групі курсантів, в порівнянні з другою (на 25,3 бала).

Поставивши питання про наявність взаємозв’язків між виконанням нормативно-правових вимог та успішністю в учбово-службовій і громадській роботі,  ми розв’язали його у результаті проведеного дослідження, учасниками якого були дві групи (n = 83) курсантів: перша - це особи, які сумлінно виконували нормативно-правові вимоги, а друга –  ті, що нехтували ними. Всі курсанти оцінювались експертами за 10 - бальною системою, де оцінці підлягали 55 ознак їх учбової, дисциплінарної та громадської діяльності.

Результати цієї частини дослідження показали, що між усіма згаданими факторами існує взаємозв’язок. Виявилось, що курсантів першої групи характеризує добра успішність у навчанні, висока правова свідомість і середня громадська активність. У другій групі виявлені: низька успішність у навчанні, нехтування виконанням нормативно-правових вимог і середній рівень громадської активності. Ці факти дозволяють стверджувати, що  джерелами сумлінного ставлення до учбових і службових обов’язків є глибоке засвоєння (усвідомлення, а не запам’ятовування) юридичних вимог до цих видів діяльності. Тому ми можемо констатувати, що права й обов’язки людини входять в структуру особистості не механічно, а в перетвореному виді – у формі психологічних установок.

Четвертий розділ „Взаємозв’язок психіки і соматики та можливість корекції індивідуально-психологічних якостей у часто хворіючих курсантів в процесі формування їх особистості” присвячено розгляду шляхів оптимізації формування особистості у ході професійної підготовки курсантів.

З матеріалів попереднього розділу зрозуміло, що умови життя і служби не завжди позитивно впливають на особистість курсантів. Тому досить логічним було припустити можливість впливу негативних психологічних чинників на їх соматичне здоров’я. Щоб з’ясувати це, було вивчено та проаналізовано особисті справи і медичні картки 218 курсантів і доведено взаємозв’язок між їх психікою і соматикою.

Одержані дані свідчать про досить значну захворюваність курсантів. Так, навіть наявність хронічних патологій була на рівні 10% від загальної кількості курсантів. Однак виявлено, що найбільша кількість захворювань (в основному кардіо-респіраторного апарату та шлунково-кишкового тракту) припадає на курсантів перших – других курсів.

Перевірка гіпотези відносно того, що першоджерелом соматичних хвороб курсантів може бути високий рівень тривожності, дратівливості, агресії і конфліктності, які були  у них виявлені, дала змогу її підтвердити.

У цій серії експериментів взяли участь 2 групи курсантів і перша складалась з осіб, які хворіли 4 -5 і більше разів на рік, а друга – з тих, хто  зовсім не звертався до медиків. При цьому група, яка складалась з 45 студентів педагогічного університету, була контрольною.

Визначення рівня фізичного здоров’я у цих групах показало, що він тісно зв’язаний з рівнем психічного здоров’я. Так, в таблиці наведено дані, які підтверджують, що  в підгрупах часто хворіючих курсантів низький рівень як психічного, так і фізичного здоров’я. Водночас в підгрупах не хворіючих курсантів значно вищі показники як психічного, так і фізичного здоров’я. Хоча рівень цих показників в обох групах курсантів нижче, ніж в групі студентів, які живуть в інших умовах.