Особливості взаємодії образних і вербальних чинників у детермінації психічної активності суб’єкта

Краткое содержание

У вступі розкривається актуальність дослідження, дається обгрунтування вибору теми дослідження, визначаються мета, об’єкт, предмет, гіпотеза, завдання дослідження, окреслюються його теоретико-методологічні засади, експериментальна модель та методичний комплекс, що забезпечує її реалізацію, характеризується наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, подаються дані про їхню апробацію, наводиться структура дисертації.

У першому розділі “Взаємозв’язок образних і вербальних чинників детермінації психічної активності людини” здійснюється загальний аналіз проблеми, шляхів її розв’язання в теоретичному та експериментальному аспектах.

Висвітлюється історія розвитку уявлень про психічну активність та специфіку її детермінації у людини від найдавніших часів до наших днів: від анімістичного розуміння сутності душі та механізмів її функціонування - до сучасних теоретичних розробок щодо системного характеру детермінації психіки. Розглядаються наукові акценти на внутрішніх (іманентно притаманних душі або соматогенних і фізіогенних) чинниках психічної активності і зовнішніх детермінантах виникнення та розвитку психічних явищ. Аналіз розвитку цих уявлень показує, що зазначені позиції в поясненні детермінації психічної активності людини зберігаються протягом усієї історії формування психологічної науки.

В історико-психологічній площині простежується закономірна зміна форм причинного пояснення психіки з зосередженням на відповідних детермінуючих чинниках: домеханістичного, механістичного, загальнобіологічного, біопсихічного та соціопсихічного детермінізму (за М.Г.Ярошевським). Водночас наводиться оцінка сучасними психологами (О.М.Ткаченко) зазначених типів причинного пояснення психіки, згідно з якою в абсолютизації кожної з наведених форм пояснення вбачається відповідний тип методологічного редукціонізму, котрий містить досить обмежені пояснювальні можливості. Відзначаються також (Б.Ф.Ломов) риси лінійного детермінізму в деяких сучасних підходах (зокрема, в біхевіоризмі, а також ймовірнісного детермінізму (поширеного, наприклад, у психофізиці). В окресленому контексті вирізняється тенденція до пояснення причин виникнення та розвитку психічних явищ,

що грунтується на сучасних системних уявленнях (Б.Г.Ананьєв, М.Й.Боришевський, В.П.Зінченко, Г.С.Костюк, О.М.Лєонтьєв, С.Д.Максименко). Розглядається перспективність підходу, який пропонує врахувати дію усіх детермінуючих чинників та їхніх взаємозв’язків, що відбивається в понятті системної детермінації психіки (Б.Ф.Ломов).

На основі фундаментальних психологічних досліджень (Г.С.Костюк, О.М.Лєонтьєв, С.Л.Рубінштейн) в розділі здійснюється узагальнення уявлень про регулятивну функцію психічного щодо поведінки та діяльності.  В регуляції вбачається  зміна взаємозв’язку, спрямована на збереження цілого (М.І.Сетров).  У психічній діяльності зазначену цілісність складає певна взаємопов’язаність відповідних елементів, або підсистем в якості яких визначаються рівні (форми) психічного відображення: сенсорно-перцептивний, рівень уявлень і вербально-логічний, що містить мовно-мисленнєві процеси і поняттєве мислення (Б.Г.Ананьєв, Л.М.Веккер, Г.С.Костюк, О.М.Лєонтьєв, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, Ж.Піаже). Згідно з  процесуальним характером психічних явищ при їхньому розгляді вимагається співвіднесення кожного рівня (форми) психічного відображення з його результативним утворенням, кінцевим продуктом - образом, думкою чи емоцією. Відзначаються специфічні особливості психічного відображення на рівнях сенсорно-перцептивних процесів, уявлення та уяви, а також мовно-мисленнєвих процесів, наводяться емпіричні характеристики кінцевих продуктів цих процесів – образу і оформленої в слові думки.

На основі аналізу низки вітчизняних і зарубіжних теоретико-експериментальних досліджень робиться висновок, що з допомогою сенсорно-перцептивних образів здійснюється регуляція актуальних дій; з допомогою уявлення і уяви, в яких образна форма виявляється специфічно, регуляція охоплює також найближчі потенційні дії; з допомогою ж вербально-логічних засобів (мови і знаків загалом) забезпечується планування діяльності в масштабах усього життя  людини.

Аналіз проблеми взаємозв’язку образних і вербальних чинників психічної активності показує, що внаслідок  існуючої в реальній життєдіяльності людини неоднозначності співвідношень між образними і вербальними чинниками та їх мінливості виникають певні труднощі здійснення відповідних експериментальних досліджень. 

Тезі про єдність образного та вербально-логічного психічного відображення ((Б.Г.Ананьєв, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, С.Л.Рубінштейн) у певному сенсі суперечить своєрідна “образно-вербальна” дихотомія  в  психологічній  типології  людей.  Відзначається

виокремлення “художнього” і “розумового” типів (І.П.Павлов), розумового (мисленнєвого), емоційного, сенсорного та інтуїтивного психотипів (К.Г.Юнг). У психодіагностичних дослідженнях виокремлюють “вербальний” і “невербальний” інтелект, співвідносячи їх з відповідними шкалами, або субтестами, наприклад, тесту Векслера. Здійснюються спроби теоретичного обгрунтування поділу людей на “вербалізаторів” і “візуалізаторів”, які уособлюють собою “різні когнітивні виміри” (А.Paivo). В сучасній НЛП-практиці широко використовують поділ людей на “візуалів” і “аудіалів.

Теоретичне положення про єдність чуттєвого і вербально-логічного рівнів психічного відображення і, відповідно, єдність образно-вербальної регуляції психічних процесів, діяльності і поведінки потребує з’ясування й конкретизації механізмів взаємозв’зку, взаємодії тощо, котрі забезпечують вказану єдність.

В розділі розглядається прикладне значення досліджень взаємодії образних і вербальних чинників детермінації психічної активності суб’єкта.  У галузі виховної та психолого-педагогічної практики актуальним є вивчення різних видів пам’яті, структури просторового мислення та інших психічних процесів для підвищення ефективності  розв’язання навчальних задач, для розвитку зорової пам’яті, уяви, візуального мислення, художнього мислення, сприймання творів мистецтва. Взаємовплив образних і вербально-логічних компонентів психічної активності простежується в різних видах винахідницької, наукової, художньої, загалом творчої діяльності людини. Знання закономірностей взаємодії образної та вербально-логічної форм психологічного впливу визначають ефективність іміджології, котра постає невід’ємним складником інформаційних впливів та психотехнологій у різноманітних політичних процесах, рекламі масових заходів, товарів та послуг, підвищенні ефективності менеджменту тощо. Питання взаємодії психологічних чинників постають актуальними і у зв’язку з завданнями оптимізації психічної активності та її  регуляції в різних видах спортивної діяльності, зокрема в автомотоспорті, де образна і вербальна регуляція активності спортсмена виявляється особливо виразно.

Відзначається, що нагромадження емпіричних, зокрема експериментальних, фактів із зазначеної проблематики, а також їхнє впорядкування та теоретичне узагальнення залишається актуальним завданням психологічної науки та її прикладних галузей.

Другий розділ “Організація та методичне забезпечення експериментального    дослідження    особливостей   взаємодії  образних і

вербальних чинників детермінації психічної активності суб’єкта” розкриває загальне спрямування, теоретико-методологічні засади та методики експериментального дослідження.

В якості засадничих теоретико-методологічних принципів  експериментального дослідження виокремлюються наступні:  принцип детермінізму, який в дослідженні конкретизується в обумовленості досліджуваних форм психічної актиності як факторами зовнішнього середовища (зовнішньою стимуляцією), так і внутрішньо-психічними чинниками, зокрема, актуалізацією образних і вербально-логічних процесів; принцип психічного відображення, який втілюється в простеженні активного характеру образного сприймання та вербально-логічного опрацювання досліджуваними пропонованого їм стимульного матеріалу; принцип самоактивності індивіда, який конкретизується в дослідженні шляхом вивчення ролі образно-вербальної домінанти (схильності індивіда) в особливостях сприймання та опрацювання стимульного матеріалу; принцип єдності психіки та діяльності, реалізація якого полягає у визнанні того факту, що досліджувані форми психічної активності (сприймання, запам’ятовування, відтворення, уява та уявлення) виявляються у відповідних видах (формах) діяльності досліджуваних в конкретних експериментальних ситуаціях та в повсякденній життєдіяльності; принцип розвитку психіки конкретизується у визнанні факту взаємозв’язку психічної активності досліджуваних в експериментальних умовах з відповідним рівнем їхнього розвитку (рівнем творення); принцип системності, або структурно-системний принцип, знаходить відображення у виокремленні підсистем психіки у вигляді образного та вербально-логічного рівнів психічного відображення, у цілеспрямованому вивченні характеру, особливостей та механізму взаємозв’язку між цими рівнями як чинниками детермінації психічної активності.

Спираючись на положення про тісний взаємозв’язок психічних процесів особистості, водночас зважаємо на встановлені в прикладних психологічних дослідженнях факти про наявність у неї образної або вербально-логічної домінанти як певної характеристики відповідного психотипу. Припускається, що згадані особистісні схильності відіграють свою роль у механізмі взаємодії образних і вербальних чинників детермінації психічної активності суб’єкта. Зазначене припущення становить одну із складових гіпотези експериментального дослідження.

Уточнюється поняття психологічного механізму, оскільки воно виявляється  однією   з   ключових  характеристик  взаємодії  образного  і

вербального. Відзначаючи, що в психологічній науці досі не існує узгоджених, загальновизнаних поглядів учених на саме поняття психологічних механізмів і на ті психологічні реалії, які за цим поняттям приховуються (М.Й.Боришевський), водночас наводимо власне робоче визначення психологічного механізму взаємодії образних і вербальних чинників психічної активності. Вказаний механізм означається як певна послідовність актуалізації та зміни взаємозв’язку образних і вербальних чинників, обумовлена ситуативними складниками (метою діяльності,  поведінки, наявними засобами та умовами їх реалізації), а також особистісними особливостями (мотивацією, інтелектуально-вольовими характеристиками психотипу, минулим досвідом індивіда тощо).

Далі наводиться гіпотеза дослідження та обгрунтування її складових.

Докладно описується експериментальна модель та методичний інструментарій дослідження.

В побудові моделі експериментального дослідження взаємодії образних і вербальних чинників регуляції психічної активності суб’єкта виходимо із поєднання існуючих у психології підходів до вивчення образної сфери людини (образів сенсорно-перцептивних, уявлення, уяви тощо)  (А.А.Гостєв) і різновидів мислення, зокрема його форм - наочно-образної (візуального, просторового мислення) та вербально-логічної (понятійного мислення) (Р. Арнхейм; А.В. Брушлінський; Т.Ш. Гагошидзе; В.В.Давидов; Г.С.Костюк; С.Д.Максименко; В.О.Моляко; М.А.Холодная). Були використані також принципи сполучення образних та мовленнєвих (текстових, символьно-знакових) характеристик інформації в процесі емоційного та раціонально-логічного впливу, що широко застосовується в прикладній психолінгвістиці, політичній психології, психології реклами.

Експериментальна модель передбачає: інформаційні повідомлення, які мають образне і вербальне оформлення (стимульний матеріал); фіксацію суб’єктивного оцінювання досліджуваними характеристик стимульного матеріалу; аналіз процесу виконання експериментальних завдань; фіксацію індивідуально-когнітивних параметрів особистості (образно-вербальної домінанти).

Методичний інструментарій склали: стимульний матеріал у вигляді різноманітних форм рекламної інформації в природних умовах і скомпонованого з рекламних роликів експериментального аудіовідеоряду; інтерв’ювання, яке спрямоване на збір інформації про досліджуваних і  передбачає самозвіти, що містять суб’єктивні описи та оцінювання вражень щодо сприймання стимульного матеріалу; суб’єктивне шкалювання досліджуваними зазначених у самозвітах оцінок, піктограми

для візуального вираження суб’єктивних вражень стосовно сприймання стимульного матеріалу, контент-аналіз самозвітів, спрямований на виокремлення та впорядкування характеристик сприймання (запам’ятовування та відтворення в уявленнях) стимульного матеріалу. Були розроблені також спеціальні експериментальні завдання, спрямовані на актуалізацію образних і вербальних чинників детермінації різних видів психічної активності досліджуваних (зокрема, асоціативно-колірниий експеримент, груповий малюнок з вербальним оформленням тощо). Використовувались тестові методики для визначення образної та вербальної здібностей досліджуваних (зокрема, тест структури інтелекту Р.Амтхауера та візуальні і вербальні субтести Р. Зіверт і Х. Зіверт). Весь процес експериментального дослідження супроводжувався спостереженням за поведінкою досліджуваних з фіксацією відповідних вербальних і невербальних реакцій.

В розділі наводиться характеристика контингенту досліджуваних та критерії виокремлення їх у спеціальні дослідницькі підгрупи.

На етапі пілотажних досліджень, спрямованих на відпрацювання стимульних та експериментально-діагностичних методик, були обстежені 87 осіб чоловічої і жіночої статі віком 20-40 років.

Основним експериментальним дослідженням було охоплено загалом 256 осіб, зокрема: 114 осіб з числа глядачів змагань з автогонок (які проводилися у містах Києві, Львові, Харкові, Дніпропетровську, Полтаві), 51 жіночої і 63 чоловічої статі, віком 16-57 років, з середньою спеціальною (65 осіб) та вищою освітою (49 осіб) – які утворили дослідницьку групу № 1; 49 осіб з середовища пересічних мешканців міст, в яких проводилися змагання -  18 жіночої і 31 чоловічої статі, віком 17-35 років, переважно студенти (учасники фокус-груп “А”) – дослідницька група № 2; 56 осіб з числа глядачів змагань, 21 жіночої і 35 чоловічої статі, віком 18-45 років, з переважно середньою спеціальною або вищою освітою (учасники фокус-груп “Б”) – дослідницька група № 3; 37 осіб з числа спортсменів-автомобілістів, членів Київського міського автомото-клубу, чоловічої статі, віком 26-42 років – дослідницька група № 4.

Основне експериментальне дослідження здійнювалося протягом 1999-2002 років в містах проведення змагань з автогонок.

В опрацюванні експериментально-діагностичних даних застосовувалися методи математичної статистики. Статистична достовірність показників  оцінювалася за критерієм Ст’юдента з дотриманням лінії статистичного поглиблення: визначення середніх значень та їх похибок, кореляційного аналізу з обчисленням у відповідних

випадках коефіцієнтів рангової кореляції за Спірменом, бісеріального коефіцієнта кореляції Пірсона та коефіцієнта контингенції (сполучення).

Кількісний аналіз формалізованих діагностичних показників поєднувався з якісним аналізом протоколів досліджень, висловлювань та інших вербальних і невербальних ознак поведінки досліджуваних.

У третьому розділі “Результати експериментального дослідження та їх інтерпретація” наводяться докладні дані психодіагностичних та експериментальних досліджень, здійснюється їх аналіз.

Експериментальному вивченню підлягали суб’єктивні враження споживачів реклами про образно-вербальні характеристики рекламної інформації, що подавалася в природних умовах. Вивчалися особливості сприймання та запам’ятовування, зокрема, різноманітних рекламних повідомлень про очікувані змагання з кільцевих перегонів в рамках чемпіонатів України. Докладний опис системи та форм відповідної рекламної інформації наводиться в додатках до дисертації. Опитування глядачів здійснювалося під час та безпосередньо на місцях проведення змагання (згадані опитувані утворили дослідницьку групу № 1). Опитування проводилися за принципом випадкової вибірки у формі інтерв’ю з допомогою відкритих запитань спеціальної анкети. Розгорнуті відповіді записувалися на диктофон або занотовувалися дослівно. Матеріали інтерв’ю піддавалися контент-аналізу за стандартною процедурою.

Контент-аналіз матеріалів інтерв’ю дозволив виявити в опитаних мотивацію їхньої присутності на місці змагання, особливості впливу на цю мотивацію рекламних кампаній,  певні суб’єктивні враження про рекламну інформацію загалом та про деякі форми її подання зокрема.

Більше половини опитаних (51,4 %) визнають вплив реклами на конкретний тип поведінки (відвідати змагання), трохи менше третини висловлювань (25,2 %) має не визначений щодо усвідомлення рекламного впливу характер. Загалом отримані відповіді відображають, на наш погляд, досить значну психологічну силу рекламних впливів, і це свідчить про наявність у більшості опитаних відповідного настановлення, яке досить легко актуалізується за певних об’єктивних умов (наявності можливостей реалізації цих настановлень).