ЛИЧНОСТНЫЕ ПРЕДПОСЫЛКИ КУЛЬТУРНОГО ВЛИЯНИЯ НА ДРУГОГО

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету й завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну цінність роботи, наведено дані щодо її апробації. Подано відомості про публікацію матеріалів дослідження та структуру дисертації.

Перший розділ «Методологічне значення теорій детермінації для психології впливу» присвячений аналізу соціально-психологічного феномена впливу в контексті теорій соціальної, культурної, ціннісної детермінації, психології суб'єкта і психології особистості. Аналіз розкриває зв'язок між суб'єктом впливу із певними особистісними властивостями, самим впливом і ефектами впливу в особистості «іншого» як його об’єкта.           

Вплив розглянуто як особливу форму соціальної взаємодії, що зумовлює особистісний розвиток об'єкта завдяки вільному прийняттю ним системи ціннісних смислів від особистості, що впливає. Процес впливу є істотно детермінованим особистісними властивостями суб'єкта ціннісно-культурної діяльності, а свобода об'єкта в прийнятті впливу, його масштаб і ціннісний характер вигідно виділяють його серед інших форм соціальної взаємодії.

            У процесі обґрунтування дослідницького підходу феномен впливу було проаналізовано у системі особистість – соціум – культура – вплив на основі категорії «детермінація», розробленої К.О. Абульхановою, Г.С. Костюком,          Б.Ф. Ломовим, С.Д. Максименком, С.Л. Рубінштейном, Д.Н. Узнадзе та ін. З позиції психологічної теорії детермінації, вплив розглядається, по-перше, як спосіб детермінуючого зв'язку суб'єкта з іншим; по-друге, як явище, детерміноване особистістю суб'єкта; по-третє, як детермінанта розвитку особистості іншого.

            Основні ознаки соціального впливу були досліджені в системі положень теорії соціальної детермінації (М. Вебер, С. Московічі, Т. Парсонс, З. Фрейд й ін.). Було виділено головні компоненти загальної структури ситуації соціального впливу, важливі для вивчення будь-якої форми впливу: різні ресурси суб'єкта впливу; способи й інструменти впливу; реакції і зміни об'єкта впливу. Врахування різноманітного наповнення цих структурних компонентів дало змогу виділити конструктивну і деструктивну форми соціального впливу.

Вплив як не тільки соціальний, але й культурний феномен було досліджено на основі ідей про соціокультурну детермінацію людини. Відповідно до положень, розроблених Л.М. Баткіним, Ф. Боасом, Л.С. Виготським, О.Я. Гуревичем,            М. Спіро та іншими, соціальну активність індивіда детерміновано культурними змістами, що впливають на нього: нормами, міфами, символами, текстами тощо. Характер їх впливу на особистість залежить від їхньої цінності для об'єкта       (С.М. Каган, Д.О. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, О.С. Шаров та ін.). Чим вона вище, тим значніший ефект впливу на особистість об'єкта. Найбільш масштабний для особистості вплив здійснюється за допомогою екзистенціальних ціннісних змістів.

            Культурний вплив істотно детермінований здатністю його суб'єкта особистісно асимілювати ціннісні змісти культури і спрямовано транслювати їх об'єкту. У працях К.О. Абульханової, С.Л. Рубінштейна, О.Б. Старовойтенко,    В.О. Татенка, присвячених детермінації життєдіяльності індивіда, ця здатність пов’язується з розвитком його суб’єктності. Серед основних детермінант  суб’єктності виділено високу рефлексивність у ставленні до себе й світу, прагнення до творчості, тенденцію до розвитку і розуміння свого «Я». Суб’єктність  виявляється в тенденціях особистості до активної саморегуляції, самодетермінації, що дає змогу обмежувати, розширювати і диференціювати зовнішні діяння. З нескінченного ряду діянь вирізняються «ті, що впливають», відрефлексовані як істинні та цінні, реалізовані в авторському продукті, призначеному для «іншого». 

            Культурний вплив, на відміну від інших форм соціальної взаємодії, інтегрує в собі якості соціальної – культурної – ціннісної – суб'єктної – особистісної детермінації і веде до позитивних перебудов у системі особистісних смислів і властивостей об'єкта такого впливу.

            Другий розділ «Особистісна специфіка і засоби культурного впливу» присвячений обґрунтуванню феномена впливу як «особистісного та культурного», побудові соціально-психологічної моделі культурного впливу і визначенню його зовнішніх і внутрішніх особистісних передумов.

            Як показує аналіз, у сучасній психології впливу недостатньо враховуються його внутрішньоособистісні аспекти. Про особистісний бік механізму впливу йдеться лише у працях О.В. Сидоренко, у яких введено поняття «конструктивного впливу», що сприяє підвищенню особистісного статусу його об'єкта. Г.О. Ковальов увів поняття «впливу, що розвиває», звернув увагу на його суб'єкт-суб'єктну природу, вказав, що вплив веде до стійкої присутності суб'єкта у внутрішньому світі об'єкта, але залишає йому свободу в тому, щоб прийняти чи не прийняти вплив. При цьому вплив здійснюється на основі передачі певних установок, особистісних смислів суб'єкта за умови їх внутрішньої значущості для об'єкта. Однак Г.О. Ковальов, як і інші дослідники, дещо розширено тлумачить феномен впливу й ототожнює його з формами маніпулятивної взаємодії, не пов’язаними з трансляцією ціннісних смислів. Навіть роблячи акцент на суб'єктному характері впливу і його позитивних результатах для об’єкта, дослідники приділяють недостатньо уваги зв'язкам між особистісними властивостями суб'єкта, особистісними змістами культурного впливу й особистісними змінами об’єкта.

            З позицій багатостороннього підходу до визначення феномена впливу, у дисертації було здійснено етимологічний аналіз цього поняття у деяких мовах (російській, українській, англійській та ін.), який показав, що найбільш поширеним значенням поняття «вплив» у європейській культурі є «проникаючий вплив на людину, що привносить у її внутрішній світ смисли, які змінюють її особистість». У результаті узагальнення положень про соціальний, культурний, ціннісний, особистісний, проникаючий характер впливу побудовано соціально-психологічну модель культурного впливу на іншого, яка підкреслює його значну особистісну детермінованість.

            Аналіз соціально-психологічних особливостей культурного впливу дав змогу доповнити характеристики соціальності, суб’єктності, ціннісної змістовності та свободи об'єкта впливу його залежністю від авторських культурних продуктів творчості видатних суб'єктів культури, а саме: рефлексивних, автобіографічних текстів, що сприяють процесам міжособистісного культурного діалогу й особистісної ідентифікації адресата з автором. На основі аналізу праць Р. Барта, Л.М. Баткіна, М.М. Бахтіна, М.К. Мамардашвілі було виділено особливості такого роду текстів, зокрема: текст – місце об'єднання культури й особистості; висловлювання – структурна одиниця тексту – сприяє тісному особистісному обміну між автором і адресатом; завдяки наявності в тексті етичного, інтелекту-ального, акціонального, проблемного й рефлексивного «кодів особистості» можливе проникнення особистісних смислів і особистісних властивостей автора, що стоять за ними, у внутрішній світ адресата; автобіографічні тексти несуть у собі потенціал впливу на самопізнання адресата і потенціал для психологічного пізнання особистісних властивостей автора; «коди особистості» рефлексивного тексту можуть бути розкриті за допомогою застосування відповідної інтерпретаційної моделі, запропонованої в дисертації.   

  Третій розділ «Модель особистісних передумов культурного впливу на іншого» присвячено побудові моделі психологічної інтерпретації текстових рефлексивно-автобіографічних матеріалів, побудові моделі особистісних власти-востей суб'єкта як передумов культурного впливу на іншого, аналізу результатів дослідження рефлексії культурних впливів у студентському середовищі.

            Розроблена в дисертації модель психологічної інтерпретації рефлексивного тексту увібрала ряд підходів до психологічного вивчення особистості, що релевантні завданню виявлення внутрішньоособистісних властивостей видатних суб'єктів культури та інтегрують загальні критерії оцінки змістів автобіографічних текстів. Ними стали генералізовані властивості або «відношення» особистості:  діалогічне, творче, біографічне та рефлексивне відношення, відношення до надособистого. Саме ці критерії характеризують спільність підходів до творчої, продуктивної в соціальному контексті особистості, що впливає, в психології суб'єкта і гуманістичній психології (К.О. Абульханова, С.Л. Рубінштейн,                А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс та ін.). 

            У моделі інтерпретації рефлексивних текстів загальні критерії-відношення було конкретизовано шляхом визначення і систематизації параметрів якісного аналізу особистості автора. Параметри було визначено на основі відомих розробок у психології рефлексії, творчості, міжособистісних стосунків, життєвого шляху і символічної діяльності. Тут психологічна теорія виступила методичним інстру-ментом добування психологічних фактів, націленим на поглиблення і розширення знань про особистісні властивості суб'єктів культурних впливів.

          Інтерпретаційну модель було застосовано при дослідженні автобіографічних текстів видатних суб'єктів культури. Критерії вибору персоналій об'єднали показники соціального, часового, особистісного і творчого масштабу їх культурного внеску. Для цього вибору було використано метод експертної оцінки. Він дав змогу виділити для дослідження методом аналізу індивідуальних випадків (individual case study) ряд видатних суб’єктів культури різних етапів та сфер європейського культурогенезу, які створили автобіографічні тексти, а саме: «Сповідь» А. Августина, «Історія моїх нещасть» П. Абеляра, «З мого життя. Поезія і правда» В. Ґете, «Самопізнання: досвід філософської автобіографії» Н.А. Бердя-єва, «Спогади, сновидіння, роздуми» К.Г. Юнга. Завдяки індивідуалізованій інтер-претації добуто нові дані про відношення і якості особистості суб’єкта культурного впливу. 

            Процедура психологічної інтерпретації кожного тексту складалася з вибору та герменевтичного аналізу висловлювань, що містили інформацію про відношення і якості особистості. В результаті аналізу й узагальнення особистісних змістів текстів отримано дані про 5 провідних відношень особистості суб'єкта культурного впливу і про 83 їх якісні тенденції. Ці відношення і якості особистості становлять систему особистісних передумов культурного впливу, що є інваріантною стосовно сфери і періоду ціннісної культуротворчості суб'єкта. Ця система, як показано у дисертації, виступає суб’єктною моделлю особистості, здатної до масштабних позитивних впливів на соціум.

            Зазначені відношення і деякі виявлені якості видатних суб'єктів культурного впливу наведено нижче:

            Діалогічне відношення: почуття несхожості на інших і спорідненості з іншими; схильність до встановлення сильних прихильностей, поряд зі здатністю розривати їх; раціонально-оцінне ставлення до емоційних зв'язків із близькими; розвиток у більш зрілому віці здатності любити кого-небудь без виникнення прихильності і т. ін. 

            Рефлексивне відношення: високий рівень активності свідомості в усіх без винятку сферах життя; здатність «об'єктивувати» себе у відношеннях зі світом; усвідомлення свого світу як побудованого за дуальним принципом; ставлення до матеріального світу як до ілюзорного, обмежувального; прагнення вийти за межі цього світу і т. ін.

            Творче відношення: значна обдарованість; здатність розвивати талант за наявності протидії ззовні; здатність на істотні соціальні й особисті жертви заради розвитку творчої здібності; творча домінанта життя; об'єктивне, неупереджене ставлення до своїх творчих продуктів і т. ін.

            Біографічне відношення: наявність і усвідомлення ключових життєвих подій, зокрема, поява значущого іншого, який допомагає суб'єктові виявити своє покликання і укріпитися в ньому; наявність у житті події, яка усвідомлюється  суб'єктом як доленосна, і т. ін.

            Відношення до надособистого: напружена і продуктивна концентрація свідомості і творчості на трансцендентних змістах; переживання творчих злетів у зв'язку зі зверненням до теми надособистого; оперування символами як могутнім засобом пізнання світу та самопізнання і т. ін.

            Виявлено, що у «суб'єктному ядрі» структури особистості, здатної до культурного впливу на іншого, домінує творче відношення, збагачене відношенням до надособистого і спрямоване на діалог з іншим. Єдності творчого й діалогічного відношень сприяє рефлексія, яка відкриває перед індивідом перспективи особистої свободи, джерела якої визначаються у створеній ним історії власного життя в суспільстві. Це «ядро» відзначається «інтенціональністю», котра неминуче проступає у змістах впливаючих творів суб’єктів культури.

У заключній частині роботи подано результати соціально-психологічного дослідження рефлексії культурних впливів у середовищі сучасної студентської молоді. Дослідження мало на меті оцінку прийняття й усвідомлення культурних впливів студентами, від чого залежить їх розвиток як суб'єктів культуротворчості. При використанні методики «Рефлексія культурного впливу», що ґрунтується на авторській моделі культурного впливу, було визначено наступні особливості.

У студентському середовищі переважає прийняття впливів у сферах успішної професійної діяльності, політичної влади і накопичування багатства. У цілому в ньому недостатньо цінується і практикується рефлексія, орієнтована на культурні впливи; надмірно звуженим є коло персоналій, які справляють культурний вплив; практично не відрефлексована залежність такого впливу від особистісних властивостей його суб'єкта.

Виділено категорію студентів (15% вибірки), які активно приймають культурні впливи, що ґрунтуються на екзистенціальних цінностях. Для неї характерні більш розвинене розуміння природи впливу, більш чіткий і структурований образ особистості, яка справляє вплив, розвинені рефлексивні вміння, виражена схильність до творчості, а також намір і можливість здійснювати власний культурний вплив на інших у майбутньому.

Дослідження показало, що існують значні психологічні лакуни в культурному розвитку молодих людей, перед якими, у зв'язку з необхідністю подолання сучасних тенденцій культурного регресу, неминуче постануть завдання культурної творчості і культурних інновацій. Очевидно, що в стратегії сучасної вищої освіти недостатньо виразним є акцент на всебічному особистісному розвитку активних суб'єктів створення та передачі культурного досвіду, а також бракує спеціального інструментарію розвитку особистості на основі встановлення її внутрішнього зв'язку з творцями та носіями культури.