УСВІДОМЛЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЬМИ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, подані дані про апробацію основних положень дослідження, його результатів і публікації за темою дисертації.

У першому розділі ”Психологічні основи усвідомлення небезпечної поведінки особистістю”  здійснено аналіз та узагальнення літературних джерел з проблем з’ясування сутності явища усвідомлення в цілому, узагальнено дані досліджень, спрямованих на уточнення сутності та змісту небезпечної поведінки, систематизовано концептуальні підходи, що розкривають психологічні механізми усвідомлення небезпечної поведінки людини. Доведено, що інтелектуальний розвиток особистості є важливою детермінантою усвідомлення небезпечної поведінки. Визначено та проаналізовано небезпечні ситуації в життєдіяльності особистості, яка розвивається.

Теоретичний аналіз наукових джерел засвідчив, що при розкритті сутності процесу усвідомлення більшість авторів за основу беруть патерн “свідомість” (А.Бергсон, Ф.Ю.Василюк, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Ю.Мамонтов, В.Ф.Петренко, С.Л.Рубінштейн, О.Г.Спіркін  та ін.). У  роботах цих та інших авторів свідомість визначається як властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об’єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу. Свідомість включає відображення дійсності за допомогою відчуттів і абстрактного мислення. Структурними елементами свідомості є також емоції, воля, самосвідомість, інтуїція. Однією вищою з форм вияву свідомості є понятійне мислення. 

Показано, що явища усвідомлення у психологічній науці трактуються неоднозначно. Умовно виділено більше десять підходів у тлумаченні процесу усвідомлення (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, Б.Ф.Ломов, О.Г.Маклаков, С.А.Мірошніков, О.О.Прохоров, К. Роджерс, С.Л.Рубінштейн, П.В.Сімонов, О.Г.Спіркін,  В.В.Столін). Узагальнення поглядів різних авторів (В.Агєєв, І.Д.Бех, Л.С.Виготський, В.П.Зінченко, В.Лебедько, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, П.В.Сімонов, О.Г.Спіркін, В.В.Cтолін, Н.І.Чуприкова, та ін.) дозволяє сформувати власний підхід до розуміння усвідомлення. Поняття “усвідомлення” ми розглядаємо як акт свідомості, спрямований на об’єкт зовнішнього або внутрішнього світу особистості, результатом якого є процес осмислення певного об’єкта, знання.

Поняття “усвідомлення небезпечної поведінки“ нами розуміється як відображення в свідомості конкретних обставин, які потенційно можуть завдати шкоди як самому індивіду, так і середовищу, що його оточує. Таке усвідомлення викликає почуття тривоги, страху, що блокує чи активізує мобілізаційні функції психіки в діяльності особистості. Особливість усвідомлення небезпечної поведінки підлітками проявляється у тому, що усвідомлення у віці 12-13 років будь-якого правила, поняття, вчинку чи дії є дуже багатогранним процесом, оскільки предметом усвідомлення виступає ситуація небезпеки та власні небезпечні поведінкові акти. Для підлітка ж, який не має достатнього життєвого досвіду і знань, небезпечні форми поведінки як наслідок сприйняття та оцінки небезпечних ситуацій часто виявляються недостатньо усвідомлюваними.