ФОРМУВАННЯ В МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО РОЗВ’ЯЗУВАННЯ КОНСУЛЬТАТИВНИХ ЗАДАЧ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначаються об’єкт, предмет, мета, гіпотези і завдання дослідження, розкривається його наукова новизна, теоретична і практична значущість, наводяться дані щодо апробації і впровадження результатів роботи та її структури.

У першому розділі – «Проблема інтелектуальної готовності психолога-консультанта у психологічній теорії і практиці» – аналізується психологічний зміст поняття інтелектуальної готовності до професійної діяльності, визначаються особливості такої готовності стосовно до практичних психологів, з’ясовується специфіка інтелектуальної готовності до діяльності психолога-консультанта, розглядаються психолого-педагогічні аспекти формування в майбутніх психологів професійного інтелекту.

У психологічний та педагогічній літературі висвітлено різні аспекти методологічного забезпечення педагогічного процесу з формування професійного інтелекту в майбутніх фахівців, і, зокрема, з розвитку творчого мислення; сформульовано основні умови розвитку креативності у навчально-виховному процесі, виділені психологічні детермінанти загальної структури й динаміки мисленнєвої діяльності, визначено основні компоненти спеціально спрямованого педагогічного процесу формування інтелектуальної зрілості в юнацькому віці.

Як показав аналіз праць, присвячених зв’язку інтелекту і професійних досягнень (В.М.Дружинін, В.О.Моляко, В.В.Рибалка, І.М.Семенов, С.Ю.Степанов, М.Л.Смульсон, М.О.Холодна, У.Шнейдер, В.Д.Шадриков та ін.), основними детермінантами інтелектуальної продуктивності індивіда можна вважати: загальний інтелект, що відповідає необхідному «інтелектуальному порогу» (Д.Перкінс); спеціальні здібності, адекватні специфіці конкретної діяльності; креативність; мотиваційну готовність до розв’язування професійних задач; форми інтелектуальної активності (Д.Б.Богоявленська).

Проведений аналіз літератури (Г.С.Абрамова, М.О.Амінов, Л.С.Виготський, І.В.Дубровіна, В.В.Колпачников, М.В.Молоканов, В.Г.Панок, В.М.Розін, О.Є.Сапогова, Б.М.Теплов, Н.В.Чепелєва та ін.) дозволив конкретизувати поняття інтелектуальної готовності до професійної діяльності стосовно до практичних психологів. Структурними складовими такої готовності є: а) розвинуте професійне мислення – сполучення теоретичного і практичного мислення, культурна продуктивність мислення (відкритість розуму при розвинутій критичності, гнучкість мислення, креативність), наявність узагальненої теоретичної концепції, сформована операційна сторона діяльності (децентрація, здатність до професійної рефлексії, діалогічне мислення, розвинута інтуїція, система спеціальних способів і прийомів мислення, спрямованих на розв’язування професійних задач); б) загальний рівень інтелектуального розвитку – достатність інтелектуального потенціалу для опанування професії практичного психолога, високий показник вербального інтелекту (можливість інтенсивного розвитку поняттєвого мислення у процесі спеціальної підготовки та перепідготовки), розвинутий соціальний та емоційний інтелект, пізнавальна активність особистості фахівця (високий ступінь вираженості пізнавальних потреб, настановлень і мотивів професійної діяльності); в) функціональні можливості організму (актуальні й резервні) – достатня розумова працездатність та стійкість до перешкод.

Виділені на базі аналізу літератури з психологічного консультування теоретичні основи розв’язування консультативних задач (зокрема, специфічні особливості консультативних задач – індивідуальність предмета задачі, нечіткість та проблемно-конфліктний характер її умов, залежність вирішення поставленої задачі від характеристик розв’язувачів, багатовимірна смислова структура задачі, відсутність алгоритмів розв’язування консультативних задач; специфіка способів і засобів їх розв’язування) дозволили висловити припущення про сукупність структурних компонентів інтелектуальної готовності, що зумовлюють ефективну діяльність психолога-консультанта: спеціальні якості мислення (консультативне розуміння, діалогізм, метафоричність, креативність, рефлексивність) та вміння використовувати в роботі широкий репертуар психотехнічних та евристичних засобів.

Виявлення інтелектуальних компонентів, які зумовлюють успішність розв’я­зу­вання консультативних задач, дало підстави для визначення механізмів формування інтелектуальної готовності практичних психологів до консультативної діяльності.

Разом з тим вивчення практики формування професійного мислення у вищій школі показало, що в інтелектуальній підготовці майбутніх консультантів, поряд з формуванням професійно-специфічних якостей мислення, значне місце повинні займати:

–   поетапне ускладнення і збагачення індивідуального ментального досвіду студентів завдяки включенню до програми професійної підготовки спеціальних психолого-педагогічних технологій;

–   цілеспрямоване формування базових інтелектуальних якостей особистості, таких як інтегративність, децентрованість, семантизованість, активність, креативність, стратегічність, узагальненість, афективність;

–   створення спеціальних умов, що забезпечують ефективну інтелектуальну діяльність майбутніх психологів: забезпечення програмно-цільової спрямованості педагогічного процесу з формування інтелектуальної зрілості студентів, організаційний, методичний та психологічний супровід тих, хто навчається, додержання принципів діалогізму у навчанні, суб’єктний підхід в організації спільної діяльності, врахування індивідуального стилю інтелектуальної діяльності майбутніх фахівців.

Проведений теоретичний аналіз дозволяє сформулювати такі висновки:

–   категорія «інтелектуальна готовність до професійної діяльності» є системним утворенням, що охоплює сукупність професійних, психологічних та психофізіологічних компонентів і передбачає успішність виконання професійної діяльності;

–   успішне розв’язання консультативних задач передбачає наявність у майбутніх психологів сформованої операційної сторони діяльності – сукупності професійно значущих якостей мислення (консультативного розуміння, діалогізму, рефлексивності, креативності, метафоричності) й володіння широким репертуаром психотехнічних та евристичних засобів;

–   отримані уявлення про специфіку організації процесу формування професійного мислення у вищій школі, а також виділені професійно значущі інтелектуальні якості дозволяють визначити основні підходи до експериментального дослідження можливостей формування в майбутніх психологів інтелектуальної готовності до розв’язування консультативних задач.

У другому розділі – «Психологічна діагностика інтелектуальної готовності майбутніх психологів до розв’язування консультативних задач» – аналізуються проблеми діагностики інтелектуальної готовності до діяльності практичного психолога, пропонується методика проведення діагностичного дослідження інтелектуальної готовності студентів-психологів до розв’язування консультативних задач, описується отриманий емпирічний масив даних. Виділяється сукупність професійно значущих інтелектуальних факторів, які визначають успішне розв’язування запропонованих консультативних задач.

Показано, що дослідження має задовольняти, зокрема, такі вимоги: врахування часових етапів професійного розвитку майбутніх психологів, використання діагностичного комплексу, що об’єднує тести загальних і спеціальних здібностей з тестами досягнень, створення необхідних умов для проведення діагностики (психологічний комфорт, повідомлення про цілі дослідження, приватність та анонімність).

Організація експериментального дослідження інтелектуальної готовності студентів-психологів до розв’язування консультативних задач здійснювалась у три етапи.

На першому етапі дослідження було вирішено завдання відбору та розробки діагностично цінних тестів і методик, а також проведено констатуючий експеримент. Для якісної оцінки рівня розвитку поняттєвого мислення майбутніх психологів був розроблений комплекс завдань (що містять по шість субтестів), спрямований на експрес-діагностику інтелектуальної готовності до розв’язування консультативних задач. Обстеження 111 студентів дозволило виявити наступне: 23,8% досліджуваних отримали високу оцінка інтелекту за тестом Векслера, 39,7% досліджених показали рівень інтелектуального розвитку, вищий від середнього; переважання вербальної компоненти в структурі інтелекту за тестами Векслера і Амтхауера; нерівномірно сформовані інтелектуальні функції; у структурі загальних здібностей за тестом Амтхауера найбільше виражені здібності до побудови класифікацій, уміння виділяти істотні ознаки і самостійно виносити судження; досить високі оцінки невербальної та мовно-мисленнєвої креативності (за тестами Е.Торенса і С.Медника); вираженість базового компоненту метафоричних здатностей – утворення метафор за ознакою «віддалені асоціації».