ИНДИВИДУАЛЬНО-ТИПИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ КОММУНИКАТИВНОЙ КРЕАТИВНОСТИ

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, об’єкт, предмет, завдання та гіпотезу дослідження; викладено теоретико-методологічні засади дослідження, його новизну, теоретичне та практичне значення, наведені відомості про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його результатів та публікацій за темою дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження загальних закономірностей та індивідуальних особливостей комунікативної креативості” концептуалізовано поняття комунікативної креативності, розкрито його психологічну сутність, визначено психологічний зміст споріднених до нього понять, продемонстровано роль комунікативної креативності у соціономічних професіях, обгрунтовано вибір емоційністі як критерію за яким здійснюється пошук індивідуально-типових особливостей комунікативної креативності.

Аналіз основних підходів до вивчення креативності та комунікативності свідчить про наявність проявів креативності в сфері комунікації, що виправдовує використання терміну “комунікативна креативність” (К.Роджерс, А.Маслоу, У.В.Кала, О.П.Саннікова, Н.Ю.Хрящева, С.І.Макшанов та ін.). Виявлено, що існуючі дослідження спрямовані, в основному, на пошук або комунікативних, або креативних властивостей особистості. Існують також роботи, в яких використовується термін “комунікативна креативність” (Н.Ф.Вишнякова), проте психологічна характеристика цього феномену, його функція, компонентний склад показників, а також їх індивідуальна специфіка практично не розглядаються.

Встановлено, що в вітчизняній та зарубіжній психології при дослідженні властивостей особистості, які виявляються у спілкуванні та творчості, накопичено змістовний теоретичний та емпіричний матеріал, аналіз якого дозволив вийти на структурне розуміння комунікативної креативності, на виділення конкретних формально-динамічних та якісних її показників. У більшості досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячених проблемі творчості та креативності, під креативністю розуміється комплекс рис особистості, що дозволяють творчо вирішувати проблеми в різних галузях діяльності (О.І.Мотков, О.М.Петрайтіте, Л.Я.Малімон, Л.Б.Єрмолаєва-Томіна, В.Н.Козленко, В.В.Рибалка, С.Арієті, Т.Амабайл, Ф.Баррон, Гоу, МакКіннон, Р.Стернберг), Під товариськістю (вид активності у спілкуванні) – стійку психодинамічну характеристику індивіда, яка виявляється у сильно розвиненому прагненні до спілкування, до особистого контакту з іншими людьми. Товариськість охоплює наступні параметри: потребу в спілкуванні, ініціативність, швидкість реакцій, широту кола спілкування, легкість вступу в контакт, стійкість та виразність спілкування (А.І.Ілліна, О.Є.Крупнов, В.А.Домодєдов, Л.В.Жемчугова, О.П.Саннікова).

Комунікативна креативність як цілісна властивість особистості включає комплекс інтелектуальних, емоційних та поведінкових особливостей індивіда, які сприяють нестандартному, нешаблонному рішенню ситуацій, що виникають у спілкуванні, допомагають генерації оригінальних ідей та засобів спілкування, вибору найбільш оптимальних стратегій поведінки, розв’язанню проблем, що виникають під час взаємодії з іншими людьми.

На формально-динамічному та якісному рівні комунікативна креативність може бути представлена наступними показниками: легкість у спілкуванні (Л), схильність до самопрезентації (Сп), незалежність (Н), конфліктність (К), емоційна стійкість у спілкуванні (ЕС с), схильність до маніпулювання (М), експресивність (Е), комунікативна компетентність (КК). Поєднання всіх параметрів конкретизується у загальному показнику комунікативної креативності (ЗПКК).

Запропонований компонентний склад формально - динамічних і якісних показників комунікативної креативності не є вичерпним і остаточним, проте наведені показники, все ж є репрезентативними, тому що характеризують найбільш типові виявлення досліджуваної властивості. Згідно розуміння інтегральної індивідуальності (Л.С.Мерлін), якщо ряд показників містить основні характеристики рівня, до якого вони належать, тобто є достатньо репрезентативними, то основні закономірності, які виявляються при  їх дослідженні об’єктивно відображають ті ж самі тенденції решти показників даного рівня властивості особистості, що вивчається. Існування означених показників комунікативної креативності підтверджено літературними джерелами (О.П.Саннікова, В.О.Моляко, В.Н.Козленко, Л.І.Шрагіна, У.В.Кала,  О.Л.Яковлева, Р.Стернберг, Ф. Баррон, А. Маслоу, Грубер, А.Н.Лук, Торшина, В.Н.Козленко, К.М.Гуревич, В.М.Мельников, Л.Т.Ямпольський, Р.М.Грановська, І.Я.Березна, О.М.Разумникова, О.С.Шемелина, О.О.Бодальов, Н.В.Кузьміна, В.І.Щербіна, Д.Н.Узнадзе, О.І.Власова, Н.В.Хозратова, Н Майер, К.Дулгер, Р.Стернберг).

На підставі аналізу численних досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів доводиться, що комунікативна креативність є професійно важливою якістю представників соціономічних професій. Особистість психолога (психотерапевта) виділяється майже у всіх психотерапевтичних системах як найважливіший цілющий засіб в процесі консультування (М.Балинт, К.Роджерс, А.Гомбс, Р.Грінсон, Э.Вульф, В.В.Макаров, О.П.Саннікова, М.Б.Молоканов). Значна роль кожного з показників комунікативної креативності в професійній діяльності психолога (психотерапевта) знаходить підтвердження в роботах таких дослідників як Р.Грінсон, Е.Кріс, Р.М.Льовенштейн, Р.Урсано, С.Зонненберг, С.Лазар, М.Канн, Л.Волберг, М.М.Гілл, Дж.Сандлер.

Узагальнення науково-методичної літератури  (Ф.Гальтон,  К.М.Гуревич, Є.А.Климов, Н.Д.Левітов Б.М.Теплов, В.Д.Нєбиліцин, А.Є.Ольшаннікова, О.П.Саннікова, В.А.Пінчук, І.В.Пацявічюс, О.І.Палєй) дозволяє довести актуальність вивчення індивідуальних відмінностей комунікативної креативності, а також обгрунтувати доцільність вибору емоційності як підстави для пошуку індивідуальних відмінностей в специфіці комунікативної креативності.

В другому розділі “Емпіричне дослідження комунікативної креативності” описано процедуру емпіричного дослідження та висвітлені його основні етапи.

На підготовчому етапі було визначено основну вибірку дослідження та вибірку стандартизації. Основну вибірку склали представники соціономічних професій, що знаходяться на різних етапах професійного становлення і належать до різних вікових груп. В першу підвибірку увійшли студенти педагогічного університету дошкільного факультету (55 осіб, віком від 18 до 22 років) та 4 курсу педагогічного коледжу (26 осіб, віком від 18 до 20 років). В другу – слухачі факультету “Психологія” (97 осіб, віком від 22 до 40 років). Таким чином, у основну вибірку дослідження ввійшло 178 осіб, до виборки стандартизації (при розробці тест-опитувальника комунікативної креативності)  – 197 осіб. Всього в дослідженні було задіяно 375 осіб.

На цьому ж етапі створювався комплекс психодіагностичних методик, адекватних предмету дослідження в який ввійшли такі методики: чотирьохмодальнісний тест-опитувальник емоційності, тест-опитувальник товариськості (О.П.Саннікова), 16-PF опитувальник Р.Кеттела (форми А та В), методика дослідження соціального інтелекту (адаптація тесту Дж.Гілфорда, М.Салівена). Крім того, було створено тест-опитувальник комунікативної креативності (О.П.Саннікова, Р.В.Бєлоусова).

Для створення тест-опитувальника комунікативної креативності, перш за все, був проведений пошук психологічного змісту показників, що складають структуру комунікативної креативності. На основі літературних описів, бесід з психологами-професіоналами, з “креативними” досліджуваними, клінічних спостережень за людьми, стійко успішними у спілкуванні, контент-аналізу творів на пропоновану тему, словесних звітів та ін були отримані дані, що дали змогу розробити систему тверджень, які спрямовані на виявлення конкретних показників комунікативної креативності. Дану структуру було підтверджено факторним аналізом за допомогою комп’ютерної програми SPSS v10.0.5 for Windows: одержана восьмифакторна модель, яка відповідала всім психометричним вимогам.