У вступі надано обґрунтування актуальності дослідження, проаналізовано ступінь розробки проблеми, розкриваються його об’єкт і предмет, основна мета та завдання, методологічні та методичні підходи, наукова новизна і теоретичне значення роботи, подано дані про апробацію даних дисертаційного дослідження.
У першому розділі - “Психосемантика українського орнаменту як наукова проблема” - на основі літературних даних було проаналізовано походження орнаменту в історії людства; знакову, образну та символічну природу орнаменту та психосемантику символів з точки зору їх графічного походження та кольорового вирішення.
Орнаментальний розпис виник у прадавні часи як елемент оберегу від невідомих містичних сил, що могли загрожувати людині. Тому всі елементи орнаменту були чіткими та незмінюваними, оскільки прикрашений орнаментом предмет теж мав містичну силу. Ця сила з’являлась завдяки присутності ідеї Світотворення в орнаментальному розписі, і це здебільшого притаманно геометричному орнаменту.
На думку багатьох етнологів (М.Селівачов, О.Найден, Р.Захарчук-Чугай, О.Кульчицька та інші), український орнамент має деякі оригінальні риси, що відрізняє його від мистецтва інших народів: домінанта рослинних елементів, полісемантичний символічний підтекст мотивів, архаїчність (що відображена у геометричних солярних та люнарних символах), колективний характер народного мистецтва. Саме український орнамент зберіг язичницькі традиції слов’янських народів, а також архаїку палеолітичної та неолітичної культур. На думку М.Р.Селівачова суттєвий вплив на формування основних орнаментальних мотивів мало християнство, тому емблемою української народної орнаментики міг би бути розквітлий хрест як її головна іконографічна особливість. Першообразом орнаментальних мотивів стали природні елементи, особливо рослинні (Селівачов М.Р., 1995). Але геометричні „хрестоподібні” орнаментальні елементи зустрічаються ще з часів палеоліту, наявність яких пов’язується із ідеями походження Світу, поєднанням двох протилежних початків, що можуть давати життя. Тому походження, означування та сприймання різних видів орнаменту може бути різним.
Повторюваність елементів орнаменту створює симетрію, чинить релаксуючий ефект, що впливає на емоційний стан людини (Самохвалов В., 1998; Лебединський В., 1990). Ця особливість орнаментальних розписів може бути використана як матеріал для корекційної роботи в психологічній практиці.
В процесі історичного розвитку орнаментальні мотиви, як і інші види ідеографічної писемності, спрощувалися, або навіть спотворювалися, але первинна ідея Світотворення зберігалася та передавалася. Ці процеси також змінюють можливості „правильного розуміння” смислу орнаментів сучасною людиною.
Символ – це основна форма прояву колективного підсвідомого людини, що не тільки реалізується в психічному житті, а й створює умови для функціонування традиційних духовних основ суспільного життя нації. Традиційна символіка нації створює умови для формування національної самосвідомості людини (Боришевський М.Й., 2000; Куєвда В., 1998).
Орнаментальний мотив виступає як знак, що має свою графічну природу та конкретне значення, та як символ, що має полісемантичне значення. На додаток українські орнаменти мають ще й поліхроматичне вирішення, де колір виступає як самостійна семантична одиниця. Графічна форма українських орнаментів має схожість побудови із графікою, що тлумачиться психоаналітиками як образи певної семантики (Керлот Х., 1994). В цьому випадку ми можемо підтвердити архетипове походження орнаментальних розписів, що мають схоже зображення та семантику у різних народів та на різних етапах історичного розвитку суспільства. Домінуючим мотивом української орнаментики є геометричний, що також має схожість із простими графічними елементами або складений з їх комбінації (Захарчук-Чугай Р., 1995; Кульчицька О., 1995; Голікова О., 2001 та інші).
Ентропійні зображення, що ми виокремили із праці В.Самохвалова (1998), мають певну схожість із орнаментальними мотивами і можуть виступати першоджерелами для їх виникнення. Таке припущення також підтверджує архетиповість прояву орнаментального оздоблення предметів матеріальної культури.
окремою психосемантичною характеристикою виступає колір орнаментального мотиву, що відображає певну емоційність зображення, яка, в свою чергу, покликана впливати на сприймання людини саме певним чином. Для українського орнаменту характерне поєднання протилежних за емоційним впливом та семантикою червоного та чорного кольорів.
Присвоєння значення об’єкту - складний когнітивний процес. Для адекватного розуміння необхідна вербальна та невербальна інформація про об’єкт сприймання (Малахова О., 1983). Особливої складності набуває означування орнаментальних мотивів, що мають лише невербальну презентацію та подвійну природу (знак та символ) з різним рівнем семантичної складності. В такій ситуації орнамент може сприйматися свідомістю сучасної людини лише абстрактно, не маючи конкретного значення крім своєї графічної форми.
У другому розділі - “Вивчення особливостей сприймання українських орнаментальних мотивів” - обґрунтовано методики, за допомогою яких стало можливим розв’язання поставлених завдань, наведено статистичні методи обробки емпіричного матеріалу, подано відомості про групу досліджуваних.
Експериментальне психосемантичне дослідження проведене у 2001 – 2003 роках на базі психолого-природничого та художньо-педагогічного факультетів, а також Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів Херсонського державного університету. Було продіагностовано 252 студенти 1-5 курсів денної та заочної форм навчання. Констатуючий експеримент був проведений в декілька етапів та спрямований на виявлення поняттєво-смислової структури окремих мотивів українського орнаменту, а також на з’ясування психологічних чинників сприймання цієї структури.
Перший етап був спрямований на виявлення схожих за сприйманням орнаментальних мотивів та об’єднання цих мотивів у групи з подальшим відбором певної кількості стимулів.
На другому етапі було проведено відбір та апробацію психодіагностичних методик, а також відпрацьовано техніку психосемантичного експерименту (метод реконструкції суб’єктивних семантичних просторів). Підібрано найбільш ефективні форми оброблення та аналізу результатів.
Третій етап був присвячений збору психодіагностичної інформації. Експериментом охоплено 252 досліджуваних, протоколи яких були кількісно та якісно опрацьовані.
Для розв’язання поставлених у роботі завдань було використано наступні методи: метод реконструкції суб’єктивних семантичних просторів (В.Петренко, О.Артемьєва, О.Шмельов, П.Яньшин та інші), метод кольорових виборів (модифікований кольоровий тест М.Люшера), психодіагностичний тест В.М.Мельникова та Л.Т.Ямпольського, метод ранжування, методика кольорових метафор.
Для оброблення результатів експериментальної роботи було використано кореляційний та факторний аналіз. Надійність та достовірність результатів перевіряється критерієм Хамфрі.
На основі факторного аналізу ми виокремили стимульний матеріал, який складається з 14 орнаментальних мотивів, що подібні за графічним зображенням, але відмінні за семантичним значенням. Отримані зображення ми розподілили на дві групи: геометричні мотиви, що мають приховану первинну семантику та мотиви, що мають точний природний аналог (зооморфні та фітоморфні).
Для сучасної людини характерним є конкретне сприймання графічних зображень, навіть якщо вони мають символічну природу. Це свідчить про втрату містичного мислення, що лежало в основі появи символічного зображення. Тому для експериментального дослідження ми, за допомогою контент-аналізу етнологічних джерел, виокремили 25 абстрактних понять, що можуть відображати смисл досліджуваних орнаментальних символів. Ці слова відображають загальнолюдські поняття про функціонування суспільства, але не містять ідей його походження. Іншими словами етнологічні назви та тлумачення орнаментальних мотивів не відображають ідей Світотворення, а нагадують реальні природні об’єкти.
Досліджуваним пропонувалося виконати наступну інструкцію: “Перед Вами кольорові картки (8 кольорів) та 18 чорно-білих зображень. Вам необхідно підібрати до кожного зображення той колір, який на Вашу думку, найбільш до нього підходить.”
Основна мета цього досліду – виявити більш глибокі взаємозв’язки між певними стимулами. В нашому випадку - між зображеннями, кольорами та абстрактними поняттями.
Виявлено стійкі пари стимулів, які пов’язують між собою схожі за семантикою поняття, кольори та орнаментальні символи, що сприймаються випробуваними як природні або логічні. Це здебільшого сполучення, які мають реальний аналог (наприклад, зелений колір та рослинний об’єкт), або конкретну асоціацію (наприклад, поняття “праця” та мотив “грабельки”).
Певні сполучення стимулів не трапились ні разу, що свідчить про нелогічність поєднання деяких змінних (наприклад, чорний колір та об’єкти рослинного походження).
Найбільш використаними поняттями виявилися : рух, родючість, життя, всесвіт, розвиток, праця; найменш – відданість, життєрадісність. Це, на нашу думку, відбиває певні ціннісні орієнтації сучасного суспільства, що знаходять своє підсвідоме відображення у переважному використанні саме цих понять як найбільш адекватних для асоціативного експерименту.
При використанні кольорів переважальну позицію займають основні кольори, що свідчить про загальну емоційну норму вибірки та оптимістичне ставлення до життя, що характерне для української нації в цілому.
Нами виявлені певні гендерні відмінності у сполученні стимулів: деякі поняття та зображення поєднуються переважно чоловіками (наприклад, поняття “рух” та мотив „кінь”), а деякі – жінками (поняття “родючість” та мотив „гілка”). Тут ми бачимо традиційний символізм жіночого та чоловічого Початків. Жінки зовсім не використовують наступні поєднання мотивів та кольорів: “гілка”-“чорний”, “трилисник”-“чорний”, “виноград”-“чорний”, що пояснюється протилежними семантичними рядами об’єктів живої природи (життя, розвиток, початок) та чорного кольору (в нашій культурі це колір жалоби, смерті). Чоловіки не використовують наступних поєднань: “квітка1”-“коричневий”, “гілка”-“фіолетовий”, “гілка”-“сірий”, “змійка”-“зелений”, “трилисник”-“синій”, “трилисник”-“сірий”, “птах”-“зелений”, “виноград” - “коричневий”, “виноград”-“сірий”, “дубове листя”-“сірий”, “кінь”-“жовтий”, “зірки”-“коричневий”. У чоловіків виявляються більш стійкі стереотипи щодо кольорових варіацій орнаментальних символів порівняно із жінками, що може свідчити про певний консерватизм та ригідність.
Вже на цьому етапі можна стверджувати, що, хоч досліджувані не були обізнані з семантикою народних символів, найчастіше використовувані пари стимулів ілюструють логічні семантичні поєднання. Це здебільшого стосується фітоморфних та зооморфних мотивів. Геометричні мотиви мають більш широкі семантичні простори.
Третій розділ дисертаційної роботи - “Побудова психосемантичних просторів орнаментальних символів” - присвячено опису та інтерпретації отриманих після кореляційного та факторного аналізу результатів.
Отримані первинні дані, що відображають кількість співпадінь орнаментальних зображень із абстрактними поняттями та кольорами, було оброблено за допомогою кореляційного та факторного аналізу.
В результаті кореляційного аналізу для таких зображень як „хрест”, „ромб”, „листочок”, „спіраль”; що мають в своїй конфігурації ідеї про творення Світу було виокремлено рамкові поняття, що не можуть входити до семантичних просторів цих мотивів. Такі результати свідчать про нестачу у запропонованих поняттях таких визначень, що б мали семантику, яка б співпадала із ідеями походження світу та задовольняла архетипові розуміння смислу орнаментів у свідомості людини.
Певні кольори асоціюються у досліджуваних з певними поняттями. Тут ми можемо говорити про семантичні простори кольорів, що складені абстрактними поняттями, та емоційне забарвлення певних понять. Кожний колір має своє значення, яке можна зіставити із абстрактними поняттями. | 
