ВОЗНИКНОВЕНИЕ И ПРОЯВЛЕНИЕ ПОСТТРАВМАТИЧЕСКИХ СТРЕССОВЫХ РАССТРОЙСТВ У РАБОТНИКОВ ОРГАНОВ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ В УСЛОВИЯХ ВЫПОЛНЕНИЯ МИРОТВОРЧЕСКОЙ МИССИИ ООН (на примере бывшей Югославии)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, наукова новизна, теоретична та практична значущість роботи, сформульовано об’єкт, предмет, мету, основні завдання дослідження та методи їх вирішення. Висвітлено апробацію та впровадження здобутих результатів дослідження.

Перший розділ “Роль професійної діяльності, яка здійснюється в екстремальних умовах, у виникненні негативних психічних станів” містить теоретичний аналіз досліджуваної проблеми.

Перш за все аналізуються сучасні уявлення про взаємовідношення  між особистісними характеристиками людини та умовами її трудової діяльності. 

Так, у сучасній психології, особливо в зарубіжній, виявлені тісні взаємовідносини між індивідуально-психологічними особливостями працівників та умовами їхньої професійної діяльності (J.Hogan, R.Hogan, 1989; S.A erson, 1993; A.Fu ham, 1997). У цих дослідженнях вплив трудової діяльності на особистість розглядається тільки в аспекті можливості демонстрації залежності якості виконання роботи від цих взаємовідносин (O`Brien, 1986). Однак у вітчизняній психології важливим виявляється з’ясування впливу трудової діяльності саме на психіку працюючого індивідуума. У цьому аспекті вивчення впливу трудової діяльності  на психіку особистості дуже актуально та має велике значення, тому що науково обґрунтовані принципи та способи реабілітації працівників можуть знайти практичне застосування в роботі психологів.

Аналіз літератури свідчить, що дослідження особливостей впливу екстремальних умов праці, які характеризуються підвищеною стресогенністю, на психіку людини проводилися (О.М. Бандурка, 1996;  М.Ш.Магомет-Эминов, 1996;  М.Г.Логачов, 2001). Результати цих досліджень  вказують на те, що внаслідок екстремальних умов  виникають психічні зміни, інтенсивність прояву яких знаходиться в залежності від особистісних характеристик людини. Екстремальні фактори, що мають місце в трудовій діяльності професіоналів, призводять до змін їхньої психіки, які перетворюються у майбутньому в післятравматичні стресові розлади (Н.В. Тарабрина, 2001).

Вивченню особливостей прояву післятравматичних стресових розладів різного генезу присвячено багато наукових робіт (Н.В. Тарабрина, 1996; T.L.Kramer, 1994;  M.D.Rudd, 1993; С.І. Яковенко, 1998;  B.Hiley-Young et.al., 1995 та ін.). У цих дослідженнях переконливо доводиться, що післятравматичні стресові розлади виникають через деякий час (місяці або, навіть, роки) після дії на людину екстремальних чинників та характеризуються специфічним комплексом симптомів.

Значно менше досліджень присвячено вивченню проявів післятравматичних стресових розладів у працівників ОВС. Ці питання вирішувалися значною мірою шляхом дослідження ветеранів військових дій. А щодо працівників ОВС, які проходили реадаптацію після участі в бойових операціях, то ці проблеми залишаються практично не дослідженими і до цього часу. В роботах, де вирішувались з питання прояву післятравматичних стресових розладів, наведені факти, які підтверджують думку про те, що їхні прояви залежать від тривалості дії та міцності стресогенних чинників, що супроводжують професійну діяльність особистості (О.В. Тімченко, 2002).

Але проблема реадаптації учасників бойових дій після їхнього повернення до звичайних умов праці ще  далека від свого вирішення. Тим більш, що аналіз існуючої наукової літератури дозволяє зробити висновок, що наукові дослідження проблеми впливу специфіки службової діяльності на психіку працівників ОВС, які брали участь у бойових діях в колишній Югославії, та, особливо, на їхню реадаптацію та реабілітацію після повернення до звичайних умов праці не проводилися зовсім. При цьому залишилося поза увагою дослідників багато питань, які зв’язані з обґрунтуванням методів і заходів із профілактики та корекції післятравматичних стресових розладів у таких працівників ОВС.

У літературі не виявлено також інформації про вплив на психіку працівників ОВС правових чинників як в екстремальних умовах службової діяльності, так і в період реадаптації після повернення до звичайних умов праці.

 У другому розділі “Методична база та організація дослідження” аналізується доцільність використання саме тих сучасних методів, які застосовувались для виконання дисертаційної роботи.

Для діагностики післятравматичних стресових розладів у роботі використовувалася одна з головних методик, яка була спеціально розроблена І.О. Котенєвим для діагностики психологічних наслідків несення служби працівниками ОВС в екстремальних умовах. За цією методикою обов’язковим критерієм для діагностики післястресових порушень є факт переживань індивідом подій, які здатні травмувати психіку здорової людини. 

Аналіз літератури показав, що основною особливістю прояву післятравматичних стресових розладів виступає зростання агресивних ворожих реакцій, які складають одну з основних умов поведінкової дезадаптації цієї категорії професіоналів. У зв’язку  з цим в емпіричну частину дослідження включено методику Басса-Даркі, яка дозволяє визначити рівень агресивності людини.

Аналіз наукової літератури свідчить, що люди, які брали участь у бойових діях, характеризуються дезадаптивною поведінкою, тому здається доцільним і логічним дослідити рівень адаптивних можливостей реадаптантів, що й було зроблено за допомогою багаторівневого опитувальника “Адаптивність”. 

Як відомо, інтенсивність реакції людини на події, що відбуваються, визначається індивідуально-прихологічними рисами його особистості, при цьому емоції індивіда відіграють дуже суттєву роль. Саме тому в обстежуваних працівників визначалися параметри емоційно-особистісної сфери. Із цією метою було використано такі методики: колірний тест відношень (КТВ), колірний тест Люшера, особистісний диференціал (ОД) Еткінда.

Для виявлення взаємовідносин між змінами в психіці та соматичними проявами застосовувалася методика “Загальне здоров’я – GHQ-28” та „шкала оцінювання впливу травматичної події – переглянута” (IES-R).

Для реалізації завдань дослідження було запрошено працівників спецзагонів ОВС, які брали участь у бойових діях на території колишньої Югославії. Це були чоловіки віком від 28 до 35 років у кількості 97 осіб. Всі вони ввійшли до складу експериментальної групи. Для порівняння було відібрано групу контролю в кількості 95 осіб. До її складу також увійшли працівники ОВС – чоловіки віком від 28 до 35 років, які проходили службу в різних підрозділах ОВС на території України. Усього в дослідженні взяли участь 192 особи.

Обстеження учасників дослідження проходило в декілька етапів. Перший етап зводився до знайомства з обстежуваними, вивчення їхніх біографічних і службових даних, інтерв’ювання. На цьому етапі обстежуваним обов’язково сповіщалися завдання експерименту, що проводився,  а також вимоги до їхньої участі в ньому. Одне з головних завдань цього етапу було намагання створити невимушену, довірливу атмосферу спілкування.

Емпірична частина дослідження починалася через місяць після повернення працівників із відрядження.

Другий етап передбачав психодіагностичне обстеження за допомогою вже описаних методик. Цей період підрозділявся на три частини, різні за часом, але з використанням однакових методів дослідження: учасників тестували через один, три та шість місяців після повернення зі зони конфлікту.

Третій етап досліджень містив аналіз отриманих результатів, якісна та кількісна обробка яких проводилася за  допомогою статистичних методів

На цьому етапі виявлені післятравматичні розлади доводилися до відома  кожного учасника експерименту з обов’язковим аналізом причин  їх виникнення та подальшим обговоренням шляхів корекції.

Треба зауважити, що цей етап мав дуже важливе значення в створенні довірливої атмосфери у стосунках психолога та обстежуваного, що, безумовно, було позитивним чинником оптимізації процесу реадаптації.

Третій розділ “Результати впливу особливостей правоохоронної діяльності працівників спецпідрозділів ОВС на прояви післятравматичних стресових розладів” присвячено діагностиці та аналізу змін, які виникли в психіці учасників бойових дій.

Отримані результати свідчать про наявність у обстежуваних осіб змін в психіці, які класифікують як симптоми післятравматичних стресових розладів (Н.В.Тарабрина, 2001).

Кількісні дані про ступінь прояву показників післятравматичних стресових реакцій представлені на рисунку.