ПСИХОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ТА КОРЕКЦІЯ ОБРАЗУ Я У САМОТНІХ ЖІНОК

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, виділено об’єкт і предмет дослідження, сформульовано його мету, головні завдання, визначено методологічні й теоретичні основи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів та форми їх апробації.

У першому розділі – «Теоретико-методологічни основи вивчення образу Я і переживання самотності у жінок”– представлено теоретичний аналіз робіт численних авторів щодо проблеми самітності. У ході вивчення встановлено, що  проблема переживання самітності жінками та психологічних особливостей самітниць є новою для вітчизняної науки, а наявний матеріал стосується дослідження самітності як стану і переживання, що впливає на людину як позитивно, так і негативно.

Проблемі самітності присвячено цілий ряд теоретичних і експериментальних досліджень, у процесі яких вивчалася самітність як феномен людини (Г. Салліван, Е. Фромм, Р. Вейс, І. Ялом, К. Роджерс, Е. Пепло, Н. Хамітов та ін.), біологічні корені даного феномена розглянуто у праці Дж. Оді. Вивченню розходжень у переживаннях даного стану присвячені роботи М. Мід. Виділено і проаналізовані виміри самітності (У. Садлер, Т. Джонсон і Д. Рассел). Докладну класифікацію теоретичних підходів до вивчення даного переживання запропонували Д. Перлман і Л. Пепло.

Самітність і його типи вивчалися в західній психології Дж.  Гірвельдом і Дж. Раадшелдерсом. Типи людей, схильних до самітності, особливості їх поведінки та  внутрішнього світу аналізували Ю.М. Швалб, О.В. Данчєва і Л. Сімеонова.

Особливості прояву самітності у родині досліджували як вітчизняні вчені (Ю.М. Швалб, О.В. Данчєва, Н.В. Хамітов, Л.Б. Шнейдер), так і Р. Джонсон, Дж. Віткін та ін. Теоретичний аналіз дозволив зробити такі висновки: жінка часто почуває себе обманутою, оскільки сподівалася, що присутність партнера допоможе їй почувати себе потрібною, тому відповідальність за самітність перекладає на партнера; жінка розчарована не тільки у партнері, але й у шлюбі в цілому; причиною свого переживання жінка бачить відсутність любові (причому частіше з боку партнера, на її думку) і нездатність партнера встановлювати  задовільні взаємини, хоча все це стосується  її безпосередньо.

Надзвичайно важливі при вивченні самітності жінок уявлення про жіночу психологію, які представили К. Хорні, H. Deutch, J. Surrey, C. Miller, A.  Kaplan, J. Jordan, C. Gilligan, В. Sandra. Активно вивчаються уявлення  про жіночу сутність чоловіками-дослідниками (Н. Хамітов, А. Щєголєв, А. Менегетті).

У результаті узагальнення теоретичних розробок проблеми самітності (і, зокрема, жіночої самітності) можна зробити наступні висновки:

- маючи екзистенційну природу, самітність як стан і переживання впливає на особистість як позитивно, так негативно. В основі негативного впливу самітності на жінку містяться наступні фактори: депресія, тривога і страх із приводу сьогодення та майбутнього, руйнування надій щодо реалізації своїх можливостей у житті; результатом переживання самітності може бути стійке відчуття безглуздості існування;

- основними характерними рисами поведінки самотніх жінок є: відсутність природності у відносинах з оточуючими (особливо даний факт стосується спілкування з протилежною статтю),  ригідність у стосунках, що не змінюються від зміни партнерів і обставин взаємодії,  незвичайні, не відповідні суспільним уявленням вчинки, що мають у своїй основі нестандартну уяву, невміння співвідносити свої вчинки і дії з оточуючими, а також враховувати їх інтереси;

- у самотніх жінок спостерігається невідповідність уявлень про себе, великий розрив між Я дійсним та ідеальним, страх бути нецікавою і непотрібною, що породжує ворожість у відносинах з оточуючими, особливо з чоловіками, нереалізована потреба в самоствердженні. Самотні жінки зацікавлені  у власному успіху, який базується на тлі неуспіху оточуючих. Якщо ж вони не самостверджуються, то відчувають себе невдахами, виникає жалість до себе. Вони намагаються триматися на відстані, уникають близьких відносин, при цьому виникає невідповідність між бажаним і досягнутим рівнем взаємин. Для них характерна тенденція приписувати свої почуття, мотиви і потреби оточуючим людям. Найчастіше самотні жінки переносять негативний досвід взаємин на майбутні відносини, а також передають своїм дочкам негативне ставлення до чоловіків;

- самотні жінки поглинені власними відчуттями і переживаннями, вони надмірно звертають свою увагу на внутрішній стан, на процеси, що відбуваються в організмі, при чому характерна для них психосоматика дозволяє уникати усвідомлення своїх психологічних проблем;

- виникненню самітності сприяють такі фактори, як зміна місця проживання і роботи, розлучення, серед особливостей особистості цих жінок – ненадійність, сором'язливість, недооцінка себе як особистості, у родині – відсутність любові, нерівний шлюб;

- наслідками жіночої самітності виступають: суїцид, алкоголізм, наркоманія, психосоматичні захворювання, відсутність особистісного і професійного росту.

При вивченні підходів до образу Я в психології було встановлено, що найбільш складні взаємозв'язки між Я-концепцією, самооцінкою і поведінкою, очевидно, виникають у тому випадку, коли присутні стабільні, стійкі соціальні детермінанти самосвідомості, що призводять до дисгармонійного переживання образу Я. У нашому дослідженні такою детермінантою є стан самітності. Відомо, що від самосвідомості, самооцінки, образу Я залежить поведінка особистості, її переживання. Якщо жінка вважає себе нікчемною, вона не буде прагнути контактів і, швидше за все, буде відчувати самітність. У випадку, якщо вона буде мати підвищену самооцінку, ставитися критично до оточуючих, останні будуть уникати спілкування з нею.

Самотні жінки відрізняються специфічним сприйняттям навколишнього світу, соціальних зв'язків і стосунків, а також самих себе. З одного боку – самооцінка самотніх жінок занижена, оскільки самітність інтерпретується як нагадування про свою жіночу неспроможність. З іншого боку, вона виявляється компенсаторно завищеною, виступаючи в якості своєрідного психологічного захисту. Ми припускаємо, що в даному випадку не варто говорити про самооцінку як  глобальну, інтегративну характеристику самосвідомості особистості.

 Слід зазначити, що стан самітності специфічно структурує свідомість і впливає на самосвідомість особистості.

Поняття “самосвідомість”, “самооцінка”, “Я-концепція”, “образ Я” тісно пов’язані між собою, взаємозалежні. Образ Я може трактуватися як холістично, тобто як цілісний образ, цілісна «Я-концепція», так і аналітично – як сукупність окремих самооцінок. Крім того, не можна не помітити загальної інтегративної тенденції, що фіксує неправомірність зведення самосвідомості до парціальних самооцінок.

Проблема структури  образу Я трактується в психології неоднозначно. Теоретична парадигма класифікації продуктів самосвідомості за допомогою узагальнення видів «Я-образів» продуктивно розробляється в першу чергу в західній психології. У. Джемс, Дж. Мід, К. Роджерс, М. Розенберг та ін. виділили різноманітні форми уявлень про себе, що диференціюються по сфері прояву («соціальне Я», «фізичне Я», «інтимне Я», «публічне Я», «моральне Я», «сімейне Я» ), як реальність, можливість, дійсність і ідеал («реальне Я», «можливе Я», «дійсне Я», «ідеальне Я»), або в тимчасовому континуумі  («Я у сьогоденні», «майбутнє Я», «актуальне Я», «ретроспективне Я», «перспективне Я», «рефлексивне Я»).

У вітчизняній психології при вивченні образу Я ставиться акцент на взаємозв'язку різних психологічних феноменів з образом Я особистості (М.Й. Боришевский, Г.С. Костюк, С.Л. Рубінштейн, В.В. Столін, І.І. Чеснокова). Вивчається внутрішня природа образа Я, його складові і їх взаємозв'язок (І.І. Чеснокова, І.С. Кон, В.С. Мєрлін), розглядався генезис образа Я (С.Д. Максименко, І.С. Кон) і його функції (М.Й. Боришевский, В.В. Столін, І.С. Кон, І.Д. Бех).

Теоретичний аналіз дозволів виявити  характерні риси самооцінки й образу Я самотніх жінок:

1.суперечливість, «сплутаність», «невиправданість» Я-концепції, певна хаотичність і безсистемність уявлень про себе;

2.неадекватність самооцінки своїх особистих і ділових якостей, її довільне завищення чи заниження в залежності від ситуативних та інших факторів;

3.досить велика кількість негативних характеристик і уявлень про себе, стійке почуття провини, тривоги про свою неспроможність у важливих для жінки сферах життєдіяльності.

Зазначимо, що образ Я самотніх жінок включає песимістичну оцінку  своїх здібностей, можливостей – як професійних, так і особистісних, негативну оцінку своєї жіночої привабливості, що компенсується професійними досягненнями. Самотні жінки надзвичайно залежні від соціального середовища, нерішучі, оскільки оточення може не схвалити  їх вибір, хоча часто як захисний механізм демонструють гордовитість, відчувають себе нещасливими.

При вивченні  самітності і підходів  до вивчення образа Я був виявлен взаємозв'язок між ними, який виявляється в тім, що переживання самітності людиною накладає відбиток на його образ Я і в той же час специфіка образа Я може з'явитися причиною його самітності.

У другому розділі – “Методи і підохди до вивчення образу Я і особливостей особистості самотніх жінок” розглядаються етапи емпіричного дослідження, методики, характеризується вибірка досліджуваних.

У даній частині дисертації подаються результати дослідження по організації життя самотніми жінками, а також описується типологія жіночої самітності.

Емпіричне дослідження проводилося на протязі 5 років. Воно містило наступні етапи:

Підготовчий, на якому вибирались методики, що відповідають цілям і задачам дослідження, обґрунтовувалась вибірка і її характеристика.

Діагностичний етап. Основним завданням його була діагностика всіх досліджуваних показників, їхня математична обробка й інтерпретація отриманих даних (кількісний і якісний аналіз).

Психокорекційний етап, що складався з двох частин: по-перше, розробка психокорекційної програми з обліком індивідуальних особливостей образу Я та особливостей особистості самотніх жінок, а також типології жіночої самітності; по-друге, проведення психокорекції образу Я і особливостей особистості  самотніх жінок.

Оцінювальний етап. На даному етапі досліджувалися зміни, що були здійснені в корекційній роботі і розроблялась логіка подальшого дослідження.

 З метою психологічного вивчення і корекції образа Я у самотніх жінок нами було досліджено 169 осіб. Критерієм включення до вибірки є суб'єктивне переживання самітності, оскільки  важливим моментом є той факт, що жінки можуть бути формально самотніми (ніколи не були одружені, розлучені) і не почувати або не відносити себе до самотніх, а можуть бути формально не самотніми (мати родину) і відчувати постійну самітність. Для нас, насамперед, важливий суб'єктивний стан людини, оскільки статус подружньої жінки не дає гарантії сприймати себе потрібною для значимих людей.

Слід відзначити, що, говорячи про самітність, ми враховуємо термін переживання цього стану. Вік самотніх жінок від 20 до 45 років. У нашому дослідженні присутні жінки, які відчували себе самотніми протягом декількох років. Важливим моментом є той факт, що в молодих жінок до 30 років стан самітності визначається своєрідними особливостями. Ці жінки в основному порівняно недовго його переживають (від 1 року до 5 років). Жінки більш старшого віку (40-45 років), що перебувають на самоті більш 5 років, знаходяться в іншій ситуації: стан самітності детермінував особистість, і вже особливості їх образу Я – результат перебування в даному стані.

Досліджувані жінки мають різний рівень освіти (від викладачів університету до домогосподарок), матеріальний добробут (від керівників комерційних фірм із високим доходом до вчителів та медиків з мінімальною зарплатою).  Незважаючи на розбіжності за багатьма показниками, для всіх досліджуваних жінок характерно важке переживання свого стану самітності і бажання змінити життєву ситуацію.

Нами було проведено експериментальне дослідження психологічних особливостей самоорганізації життя у самотніх жінок,  оскільки саме організацією власного життя вони відрізняються від інших категорій жінок. Відзначимо, що уміння визначати, формувати задачі та вирішувати проблемні життєві ситуації у самотніх жінок добре розвинуте, що є результатом автономного способу життя. Самотні жінки досить успішно та ефективно вміють визначити проблемні ситуації, сформулювати задачі для вирішення проблемних ситуацій та розв’язують подібні ситуації, що відбито статистично. Але, з огляду на то, що рівень організації власного життя нижче середнього, виявляється що уміння вирішувати проблемні ситуації в житті не поширюється на сферу організації власного життя.

Методика оцінки рівня сформованості механізмів міжособистісних  взаємодій (соціальні стереотипи і соціальні установки), що відбиває різні функціональні прояви соціального інтелекту, показала, що самітні жінки найчастіше випробують соціальні стереотипи і тільки тоді, коли наявна неефективність у сфері міжособистісної взаємодії, вони вживають соціальні установки. Підкреслимо, що тільки у критичних ситуаціях самотні жінки використовують соціальну установку – ефективний спосіб взаємодії з оточуючими.

Наступним етапом дослідження психологічних особливостей життя самотніх жінок стало вивчення дій по його організації. Спостерігається така особливість у побудові життя самотніми жінками: кар'єра чи будь-яке досягнення у професійній діяльності виступає як компенсація невлаштованого особистого життя. В ситуації, коли очевидна незадоволеність сімейним життям, жінки ставлять за провину своїм близьким (і особливо чоловіку), які виступають у ролі перешкоди для професійної самореалізації жінки.

Відзначимо, що самотні жінки специфічно взаємодіють із навколишнім світом. Це виражається в тому, що у них  є бажання суттєво змінити своє життя, але при цьому вони хочуть, щоб змінилася ситуація у навколишньому світі, а не вони самі. Результати, які отримано при вивченні самоорганізації життя у самотніх жінок, дають можливість їм усвідомити власні протиріччя, що виникають у побудові взаємин з оточуючими, оцінити значення основних життєвих сфер і визначити проблемні ситуації у цих сферах. У групі самотніх жінок, які мають високий соціальний інтелект, для проведення корекційної роботи досить вищеописаних діагностичних засобів, оскільки результати найчастіше є несподіваними, і жінки перебудовують уявлення про себе на підставі отриманих даних. Для групи жінок з невисоким соціальним інтелектом необхідним є  спеціальна корекційна робота.

За результатами теоретичного аналізу була описана типологія жіночої самітності, яка була створена на основі диференціації суб’єктивних уявлень про актуальну життєву ситуацію. Самітність жінок  можна розділити на такі типи:

I тип – “самітність жінки без чоловіка”. При цьому відзначимо, що без «абстрактного», «ідеалізованого» чоловіка, без чоловіка взагалі. Ці жінки почувають себе самотніми, тому що в їх оточенні  жінки-однолітки мають чоловіка або партнера, з якими існують глибокі стосунки. Вони постійно пам'ятають про свою «ганьбу», і їм важко на чомусь зупинити увагу. Вони переконані, що їхня самітність пов'язана з відсутністю чоловіка. Це не тільки так звані в суспільстві «старі діви», але і розлучені жінки, що після розриву шлюбу так і не влаштували своє особисте життя.

II тип – “самітність жінки без конкретного чоловіка”. Така  жінка самотня через  відсутність конкретного чоловіка, з яким вона хотіла б мати близькі стосунки. Це почуття аж ніяк не залишає жінку, навіть якщо в неї є задовільні відносини з іншим представником сильної статі. Жінка  може мати родину і дітей, глибоко страждаючи і вважаючи себе дуже самотньою людиною.

III тип – “самітність як нерозуміння”. До такого типу відносяться жінки,  які мають поруч людина, яку вони люблять, з якою би вони хотіли бути разом, але наявність цієї людини (у даному випадку – чоловіка) не рятує їх від страждань самітності, оскільки відсутнє взаєморозуміння з ним. Стосунки з чоловіком не задовольняють. Такі жінки не почувають, що вони зрозумілі й дійсно потрібні іншій людині. Вони називають своє життя «грою в одні ворота». Їм не важливо, що їх розуміють, припустимо, друзі, – їм боляче, що їх не розуміють конкретно чоловіки.

IV тип – “самітність як нереалізованість жінки”. Це соціальна самітність, яка співвідноситься з нереалізованістю жінок.  Жінка почуває себе самотньою завжди, коли немає поруч «коханого» чи взагалі кого-небудь. Жінкам даної категорії необхідна присутність дітей, друзів, знайомих. У досліджуваних, яких було віднесено до цього типу, немає цікавої справи, немає задовольняючих стосунків з чоловіками. Вони відчувають свою неспроможність і намагаються за допомогою інших заповнити свій вільний час.

 V тип – “самітність жінки як матері що не реалізувалася”. Це стосується жінок, що не мають дітей або втратили їх. Крім того, у цих жінок немає задовільних відносин з чоловіками. Деякі з них одружені, але у зв'язку з несприятливими умовами  в родинах чоловіки не хочуть мати спільних дітей.

VI тип – “самітність покинутої жінки”. Такі жінки мали близькі й стійкі (на їхню думку) стосунки з чоловіками, але відбувся розрив зв'язків, ініціатором якого був чоловік. Після цього жінок не залишає почуття самітності. Даний стан і переживання не зникає при наявності інших чоловіків, з якими жінки такого типу намагаються встановлювати контакти. Важливо, що нові чоловіки автоматично знецінюються цими жінками. Образ тих, хто їх кинув, також зазнає змін у бік збільшення негативних характеристик. Ці жінки не хочуть налагоджувати стосунки з ініціаторами розриву, оскільки зачеплено їх самолюбство, при цьому все-таки відзначають сильні почуття стосовно чоловіков. Одночасно будь-який новий чоловік є нецікавим, оскільки збережено емоційну прихильність до попереднього партнеру, а емоційного розриву не відбулося.

У третьому  розділі  – “Експериментальне дослідження типових і індивідуальних проявів психологічних особливостей особистості і образу Я самотніх жінок” – визначені методичні засади, описано хід та проаналізовані результати експерименту.

 Типові прояви образу Я у самотніх жінок (усих типів) ми починали з узагальнення усих профілів самотніх жінок. Укажемо, що для цих жінок  характерна підвищена самооцінка. Відзначимо виявлені властивості особистості: уразливість, дратівливість, інфантилізм, прагнення демонструвати зовнішню привабливість, здатність ігнорувати утруднення, недовіра, підозрілість, впевненість у собі, невимушеність, гнучкість у поведінці, рішучість, товариськість (іноді надмірну),  відсутність незручності, м'якість і сердечність. У них відсутня критичність у відношенні до себе і своїх вчинків. У цих жінок виражена потреба в розумінні, любові, визнанні, вони прагнуть до спілкування, до глибоких і міцних відносин. Негативна інформація про своє Я або витісняється, що дозволяє зберегти завищену самооцінку, або ігнорується чи проектується на оточуючих. Самотні жінки незадоволені сформованою ситуацією, потребують  психологічної допомоги.

У міжособистісній взаємодії вони виявляють недостатню стриманість, схильність критично ставитися до оточуючих. Для них характерними є емоційні сплески зі швидкою відхідливістю. У спілкуванні ми спостерігаємо сполучення агресивності з бажанням сподобатися, прагнення преписати власні негативні якості іншим людям, демонстративний егоїзм,  використання людей для досягнення своїх цілей, прагнення до домінування, суперництво з оточуючими, сполучення підвищеного рівня домагань з потребою в причетності інтересам групи. Самотні  жінки прагнуть змін, яскравих переживань.

Серед характерних рис особистості жінок першого типу самітності, виділені наступні: оцінка ними свого актуального стану і ситуації зводиться до того, що вони відчувають  дискомфорт,  для них характерна внутрішня напруженість, невдоволення ситуацією і погано організована активність, тенденція до драматизації сформованих обставин і свого до них ставлення. Ці самотні жінки не можуть самостійно позитивно подивитися на об'єктивну реальність і не бачать позитивних сторін самітності,  не можуть направити свою активність конструктивно, тобто дати можливість собі зростати і самореалізовуватися.

Для наших досліджуваних характерна конфліктна поведінка, прагнення до домінування, підвищене почуття незалежності, але в той же час виражена тенденція до самореалізації (стримувана актуальним станом самітності).

Самотні жінки даного типу мають завищену, хитку самооцінку, що багато в чому залежить від думки оточуючих. Для них характерний завищений рівень домагань, спостерігається висока мотивація досягнення. Власні помилки ці жінки відносять на рахунок  недоліків оточуючих і переносять на них  у результаті проекції свої негативні якості. Не соромливі. У самотніх жінок спостерігається  інфантилізм, який відбиває проблему емоційної незрілості.

Міжособистісні стосунки: самотні жінки даного типу критично відносяться до оточуючих і підкреслюють їх слабість, а також використовують для досягнення своїх цілей. Ускладнення у спілкуванні є результатом уразливості, дратівливості досліджуваних. Проте ці жінки прагнуть до спілкування. Контакти з оточуючими, у тому числі і з протилежною статтю, є нестійкими, формальними, без урахування реакції оточуючих. Ці жінки не можуть підтримувати тривалі стосунки. Вони привабливі при короткочасному спілкуванні, оскільки іноді надмірна товариськість у них межує з докучливістю. У ставленні до інших присутня амбівалентність, яка виражається у тому, що самотні жінки, з однієї сторони, чекають уваги від соціуму, з другої – бояться холодності і відкидання. Спочатку у взаємодії наші досліджувані виявляють надмірну дружелюбність, а потім – безпідставну ворожість, тому в них інтенсивні контакти змінюються раптовими (для оточення) розривами. Поведінка цих жінок є відповіддю на дії оточуючих, котрі вони трактують для себе як такі, що  ущемляють їх особистість. Вчинки ними не плануються, але в той же час жінки досить рішучі і можуть виявляти гнучкість у поведінці.

У жінок цього типу досить виражена афіліативна потреба, яка в актуальній життєвій ситуації не реалізується. Їм притаманні класичні жіночі якості серед яких -  сентиментальність, мрійливість, хочуть бути захищеними.

В експерименті були виявлені особливості особистості жінок, що відносяться до другого типу самітності.  Самооцінка завищена, хитка. До своїх недоліків відносяться поблажливо, не ховають слабостей, прагнуть орієнтуватися на зовнішню оцінку. Жінки другого типу недостатньо критично оцінюють ситуацію і свою поведінку. У них спостерігається інфантилізм. Тип особистості – іраціонально реалістичний.

Міжособистісні контакти ускладнені, поверхневі, формальні, короткочасні. Спостерігається певна незручність у спілкуванні, але, ці жінки можуть пристосовуватися до людей. Для таких жінок  характерне прагнення конкурувати  із людьми, небажання, нездатність звертати увагу на інтереси оточуючих. Вони використовують соматичні симптоми з метою тиску на близьких людей. Поведінка є незрілою, до повної міри бідною, безцеремонною. Прагнуть до змін, а також  нестійкі у прихильностях, не здатні до тривалих стосунків.

Жінки другого типу, як і першого, мають традиційно жіночі якості і характе­ристики: м'якість, артистичність, сентиментальність, прагнення до опори на чоловіка.

З них великий відсоток  жінок має компенсаторно завищену самооцінку. Вони не мають адекватних уявлень щодо  враження, яке складають про них оточуючі. Міжособистісні стосунки таких жінок відрізняються поверхневими контактами, які їх не задовольняють. Вони приємні в короткочасному спілкуванні, а при тривалих контактах виявляють свою ненадійність. Самотні жінки цього типу недостатньо усвідомлюють свої труднощі і відносять їх на рахунок чужих недоліків. У них спостерігається дисгармонійність, яка виявляється у прагненні орієнтуватися на думку оточуючих, одночасно при цьому відчуваючи ворожість останніх.

Для жінок самотніх у сім’ї характерна завищена самооцінка , але, як і в попередніх типах, нестабільна, оскільки приділяється велика увага оточенню, у даному випадку пов'язана із взаєминами з протилежною статтю. Ці жінки активні, оптимістичні, випробують відчуття своєї значущості, упевнені в собі. У них відзначається особистісна неадекватність, завищений рівень домагань, який залежить від зовнішнього впливу на них. Вони емоційно збудливі, уразливі, дратівливі, нетерплячі, емоційно незрілі, інфантильні, демонстративні, некритичні до своїх недоліків. Для них характерний тверезий погляд на життя.

Міжособистісні стосунки: потреба у спілкуванні, порушення конформности, ускладення в міжособистісних контактах (скороминущість і поверхневість, відсутність стійких стосунків), перебільшене ставлення до конфліктів, що робить їх уразливими у міжособистісній взаємодії, безцеремонність у поведінці, деяка настирливість, агресивна реакція на критику, безвідповідальність і необов'язковість у відносинах із близькими людьми.

У четвертій групі також є своєрідні тенденції в образі Я. Самооцінка неадекватна, хитка, періодами занижена, в інших ситуаціях компенсаторно завищена. Характерна нестійкість, нерішучість,  завищені домагання, емоційна незрілість. Основна потреба – уникнути невдачі, а не досягти успіху. Досить часто ці жінки випробують тривогу з приводу неприйняття їх колективом. Дисгармонійність особистості, оскільки намагаються орієнтуватися одночасно і на оточення та його думку, і на внутрішні критерії. У той же час нонконформізм сполучається з прагненням до незалежності.

Міжособистісна взаємодія: вибірковість у контактах, труднощі в адаптації до повсякденного життя. Ускладнено колективну і трудову адаптацію. Недостатня кількість контактів породжує тривогу з приводу значущості особистості. У спілкуванні ранимі, тому поведінка як захисний механізм може бути гордовитою.

Жінки п’ятого типу мають завищену самооцінку, можуть зробити сприятливе враження на оточуючих. У міжособистісній взаємодії вони виявляють недостатню стриманість, схильність критично ставитися до оточуючих. Для них характерними є емоційна нестабільність. У спілкуванні спостерігається сполучення агресивності з бажанням сподобатися, прагнення приписати власні негативні якості іншим людям, демонстративний егоїзм, емоційну незрілість, використання людей для досягнення своєї мети, прагнення до домінування, суперництво з оточуючими, сполучення підвищеного рівня домагань з потребою в причетності до інтересів групи. Для них дуже бажана активність, яка направлена на збільшення  кількісті контактів з різними людьми.

У  вибірці досліджуваних досить яскраво представлені жінки (шостий тип), яких покинули чоловіки (або просто партнери по спілкуванню) заради інших обраниць. У них виявлена хитка, неадекватна самооцінка, яка залежить від зовнішнього оточення. Досліджувані жінки демонстративні, незрілі в емоційній сфері. У них відсутня критичність у відношенні до себе і своїх вчинків. У цих жінок виражена потреба в розумінні, любові, визнанні, вони прагнуть до спілкування, до глибоких і міцних відносин. Оскільки потреба в захищеності яскраво виражена й одночасно фрустрована, самотні жінки відчувають жалість до себе, вважають себе нещасливими. Негативна інформація про своє Я або витісняється, що дозволяє зберегти завищену самооцінку, або ігнорується чи проектується на оточуючих. Самотні жінки цього типу незадоволені сформованою ситуацією, потребують  психологічної допомоги.