Гендерна детермінація вибору студентами стратегії поведінки в конфлікті

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету, об’єкт та предмет, висвітлено практичне та теоретичне значення дослідження, його наукову новизну та методологічні основи, наведено дані про апробацію, впровадження та структуру роботи.

Перший розділ “Маскулінність/фемінність як поведінковий паттерн” містить теоретичний аналіз існуючих у сучасній психології підходів до досліджуваної проблеми. В ньому узагальнено здобутки вчених-психологів щодо вивчення статі, статеворольової ідентичності та проблем зумовленості поведінки особистості в конфлікті.

Виходячи з аналізу основних психологічних теорій статі, можна твердити, що пояснювальні схеми чоловічої та жіночої поведінки особистості, свідомості тощо, можуть лежати в зовсім різних площинах – від трансперсональних – через перинатальний досвід (С.Гроф) та інфантильну біографію (Л.Вейтсман, Ф.Парсонс, З.Фрейд, К.Хорні, К.Г.Юнг), до соціально-рольових (А.Бандура, Х.А.Біллер, С.Бісарія, C.Н.Джеклін, Р.Кент, І.С.Кон, Я.Л.Коломинський, K.O’Лірі, E.E.Маккобі, М.Х.Мелтсас, Т.А.Рєпіна, Л.Сербін, І.Тонік, Р.Х.Уолтерс, C.Харвей). Звідси випливає проблема відсутності системного вивчення статеворольової ідентичності як багаторівневого утворення. В результаті вивчення існуючих психологічних теорій статі, було запропоновано власну ідею вивчення статеворольової ідентичності, яка вимагає врахування двох рівнів даного утворення: індивідуально-психологічного та соціально-психологічного. Вивчення статеворольової ідентичності як різнорівневого утворення дозволяє врахувати усі рівні формування статі.

Дослідження літературних даних виявило розбіжності у визначенні структурних моделей статеворольової ідентичності. Це спричинено різноманітністю психологічних теорій, їх розбіжностями в питаннях щодо первинності елементу маскулінності або фемінності й можливостей  їх співіснування. В психоаналітичних концепціях З. Фрейда, К.Хорні, К.Г.Юнга та в теорії “зв’язку з об’єктом” є думка, що між маскулінністю та фемінністю існує відношення боротьби, в інших теоріях статі – компліментарності. В ряді концепцій (теорія З. Фрейда, К.Хорні та теорія “зв’язку з об’єктом”: Л.Вейтсман, Ф.Парсонс) існує ідея, що психіка людини не може одночасно містити як маскулінні, так і фемінні елементи. Якщо ж обидва ці елементи і співіснують, то вони не рівноцінні: один елемент охоплює зрілі тенденції, а другий – інфантильні, або регресивні (аналітична теорія К.Юнга, теорія генезису маскулінності: Ю.Є. Альошина, А.С.Волович). Деякі автори вважають, що ознакою психічного здоров’я є співіснування двох психічних іпостасей — маскулінності та фемінності (представники теорії соціального научіння: А. Бандура, Х.А.Біллер, Р.Кент, K.O’Лірі, Л.Сербін, І.Тонік, Р.Х.Уолтерс; та нової психології статі: С.Бісарія, C.Н.Джеклін, E.E.Маккобі, C.Харвей). Такі розбіжності утруднюють чітке виділення типів статеворольової ідентичності.

Виділення типів статеворольової ідентичності тісно пов’язане з проблемою визначення статеворольових моделей. Авторами виділяється дві основні статеворольові моделі: континуально-альтернативна та ортогональна (О.Вейнінгер, С.Бем, Д.М.Ісаєв, В.Є.Каган). Порівнюючи ці дві основні статеворольові моделі, необхідно сказати, що вони не є взаємовиключними. Насправді визначені моделі пояснюють різні випадки статеворольової ідентичності особистості.

За континуально-альтернативною моделлю між маскулінністю та фемінністю при максимальному прояві існує відношення взаємовиключення, а при середньому між ними виникає відношення взаємонезалежності. Таким чином, континуально-альтернативна модель валідна лише для полюсів маскулінності та фемінності, а при середньому їх прояві валідною є ортогональна модель, за якою маскулінність та фемінність взаємонезалежні. Останнє пов’язане з концепцією психологічної андрогінії, сформульованою С.Бем, О.Вейнінгером, А.Константинополем, У.Мейнуорингом, В.Фліссом. На наш погляд, це обмежує можливості обох наведених статеворольових моделей у трактуванні співвідношення чоловічого та жіночого в людині. І оскільки визначені моделі не є взаємовиключними, ми вважаємо за необхідне використовувати обидві моделі при вивченні такого явища як статеворольова ідентичність особистості. На індивідуально-психологічному рівні статеворольова ідентичність розглядається на основі континуально-альтернативної моделі, а на соціально-психологічному – ортогональної.

Виходячи із сказаного, при формуванні моделі статеворольової ідентичності необхідно враховувати два основні моменти. Це, по-перше, недосконалість існуючих континуально-альтернативної та ортогональної моделей, а по-друге, необхідність брати до уваги при формуванні моделі статеворольової ідентичності соціально-культурний фактор (Ю.Є.Альошина, Г.М.Андрєєва, С.Бем, А.С.Волович, T.Гелмріч, Ф.Спенс, Д.Степп, Т.І.Юфєрєва).

Для того, щоб врахувати обидва названі фактори, в даному розділі було розглянуто поняття симптомокомплексу маскулінності/фемінності (сформульоване О.С.Кочаряном), як поєднання маскулінних та фемінних рис, які визначають статеворольову поведінку особистості. Враховувалися виділені функціональні моделі симптомокомплексу маскулінності/фемінності, які демонструють вплив структури комплексу маскулінності/фемінності на стратегії поведінки особистості (Ю.Є.Альошина, Е.Берн, А.С.Волович, Д.Кіллей, Дж.Крампен, О.С.Кочарян, Р.Хрісті, Е.Шострем).

В роботах Г.М.Андрєєвої, О.Л.Анцупова, А.А.Бодальова, Ф.М.Бородкіна, Н.В.Грішиної, В.В.Дружиніна, А.Т.Ішмуратова, О.О.Малишева, Л.О.Петровської поведінка в конфлікті розглядається як один з головних видів поведінки особистості.

Виокремлено два основних підходи до визначення конфлікту. За першого підходу конфлікт визначається як зіткнення, протиборство як мінімум двох взаємовиключних сил, тенденцій, як радикальна форма загострення протиріч, тобто досить широко (А.М.Бандурка, Ф.М.Бородкін, С.П.Бочарова, Н.М.Коряк, А.В.Тимченко, В.Б.Шапар). За такого підходу конфлікти можливі і в неживій природі. Поняття конфлікт та протиріччя фактично стають рівними за обсягом.

За другого підходу під конфліктом розуміють усіляке зіткнення протилежно спрямованих, несумісних потреб, мотивів, інтересів, думок, актів поведінки приблизно рівних, тобто здатних протидіяти одне одному (В.І.Андрєєв, А.Я.Анцупов, Н.В.Грішина, А.А.Малишев, Т.О.Полозова, А.І.Шипілов). Такий підхід передбачає, що суб’єктами конфліктної взаємодії можуть бути або окремі особистості, або групи людей. Ми дотримуємося другого підходу, оскільки для нас важливим є суб’єктивний компонент конфлікту, який в першому підході нівелюється.

Особлива увага в дослідженні приділяється виділенню стратегій та моделей поведінки в конфлікті. Поняття “стилю”, “стратегії” поведінки в конфлікті визначені у роботах Р.Мертона, Л.В.Сохань, Д.Смелсера, Д.Г.Скотт як найтиповіші способи діяльності особистості в конфліктній ситуації на основі реалізації внутрішніх спонук. Таким чином, стратегія поведінки особи формується на основі типу особистості. Дослідження О.Я.Анцупова, М.Й.Боришевського, Н.В.Грішиної, Є.В.Єгорова, С.О.Єреніна, О.Л.Журавльова, В.М.Кушнірука, Г.В.Ложкіна, О.І.Шилова пов’язані саме з визначенням характеристик учасників конфліктної взаємодії та типології психологічних особливостей поведінки особистостей в конфлікті.

Серед індивідуальних особливостей учасників взаємодії статеворольову ідентичність виділяють Ю.Є.Альошина, В.О.Васютинський, О.Вейнінгер, А.С.Волович, Т.В.Говорун, В.О.Геодакян, Д.М.Ісаєв, В.Е.Каган, І.С.Кон, Я.Л.Коломінський. Дослідження психологів показують, що статеворольова ідентичність в характеристиці індивідуальності визначає своєрідність настановлень, особливості саморегуляції, стиль життєдіяльності, формально-динамічні характеристики психічної діяльності. Однак, всі зазначені дослідження залишають поза увагою такий аспект, як обумовлення вибору стратегії поведінки особистості в конфлікті її статеворольовою ідентичністю.

В сучасній конфліктології загальноприйнятою класифікацією стратегій поведінки в конфлікті є класифікація К.У.Томаса – Р.Х.Кіллменна. Кожну із стратегій характеризують з точки зору наполегливості індивіда у задоволенні власних інтересів та прагнення зберегти міжособистісні стосунки (О.Я.Анцупов, Р.Блейк, Р.Х.Кіллменн, В.М.Кушнірук, Д.Мутон, Д.Г.Скотт, К.У.Томас). Аналіз стратегій поведінки в конфлікті за визначеними характеристиками дає підстави сформулювати причини вибору конкретних стратегій особистістю певного типу статеворольової ідентичності.

У другому розділі “Методи та організація дослідження впливу статеворольової ідентичності на особливості поведінки особистості в конфлікті” викладено загальну стратегію дослідження, розглянуто питання методичної та процедурно-технічної організації дослідження: визначення контингенту досліджуваних, вибір методів, їх опис та обґрунтування їх адекватності стосовно розв’язання поставлених завдань.

Концептуально-методичні проблеми оцінки маскулінності/фемінності полягають у необхідності вивчення даного утворення як багаторівневого явища. Нами було обрано статеворольові шкали: опитувальник С.Бем та 5-та шкала ММРІ. Аналіз статеворольових шкал та вивчення їх зв’язку показав, що:

      1.Статеворольові шкали розрізняються за 4 параметрами: об’єкт оцінювання, рівень оцінювання (включення біологічного (індивідуально-психологічного) та/або соціогенного рівня), механізм оцінювання та концепція маскулінності/фемінності, що лежить в основі методики.

      2.Статеворольовий опитувальник S.Bem діагностує переважно соціальний аспект маскулінності/фемінності, а ММРІ в якості психодіагностичної мети має соціальний та біологічний (індивідуально-психологічний) аспекти маскулінності/фемінності.

Вищенаведені характеристики статеворольових методик демонструють, що методики перетинаються лише частково, і їх поєднання дозволяє вивчати статеворольову ідентичність особистості на двох рівнях – індивідуально-психологічному та соціально-психологічному.

Для дослідження поведінки особистості в конфлікті було обрано наступні методики: методика діагностики стратегій вирішення конфліктних ситуацій Д.Джонсона і Ф.Джонсона, методика діагностики міжособистісних відносин Т.Лірі та методика “Q-сортування” В.Стефансона. Визначені методики було розглянуто з точки зору об’єкта та механізму оцінювання, що забезпечувало різносторонність вивчення поведінки особистості.

Для поглибленого вивчення поведінки в конфлікті було запропоновано адаптовану нами процедуру Дж.Блока “Вивчення конфліктної поведінки в різних інтерперсональних транзакціях.” Дана методика дозволила дослідити зрушення в симптомокомплексі маскулінності/фемінності, що відбуваються при вирішенні конфліктних ситуацій, насичених персональними транзакціями різного ступеня значущості.

Психологічне дослідження було побудоване та проведене за наступною схемою:

1.                Визначення контингенту досліджуваних та обсягу вибірки для дослідження, з метою отримання повної інформації про досліджуване явище. Загальна кількість досліджуваних, що взяли участь в експерименті – 145 осіб (77 чоловіків, 68 жінок). Дослідження проводилося в студентських групах. Критерієм їх вибору було співвідношення чоловіків та жінок в кожній групі. Обрана вибірка давала змогу побачити статеворольові настановлення та особливості поведінки студентів в одно- та різностатевих колективах, а також отримати достатню кількість даних для проведення дослідження та підтвердження висунутих гіпотез.

2.       Проведення пілотажного дослідження для уточнення завдань та запропонованих на основі теоретичного дослідження гіпотез, для перевірки раціональності та обґрунтованості вибору контингенту досліджуваних, для перевірки арсеналу методик, налагодження процедури збору інформації та встановлення взаємодії з особами, що беруть участь у дослідженні. Додатковим завданням пілотажного дослідження було підтвердження гіпотези про різнорівневість статеворольових шкал.

2.                Експериментальне дослідження (констатуючий експеримент). 

3.                Проведення формуючого експерименту, що включало реалізацію експериментальної програми та контрольне дослідження. На даному етапі використано наступні методики: ММРІ (5-та шкала) та методика С.Бем, методика діагностики стратегій розв’язання конфліктних ситуацій Д.Джонсона і Ф. Джонсона.

4.                Оброблення даних: кількісний та якісний аналіз отриманих даних. Використано методи кількісного (математично-статистичні – кореляційного аналізу, метод визначення зрушень G- критерій знаків) та якісного аналізу з метою визначення характеру зв’язку між статеворольовою ідентичністю та поведінкою особистості в конфлікті.

У третьому розділі “Особливості впливу статеворольової ідентичності осіб студентського віку на їх поведінку в конфлікті” представлені дані експериментального дослідження обумовленості вибору стратегії поведінки в конфлікті статеворольовими настановленнями особистості. Діагностика особливостей ставлення до оточення та основних тенденцій поведінки особистості в реальній групі показала, що маскулінні та фемінні особистості найчастіше схильні діяти згідно зі сталими стереотипами, в той час як андрогінна статеворольова ідентичність визначає адекватне ставлення до оточуючих, а недиференційований тип не визначає для особистості певних стилів поведінки та типів ставлення до оточення.

Маскулінність визначає авторитарне (t<0,4, p<0,01), егоїстичне (t<0,28; p<0,05) та агресивне (t<0,5; p<0,01) ставлення до людей, домінування над людьми (t<0,41; p<0,01), незалежну поведінку з прийняттям “боротьби” (t<0,29; p<0,05 і t<0,31; p<0,05 відповідно). Фемінність зумовлює підлеглий (t<0,5; p<0,01), залежний (t<0,5; p<0,01) та альтруїстичний (t<0,3; p<0,05) тип ставлення до оточення, залежну поведінку (t<0,29; p<0,05), стратегію ухилення від боротьби (t<0,28; p<0,05) та комунікабельність (t<0,23; p<0,05).

Для андрогінних особистостей характерна стратегія незалежності (t<0,28; p<0,05) та комунікабельність (t<0,3; p<0,05).

Можна стверджувати, що андрогінна статеворольова ідентичність дає людині більше можливостей для особистісного прояву, для вибору стратегій поведінки в різних ситуаціях, в той час як маскулінність диктує домінування у стосунках, а фемінність – залежність.

Недиференційований тип статеворольової ідентичності визначає найбільш слабкий тип особистості у порівнянні з іншими типами статеворольової ідентичності. Недиференційована статеворольова ідентичність не передбачає сталого вибору стратегії поведінки в групі.