ІНТЕРНЕТ- СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ФАКТОР ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, формулюються його об’єкт, предмет, мета, завдання та гіпотези, розкривається наукова новизна, теоретичне й практичне значення роботи.

 У першому розділі – “Iнтернет-комунікація у контексті сучасних проблем педагогічної психології” – аналізуються найважливіші підходи до розуміння сутності, функцій та структури спілкування. Показано, що спілкування у психологічній науці спочатку розглядалося як умова і фактор людської діяльності, з часом – як особливий вид діяльності і, насамкінець, як одна із найважливіших умов способу життя людини; розкривається проблематика феномену спілкування, комунікації як в реальному житті, так і у “віртуальній реальності” Інтернет-середовища, аналізуються різні підходи до їх дослідження, наведено форми і засоби комунікації в Інтернет-середовищі.

 Щодо типів мережевої комунікації в Інтернеті, то, як відомо, вона поділяється на:

1.      Діалогова комунікація – off-line і on-line (електронна пошта, ICQ).

2.      Полілогова комунікація -off-line і on-line (конференції, форуми, ЧАТи).

Необхідно відзначити, що Інтернет надає унікальну можливість сумістити комунікацію й автокомунікацію: тексти, що посилаються іншому, стають доступні й адресату, й адресанту одночасно. Те, що зазвичай рознесено в часі, в Інтернеті реалізується “тут і тепер”. Поява автокомунікації (зокрема, пов’язана з вибуховим відродженням епістолярного жанру: щоденно через електронну пошту – E-mail – у світі відправляються десятки мільйонів повідомлень) принципово змінює психологічні умови спілкування для користувача як особистості.

Комунікативна культура особи, тобто її комунікативна компетентність, не виникає на порожньому місці, а формується. Основу її становлення складає, як відомо, досвід людського спілкування. Визначальними джерелами придбання комуніка­тивної компетентності є: соціонормативний досвід загальної культури; знання мов та “кодів”, що використовуються при спілкуванні; досвід міжособис­тісного спілкування; досвід сприйняття явищ культури та мистецтва. Це вимагає не тільки мистецтва адаптації до ситуації і свободи дій, але й вміння організувати особистісний комунікативний простір і вибрати індивідуальну комунікативну дистанцію. Таким чином, наявність високої комунікативної компетентності, розвиненого комунікативного потенціалу є необхідною умовою успішної реалізації особистості. За Ю.М. Лотманом, “якщо комунікативна система Я-Він забезпечує лише передачу деякого константного обсягу інформації, то в каналі Я-Я відбувається її якісна трансформація, що призводить до перебудови самого цього Я” (Ю.М. Лотман Внутри мыслящих миров. М., 1996. – 210 с.). Можна припустити, що Інтернет-технології не лише надають нові можливості для комунікації, але й породжують особливий культурний простір, в якому суб’єкт залучається до нових видів діяльності і одержує в своє розпорядження знаряддя, що опосередковують процес формування образу “Я”, розвитку його комунікативного потенціалу.