Індивідуальні та гендерні відмінності альтруїзму-егоїзму особистості

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено її об’єкт та предмет, сформульовано мету та головні завдання, гіпотези, визначено методологічну основу дослідження, висвітлено наукову новизну, розкрито теоретичне і практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію роботи.

У першому розділі – «Аналіз дослідження проблеми альтруїзму-егоїзму особистості» розглянуто комплексну природу досліджуваної спрямованості особистості; проаналізовано вітчизняні та зарубіжні джерела з питання проблеми вираження її неоднозначності. Розкрито положення концептуально-теоритичного характеру, які сформульовані у психологічній та філософській літературі; визначено сутність основних понять.

Питання стосовно альтруїстично спрямованої особистості, альтруїзму, егоїзму, їх походження розглядаються в різних науках, таких як психологія, філософія, біологія, генетика, теологія. Однозначних формулювань і відповідей не дає жодна із зазначених галузей.

Аналіз літературних джерел показав, що проблема альтруїзму була об’єктом роздумів багатьох психологів, філософів, біологів минулого.

У психології альтруїзм – це система ціннісних орієнтацій особистості, при якій центральним мотивом і критерієм моральної оцінки є інтереси іншої людини, чи соціальної спільності. Як мотив надання будь-кому допомоги альтруїзм розглядають Р.Немов, Г.Моррей, Д.Майерс.

Альтруїзм можна вважати одним з фундаментальних понять гуманістичної теорії психології (Е.Фром).

У психології і філософії діаметрально протилежним до альтруїзму поняттям є егоїзм – ціннісна орієнтація суб’єкта, при якій перевага віддається своєкорисним інтересам, бажанням, потребам. Р.Немов протилежним до поняття «альтруїзм» висуває поняття «агресія», як поведінка спрямована на спричинення будь якому шкоди. 

У підрозділі “Крайні та перехідні прояви позицій альтруїзму – егоїзму” розкрита недоцільність сприйняття лише діаметрально протилежних позицій досліджуваної спрямованості. Обґрунтовано існування таких проміжних проявів спрямованості, як альтруїстичний егоїзм та егоїстичний альтруїзм.

            У підрозділі  „Соціальний і біологічний підходи у пояснені альтруїзму” підкреслюється що, найбільш спірною у науці є проблема стосовно походження альтруїзму. Питання про джерела альтруїзму у поведінці людини, виникнення самої можливості безкорисливого вчинку не втрачало своєї актуальності за весь період існування західноєвропейської етичної думки. Але якщо протягом століть з’ясування цього питання велося лише у філософсько-етичному плані, то за останні 60-70 років з’явилася досить велика кількість психологічних досліджень альтруїзму-егоїзму у західній психології. Однак, у нашій країні ця проблема мало вивчена на теоретичному, та емпіричному рівнях. Єдина філософсько-етична книга з цієї проблеми була видана у нас 30 років тому Є.Ф. Петровим „Егоїзм. Філософсько-етичний нарис”. У періодичних виданнях ця проблема майже не піднімалася. 

У 1971 р. у журналі “ Новий світ” були надруковані статті В.Ефроімсона “Родословна альтруїзму” та Б.Астаурова “Homo sapiens em humanus-людина з великої букви та еволюційна генетика людства”. Майже через 25 років до цієї проблеми звернулися у журналі “Людина”. На сторінках журналу у статті “Витоки альтруїзму” розгорнулася дискусія між вченими сучасності. Основним питанням було: ”Чи процес співвіднесення себе, свого Я з іншими Я абсолютно не властивий тваринному світові?”.

Існують два протилежні погляди на проблему. Перша позиція, так звана “біологічна”. Засновниками її можна вважати Дарвіна і Спенсера. Свій розвиток ця теорія отримала у працях Кропоткіна та Ефроімсона. Такі погляди розділяють Дж. Холдейн, Г.Добржанський.

Серед сучасних вчених цю точку зору підтримують такі науковці, як: Б.Медніков, В.Вельхов, С.Розанов, Г.Іваницький, Н.Сахарова, Ю.Рочев, С.Шноль. Ці вчені вважають. Що альтруїстична поведінка власна не лише людині, а й багатьом тваринам, що ця позиція має генетичну основу. Це доводять різними прикладами поведінки птахів, дельфінів, щурів тощо.

Це одна точка зору, свого роду біологічний погляд на проблему альтруїзму. Їй протистоїть інша позиція – соціальна ,  яку обґрунтував І.Павлов. Вчений стверджує, альтруїзм – надбання культури, пов’язане з другою сигнальною системою. Ця теорія теж мала і має своїх прибічників. Підтримують таку ідею Г.Гальперін, М.Рьюіз. Одна з фундаментальних праць стосовно  цієї проблеми – “Культура і етика” А. Швейцера. Серед сучасників соціальної точки зору дотримуються: Л. Чайлахян, І. Подольский, А. Балабанов. Ці науковці стверджують, що етика, мораль і ,зокрема, альтруїзм – це досягнення виключно людського суспільства. 

Узагальнення наукової та науково - методичної літератури дає змогу стверджувати з теми дослідження, що альтруїзм та егоїзм займають важливе місце у вивченні проблеми структури особистості , а саме – її спрямованості.

За результатами проведеної роботи можна зробити наступні узагальнення:

1.Однією з головних визначальних спрямованостей особистості є альтруїстично - егоїстична. Проблемами її визначення, походження, механізму дії займаються різні науки.

2.Існують три теорії, які пояснюють природу альтруїстично - егоїстичних вчинків, аналізують умови, при яких люди здійснюють вчинки того чи іншого гатунку: теорія соціального обміну, соціальних норм і еволюційна теорія.

3.Проблему походження альтруїзму ми розглядаємо з точки зору двох протилежних напрямків. Перший – "біологічний", засновниками якого є Дарвін і Спенсер; і другий – "соціальний", обгрунтували Павлов і Швейцер.

4.Ми вважаємо, що не потрібно оцінювати інстинктивну поведінку як альтруїстичну чи егоїстичну. Лише дії, яким передує свобода вибору можуть отримувати подібне оцінювання. Альтруїзм, заснований на емпатії, любові до іншого – це властивість, якою наділена лише людина.

5.У психології альтруїзм – це система ціннісних орієнтацій особистості, при якій центральним мотивом і критерієм моральної оцінки є інтереси іншої людини, чи соціальної спільності. Найчастіше у психології альтруїзм розглядається як протилежність егоїзмові Немов Р.С. діаметрально протилежним поняттям до альтруїзму визначає агресію, як спричинення іншим шкоди.

6.Егоїзм визначається як ціннісна орієнтація суб’єкта, що визначає поведінку людини, при якій перевага віддається власним інтересам, у життєдіяльності суб’єкта переважають своєкорисні особисті бажання і потреби безвідносно до інтересів інших людей і суспільства в цілому.

7.У кожній людині генетично закладені здатності як до прояву альтруїстичної поведінки, так і до егоїстичної. Від багатьох різноманітних формуючих особистість факторів залежить, яка з позицій (альтруїстична чи егоїстична) виявиться основою поведінки та індивідуальної системи цінностей людини.

У своїй роботі, проаналізувавши різні типи поведінки, ми виділяємо не лише діаметрально протилежні особистісні спрямованості – альтруїзм і егоїзм, але і такі види поведінки як альтруїстичний егоїзм і егоїстичний альтруїзм.

Подальшим завданням ми поставили виявлення прояву альтруїзму-егоїзму на різних вікових етапах життя особистості; проведення гендерного аналізу з проблеми; визначення альтруїстичного егоїзму та егоїстичного альтруїзму у житті індивіда.

У другому розділі – “Вікова динаміка індивідуально-гендерних змін альтруїзму – егоїзму особистості досліджується переважання альтруїзму, альтруїстичного егоїзму, егоїстичного альтруїзму та егоїзму  на різних вікових зрізах, визначаються розбіжності у проявах альтруїзму – егоїзму між чоловіками і жінками, виявлені зміни та коливання даної позиції протягом життя людини.

Базою дослідження виступали студенти різних факультетів Миколаївського державного університету, Українського державного морського технічного університету (м. Миколаїв) , Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова, працюючі дорослі з вищою та середньою освітою, пенсіонери. Загальна кількість досліджуваних склала 400 осіб: 214 представників жіночої статі та 186- чоловічої. Дослідження  здійснювалися у чотири етапи і тривало з 1994 по 2001 рік.

На першому етапі дослідження визначено цільову спрямованість особистості, якій властива альтруїстична позиція; виявлено основні риси особливості, якій відповідає дана спрямованість. Для реалізації задачі була використана методика, розроблена Я. В. Васильєвим, яка створена за принципом проективних методик типу незакінчених речень і М. Куна “Хто я”, 16-факторний тест Кеттелла та опитувальник Міні-мульт.  

Порівнюючи альтруїстичну особистість з егоцентричною та прагматично конформістською, ми зробили висновки, що особистість з альтруїстичною позицією характеризується перш за все спрямованістю на інших, турботою про благо групи, доброзичливістю, співпереживанням. Таким людям властива ситуативна тривожність, хвилювання за своє майбутнє та за майбутнє інших, деяка стурбованість. Вони характеризуються стійкими інтересами, рідко змінюють переконання. Частіше - це люди з артистичною натурою, відрізняються художнім образним сприйманням світу.                                                               При вирішенні важливих для себе чи групи питань не вагаються, чітко, впевнено діють, стають рішучими. У повсякденному житті можуть бути мало активними, лінивими, не напружуються при виконанні групових завдань, які їх не цікавлять.

Люди з альтруїстичною позицією доброзичливі до інших, неагресивні, незлопам'ятні, легко пристосовуються, завжди знаходять спільну мову з членами колективу. Такі особи прагнуть реалізувати себе в творчості, задовольнити свої пізнавальні інтереси, характеризуються, переважно, художнім образним сприйняттям світу.

Особистості, у яких домінує егоїстична спрямованість, характеризуються, перш за все, орієнтацією на себе, ігноруванням інтересів інших. Такі люди прагнуть задовольнити лише власні потреби, їх не турбують інтереси групи. Егоїсти ігнорують почуття і благополуччя інших людей заради досягнення своїх цілей, вони готові порушити загальновстановлені правила, використовувати інших чи, навіть причинити їм шкоду з метою здійснення своїх бажань. Особистості з конформістсько-прагматичною спрямованістю характеризуються поведінкою, яка цілком залежить від ситуації, від їх настрою в даний момент і не зумовлена системою стійких ціннісних орієнтацій, інтересів.

На другому етапі дослідження ми описали і порівняли віковий прояв альтруістично-егоїстичної позиції. При відбиранні досліджуваних використовувався метод вікових зрізів. Виходячи з даних про вікову періодизацію, ми визначили три групи з представників жіночої  і чоловічої статі: 1 – рання дорослість (19-23 роки) ; 2 – зрілість (40-45 років) ; 3 – прихована старість (60-65 років). Початок і кінець кожного вікового зрізу повністю співпадає або з кінцем плинного великого біологічного циклу С, або з ½ С, у перший підгрупі з ¼ С (Цуканов Б. Й.).

Для реалізації задачі дослідження використовувався метод анкетування. В інструментарій входило дві анкети – питання першої відображали ситуацію, без відносно до респондента; друга анкета вимагала оцінити себе у запрограмованій ситуації. Кожне висловлювання анкети відповідало певному аспекту поведінки людини стосовно альтруїстично-егоїстичної спрямованості. Анкети розроблялися на основі численних бесід зі студентами і з їх участю. Анкети були апробовані в пілотажному дослідженні, за допомогою якого були перевірені організаційні й методичні умови майбутнього дослідження, скоректовані запитання.