ФОРМИРОВАНИЕ МОРАЛЬНО-ЭТИЧЕСКОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ЛИЧНОСТИ БУДУЩЕГО ПРАКТИЧЕСКОГО ПСИХОЛОГА

Краткое содержание

У вступі розкривається актуальність проблеми, визначаються об’єкт, предмет, мета, завдання й основні гіпотези дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне і практичне значення, експериментальна база дослідження.

У першому розділі - “Теоретико - методологічний аналіз проблеми морально - етичної відповідальності особистості” дається теоретичний аналіз проблем морально-етичної відповідальності особистості у філософській і психологічній літературі. Розглянуто генезис наукових поглядів на мораль, етику і моральність в роботах відомих філософів: Демокрита, Эпікура, І. Канта, В.Гегеля, Ж.П. Сартра, Э.Муньє, Є.Агацці. Доведено, що поняття морально-етичної відповідальності за своїм змістом є міждисциплінарною категорією, яка об’єднує філософію, етику, культурологію, історію, етнографію, юриспруденцію, педагогіку і психологію. Жодна сфера людської діяльності, як теорії, так і практики, не може бути емансипована від   морально-етичних норм, правил і принципів. При цьому у галузі науки виділяють два основних типи етичної оцінки, що в свою чергу відповідають двом видам етики: внутрішній і зовнішній. Перша – це ознаки об’єктивності, точності, чесності, надійності, тобто  того, що притаманне будь-якій ефективній науковій діяльності. Друга – це власне етика і мораль, яка відповідає нпитання, що можна, а що забороняється у науковій  діяльності.

Є.Агацці, вводячи в контекст власне етичного дискурсу категорію відповідальності, класифікує такі її види: відповідальність за постановку цілей діяльності; відповідальність за засоби її здійснення; відповідальність за наміри (мотиви) постановки цілей; відповідальність за наслідки діяльності.

 Це ж саме справедливо і відносно будь-якої практичної діяльності.

·   Всебічний аналіз категорії відповідальності  розглянутий у зв'язку з близькими їй за предметним змістом категоріями волі (Г. Бал, Д.Леонтьєв), буття (Є.Ісаєв, В.Чудновський), суб'єктивного світу (А.Брушлинський), зрілості (Б.Братусь), самовизначення (Т.Снегирьова) і самодетермінації (Д.Леонтьєв), спрямованості

·   (С. Рубинштейн), моральної самосвідомості і самовідношення (Л.Анциферова, О.Реан), самосуб'єктного ставлення (М.Боришевський), онтогенетичного розвитку (Л.Виготський, М. Лісіна, Я.Коломінський, Д.Фельдштейн), суб'єктивності і суб’єктності (О.Асмолов, В.Татенко) на філософсько-методологічних основах психологічної науки (О.Киричук, В.Слободчиков, М. Ярошевский). Розглянуто специфіка діяльності практичного психолога з психологічного консультування і психотерапії (А.Абрамова, Ю. Альошина, О.Бондаренко, Ф.Василюк, Н.Чепєлєва, Т.Яценко), психотренингової та інших видів психотехничної роботи (І.Дубровіна, О.Марасанов, Є.Носенко), висвітлено психолого-педагогічні аспекти розвитку і формування особистості (О

·   .Реан, В.Семиченко, О.Славська, О. Сапогова, Н. Чепєлєва, Д. Фельдштейн і ін.).

·   Проведений аналіз наукової літератури довів, що, незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень проблеми формування морально-етичної відповідальності у майбутніх психологів, у роботах окремих авторів неодноразово підкреслювалася актуальність відповідних завдань. На необхідність формування особистісно-професійних якостей, безпосередньо пов’язаних з морально-етичною відповідальністю, пише Н.Чепєлєва, розкриваючи науково-методичні проблеми побудови моделі особистості психолога-практика. Етико-педагогічні аспекти роботи психолога висвітлює Л.Хоружа,  підкреслюючи, що особистість психолога є носієм морально-етичних цінностей. Основою етики є гуманізм, який треба формувати в системі професiйної підготовки.

·   Вітчизняними психологами (О.Бондаренко, В.Семиченко, Е.Носенко, О.Сапогова, О.Киричук, Н.Коломінський) відмічаються недоліки у підготовці сучасних практичних психологів: авторитарний стиль спілкування, низький рівень самоаналізу, нездатність усвідомлювати життєві цілі, переважання теоретичних знань над практичними, низький рівень професійної самоактуалізації, відсутність мотивації на особистісне зростання і невміння професійно сприяти особистісному зростанню інших. Внаслідок цього рівень підготовки до професійної діяльності є недостатнім для забезпечення відповідального ставлення та якісного виконання професійних завдань.

·   У роботі визначені та описані основні сфери реалізації морально – етичної відповідальності:

·   - суб’єкт-суб’єктної сфери реалізації морально-етичної відповідальності, яка проявляється у відповідальності за зміст міжособистностних стосунків, стиль спілкування, а також у відповідальності за специфіку впливу, який практичній психолог надає на свого клієнта;

·   - самосуб’єктної реалізації морально-етичної відповідальності у професійній сфері. Останнє проявляється у відповідальності особистості за відповідність її внутрішніх інтенцій. Це також відповідальність практичного психолога за те, наскільки його особистісні інтереси, цінності та ідеали співвідносяться з цінностями та ідеалами професійного психолога;

·   - самосуб’єктної реалізації морально – етичної відповідальності у сфері життєвого простору психолога-практика. Це проявляється у тому, наскільки психолог у своєму житті керується принципом відповідального ставлення до людей, а також відповідального ставлення до свого життя, в цілому. У цієї сфері відповідальність є самостійне формування сенсу у своєму житті, психологічне здоров’я (як вирішення та профілактика психологічних проблем), а також формування етичних та моральних ідеалів, загальний моральний розвиток та самореалізація особистості, поглиблення процесів самопізнання.

Розгляд філософських, психологічних, психолого-педагогічних і консультативно-психотерапевтичних концепцій, що висвітлюють проблему морально-етичної відповідальності, довів необхідність її подальшого дослідження як багатокомпонентного особистісного утворення. Відповідальність можливо трактувати як показник соціальної зрілості особистості. Сфера самосуб’єктної реалізації морально-етичної відповідальності у життєвому просторі психолога-практика проявляється у тому, як психолог керується та орієнтується у своєму житті екзистенціально-гуманістичними відношеннями до інших людей. У сферу самосуб’єктної реалізації входить відповідальність за реалізацію екзистенціально-гуманістичних цінностей. Морально-етична відповідальність також проявляється у самостійному пошуку та формуванню сенсу життя, формуванні етичних ідеалів, у загальному етичному розвитку та самореалізації особистості, поглибленні самопізнання у професійній сфері.

 На основі проведеного  теоретичного моделювання запропонована структура морально-етичної відповідальності, що складається з наступних шкал:

1. Морально-етична рефлексія – здатність до швидкого і глибокого розуміння моральних і аморальних аспектів власних комунікативних інтенцій. Це також здатність рефлексувати дію факторів, що перешкоджають прояву відповідальної поведінки, чітке усвідомлення способів і можливостей прояву відповідальності. Морально-етична рефлексія розглядається як базовий механізм самосвідомості особистості (В. Столін, С. Пантелєєв, М. Лекторський) та соціальної відповідальності особистості (К. Муздобаєв). Особливістю морально - етичної рефлексії є то, що вона дозволяє розуміти і приймати відповідальне рішення.

2. Морально-етична мотивація – глибинне внутрішнє прагнення особистості створювати етичну атмосферу взаємодії з іншою людиною, бажання встановлювати особливого роду відносини близькості, емпатії, прихильності. Етична мотивація є підставою для формування морально-етичної системи цінностей і світоглядних установок особистості. Основна мета морально-етичної мотивації – формування здатності практичного психолога конструктивно аналізувати поведінку та вчинки іншої людини, а також створювати етичну атмосферу спілкування з нею. Морально-етична мотивація визначається також у глибинному прийнятті іншої людини, особливому ставленні людини до сенсу свого життя.

3. Альтруїстичні почуття – емоційна складова (емпатія, любов, чуйність, гідність, обов’язок), що відбиває гуманно-відповідальне значення відносин особистості. Альтруїстичні почуття є внутрішнє ставлення людини до світу ( О. Леонтьєв), яке придає особливий сенс людському життю. Практичний психолог - це професія, де міра впливу визначається ступенем відкритості іншої людини у ситуації професійної взаємодії, та можливістю психолога використовувати цю відкритість для створення нових динамічних тенденцій у внутрішньому мірі людини. 

4. Моральна інтуїція – компонент, за допомогою якого суб'єкт моментально усвідомлює і віддає перевагу одним (в нашому випадку гуманістичним) цінностям перед іншими (антигуманними, аморальними, егоцентричними і прагматичними). Морально-етична інтуїція відповідає за вибір особистості, виконує оперативну оцінку морально – етичних ситуацій, орієнтує особистість на дії та поступки, зв’язує самость та самосвідомість, самосвідомість та совість, виконує функцію керівництва діями особистості у психологічних конфліктах, сигналізує о морально – етичний специфіці ситуації. 

5. Екзистенціальна відповідальність – компонент, який відповідає за чітке усвідомлення суб'єктом сенсу життя, що сприяє виробленню і “повторному огляду” власних смислоутворюючих цінностей. Іншими словами, це відповідальність людини стосовно власного буття. Екзистенціальна відповідальність попереджає втрату  сенсу життя. Вона допомагає відрізнити  соціально - зрілу особистість від соціально – незрілої.

6. Морально-етичні цінності - компонент, що синтезує й інтегрує в єдиний особистісний гештальт такі психологічні утворення, як: світогляд, установки, інтереси й ідеали суб'єкта, основні з них - цінності добра, справедливості, любові і чесності.

У другому розділі “Експериментальне дослідження морально-етичної відповідальності практичного психолога” з метою виявлення рівнів сформованості відповідної якості в майбутніх практичних психологів була створена й апробована спеціальна діагностична методика.

Процедура розробки відповідної методики включала такі етапи:

1)Практикуючим психологам і студентам-старшокурсникам психологічних спеціальностей пропонувалось, спираючись на теоретичні знання і власний емпіричний досвід, експлікувати такі вчинки і ситуації, за допомогою яких можна досліджувати морально-етичну сферу особистості.

2)На основі первинних описів було визначено окремі твердження та складено модель опитувальника з виявлення рівнів морально-етичної відповідальності. Додатково було включено ряд додаткових питань з метою подолання соціально бажаних відповідей.

3)Групі експертів (усього 100 осіб) пропонувалось оцінити запропоновані індикатори за рядом показників: зрозумілість, доступність, доцільність та ін. За результатами проведеного опитування було відібрано 64 утвердження, які, за думкою експертів, найбільш точно і повно відображують особливості морально-етичної відповідальності особистості практичного психолога.

4)Виділено 6 шкал, які відповідають структурним компонентам моделі  морально-етичної відповідальності (рефлексії, інтуїції, екзистенціальної відповідальності, морально-етичної мотивації, альтруїстичних емоцій, морально-етичних цінностей) та додаткову шкалу корекції, яка дозволяє проконтролювати відповіді за показником соціальної бажаності.

5)Проведена процедура стандартизації опитувальника на виборці 120 осіб.

6)Для перевірки надійності методики проведена процедура оцінювання її стійкості до перетестування (ретестова надійність) і надійність за внутрішньою узгодженістю.

Використання даної методики дозволило вирішити наступні завдання:

-показати, що морально-етична відповідальність являє собою багатокомпонентне психологічне утворення;

·   - емпіричним шляхом підтвердити наявність різних рівнів сформованості морально-етичної відповідальності у студентів-психологів;

·   - виділити основні рівні сформованості морально-етичної відповідальності у студентів-психологів;

·   - здійснити психологічний аналіз тенденцій формування морально-етичної відповідальності студентів - психологів у процесі професійної підготовки;

·   -показати, що рівень морально-етичної відповідальності може підвищуватися в процесі тренінгової і консультативно-психотерапевтичної роботи.