ВПЛИВ СМИСЛОЖИТТЄВИХ ОРІЄНТАЦІЙ НА МОТИВАЦІЙНУ ГОТОВНІСТЬ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотези, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наводяться дані про апробацію та структуру дисертації.

У першому розділі  „Смисложиттєві орієнтації особистості та мотиваційна готовність до професійної діяльності майбутніх психологів як науково-психологічна проблема” розкриваються теоретико-методологічні підходи до вивчення змістових, структурно-функціональних аспектів смисложиттєвих орієнтацій особистості, висвітлюються особливості їх розвитку в юнацькому віці, окреслюється сутність взаємозв’язку смисложиттєвої проблематики та професійного становлення, обґрунтовано авторську концептуальну модель мотиваційної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності.

У філософсько-психологічних студіях смисл життя розглядається як телеономне, інтенційне, інтегральне духовно-психологічне утворення, структура якого визначається органічною єдністю системи цінностей та цілей особистості. Зміст останніх відображає процес та результат цілісного багатоаспектного осмислення людиною усього її життя, певну концепцію життєвого призначення, що регулює цілісний життєвий шлях, визначає процеси самодетермінації, самовизначення та самореалізації (К.О.Абульханова-Славська, І.Е.Бекешкіна, М.О.Бердяєв, Дж.Б’юджентал, А.Камю, З.С.Карпенко, Л.Н.Коган, А.Маслоу, А.Т.Москаленко, Б.Н.Попов, Ж.П.Сартр, В.Ф.Сержантов, В.С.Соловйов, Т.М.Титаренко, П.Тілліх, Є.М.Трубецькой, В.Франкл, В.І.Шинкарук, К.Ясперс та ін.).

Смисложиттєві орієнтації тлумачаться як домінуючі ціннісні установки та потреби в рамках конкретної смислової системи (І.В.Ведін), система домінуючих цінностей та мотивів (Є.З.Басіна), свідомо прийняті ціннісні орієнтації (І.Е.Бекешкіна), ключові цінності особистості (Т.М.Титаренко), суб’єктивно-психологічні часові вектори самореалізації особистості – „цілі в житті”, „інтерес до життя” і „задоволеність самореалізацією”, що відображають їх співвіднесеність з психологічним майбутнім, теперішнім та минулим особистості (Д.О.Леонтьєв).

Аналіз структурних характеристик смислу життя та смисложиттєвих орієнтацій дозволяє виділити в основі цих психологічних конструктів ціннісні, цільові та смислові аспекти, які утворюють своєрідний ієрархічний сплав (В.Е.Чудновський). Обґрунтованість такого тлумачення підтверджується відомим у психології зближенням понять „ціль”, „цінність” і „смисл” за умови, що йдеться про єдність термінальних цінностей, життєвих цілей та граничних смислів, які є кінцевими та самодостатніми (К.О.Абульханова-Славська, Б.С.Братусь, З.С.Карпенко, Д.О.Леонтьєв, О.М.Леонтьєв, І.О.Мартинюк, Г.Олпорт, М.Рокіч, І.Ялом та ін. ).

Однією з основних відмінностей смисложиттєвих орієнтацій від смислу життя є дещо менша їх інтегральність та глобальність, з одного боку, і більша мінливість – з іншого. Це визначається акумуляцією в смисложиттєвих орієнтаціях пріоритетних цінностей-цілей та напрямів самореалізації стосовно певного вікового етапу, а не цілісного життєвого шляху, що дозволяє розглядати перші як особистісне новоутворення молодої людини (Г.В.Акопов, Т.А.Алексіна, Н.Л.Бикова, О.П.Донченко, Т.М.Титаренко та ін.).

Аналіз філософсько-психологічних інтерпретацій смисложиттєвих орієнтацій особистості дозволяє окреслити деякі з найістотніших характеристик: структура смисложиттєвих орієнтацій являє собою ієрархічну єдність життєвих цілей, термінальних цінностей і смислів, зміст яких визначає вибір людиною найбільш значущих сфер самореалізації на певному етапі життєвого шляху; смисложиттєві орієнтації актуалізуються у свідомості людини, виконують функції спонукання, спрямування, стимулювання, регулювання, інтегрування процесу самореалізації суб’єкта на певному віковому етапі, забезпечують переживання осмисленості життя.

Теоретичний аналіз досліджень вікових психологічних аспектів смисложиттєвих пошуків засвідчує їх актуальність у період юності. Когнітивними передумовами розвитку основних змістовних характеристик смисложиттєвих орієнтацій є зростання інтропсихізації, здатності оперувати абстрактними поняттями, розвиток рефлективності та особистісної децентрації, вміння розрізняти бажане і можливе, формування здатності працювати заради досягнення майбутніх перспективних цілей (І.Е.Бекешкіна, Л.І.Божович, Г.А.Вайзер, М.Р.Гінзбург, Є.І.Головаха, З.С.Карпенко, І.С.Кон, К.Обуховський, В.І.Сметаняк та ін.). Специфіка смисложиттєвої проблематики в період пізньої юності визначається не лише особистісним самопроектуванням, а й початком життєво-практичного самоздійснення, змістом якого є прагнення до самовдосконалення, незалежності, реалізації своїх здібностей, здобуття професії, пошук партнерів інтимно-особистісного спілкування, які реалізуються у соціальній, особистій та сімейній сферах (Г.В.Акопов, Н.Л.Бикова, І.О.Мартинюк, Т.М.Титаренко та ін).

Важливим напрямком формування та реалізації смисложиттєвих орієнтацій студентів є професійне становлення. Як показують дослідження Н.Вітюк, Н.Войтович, О.Гейник, А.Земби, Т.Кадикової, Е.Клімова, І.Кравченко, С.Кучеровської, А. Старикової, Н.Хазратової та ін., переживання студентами цілеспрямованості, осмисленості життя, задоволеності самореалізацією пов’язані з фактом вступу до ВНЗ, зацікавленістю новим життям та навчанням. І, навпаки, зниження показників цих параметрів смисложиттєвих орієнтацій корелює з наявністю кризових моментів професійного становлення, які супроводжуються зрушеннями у мотиваційній, емоційній, ціннісно-смисловій сферах, що нерідко призводить до загальної життєвої розбалансованості, труднощів самопроектування, виникнення екзистенційного вакууму.

Взаємозв’язок між смисложиттєвою проблематикою та професійним становленням підтверджують дослідження Д.Б.Богоявленської, О.О.Бодальова, Л.А.Джалагонії, Д.Н.Завалішиної, Н.В.Кузьміної, Т.В.Максимової, Є.А.Максимової, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.Е.Чудновського, які показують, що включення професійної діяльності в систему смисложиттєвих орієнтацій забезпечує об’єктивно високу ефективність праці, творчий підхід до виконання своїх обов’язків, орієнтацію на досягнення та самовдосконалення, а також суб’єктивне позитивне ціннісно-смислове, а у найвищому варіанті прояву – смисложиттєве ставлення до професії, яке виявляється у переживанні професійного покликання, задоволеності професійною самореалізацією та процесом фахової підготовки, високій мотиваційній готовності до майбутньої професійної діяльності.

Розгляд психологічних тлумачень поняття мотиваційної готовності до професійної діяльності засвідчує відсутність завершених і чітких його інтерпретацій, що обумовлено переважним вивченням цього явища в межах цілісної психологічної готовності до праці (М.І.Дяченко, Л.А.Кандибович, Н.Д.Левітов, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, О.М.Пелех, М.Л.Смульсон та ін.). Однак мотиваційну готовність можна вважати провідним компонентом у структурі цього утворення, адже розвиток та реалізація інструментальних властивостей можуть бути ефективними лише за умови їх концентрування навколо мотиваційного ядра особистості фахівця, його професійно значущої спрямованості (Г.О.Балл).

 Аналіз теоретичних моделей психологічної готовності до різних видів професійної діяльності (А.П.Авдєєва, Є.В.Вінославська, М.Д.Белей, О.Є.Блінова, П.П.Горностай, Г.С.Грибенюк, К.М.Дурай-Новакова, Л.Н.Захарова, О.Ю.Кощинець, Е.П.Корабліна, В.О.Моляко, Л.Е.Орбан-Лембрик, С.С.Салаватова, О.В.Скрипченко, В.О.Сластьонін, М.Л.Смульсон, А.С.Тарновська, Е.А.Фарапонова та ін.) дозволив виявити структурно-функціональні особливості мотиваційної готовності фахівця. Основними її елементами є позитивне ставлення, інтерес суб’єкта до своєї професії, орієнтація на мотиви та цінності конкретної діяльності, потреба в ній, а також в досягненнях і самовдосконаленні.

Головними функціями мотиваційної готовності є забезпечення стійкої професійної спрямованості особистості, прагнення до виконання фахової діяльності, її спонукання, регулювання та спрямування. Ці функції реалізуються у двох видах мотиваційної готовності – довготривалому та короткотривалому. Перший з них базується на феноменах ціннісно-смислової, мотиваційної сфер і формується протягом тривалого періоду, перш за все, в умовах професійної підготовки. Короткотривала мотиваційна готовність виникає на базі довготривалої в результаті актуалізації професійно-мотиваційного потенціалу фахівця відповідно до безпосередніх наявних вимог, обставин та ситуацій самої діяльності.

Обґрунтування моделі мотиваційної готовності майбутнього фахівця в галузі психології вимагає врахування загальних структурних елементів мотиваційної готовності та сутнісних особливостей праці психолога. На сьогодні у вітчизняній науці активно розробляється спектр кваліфікаційних напрямів професійної діяльності психологів, вдосконалюються концепції їх фахової підготовки з врахуванням змістово-функціональної специфіки праці психолога в різних сферах життя. Також встановлено і загальні, стрижневі риси діяльності фахівців психології, які є конститутивними для більшості напрямків їх роботи: психічна реальність як предмет професійної діяльності; спрямованість на людину як на об’єкт пізнання і перетворення; творча, комунікативна природа праці психолога. При цьому загальними вимогами до особистості та діяльності психолога є необхідність поєднання як науково-пошукових, так і практичних вмінь, взаємообумовленість його професійних та особистісних якостей, визнання та повага до індивідуальності людини, орієнтованість на гуманістичні цінності, духовне самовдосконалення та професійні досягнення (Г.С.Абрамова, Г.О.Балл, О.Ф.Бондаренко, І.М.Галян, Т.Б.Ільїна, С.Д.Максименко, Л.П.Овсянецька, В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, І.М.Попович, В.А.Семіченко, І.Ф.Трофімов, Н.В.Чепелєва та ін.).

Дотримання змісту та вимог до праці психолога може бути ефективним лише тоді, коли фахівець прагне до їх реалізації на внутрішньоособистісному, ціннісно-мотиваційному рівні, що трансформує ці аспекти у змістову основу його мотиваційної готовності до професійної діяльності.

Здійснені наукові пошуки дозволили запропонувати концептуальну модель довготривалої мотиваційної готовності психологів, зміст якої відображає стрижневі характеристики їх майбутньої діяльності і поєднує в собі наступні структурні компоненти:

І. Ціннісно-смисловий блок: позитивне ціннісно-смислове (у найвищому прояві - смисложиттєве) ставлення до професійної діяльності; інтегрованість професійно значущих цінностей - самовдосконалення, збереження індивідуальності, духовного задоволення, креативності, а також навчально-професійної діяльності в системі смисложиттєвих орієнтацій особистості майбутнього фахівця.

ІІ. Блок професійної спрямованості: інтерес до своєї професії, задоволеність професійним вибором, бажання працювати за спеціальністю; наявність професійних цілей та позитивних очікувань щодо професійної самореалізації.

ІІІ. Блок навчально-професійної мотивації: власне професійна мотивація, яка представлена релевантними щодо праці психолога мотивами перетворення, досягнення та комунікації; внутрішня мотивація оволодіння професією, релевантна змісту самої діяльності, сутністю якої є бажання стати кваліфікованим психологом.

У другому розділі „Дослідження динаміки смисложиттєвих орієнтацій та мотиваційної готовності до професійної діяльності майбутніх психологів” обґрунтовано методичне забезпечення, хід дослідження та аналіз результатів констатуючого експерименту.

Останній був реалізований за стратегією поперечних зрізів, протягом 2002-2003 рр. ним було охоплено 322 студенти I-V курсів денної форми навчання Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника (спеціальність „Психологія”), що дало змогу діагностувати динаміко-інтегративні тенденції у смисложиттєвих орієнтаціях та мотиваційній готовності протягом їх навчання у ВНЗ.

Вивчення змістових аспектів смисложиттєвих орієнтацій за „Морфологічним тестом життєвих цінностей” В.Ф.Сопова і Л.В.Карпушіної показало, що найбільш значущою цінністю для студентів-психологів протягом всього навчання є матеріальне становище (1), яке, як свідчить аналіз творів „Сенс мого життя і моя професія”, розглядається студентами як умова життєвої стабільності. Наступними за пріоритетністю є цінності „збереження власної індивідуальності” (2), „духовна задоволеність” (3), „активні соціальні контакти” (4), „досягнення” (5), „самовдосконалення”(6), „креативність” (7), „власний престиж” (8).

Професійно важливі цінності рівномірно і стабільно розташовуються у цілісній ієрархії цінностей, займаючи 2, 3, 6, 7 місця. Протягом навчання у ВНЗ відбуваються деякі коливання в ієрархії цінностей студентів, однак їх амплітуда є незначною, що, в цілому, свідчить про відсутність кардинальних змін у цій сфері. Найважливішими напрямами самореалізації студентів протягом усього періоду підготовки є сфери професійного життя і навчання, що є цілком закономірним і сприятливим для фахового становлення.

Результати кореляційного аналізу вказують на динаміку зв’язків між професійно важливими цінностями саморозвитку, духовної задоволеності, збереження індивідуальності, креативності та їх взаємозалежностей зі сферами навчання і освіти. Так, взаємозв'язки цих смисложиттєвих орієнтацій на 1-му курсі перебувають переважно в діапазоні r=0,45÷0,58, на 2-3-х курсах домінують взаємозв'язки r=0,5÷0,75, на 4-му курсі інтеграція професійних смисложиттєвих орієнтацій дещо знижується – здебільшого в інтервал r=0,45÷0,7, а на 5-му курсі їх діапазон та верхня межа сягають максимального рівня – r=0,45÷0,8 (тут і надалі рівень значимості r при p≤0,01).

В цілому динаміка інтенсивності та міцності цих взаємозв’язків дозволяє констатувати інтеграцію (з деяким зниженням її рівня на 4-му курсі) професійних смисложиттєвих орієнтацій студентів-психологів протягом їх фахової підготовки.

Узагальнення результатів тесту СЖО Д.О.Леонтьєва базувалось на норма-тивних показниках, отриманих в результаті констатуючого експерименту (на вибірці 322 студентів-психологів), що дало змогу здійснити їх стандартизацію за ознакою професійної приналежності. Протягом навчання у студентів-психологів спостерігається зниження показників переживання цілей майбутнього, емоційної насиченості життя та ставлення до себе як до творців свого життя: вони досягають мінімальних значень на 3-му курсі, а далі – зростають до 5-го курсу. Показники переживання керованості життя і задоволеності самореалізацією, навпаки, зростають до 3-го курсу, далі – знижуються, стабілізуючись наприкінці навчання. У юнаків динаміка показників є більш виразною, особливо щодо загального переживання осмисленості життя, однак її амплітуда не виходить за межі стандартних відхилень.