ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПЕРЦЕПТИВНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ ПРАЦІВНИКА ОВС

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність і ступень наукової розробки обраної теми, висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами і планами проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та методи їх вирішення, методологічні та теоретичні засади дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертації, її апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Професійне спілкування працівника ОВС як проблема юридичної психології” висвітлюються основні підходи до дослідження цієї проблеми в загальній, соціальній та юридичній психології; уточнюється зміст понять “професійне спілкування”, “професійне спілкування працівника ОВС” “соціальна перцепція”, “соціально-перцептивна регуляція професійного спілкування”. Проаналізована професійна діяльність оперативного працівника ОВС, що знайшла своє відображення в працях В.Г. Андросюка, О.М. Бандурки, Б.І. Бараненка, В.Д. Берназа, Е.О. Дідоренка, О.Ф. Долженкова, Г.Є. Запрожцевої, Л.І. Казміренко, Я.Ю. Кондратьєва, М.В. Костицького, С.Г. Лаптєва, С.Д. Максименка, В.С. Медведєва, Е.В. Рижкова, Г.О. Юхновця, С.І. Яковенка та ін. Це дозволило визначити професійно важливі якості особистості працівника.

Визнано, що професійне спілкування є одним з головних видів взаємодії оперативного працівника ОВС з колегами і особами, з якими він зустрічається під час виконання службових обов`язків. Воно є діяльністю, спрямованою на вирішення оперативно-розшукових завдань щодо отримання інформації, та здійснюється в обстановці напруженості, конфліктності і протиборства, з дотриманням вимог конспірації та спостереження за особами, що становлять оперативний інтерес. Ефективність професійного спілкування визначається розвиненістю комунікативної культури, правосвідомості його учасників і, насамперед, самого оперативного працівника ОВС. Необхідна наявність, по-перше, розвинутих перцептивних здібностей і умінь, іншими словами, здібності й уміння правильно сприймати оточуючих осіб: хоча б у загальному вигляді визначати характер особи, її настрій і внутрішній стан у конкретній ситуації взаємодії і, на основі цього, шукати адекватний стиль і тон спілкування в кожному конкретному випадку. По-друге, необхідно, щоб у працівника ОВС були сформовані уміння спілкуватися в різноманітних ситуаціях з особами різного віку і різної міри близькості відносин. По-третє, важливим є уміння співробітництва в різних видах діяльності, наприклад, обговорювати проблеми і координувати зусилля з колегами по роботі, вирішувати питання під час різних нарад, зборів, проводити бесіди з громадянами чи особами, які проходять у справі (потерпілими, свідками, підозрюваними). Безперечно, розвиток названих аспектів комунікативної культури не може йти ізольовано один від одного. У сукупності вони передбачають роботу з розвитку особистості працівника ОВС в цілому, а зокрема – розвиток у нього ряду психічних якостей, характерологічних особливостей, особливостей сприйняття, мислення, пам’яті, специфічних соціальних установок і комунікативних умінь. Мова йде про ті психічні якості, які необхідні для спілкування, що приносить суб'єктивне задоволення від участі в ньому, а також для ефективної реалізації професійної діяльності працівника ОВС.

Професійне спілкування слід розуміти як встановлення і розвиток професійних контактів між людьми, зумовлених їх потребою в спільній діяльності. Професійне спілкування містить у собі такі аспекти:

- обмін інформацією між суб'єктами професійної діяльності; співробітниками в групах та організаціях; між колективами; працівником ОВС та особою, яка проходить у справі, що розглядається; оперативним працівником ОВС і громадянином, який має необхідну інформацію; у процесі юридичного консультування і т. ін.;

-        вироблення спільної стратегії спілкування;

-        сприйняття і розуміння людьми один одного в процесі спілкування.

Аналіз наукових публікацій свідчить, що останніми роками не було здійснено комплексного дослідження соціально-перцептивної регуляції професійного спілкування оперативних працівників різних категорій. Це обумовлює необхідність здійснення дослідження щодо виявлення сучасних особистісних орієнтацій та механізму соціально-перцептивної регуляції процесу спілкування оперативного працівника ОВС.

У другому розділі “Дослідження особливостей особистості працівника ОВС, що детермінують соціально-перцептивну регуляцію спілкування” наводяться методи та отримані результати дослідження якостей особистості, які впливають на ефективність процесу перцепції в умовах навчально-професійного та професійного спілкування.

Доведено, що найбільш доступний і широко застосовуваний засіб одержання інформації про індивідуально-психологічні особливості особистості людини, що становить професійний інтерес для працівника ОВС, – це спостереження за нею при виконанні професійних обов’язків та професійному спілкуванні.

 Процес спілкування обов'язково включає формування суб'єктом спілкування образу іншої особи – партнера по спілкуванню. При цьому відбувається сприйняття не тільки зовнішніх фізичних особливостей, але й відображення його психологічних рис і станів. Одним із найважливіших критеріїв сприйняття людьми один одного є оцінка їх з позиції рівня розвитку правосвідомості, загальноприйнятої моралі і норм правослухняної поведінки. Прагнучи пізнати інших людей, суб'єкт спілкування складає своєрідні “психологічні портрети”, що відбивають думки, наміри, емоційні стани інших, а так само ті відносини, що пов'язують їх як партнерів. У цей складний процес завжди включаються індивідуально-психологічні властивості особистості самого суб'єкта спілкування: його минулий досвід, установки, мотивація, особливості особистісної орієнтації і т. ін. У цьому зв'язку образ, що формується, проходить певну селекцію, тобто, особистісні особливості партнерів по спілкуванню визначають їх сприйняття один одного. В якості випробуваних у дослідженні були: курсанти I курсу факультету кримінальної міліції, курсанти IV курсу факультету кримінальної міліції, курсанти V курсу соціально-психологічного факультету Національного університету внутрішніх справ, оперативні працівники, вчителі.

Для дослідження особистісних орієнтацій, що впливають на професійну спрямованість та на особливості професійного спілкування, використовувалася методика “Опитувальник особистісної орієнтації” (рис. 1). Це дозволило під час дослідження виділити своєрідні психологічні портрети випробуваних усіх п'яти груп. Ми відзначали, насамперед, ті значущі показники, що, безсумнівно, впливають на особливості сприйняття інших осіб у процесі спілкування. При дослідженні групи курсантів 1 курсу факультету кримінальної міліції за методикою “Опитувальник особистісної орієнтації” отримані найбільш низькі показники, що впливають на професійну спрямованість і на особливості професійного спілкування. У них слабо розвинута рефлексія, тобто вони погано аналізують власні дії і вчинки, намагаються спиратися у своєму житті на інших осіб, залежать від їхньої думки, вони мало відкриті життєвому і професійному досвіду. У своїй поведінці догматичні, у них низький рівень чуйності до почуттів і недоліків інших осіб. Відзначається висока спонтанність вираження почуттів, що характеризує їхню імпульсивність у поведінці й спілкуванні з особами, що їх оточують, на тлі заниженої оцінки оточуючих осіб, що не дозволяє адекватно їх сприймати. І в той же час у них виявлялося прагнення до розвитку неформальних взаємовідносин з іншими особами. За методикою 16 PF – факторам Кеттелла (рис. 2) підтвердилася тенденція до несамостійності й залежності від інших, імпульсивність, безтурботність, певна безрозсудність у виборі партнерів по спілкуванню, схильність до романтизму, егоцентризм і наявність ілюзій у відношенні до оточуючих.