СУБ’ЄКТИВНА СЕМАНТИКА КОЛОРИСТИЧНОЇ СТРАТЕГІЇ В ОБРАЗОТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, об’єкт, предмет, завдання та гіпотезу дослідження; розкрито наукову новизну, практичну значущість роботи, представлено дані про апробацію основних положень дослідження.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження впливу суб’єктивної семантики кольору на колористичну стратегію розв’язання творчих задач” розкрито психологічну сутність і специфіку категорії “Образ світу”, уточнено роль і місце психосемантики кольору у структурі Образу світу суб’єкта образотворчої діяльності, сформульовані вихідні передумови до визначення колористичної стратегії, обґрунтовані особливості впливу суб’єктивної семантики кольору на колористичну стратегію розв’язання творчих задач.

Аналіз науково-психологічних джерел (праці Б.М. Величковського, В.П. Зінченка,                         О.М. Леонтьєва, С.Д. Смирнова) засвідчив, що основними ознаками Образу світу суб’єкта діяльності слід вважати амодальний характер, цілісність, діяльнісну і соціальну природу, активність, прогностичну спрямованість і суб’єктивність.

У визначенні структури Образу світу суб’єкта діяльності можна виокремити декілька відмінних  підходів до її дослідження. 

У роботах першого підходу (О.М. Леонтьєва, В.П. Сьоркіна, С.Д.Смирнова, В.В. Пєтухова) йдеться про структуру Образу світу як таку, що характеризується високим рівнем системності та інтегрованості і є організованою за принципом ієрархії. Науковцями виділяються глибинні ядерні рівні Образу світу, що вирізняються більш складними функціями у відображенні властивостей, зв’язків і відношень предметного світу, і поверхові, що відповідають за відбиття його зовнішніх ознак.

У працях другого підходу (О.Ю. Артем’євої, Ю.К. Стрєлкова, В.П. Сьоркіна), акцентуючи свою увагу на суб’єктивних ознаках Образу світу, дослідники структурують його залежно від форм взаємодії суб’єкта з навколишнім світом.

У дослідженнях третього підходу (О.Ю. Артем’євої, 1999; Ю.А. Аксьонової, 1997) відбувається пошук змістової моделі Образу світу як категоріальної структури індивідуальної свідомості. Основний акцент ставиться на суб’єктивності його змісту, що набуває іманентних рис у контексті особистісного досвіду.

Узагальнення підходів з визначення категорії Образу світу і принципів його структурування показало, що, характеризуючись складною психологічною природою і високим рівнем системної організації, Образ світу є інтегральним конструктом індивідуальної психіки, який зумовлює зміст, логіку побудови і протікання діяльності суб’єкта. Функціональну структуру Образу світу можна уявити у вигляді трьох взаємопов’язаних рівнів: когнітивного, особистісно-смислового і модально-чуттєвого.

На когнітивному рівні акумулюється універсальне загальнолюдське знання про навколишній світ і його суттєві властивості. Особливості його переосмислення та інтерпретації окремим індивідом знаходять своє відбиття на особистісно-смисловому рівні. Модально-чуттєвий рівень, з одного боку, утворюється сенсорно-перцептивними компонентами і характеризується емоційною  насиченістю, з іншого – його глибинною складовою є внутрішньом’язові відчуття.

Проведений аналіз наукових джерел, спрямованих на визначення змістових компонентів Образу світу (праці О.Ю. Артем’євої, О.М. Леонтьєва, М.М. Старикова), засвідчив,  що дослідники основну увагу зосереджують на суб’єктивних ознаках змісту. Його важливими рисами є також статичність і насиченість сепаратними компонентами, що дозволяють виокремити змістові аспекти будь-якого явища серед функціональних (Ю.А. Аксьонова, 1997).

Суттєвими для вивчення даного питання є теоретико-емпіричні дослідження у галузі психосемантики (Ч. Осгуда, В.Ф. Петренка, В.Н. Похилька, Дж. Сусі, П. Таннебаума,                              О.Г. Шмельова та ін.) і психології суб’єктивної семантики (О.Ю. Артем’єва, 1999).

Узагальнення досліджень з питання функціонування індивідуальних семантик                        (праці Б.М. Величковського, Д.М. Завалішиної, Б.Ф. Ломова, М.В. Осоріної, В.Д. Рубахіна та ін.) дає змогу зауважити, що, не існуючи первісно в структурі Образу світу, семантика формується у процесі безпосереднього пізнання і взаємодії суб’єкта з довкіллям. Тому, з одного боку, вона відображає об’єктивні зв’язки і відношення, з іншого – спроможна виразити ставлення суб’єкта до пізнаваної дійсності.

Особливого значення у контексті нашого дослідження набуває підхід С.М. Симоненко (1997, 1998, 2002), за яким змістові аспекти візуального мислення на рівні суб’єктивної семантики кольору і форми є елементами індивідуального Образу світу, що розвивається і функціонує з перших днів життя дитини.

Зіставлення результатів аналізу наукових робіт вищеназваних авторів дає змогу констатувати, що візуальна семантика є невід’ємною складовою змісту Образу світу суб’єкта діяльності. При цьому наявність залежності змісту від специфіки професійних занять суб’єкта додатковий раз свідчить про те, що за умов образотворчої діяльності змістові аспекти Образу світу утворює суб’єктивна семантика кольору. 

Під час розгляду психосемантики кольору як складової змісту Образу світу суб’єкта образотворчої діяльності враховується: 1) зв’язок кольору з психікою і психофізіологічним станом людського організму; 2) складний характер організації психосемантики кольору; 3) її залежність від процесу розвитку індивідуальної і колективної психіки.

Виходячи з досліджень особливостей виникнення і функціонування семантики (Г.Г. Воробйова, М.В. Гамезо, Д.Н. Завалишиної, А.С. Зайцева, С.В. Кравкова, Б.Ф. Ломова, Л.Н. Миронової,                  М.В. Осоріної, А.А. Пелипенка, В.Д. Рубахіна, О.В. Сафуанової, С.М. Симоненко та ін.), можна зробити висновок про можливість співвіднесення окремих рівнів психосемантики кольору з функціональною структурою Образу світу. Так, утворений модальними компонентами, поверховий рівень пов’язаний зі сприйманням власних характеристик кольору і його чуттєвим ототожненням з певними емоціями та психічними станами людини. Усталена загальнолюдська семантика пов’язана з когнітивним рівнем Образу світу. Взаємодія згаданих рівнів психосемантики кольору з внутрішньопсихічною реальністю суб’єкта призводить до формування шару суб’єктивної семантики, що функціонує на особистісно-смисловому рівні.

Аналіз наукової літератури з питання стратегій суб’єкта діяльності дозволив дійти висновку, що в сучасній психології це поняття розглядається неоднозначно. Під стратегією розуміють спосіб засвоєння, збереження і використання інформації задля досягнення певної мети (Дж. Брунер); систему “особистісно і задачно визначених дій”, в межах якої домінує тенденція суб’єктивної переваги одних розумових дій над іншими (В.О. Моляко); загальний напрямок пошуку розв’язку задачі (Т.К. Горобець, 1970; О.Р. Лурія, Л.С. Цвєткова, 1974; Є.А. Мірошхіна, 1973) тощо.

Вихідними для визначення колористичної стратегії стали положення про візуальну стратегію як “систему індивідуально усталених дій і способів трансформації, а також суб’єктивно-семантичної інтерпретації візуального образу-концепту”. Структурними компонентами візуальної стратегії є усвідомлювані і неусвідомлювані способи і прийоми трансформації образу-концепту, а змістовими – суб’єктивно-семантична інтерпретація створюваного образу-концепту (С.М. Симоненко, 1995, 1997, 2002).

Базуючись на основних положеннях концепції Образу світу (О.М. Леонтьєв), системно-стратегільному підході (В.О. Моляко), дослідженнях візуально-мисленнєвих стратегій суб’єкта діяльності (С.М.Симоненко), колористичну стратегію можна розглядати як складний суб’єктивно обумовлений спосіб роботи з кольором, що полягає у використанні можливостей семантичної інтерпретації кольорової гами за умов розв’язання творчих задач.

У другому розділі “Програма дослідження семантики колористичної стратегії суб’єкта образотворчої діяльності” описано умови організації і послідовність проведення експерименту; запропоновано методику дослідження суб’єктивної  семантики колористичної стратегії розв’язання творчих задач; викладено основні теоретико-емпіричні підходи до побудови методики кольорового семантичного диференціала (КСД); описано послідовність проведення й обробка його результатів, обґрунтовано принципи їх інтерпретації.

Програма дослідження впливу суб’єктивної семантики кольору на колористичну стратегію розв’язання творчих задач реалізовувалася поетапно і передбачала:

1) дослідження стратегії розв’язання творчих задач за допомогою методики трансформації візуального образу;

2) дослідження суб’єктивної семантики кольору за допомогою методики кольорового семантичного диференціала;

3) порівняльно-якісний аналіз особливостей  суб’єктивної семантики кольору досліджуваних зі стратегією розв’язання ними творчих задач.

У процесі вибору і розробки методів дослідження ми виходили з того, щоб вони були валідними і надійними; відповідали специфіці образотворчої діяльності; дозволяли дослідити суб’єктивну семантику колористичної стратегії на якісному і кількісному рівні.

В основу методики ТВО (С.М.Симоненко, 1990) покладено серію творчих задач, умови яких передбачають різноманітність індивідуальних рішень в межах образотворчої діяльності. Досліджуваним необхідно передати в живописно-графічній формі зміст абстрактних понять: “радість”, “сум”, “добро”, “зло”, “страх”, “безстрашність”, “активність”, “пасивність”, “надія” і “відчай”. Візуальними стимулами стали геометричні фігури: квадрат, прямокутник, круг і трикутник.

З метою активізації пошуку творчого рішення в окремих задачах використовувалися спеціальні умови, що ускладнювали їх виконання (часове і сюжетне обмеження, обмеження у виборі матеріалу тощо).

Оцінювання створених живописно-графічних композицій проводилося на підставі їх якісного аналізу і результатів експертних оцінок. Оцінки виставлялися групою незалежних експертів за критеріями методики ТВО: оригінальність образу, виразність кольору і виразність форми. До групи експертів увійшли викладачі художньої школи й університету, психолог (всього три особи). Виходячи з оцінок експертів, була одержана матриця середніх показників за критеріями методики для кожного учасника.

З метою детального аналізу одержаних результатів були проведені спостереження, самоспостереження і бесіда. Отримана вербальна інформація відігравала суттєву роль у дослідженні. По-перше, вона дозволяла оцінити, наскільки адекватно досліджувані розуміли завдання і який конкретний смисл в нього вкладали. По-друге, давала можливість простежити безпосередній процес семантичної інтерпретації кольору під час розв’язання творчих завдань.

Необхідність поглибленого вивчення суб’єктивної семантики кольору на емпіричному рівні зумовила створення процедури, що в повній мірі виявляла б індивідуальні особливості його семантичної інтерпретації суб’єктом. З метою реалізації поставленої задачі у співавторстві                                зі С.М. Симоненко була розроблена методика кольорового семантичного диференціала (КСД).

Процедура дослідження за методикою КСД припускає як індивідуальну, так і групову форми проведення. Досліджуваним пропонуються в одному і тому ж порядку поняття і картки з розташованими на них кольоровими сполученнями. Необхідно вирішити, яке з них більшою мірою спроможне виразити назване поняття. Набір понять, що є об’єктами оцінювання КСД, складається з 24 слів: радість, свято, щастя, сум, самітність, добро, милосердя, зло, агресія, підступність, страх, тривога, паніка, безстрашність, рішучість, активність, рух, пасивність, спокій, байдужість, надія, віра, відчай, розчарування.

В основу оцінних біполярних шкал КСД (всього 24 шкали) покладено набір макетів кольорових сполучень. Кожен з них являє собою кольоровий прямокутник з розташованим на його фоні кругом іншого кольору. Це ж кольорове сполучення представлено на іншій картці, але фоновий колір і розташований на ньому круг замінюють один одного: колір фону стає кольором круга і навпаки. Кожне кольорове сполучення утворює протилежні полюси оцінної шкали методу КСД. Для створення макетів використовувалися різні поєднання одинадцяти кольорів: червоного, синього, блакитного, жовтого, зеленого, чорного, білого, пурпурного, коричневого, оранжевого, фіолетового. Вибір круга не випадковий, оскільки він є ідеальною геометричною фігурою: в кожній точці він змінює свою форму, справляючи враження гармонії і завершеності. На макеті круг розташований за принципом золотого перетину, гармонійного розподілу в крайньому і середньому відношенні (це відношення дорівнює 5/3). Макети розроблялися за допомогою пакету професійного програмного забезпечення Corel Draw 7 (англійська версія). Під час генерування кольорів використовувалися дві колірні моделі RGB і CMYK.

Оцінювання проводилося за 5-бальною системою від – 2 до + 2. За первинними результатами методики КСД були складені індивідуальні матриці 24*24, які піддавалися обробці факторним аналізом (метод головних компонент) з обертанням “Varimax”. Застосування цієї процедури дозволило представити результати КСД в алгебраїчному та наочно-графічному вигляді.

Безпосереднім наслідком використання такого методу математичної статистики стала побудова суб’єктивно-семантичного простору (ССП) кольору, що надалі розглядався в якості емпіричної моделі суб’єктивної семантики кольору.

Інтерпретація індивідуальних ССП кольору проводилася з урахуванням таких показників:

1) зміст виділених факторів у вигляді впорядкованих оцінних шкал і об’єктів оцінювання КСД, представлених відповідно кольоровими сполученнями й абстрактними поняттями;

2) розмірність ССП кольору (кількість виділених факторів), що свідчить про складність семантичної інтерпретації кольору суб’єктом;

3) внесок фактора в загальну варіативність оцінок, що свідчить про наявність суб’єктивно значущих підстав диференціації кольору за його семантичними ознаками;

4) коефіцієнт кореляції між факторами, що демонструє рівень зв’язку між семантико-кольоровими плеядами, виділеними факторним аналізом і утвореними сукупністю кольорових сполучень та їх семантичною інтерпретацією.

Оцінні шкали і поняття впорядковувалися в кожному з факторів за порядком зменшення їх навантаження. Враховувалися насамперед ті шкали, чиє навантаження становило 0,7 і більше (саме такий показник є значущим відповідно до умов проведення факторного аналізу). Проведене таким чином вивчення змісту кожного фактору (за індивідуальними матрицями досліджуваних) дозволило з’ясувати особливості семантичної інтерпретації значущих кольорових сполучень.

Порівняльно-якісний аналіз проводився шляхом зіставлення індивідуальних ССП кольору з одержаними за методикою ТВО живописно-графічними композиціями, їх кольоровою гамою.

Вибірка дослідження включала 110 осіб, з яких 40 учнів художньої школи (12-16 років),                     65 студентів (17-20 років), 5 професійних художників. Під час дослідження було проаналізовано 1164 малюнки досліджуваних, здійснено психолого-мистецький аналіз окремих творів сучасного мистецтва та робіт художників, які брали безпосередню участь в експерименті. 

У третьому розділі “Емпіричне дослідження впливу суб’єктивної семантики кольору на колористичну стратегію в образотворчій діяльності” проаналізовано результати методики  трансформації візуального образу і методики кольорового семантичного диференціала, визначено особливості змісту й організації суб’єктивної семантики кольору; виявлено закономірності впливу суб’єктивної семантики кольору на колористичну стратегію розв’язання творчих задач.

Безпосереднім результатом методики ТВО стало виділення в кожній з експериментальних груп колористів, формалістів і синтетиків. Основна відмінність між їхніми стратегіями розв’язання творчих задач полягає в наданні переваги у використанні виразного потенціалу кольору чи форми. Так, до групи колористів увійшли досліджувані, в яких домінуючим виражальним засобом виявився колір (колористична стратегія). Групу формалістів представлено досліджуваними, в яких таким засобом стала форма (формо-графічна стратегія). До групи синтетиків увійшли досліджувані, які однаково успішно оперували у процесі створення художнього образу як формою, так і кольором (синтетична стратегія).

Для об’єктивації результатів виділення колористичної, формо-графічної і синтетичної стратегії розв’язання творчих задач застосовувався метод знаходження вірогідності різниці (за критерієм Стьюдента) між окремими показниками методики ТВО.

У групі учнів художньої школи встановлені значущі відмінності ( p = 0,01) між колористами і формалістами за показниками виразність кольору t = 2,83 і виразність форми t = 2,77 при t кр = 2,75. Суттєвих відмінностей за цими показниками між колористами і синтетиками, а також між формалістами і синтетиками виявлено не було. Значення t-критерію становили відповідно t = 2,73 і                t = 2,98 при t кр = 3,11.

У групі студентів художньо-графічного факультету статистично достовірні відмінності (p = 0,01) також зафіксовано за показниками виразність кольору t = 2,70 і виразність форми  t = 2,70                        при t кр = 2,68 між колористами і формалістами.

Як і в попередній вибірці, суттєвих відмінностей не спостерігалося з показника виразність кольору між колористами і синтетиками (t = 2,59 при t кр = 2,68), і показника виразність форми між формалістами і синтетиками (t= 2,79 при t кр = 2,82).

Отже, перевірка вірогідності розрізнень за показниками виразність кольору і виразність форми засвідчила існування статистично значущих відмінностей між колористами і формалістами в кожній з діагностованих вибірок. Суттєвих відмінностей з подібних показників не виявлено між колористами і синтетиками, а також між формалістами і синтетиками.

У групі учнів художньої школи було віднесено до колористів  67,5 % досліджуваних, до формалістів – 22,5 %, до синтетиків – 10 %. Значення частки колористів, формалістів і синтетиків у групі студентів художньо-графічного факультету становило відповідно 61,3 %, 19,4 % і 19,4 %.

Одержані результати дали змогу виділити три рівні художньо-творчих здібностей: репродуктивний, продуктивний і творчий. Так, серед учнів художньої школи творчий рівень виконання завдань методики ТВО у групі колористів зафіксовано у 33,3% досліджуваних, серед формалістів і синтетиків– по 66,7 % досліджуваних. Продуктивний рівень спостерігався серед колористів у 44,4 % досліджуваних, серед формалістів і синтетиків – у 33,3 %. Репродуктивний рівень виявлено у 22,2 % досліджуваних-колористів і в 11,1 % досліджуваних-формалістів (серед синтетиків репродуктивного рівня виявлено не було).

Серед студентів художньо-графічного факультету творчий рівень був зафіксований у 25,6 % досліджуваних-колористів, у 41,7 % досліджуваних-формалістів та у 33,3 % досліджуваних-синтетиків. Продуктивний рівень спостерігався у групі колористів і синтетиків у 46,1 % досліджуваних, у групі формалістів – у 66,7 %  досліджуваних. Репродуктивний рівень виявлено                     у 33,0 % досліджуваних у групі колористів, у групах формалістів і синтетиків – у 16,7 %.

Вищенаведені дані засвідчили, що в обох експериментальних групах кількість досліджуваних-колористів є більшою, ніж кількість досліджуваних формалістів і синтетиків. Але серед формалістів і синтетиків є більшою частка досліджуваних з продуктивним і творчим рівнем художньо-творчих здібностей порівняно з групою колористів.

Домінування досліджуваних-колористів засвідчує ту перевагу, яка надавалася кольору за умов розв’язання творчих задач і яка спричинена його більш широкими можливостями семантичної інтерпретації порівняно з формою. Більша кількість досліджуваних з творчим і продуктивним рівнем художньо-творчих здібностей у групах формалістів і синтетиків зумовлена тим, що вміння оперувати формою і виражати за її допомогою внутрішній зміст зображуваних понять ставить високі вимоги до художньо-творчих здібностей. Тому він був виявлений більшою мірою в тих досліджуваних, які використовували виразний потенціал форми.

Дослідження індивідуальних особливостей семантики кольору, як складової змісту Образу світу суб’єкта образотворчої діяльності, проводилося за допомогою методики КСД. До експерименту залучалися досліджувані з наявним продуктивним і творчим рівнем художньо-творчих здібностей. Всього було оброблено 55 індивідуальних матриць, з яких 35 належали студентам художньо-графічного факультету, 15 – учням художньої школи, 5 – професійним художникам. 

Ґрунтовний аналіз результатів експерименту дозволив отримати якісний і кількісний опис суб’єктивної семантики кольору (ССК) досліджуваних. З’ясовано, що зміст ССК носить індивідуальний характер. Водночас було встановлено відмінності у складності й особливостях організації ССК у кожній з експериментальних груп: (1) серед учнів художньої школи (12-16 років), студентів художньо-графічного факультету (17-20 років) і професійних художників; (2) серед колористів,  формалістів і синтетиків; (3) серед досліджуваних з репродуктивним, продуктивним і творчим рівнем художніх здібностей.

Так, у групі студентів художньо-графічного факультету виявлено відмінності ССП кольору між колористами, формалістами і синтетиками. У формалістів спостерігалося різке збільшення внеску перших (одного або двох) факторів у загальну дисперсію порівняно з колористами. Аналіз навантажень кольорових сполучень – оцінних шкал методики КСД – засвідчив, що кількість статистично значущих шкал у таких факторах становила п’ять-шість, в інших вона залишалася незмінною – не більше за одну-дві шкали. Різна представленість у факторах статистично значущих оцінних шкал спричиняла, на нашу думку, рівномірне зменшення кількісних показників внеску факторів у загальну дисперсію серед колористів і більш різку, “стрибкоподібну” їх зміну серед формалістів. Вивчення навантажень за кожним фактором дозволило при цьому з’ясувати особливості семантичної інтерпретації значущих кольорових сполучень.

Проведений аналіз одержаних результатів дозволяє стверджувати, що суб’єктивна семантика кольору у колористів є більш диференційованою. Про це свідчить чітка семантична інтерпретація, надана окремим кольоровим сполученням. Відмінною рисою ССП кольору формалістів є існування недиференційованого осередку, утвореного значною групою кольорових сполучень зі спільною семантикою.

Кількість виділених факторів засвідчила, що розмірність ССП кольору у колористів є більшою (вісім-десять факторів) порівняно з формалістами (п’ять-сім факторів). Це дозволяє стверджувати, що характерною ознакою суб’єктивної семантики кольору у колористів, на відміну від формалістів, є більш складний рівень її організації. Для синтетиків є притаманною різна складність організації ССП кольору, розмірність якого становила п’ять-десять факторів.

Аналіз кореляційних зв’язків між факторами серед формалістів – студентів художньо-графічного факультету продемонстрував існування у структурі ССП кольору взаємозалежних факторів, коефіцієнт кореляції між якими коливався від 0,51 до 0,65 при p = 0,01. В окремих випадках спостерігалась їх поява і серед синтетиків. Не виявлено взаємозалежних факторів лише у колористів.

Інтерпретуючи даний факт, можна говорити про те, що наявність значущих зв’язків між факторами свідчить про існування взаємозалежних семантико-кольорових плеяд у структурі суб’єктивної семантики кольору формалістів. Вона характеризується слабкою структурованістю внутрішніх семантико-кольорових зв’язків. Натомість ССК у колористів  вирізняється високим рівнем структурованості.

Детальний аналіз ССП кольору в учнів художньої школи продемонстрував відмінності у складності його організації у досліджуваних з різним рівнем художніх здібностей. Так, розмірність ССП кольору досліджуваних з продуктивним рівнем становить найчастіше шість-сім факторів, з творчим рівнем – відповідно вісім-дев’ять.

Отже, можна говорити про тенденцію підвищення рівня художньо-творчих здібностей в учнів художньої школи, яка пов’язана з ускладненням їх суб’єктивної семантики кольору. Нами не встановлено зв’язку між складністю ССК і віковими особливостями: кількість факторів, виокремлених у старшій (17-20 років) і молодшій (12-16 років) віковій групі не відрізнялася (шість-десять факторів для кожної групи). Такою ж була складність суб’єктивної семантики кольору у групі професійних художників.

Було виявлено, що в 60 % випадків побудови ССП кольору для учнів художньої школи в перших (одному-двох) факторах спостерігалася поява значної групи кольорових сполучень зі спільною семантикою. На нашу думку, з’ясований факт свідчить про існування домінуючого недиференційованого осередку суб’єктивної семантики кольору, функціонування якого спричиняло узгодженість при оцінюванні понять піддослідними. Крім того, у структурі ССП кольору даної групи були виявлені тісні зв’язки між виділеними семантико-кольоровими плеядами.

Врахувавши вищезгадані особливості організації ССП кольору в учнів художньої школи, можна стверджувати, що їхня суб’єктивна семантика кольору вирізняється слабкою диференційованістю і неструктурованістю внутрішніх семантико-кольорових зв’язків. Слід зауважити, що недиференційованість і неструктурованість ССК характеризують групу учнів художньої школи в цілому. Серед студентів художньо-графічного факультету вищеназвані особливості організації ССК вирізняли формалістів і в окремих випадках синтетиків.

Зазначене дозволяє говорити про те, що у віці 12-16 років недостатньо виражений зв’язок між особливостями організації суб’єктивної семантики кольору і стратегією розв’язання творчих задач. У віці 17-20 років існує залежність між формо-графічною стратегією і такими особливостями організації ССП кольору, як низький рівень складності, неструктурованість, наявність домінуючого недиференційованого осередку. Натомість високий рівень складності, диференційованості і структурованості суб’єктивної семантики кольору характеризують досліджуваних з колористичною стратегією. Аналіз індивідуальних ССП кольору синтетиків показав, що їх семантика кольору об’єднує в собі ознаки притаманні колористам і формалістам.

Вивчення індивідуальних особливостей ССП кольору професійних художників, які брали безпосередню участь в експерименті, підтвердило існування розглянутих закономірностей у складності й організації суб'єктивної семантики кольору між колористами, формалістами і синтетиками. Психолого-мистецький аналіз творчого доробку сучасних художників, дозволив говорити про те, що особливості змісту й організації ССК можуть бути (на певному етапі творчої діяльності) одним з факторів формування стійкої і досить незмінної колористичної стратегії.

Проведений на всіх етапах дослідження порівняльно-якісний аналіз дав змогу дійти висновку, що суб’єктивна семантика кольору визначає змістові аспекти колористичної стратегії, а саме: вибір кольорової гами та її змістове навантаження за умов розв’язання творчих задач.

Спостереження за процесом семантичної інтерпретації кольору виявило вплив функціональної структури Образу світу суб’єкта образотворчої діяльності на колористичну стратегію. У зв’язку з цим було виділено операціональний рівень її аналізу, що позначився на способах семантичної інтерпретації кольору. 

Домінування когнітивного рівня Образу світу проявляється в аналого-асоціативному і символо-означуваному способах. Особистісно-смисловий рівень визначає проективно-особистісний і особистісно-інтерпретаційний способи. Чуттєво-модальні компоненти Образу світу знаходили своє відображення в перцептивно-імпресивному, динамічно-перцептивному та емоційно-чуттєвому способах.

Перцептивно-імпресивний спосіб семантичної інтерпретації кольору полягає у загальній слабо диференційованій оцінці кольору, переважному використанні його власних характеристик світлоти, яскравості, чистоти, тону, у розподілі кольорів на  контрастні, теплі і холодні тощо. Використання фізичних параметрів кольору визначається загальним сприйняттям словесного стимулу методики ТВО, вирішальною в якому є чуттєва тканина Образу світу. Не вдаючись до подальшого  логічного аналізу, досліджувані фіксують свою увагу на зовнішніх ознаках поняття, залишаючись на рівні його недиференційованого “розлитого” відчуття.

Динаміко-перцептивний спосіб характеризується зосередженістю свідомості окремих досліджуваних на безпосередньому процесі переживання зображуваного почуття або стану людини, на їхніх динамічних ознаках.

У чуттєвому ототожненні кольору з певними емоціями і почуттями знаходить свій вияв емоційно-чуттєвий спосіб інтерпретації кольору. Особливого значення набуває не натуралістична правдивість колористичної стратегії, а можливість вираження психологічного стану за допомогою кольорової гами.

Символо-означуваний спосіб полягає у використанні здатності кольору бути символом, що певною мірою спроможний замінити реальність, що уявляється автором. Даний спосіб дозволяє моделювати складний полісемантичний простір зображення, де колір стає візуальним еквівалентом змісту, вкладеного у живописно-графічну композицію.

Поруч зі складною символізацією кольору існує аналого-асоціативний спосіб семантичної інтерпретації кольору, при якому досліджувані використовують усталені значення кольору, звертаючись до традиційних уявлень світу культури і загальновідомої семантики. Під час розв’язання творчих задач ними за аналогією застосовуються достатньо розповсюджені асоціації із зображуваними поняттями.

Функціонуючи в межах суб’єктивного Образу світу, колір може набувати додаткових смислових відтінків, змістове наповнення яких визначається індивідуальним досвідом, способом переживання того чи іншого почуття. При цьому відбувається проекція змісту внутрішньопсихічного життя суб’єкта на зображувальний матеріал і, зокрема, колір. Такий спосіб семантичної інтерпретації був визначений нами як проективно-особистісний.

На відміну від нього особистісно-інтерпретаційний спосіб являє собою гармонійне поєднання загальноприйнятого трактування того чи іншого кольору з досвідом авторського спостереження і переосмислення. Створюваний таким чином образ наповнюється змістом, що прийнятий у культурі і знаходить свій вияв у морально-етичних нормах. Але безпосередній процес його втілення не є бездумним перенесенням значень зі світу зовнішнього в замкнений простір зображення. За допомогою колористичної стратегії відбувається відображення об’єктивної реальності, обумовленої власним Образом світу.

Зауважимо, що вищеназвані способи семантичної інтерпретації кольору не завжди існують ізольовано і в межах діяльності суб’єкта образотворчої діяльності можуть взаємодоповнювати один одного.