Соціально-психологічні механізми формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження, його методологічну основу і методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, подаються основні положення, що виносяться на захист, наводяться данні про апробацію результатів, публікації, структуру дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади вивчення професійної відповідальності в умовах колективної управлінської діяльності” висвітлюються основні підходи щодо досліджуваної проблеми у психологічній, філософській, соціологічній і педагогічній літературі. Аналіз наукових підходів показав, що відповідальність потрібно розглядати як одну із форм активного ставлення особистості або групи до оточуючої її соціальної дійсності.

На підставі наукового аналізу були визначені різноманітні види відповідальності: моральна, юридична, економічна і професійна, що досліджуються не лише психологами, але й педагогами, соціологами, філософами, юристами. Усі види відповідальності поєднує те, що вони є формою контролю діяльності суб’єкта на різних її етапах.

Для аналізу цілісного феномену “відповідальність” більшість авторів виділяють суб’єкт і об’єкт відповідальності. Суб’єктом відповідальності можуть бути окрема особистість, колектив або велика соціальна група. Об’єкт відповідальності – це суспільні волевиявлення, які відбиті у формі соціальних норм і рольових функцій. Також, об’єктом відповідальності можуть бути не тільки норми та рольові обов’язки, але й здатність особистості бачити джерело управління своїм життям переважно у зовнішньому середовищі або у собі. Така здатність  є локусом контролю, який може бути внутрішнім - інтернальним, або зовнішнім - екстернальним (Дж. Роттер). Наявність інтернальності як додаткового внутрішнього контролю особистості характеризує еволюцію відповідальності (К.Муздибаєв).

Більшість авторів одностайні у думці, що відповідальність має зовнішню та внутрішню структури (К. Абульханова-Славська, С.Рубінштейн, М.Савчин та ін.). Суб’єкт, об’єкт та інстанція утворюють зовнішню структуру відповідальності. Внутрішня структура відповідальності зумовлена взаємозв’язком наступних елементів:

· правильним усвідомленням суб’єктом групи соціальних норм (правових і моральних), передбаченням наслідків особистої діяльності - когнітивний компонент;

· суспільною мотивацією соціально-відповідальної поведінки (усвідомлення суспільних цілей і цінностей як особисто значущих при здійсненні діяльності) - мотиваційний компонент;

· вибором визначеної лінії поведінки (систематичне виконання своїх обов'язків, доведення дорученої справи до завершеності тощо) - вольовий компонент;

· емоційне переживання з приводу виконуваної справи і результатів її виконання - емоційний компонент.

Проведений аналіз показав, що найбільша чисельність психологічних досліджень присвячені окремим питанням соціальної відповідальності особистості (К.Абульханова-Славська, С.Карпухін, О.Куванова, Ж.Піаже, С. Рубінштейн, М.Савчин, Т.Сидорова, О.Шушерина та ін.); висвітлюються вікові особливості соціальної відповідальності дітей і підлітків (Є.Дорофєєв, Ж. Завадська, К. Клімова, Ж. Піаже, Л. Славіна, Л. Шевченко та ін.); розглядається відповідальність у професійній діяльності особистості (С.Карпухин, О.Куванова, А.Омаров, В.Розанова); вивчаються питання відповідальності соціальних груп (О.Бодальов, Є.Дорофєєв, А.Петровський, В.Третьяченко).

Професійна відповідальність передбачає одночасно сформованість усіх видів відповідальності. Вона є результатом відбиття об'єктивно необхідних взаємин у колективі, які характеризуються усвідомленою особистістю необхідністю: виконувати професійні вимоги; моральний і професійний обов’язок; соціальні норм та відповідати за свої професійні дії перед собою, колегами, колективом і суспільством. Професійна відповідальність є структурним компонентом будь-якої професійної діяльності, у тому числі, управлінської. На цій підставі виникла необхідність вивчення соціально-психологічних особливостей професійної відповідальності в умовах спільної управлінської діяльності, де управлінський колектив виступає як колективний суб’єкт управління. КСУ – це якісно вищій щабель розвитку малої групи, складна динамічна система із системоутворюючими ознаками, які обумовлюють виникнення синергетичного ефекту. Сутність цього ефекту полягає в тому, що результат зусиль членів колективу є більшим, ніж арифметична сума тих результатів, що могли б одержати члени колективу, працюючи окремо. Колективний суб’єкт управління також характеризується системою інтегральних властивостей, притаманних соціальній групі (Л.Орбан-Лембрик, В.Третьяченко).

Професійна відповідальність в умовах спільної управлінської діяльності є показником професіоналізму колективу керівників як соціальної організації. Рівень розвитку професійної відповідальності КСУ та кожного його члена може бути показником внутрішньогрупових процесів і міжособистісних стосунків в управлінському колективі.

У другому розділі “Соціально-психологічні механізми формування професійної відповідальності в умовах спільної управлінської діяльності” розглядаються процеси взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності в умовах спільної управлінської діяльності; охарактеризовано рівні сформованості структурних компонентів професійної відповідальності членів колективного суб’єкта управління; емпірично доведено існування різних  рівнів сформованості професійної відповідальності КСУ.

На підставі проведеного теоретичного аналізу показано що, дослідження процесу формування професійної відповідальності управлінського колективу доцільно здійснювати відповідно до принципів аналізу системних об'єктів. При цьому, основними елементами які визначають рівень сформованості професійної відповідальності управлінського колективу, є: соціальна спрямованість групової діяльності; організованість групи; готовність до групової спільної діяльності; інституціональна професійна мотивація; психологічна єдність, яка складається з  інтелектуальної, вольової та емоційної єдності колективу. Ці елементи визначаються як психологічними особливостями членів колективу, так і особливостями взаємодії між членами колективу. Таким чином, вони утворені єдністю соціально-психологічних і індивідуально-особистісних компонентів.

Процес формування професійної відповідальності колективного суб'єкту управління залежить від:

·      наявності у суб'єкта управління формальних структурних і системних характеристик, притаманних колективу;

·     від рівня прояву внутрішногрупових процесів взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності;

·     рівня розвитку структурних компонентів професійної відповідальності кожного члена управлінського колективу.

Процес формування професійної відповідальності КСУ повинен розгортатися у двох напрямках. Перший напрямок  – активізація внутрішньогрупових процесів: виникнення взаємної відповідальності і відповідальної залежності в результаті спільної діяльності. Другий напрямок – підвищення рівня професійної відповідальності кожного члена КСУ, шляхом впливу на його психологічні особливості.

Забезпечення взаємодії першого та другого напрямків є основним механізмом формування професійної відповідальності КСУ.

Процес відповідальної взаємозалежності, який виникає у кожного члена КСУ стосовно інших членів колективу, оформлюється в результаті безпосередньої взаємодії і спільної діяльності і може бути ототожнений з таким узагальненим параметром, як  “від мене залежать інші”.

Процес взаємної відповідальності, який виникає у кожного члена КСУ стосовно інших членів колективу, також, оформлюється в результаті безпосередньої взаємодії і спільної діяльності та може бути ототожнений з таким узагальненим параметром, як “інші відповідають за мене”, і може бути зворотнім стосовно першого.

Взаємозв'язок цих двох процесів є ланкою, яка може бути розглянута, як розгорнута в тривалій часовій перспективі зміна послідовних фаз.

Участь у процесах взаємної відповідальності і відповідальної залежності передбачає право кожного члена КСУ на партнерські взаємини, власну думку і самостійність. Критерієм професіоналізму кожного члена колективу виступає міра орієнтації на досягнення виробничої мети й особистість партнера.

Можна виокремити чотири рівні прояву процесів взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності (на підставі аналогії з рівнями спілкування, що супроводжують процес формування команди).

На духовному рівні внутрішньогрупові процеси взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності є найвищими. На цьому рівні існують гармонійні партнерські взаємини, що визначаються настановою повного прийняття однин. Кожен цінує працю іншого. Члени колективу, який заходиться на найвищому рівні мають високий рівень професіоналізм, самостійності, впевненості у собі, відповідальності, активної співучасть. Активно діють механізми групової саморегуляції, які органічно доповнюють засоби делегування. Прояв дії процесів взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності демонструється у впевненості щодо партнера й колективу загалом, психологічної єдності КСУ.

На діловому рівні внутрішньогрупові процеси взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності взаємини партнерів виявляються тільки через ділові якості, які відповідають вимогам спільної діяльності. Суто особистісні характеристики членів КСУ стають цікавими і значущими тільки в контексті ефективності і результатів загальної справи, що може відтворюватися у “черговій ввічливості” при ситуаційному контакті. Разом з тим формується творчий потенціал колективу, коли члени КСУ зосереджуються на здібностях кожного і загальних ресурсах колективу. Дія процесів взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності може виявлятися при наявності доброзичливості і взаємоповаги членів КСУ.

На стандартизованому рівні внутрішньогрупових процесів взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності домінує формальна структура стосунків. У цих взаєминах орієнтація на взаємодовіру і взаємодопомогу можлива лише на індивідуальному, а не на колективному рівні. Сутність цих взаємин полягає в тому, що, незважаючи на велику кількість поверхневих і формально-рольових контактів, члени КСУ підтримують зовнішні стандартні відносини, і приречують себе на “гру масок”, де домінують особистісні неформальні відносини. Тут можливий варіант дифузії відповідальності, тобто - “за мене відповідають інші”, або “я за інших не відповідаю”.

Маніпулятивний рівень прояву внутрішньогрупових процесів взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності характеризується тим, що інша людина, член КСУ перетворюється в об'єкт маніпуляції. Переважною основою такої форми взаємин стає суб'єкт-об'єктна схема, яка призводить до несамостійності, невпевненості, безвідповідальності. У колективі, на цьому рівні домінує механізм впливу - примушення і використання директивних методів влади. Разом з тим закони взаємодії, спілкування і групової мотивації поступово активізуються і вибірково починають зближувати людей. Форма існування управлінського колективу  – неформальні угрупування.

Динаміка внутрішньогрупових процесів взаємодії взаємної  відповідальності і відповідальної взаємозалежності не завжди являє собою лінійний процес позитивного нарощування. Наявність в управлінському колективі процесів взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності сприяє формуванню професійної відповідальності колективного суб’єкту управління та забезпечує активізацію діяльності його членів. Іншими словами, колективна професійна відповідальність не тільки активізує практичну - управлінську і професійну діяльність людини (“тут і тепер”), але і впливає на процеси індивідуального розвитку (самооцінку, мотивацію досягнень, локус контролю, “Виразність сили Я”) кожного члена КСУ. Групові показники індивідуального розвитку можна розглядати як індикатор професійної відповідальності КСУ.

У результаті аналізу структурних компонентів професійної відповідальності та внутрішньогрупових процесів розроблена структурно-функціональна модель професійної відповідальності колективних суб’єктів управління, а також виокремлено критерії, за допомогою яких визначається рівень сформованості професійної відповідальності колективного суб’єкту управління. В основу оцінювальних критеріїв рівня розвитку професійної відповідальності КСУ покладено:

· характеристика взаємодії процесів взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності;

· рівень інституціональної професійної мотивації (показник – спрямованість групової мотивації) – мотиваційний компонент професійної відповідальності, що можна діагностувати, наприклад, методикою “Групова мотивація” за В.Розановою;

· рівень усвідомлення окремого члена КСУ та управлінської групи загалом, запропонованих професійних вимог, розуміння змісту основних обов'язків члена управлінського колективу, їх морального аспекту, значення для розвитку організації і саморозвитку, потреба у подальшому збільшенні знань, дисциплінованість, точність виконання професійних вимог, акуратність у справах усіх членів групи (показник – “Виразність сили Я” та ініціативність членів КСУ) – когнітивний компонент професійної відповідальності, що може діагностуватися 16-чинниковим особистісним опитувальником Р.Кэттелла, де чинник G розглядається як показник “Виразність сили Я”;

· рівень здатності приймати колективне відповідальне рішення й організація його виконання кожним членом управлінського колективу, контроль за отриманим результатом у відповідності з поставленою метою, наявність розуміння зв’язку між своїми діями і результатами праці групи у кожного члена управлінського колективу. Розуміння членами КСУ зв'язку між результатами власних дій кожного і результатами праці колективу призводить до розуміння залежності власних зусиль для досягнення поставленої мети (показник – локус контролю) – вольовий компонент професійної відповідальності та може діагностуватися, наприклад, особистісним опитувальником РСК Дж.Роттера;

· рівень прояву емоційного ставлення до колективного виконання професійних обов'язків в управлінській діяльності й отриманих результатів, саморегуляція та впевненість у власних силах кожного члена КСУ (показник – самооцінка) – емоційний компонент професійної відповідальності, та може діагностуватися, наприклад, опитувальником Будассі.

Особливості процесів взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності та сформованість структурних компонентів професійної відповідальності кожного члена КСУ визначають рівень розвитку професійної відповідальності КСУ. Загальний розподіл рівнів сформованості професійної відповідальності КСУ виглядає таким чином:

·     низький рівень професійної відповідальності;

·     середній рівень професійної відповідальності;

·     рівень професійної відповідальності вище середнього;

·     високий рівень професійної відповідальності – “творча відповідальність”.

Рівень сформованості професійної відповідальності КСУ дозволяє визначити різні види колективного суб’єкту управління. Підставою для визначення видів КСУ з різним рівнем сформованості професійної відповідальності були особливості процесів взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності та різні рівні сформованості структурних компонентів професійної відповідальності кожного члена управлінського колективу. Групові показники складалися з індивідуальних показників членів кожної групи (згідно методу логічного квадрату за Н.В.Кузьміною і методу інтервального шкалювання) в групові показники кожного конкретного колективного суб’єкту. Діагностувати рівні сформованості професійної відповідальності, таким чином, можна за показниками рівнів сформованості структурних компонентів професійної відповідальності кожного члена КСУ.

У експерименті, де визначалися рівні професійної відповідальності КСУ, брали участь 30 колективних суб’єктів управління різних підприємств м. Луганська і Луганської області, гетерогенного складу, з чисельністю 8-12 осіб кожна. Загальна кількість респондентів – 320 осіб віком від 20 до 45 років. Стаж спільної управлінської діяльності від 6 місяців до 4,5 років.

Результати дослідження на вхідному етапі експерименту дозволили діагностувати за заданими критеріями чотири рівні сформованості професійної відповідальності КСУ:

· низький рівень професійної відповідальності - 12 груп;

· середній рівень професійної відповідальності - 11 груп;

· рівень професійної відповідальності вище середнього - 7 груп;

· високий рівень професійної відповідальності “творча відповідальність” - не виявлено.

Отже, на основі теоретичного аналізу й експериментального дослідження було визначено, що формування професійної відповідальності КСУ необхідно здійснювати в двох напрямках: а) активізації внутрішногрупових процесів колективного суб’єкту управління під час виконання спільної діяльності; б) підвищення рівня професійної відповідальності кожного члена КСУ шляхом впливу на структурні компоненти його професійної відповідальності.

У третьому розділі “Соціально-психологічні умови активізації механізмів формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління” подається цільова програма формування професійної відповідальності КСУ; наводяться результати соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління; розглядаються умови активізації механізмів формування професійної відповідальності КСУ; розкриваються умови реалізації розробленої програми.

Активізація механізмів формування професійної відповідальності КСУ з метою її підвищення відбувається в умовах спільної діяльності та у процесі реалізації цільової програми, що складається з п’яти етапів. Для кожного етапу програми визначений час, необхідний для досягнення його цілей. Етапи послідовно змінюють один одного. На кожному етапі має бути приділена увага стимулюванню внутрішньогрупової динаміки, яка є умовою виникнення процесів взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності безпосередньо в спільній управлінській діяльності.

Послідовність етапів у програмі формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління розроблена з урахуванням формуючих принципів та необхідних умов. Послідовно, на кожному етапі, відбувається оволодіння певними навичками – від простих до найбільш складних. Прийоми, що засвоюються на попередніх етапах, входять як складові елементи у більш складні навички, які відпрацьовуються на наступних етапах.

Реалізація програми відбувається в умовах соціально-психологічного тренінгу (далі тренінг КСУ). Основними методами, які застосовуються в процесі формування професійної відповідальності колективних суб’єктів управління, є активні методи навчання. Тренінг КСУ є процесом, результатом якого очікується активізація механізмів формування професійної відповідальності кожного члена КСУ, що в умовах спільної діяльності,  призведе до підвищення професійної відповідальності КСУ. Просування змін процесу в потрібному напрямку забезпечується за рахунок активізації процесів взаємної відповідальності і відповідальної залежності членів КСУ, підвищення рівня сформованості структурних компонентів професійної відповідальності кожного члена управлінського колективу.

Якщо тренінгова група не є конкретним колективним суб’єктом управління, то її учасники отримують підготовку для розширення можливостей фахівця-керівника, спрямованих на забезпечення самоорганізації розвитку професійної відповідальності в конкретних управлінських колективах, у яких їм доведеться працювати.

Формування професійної відповідальності окремого керівника і КСУ в цілому повинно відповідати потребам конкретної організації, стратегії її розвитку і функціонування в умовах соціальних, економічних і правових відносин суспільства. Тому мета тренінгу КСУ полягала у підвищенні сформованості структурних компонентів професійної відповідальності кожного члена КСУ і в опрацюванні й оволодінні формами спільної управлінської діяльності кожним управлінським колективом.

Соціальний досвід, отриманий у процесі тренінгу, не тільки надає членам групи можливість свідомо й цілеспрямовано ставитися до діяльності управлінського колективу, але й формує здатність передбачати варіанти поведінки (своєї та інших) у реальній управлінській діяльності, а також, створювати умови для ефективного вирішення проблемних ситуацій, навіть у тих управлінських колективах, де така підготовка не здійснювалася.

На підставі розробленої цільової програми формування професійної відповідальності КСУ було проведено експериментальне дослідження, метою якого є активізація соціально-психологічних механізмів формування професійної відповідальності КСУ.

У формуючому експерименті були задіяні експериментальна (ЕГ) та контрольна групи (КГ). В експериментальній групі було 19 реальних колективних суб’єктів управління, чисельністю 8-12 осіб кожний. Загальна кількість респондентів ЕГ – 205 осіб. У контрольній групі було 11 реальних колективних суб’єктів управління, також чисельністю 8-12 осіб кожний. Загальна кількість респондентів КГ – 115 осіб. Вік респондентів ЕГ і КГ – від 20 до 45 років, стаж спільної управлінської діяльності – від 6 місяців до 4 років.

Порівняння показників визначених критеріїв професійної відповідальності КСУ в ЕГ та КГ після проведеного експерименту свідчить, що діапазон змін показників ЕГ значно більше, ніж зміни у КГ. Можна зробити висновок, що реалізована в ході формуючого експерименту цільова програма формування професійної відповідальності є ефективним засобом формування професійної відповідальності КСУ. Процес формування професійної відповідальності є не спонтанним, а поступовим.