ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ТА ПРОЯВИ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ДО НАВЧАННЯ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначені його мета, об’єкт, предмет та конкретні завдання, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

Перший розділ "Адаптація студентів до навчання у вузі як психологічна проблема" присвячений аналізу існуючих теоретичних підходів до вивчення адаптації й аналізу основних характеристик і факторів адаптації, у вузі зокрема.

Адаптація у широкому розумінні розглядається як цілісний комплекс реакцій живих систем, що мають активний цілеспрямований характер, які сприяють не тільки підтримці динамічної рівноваги в даних умовах середовища (гомеостазіс), але й забезпечують можливість еволюції при їхній зміні (гомеорезіс).

У розвиток сучасної природно-наукової теорії адаптації в онтології, фізіології та медицині великий внесок зробили вітчизняні та закордонні вчені (П.К.Анохін, Р.М.Баєвський, О.М.Бєлов, Ф.Б.Березін, М.М.Василевський, М.Е.Зеленова, Е.О.Лазебна, Ф.З.Меєрсон, Р.Сельє, В.П.Скарбников, О.Д.Слонім).

Сучасне розуміння адаптації у природничих науках є продуктивним при розгляді феноменів психологічної та соціальної адаптації в психології.

Базові питання соціально-психологічної адаптації особистості висвітлені в працях вітчизняних (Г.О.Балл, Ф.Б.Березін, Л.І.Божович, Л.К.Гришанов,  Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, В.І.Медведєв, О.О.Налчаджян, О.В.Петровський, В.Д.Цуркан, Ю.М.Швалб та ін.) і зарубіжних (Г.Гартман, Е.Еріксон, Ж.Піаже, З.Фрейд та ін.) дослідників.

Дослідження феномена адаптації до навчання у вузі мають певну динаміку вивчення. При цьому у кожний період вивчення акцент ставиться на тому чи іншому аспекті процесу адаптації.

Вперше інтерес до процесу адаптації до навчання у вузі виник у 60-70р.р. (Д.О.Андрєєва, М.І.Д’яченко, Л.О.Кандибович, Р.О.Нізамов, В.І.Секун) і був пов’язаний з виявленнями труднощів адаптації.

Наприкінці 70-х на початку 80-х років робиться спроба показати процес адаптації у динаміці (Н.О.Алімов, Р.Р.Бибріх, Г.В.Кудрявцева, В.І.Набаров, Т.М.Щєглова) та виявляються компоненти, фактори, аспекти адаптації; проте ці дослідження не мають цілеспрямованого теоретичного підходу.

Дослідження процесу адаптації студентів до навчання у вузі 90-х років носять індивідуально-орієнтований характер (Т.М.Буякас, Л.К.Гришанов, Л.М.Мітіна, Г.М.Мкртчян, М.В.Молоканов, Д.В.Оборіна, В.Д.Цуркан, О.Є.Чирікова та ін.) і на сьогодні трансформуються на основі соціально-філософського аспекту вивчення в особистісний підхід з акцентом на розгляді адаптації і в аспекті аналізу процесу розвитку особистості, її психологічних механізмів (Г.О.Балл, І.О.Милославська, О.О.Налчаджян, В.О.Петровський, О.О.Свенцицький, Л.В.Тарабаркіна, Ю.М.Швалб та ін.).

З огляду на зазначені підходи ми розглядаємо адаптацію студента до навчання у вузі як процес пристосування особистісних якостей до умов даного вузу і формування на цій основі нових особистісних соціально і професійно значущих якостей, що забезпечують реалізацію особистісного потенціалу студентів.

Аналіз основних характеристик та факторів адаптації студентів дозволив на їх основі виділити концептуальну модель вивчення адаптації у вузі, яка включає компоненти адаптації такі як: адаптація до навчання та адаптація до професійної діяльності (критерії адаптації - об’єктивні та суб’єктивні та фактори адаптації – соціальні та особистісні). Причому зв’язки між представленими напрямками вивчення підкреслюють важливість особистісного фактора, його представленність в компонентах, критеріях, стадіях адаптації.

В той же час залишаються недостатньо вивченими, розрізненими аспекти індивідуально-типологічних проявів адаптації, трансформація характеристик адаптації та зв’язок їх зі змінами особистості в процесі адаптації як етапу особистісного розвитку, що й зумовило вибір напрямку дослідження.

У другому розділі “Основи побудови емпіричного дослідження особливостей адаптації студентів до навчання у вузі” представлені вихідні теоретичні положення, дослідницька модель дослідження та методичне забезпечення.

На основі концептуальної моделі і вихідних теоретичних положень, які базуються на аналізі робот, К.А.Абульханової-Славської, Л.І.Анциферової, Г.О.Балла, Ф.Б.Березіна, Л.Ф.Бурлачука, Т.Б.Карцевої, Г.С.Костюка, О.О.Налчаджяна, О.О.Реан та інших, була побудована дослідницька модель, яка включає три блоки:

–      блок індивідуально-особистісних властивостей;

–      блок критеріїв адаптації, за якими вивчались прояви адаптації;

–      блок проявів адаптації студентів як особливостей етапу їх розвитку.

Методичним забезпеченням слугували: методика Г.Ю.Айзенка для визначення особливостей темпераменту; методики САН за М.Доскіним з співавторами та за Л.Курганським для визначення психофізіологічного стану студентів; методика РСК Д.Роттера для визначення особливостей екстернальності – інтернальності особистості студента, методика В.Смекала-Л.Кучери для визначення особливостей спрямованості особистості, методика М.Рокіча для визначення ціннісних орієнтацій особистості студента, методика К.Томаса для визначення особливостей стратегії поведінки в конфлікті, опитувальники “Конфліктність студентського середовища”, “Ваш рівень конфліктності” та анкетування для визначення особливостей спілкування студентів, методика шкальованої самооцінки для визначення рівня ставлення до навчання.

У дослідженні приймали участь 150 студентів (віком від 17 до 22 років) Макїївського економіко-гуманітарного інституту.

Третій розділ “Особливості факторів і проявів психологічної адаптації студентів до навчання у ВНЗ” містить результати емпіричного дослідження особливостей факторів адаптації індивідуально-психологічних проявів адаптації студентів та аналіз їх зв’язку.

Робочим положенням нашого дослідження було наступне: адаптація відбувається за рахунок різних психологічних механізмів, грунтуючись зокрема на властивостях особистості студентів (ціннісних орієнтаціях, рівні суб’єктивного контролю, мотиваційній спрямованності, тривожності), що мають індивідуальний прояв в психофізіологічному стані студентів, в ставленні до навчання,  в особливостях соціальної взаємодії і одночасно самі зазнають змін в ході даного процесу в залежності від стадій, характеру та форм адаптації.

Згідно із завданням дослідження була проведена діагностика психічного стану студентів за методикою САН починаючи з першого курсу по четвертий.

Слід відмітити, що на 2-му курсі, тобто на стадії адаптування, знижується кількість студентів з середнім рівнем психічної активності, в той час як за іншими показниками (інтерес, емоційний тонус, напруження, комфортність) виразність їх представленості збільшується.

В цілому, за всіма показниками, крім інтересу, спостерігається практично однозначна тенденція збільшення у відсотках кількості студентів з середнім рівнем виразності цих показників, порівняно з низьким рівнем, що свідчить про покращення комфортності, емоційного тонусу, психічної активності студентів від першого до четвертого курсу.

Відмічається також падіння рівня реактивної тривожності (в межах середнього) від першого до четвертого курсу.

Покращення психічного стану студентів та зниження їх тривожності від першого по четвертий курс може свідчити про зміну змісту динаміки успішності студентів – падіння її показників від першого по третій курс і поява тенденції її підвищення на 4-му курсі, як спрямованість на професійну спеціалізацію.

Розгляд особистісних властивостей студентів в процессі адаптації аналізувався і як фактор, який впливає на адаптацію, і як прояв адаптації в аспекті тих змін особистісних властивостей, які відбуваються в процесі адаптації.