ЦІННІСНА ДЕТЕРМІНАЦІЯ МОРАЛЬНОГО СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Краткое содержание

У вступі обгрунтована актуальність дисертаційного дослідження, сформульовані його мета, об’єкт, предмет та завдання; розкрито методологічну основу, наукову новизну, теоретичну та практичну значущість; окреслено структуру роботи та дані про її апробацію.

У першому розділі “Теоретичні передумови дослідження проблеми ціннісної детермінації морального становлення особистості в юнацькому віці” представлено загальнотеоретичний аналіз досліджуваної проблеми, розглянуто особливості ціннісної детермінації морального становлення з урахуванням психологічних закономірностей юнацького віку, визначено понятійний апарат та методологічний підхід дослідження.

У першому підрозділі здійснено теоретичний аналіз філософських та психолого-педагогічних досліджень проблеми ціннісної регуляції морального розвитку людини; визначено основні категорії: “цінності”, “ціннісна система особистості”, “моральність”, “моральне становлення”, “особистісний розвиток”. Аналіз даних психолого-педагогічної літератури показав, що внутрішньоособистісний аспект моральності, як основний ціннісно-смисловий регулятив самоздійснення особистості, практично випав з розгляду наукової психології та педагогіки, його місце зайняло поняття «моралі». Як свідчить досвід психоаналізу, акцент на моралі, тобто, на зовнішньому (соціальному) боці ціннісної регуляції без формування внутрішньоособистісного ціннісного стрижня моральності не відкриває шляхи до повноцінної реалізації людського буття. Тому в дослідженні ціннісної детермінації морального становлення особистості слід спиратися, крім даних психолого-педагогічних досліджень, ще й на досягнення філософії, етики, екзистенційної та християнської психології.

Аналіз науково-психологічних підходів дозволив сформулювати робоче визначення поняття “цінність”. В даному дослідженні цінності розглядаються як узагальнені когнітивно-емоційні смислові утворення, що мають певне змістове наповнення і поєднують домінуючі мотиви особистості в систему її значущих ставлень до дійсності. Вони є критеріями суб’єктивних оцінок та особистісного вибору. Ціннісна система є ієрархічною системою цінностей, яка детермінує зміст загальної активності людини і виступає стрижнем її поведінки та головним компонентом саморегуляції (І.Д.Бех, О.П.Макаревич, С.Л.Рубінштейн). Існує два основних джерела формування особистісних цінностей: соціалізація – інтеріорізація та прийняття зовнішніх соціально-культурних норм і цінностей та ціннісна творчість, яка має основою духовно-екзистенційний досвід особистості (І.П.Маноха, О.А.Бреусенко-Кузнєцов). Представники вітчизняної онтологічно зорієнтованої філософії (М.О.Бєрдяєв, Л.С.Франк, В.В.Зеньковський, В.А.Малахов) відводять морально-етичним цінностям детермінуючу функцію в процесі смислоутворення та самоздійснення особистості. В.Франкл визначає феномен смислу життя як реалізацію вищих духовних цінностей. Згідно теорії особистісних конструктів Дж.Келлі, цінності, які входять до складу особистісних конструктів, обумовлюють процеси сприйняття, інтерпретації та антиципації людиною власного життєвого досвіду. Спираючись на ці положення, робиться висновок: цінності репрезентують особистісний смисл на когнітивному та емоційному рівнях і виконують функцію ціннісної детермінації поведінки.

І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, Л.Кольберг, Г.І.Онищенко, З.К.Столиця та інші розглядають проблему морального становлення особистості в аспекті розвитку моральної свідомості, що спирається на певну систему моральних  цінностей. Моральне становлення має певні стадії й обумовлюється розвитком моральної сфери шляхом засвоєння морально-етичних цінностей, що відбувається в три етапи: когнітивний (усвідомлення моральних норм, законів моралі), емоційно-оцінювальний етап (формування моральних оцінок, моральних ставлень до дійсності, здатності до розрізнення добра й зла) і поведінковий (розвиток навичок моральної поведінки, здатності до морального вибору, моральних вчинків) (І.І.Чеснокова). Таким чином, відбувається складний процес засвоєння моральної норми, доки вона не перетвориться у значущий мотив, а згодом й в особистісну цінність, яка виконує функцію детермінації моральної поведінки. Неузгодженність змісту ціннісної системи на означених рівнях (диспозиційно-поведінкова розбіжність) сприяє порушенню ціннісної регуляції життєдіяльності людини (В.О.Ядов).

Важливим фактором морального розвитку є формування ціннісної ієрархії особистості. Моральні норми виконують функцію організації життєдіяльності, якщо створюють ієрархію особистісних цінностей, перетворюючись в мотиви поведінки, а суб’єкт з розвиненою ціннісною системою є дійовим носієм моральних норм (І.Д.Бех). Поняття мотивації як спонукання, що викликає активність людини і визначає її спрямованість, є однією з провідних категорій у вивченні ціннісно-смислових феноменів. В різних теоріях в якості чинників особистісної спрямованості виділяють різноманітні базові тенденції: потреби, мотиви, диспозиції, цінності. У концепціях вітчизняної психології характеристика, яка віддзеркалює ціннісно-регуляційний аспект, розкривається по-різному: "динамічна тенденція" (С.Л.Рубінштейн), "смислоутворюючий мотив" (О.М.Леонтьєв), "домінуюче відношення" (В.М.Мясищев), "основна життєва спрямованість" (Б.Г.Ананьєв). Тому  ціннісну спрямованість доцільно розглядати як вектор особистісного розвитку.

Ціннісна детермінація морального становлення особистості виявляється у такий спосіб: ціннісно-смислова сфера обумовлює розвиток моральної сфери, яка не може формуватись без її ціннісного (смислоутворюючого) ядра. Засвоєння та актуалізація в поведінці вищих (буттєвих) цінностей детермінує процес морального розвитку особистості. Сполучення особливостей ціннісної системи з особистісними рисами виступають в якості психологічних умов, які визначають характер морального становлення особистості.

Вплив ціннісних детермінант на моральну сферу обумовлюює напрямок особистісного розвитку. Ціннісними детермінантами виступають особливості ціннісної системи, які можуть бути як конструктивними, що є детермінантами морального розвитку, так і деструктивними, що визначають деструктивний особистісний розвиток. Аналіз підходів медичної психології (В.Д.Менделевич, О.М.Морозов, В.М.Мясищев, К.Шнайдер, О.О.Фільц) показав, що деструктивний розвиток є процесом формування особистісних дисгармоній (акцентуацій, особистісних розладів тощо), які супроводжуються девіаціями моральної сфери. Таким чином, розвиток моральної сфери є результатом успішного функціонування ціннісної системи, що детермінує конструктивність особистісного розвитку. Аналіз науково-психологічних даних дозволив виділити характеристики ціннісної системи особистості, які забезпечують ціннісну регуляцію моральної поведінки: наявність чіткої ціннісної ієрархії, засвоєння духовних цінностей, узгодженість декларованих та діючих цінностей (актуалізація ціннісної системи). При подальшому дослідженні проблеми ціннісної детермінації морального становлення фокус уваги має бути зосередженим на вирішенні питаннь: які саме цінності й особливості ціннісної системи є чинниками розвитку моральної сфери; за яких психологічних умов відбувається вибір спрямованості моральної поведінки особистості.

У другому підрозділі здійснено вивчення системи цінностей як детермінант морального становлення особистості в юнацькому віці в сучасних соціокультурних умовах.

Юнацький вік є сензитивним стосовно морального становлення особистості – людина починає усвідомлювати власні цінності та критично ставитись до суспільних моральних норм, тому ми можемо говорити про свідоме моральне становлення, характерне для юнацького віку. Детермінантами особистісного становлення виступають пізнавальні, етичні, валеологічні, естетичні, сімейні, патріотичні, релігійні тощо цінності. Ціннісні детермінанти залишаються дієвими протягом всього життя, однак саме на етапі юності їхня дієвість значно зростає, оскільки оволодіння ними відбувається завдяки посиленню самоактивності особистості (М.Й.Боришевський).

Сьогодні значною небезпекою для психічного здоров’я молоді є експансія низки західних цінностей (гедоністичних, прагматичних), які не є домінуючими в національній культурі (С.П.Тищенко). При вивченні впливу соціокультурного фактору на процес морального становлення сучасної вітчизняної молоді має враховуватись, що для специфіки слов’янського менталітету притаманна чітка ціннісна ієрархія, провідне місце в якій належить духовним цінностям (О.Ф.Бондаренко, І.Я.Медвєдєва). Між тим, домінування гедоністичних та прагматичних цінностей, які не підпорядковані моральним, визнається ознакою патогеннної ціннісної спрямованості (Б.С.Братусь, В.Франкл, Е.Фромм). Сьогодні, на жаль, у молоді спостерігається низький рівень моральної просвіти, що перешкоджає моральному становленню особистості в юнацькому віці. В цьому підрозділі розглянуто психологічні концепції щодо критеріїв психічного здоров’я людини, на основі яких визначено наступні критерії норми морального становлення в юнацькому віці.

1.      Зрілість ціннісної системи (чітка ціннісна ієрархія, домінування вищих, зокрема, духовних цінностей, усвідомлення сенсу життя, творча самоактуалізація);

2.      Сформованість моральної сфери особистості (моральних ставлень до дійсності, морально-ціннісної регуляції, здатності до самовизначення та морального вибору);

3.      Соціально-психологічна адаптованість особистості, яка умовно поділяється на:

а) психічну адаптованість (психічну збалансованість,  емоційну стабільність, стресостійкість);

б) соціальну адаптованість (в розумінні конвенціональності, альтруїстичної спрямованості на іншу людину, здатності до мирного співіснування з оточуючими).

На відміну від попередніх досліджень, які розглядають ці критерії окремо в якості показ-ників психічного здоров’я особистості, ми використовуємо сукупність даних критеріїв для оцінки конструктивності особистісного розвитку та морального становлення в юнацькому віці.

В третьому підрозділі визначено методологічні підходи до дослідження ціннісної детермінації морального становлення особистості в юнацькому віці.

Теоретичний аналіз науково-психологічних даних показав, що явище ціннісної детермінації морального становлення особистості доцільно розглядати в межах особистісного підходу (І.Д.Бех, К.К.Платонов, В.В.Рибалка), спираючись на розуміння цілісності особистості (в усій індивідуальній неповторності її внутрішнього світу) як суб’єкта морального вчинку й моральної поведінки в цілому. Оскільки основним джерелом особистісних цінностей є культурний досвід людства, то правомірно також спиратись на культурологічний підхід підхід (Л.С.Виготський, В.А.Роменець, Н.В.Чепелєва). Іншим напрямом вивчення психічної феноменології особистості є системний підхід (С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн, В.Д.Шадриков), що має такі складові елементи як: цілісність, структурність, взаємозв’язок системи із середовищем, ієрархічність елементів структури. Ми також спираємось на мотиваційно-динамічну парадигму, згідно якої основною характеристикою особистості виступає її спрямованість, що може динамічно змінюватись відповідно до  внутрішнього стану людини і зовнішніх соціальних умов.

Спираючись на ряд зазначених підходів, був визначений ціннісно-особистісний підхід до вивчення ціннісної детермінації морального становлення особистості в юнацькому віці. Особистість розглядається як ієрархічна система, вищим детермінуючим рівнем якої є підсистема цінностей, що обумовлює розвиток моральної сфери та поведінки людини.

Співвіднесення термінології екзистенційної, гуманістичної та християнськи зорієнтованої психології надає підстави для висновку: духовні цінності у християнському розумінні (релігійність, пошук сенсу життя, доброчинність) знаходяться на вищому рівні в системі буттєвих цінностей (А.Маслоу) і мають займати провідне місце в ціннісній ієрархії особистості. Проте слід зазначити, що мова йде не про повне ігнорування дефіцитарних потреб, а про їх належне місце (інструментальну функцію) в ціннісній структурі  особистості. Таким чином, підгрунтям морального становлення та психологічної культури людини в цілому виступає буттєва спрямованість, яка формується на основі чітких ціннісно-моральних орієнтирів завдяки свідомому самовихованню людини. Ціннісна детермінація морального становлення проявляється в тому, що буттєві, зокрема, духовні цінності, як інтенціональні стимули, є детермінантами моральної поведінки.

Виходячи з позицій даного підходу, вектор особистісного розвитку має два напрями (конструктивний та деструктивний) і зумовлюється впливом ціннісних детермінант на моральну сферу. Отже, ціннісна система обумовлює напрямок особистісного розвитку і сама детермінована процесом соціалізації, особистісними особливостями, життєвим досвідом та довільним вибором людини. Ціннісними детермінантами морального розвитку є: стійкість ціннісної структури, наявність чіткої ієрархії, засвоєння духовних цінностей, підпорядкованість дефіцитарних цінностей духовним, узгодженість декларованих та реально діючих цінностей. Моральне становлення є процесом і результатом духовного зростання людини й відбувається завдяки засвоєнню та актуалізації буттєвих, зокрема, духовних цінностей шляхом набуття культурно-суспільного і духовно-особистого досвіду. Воно має певні етапи та кризові періоди і виявляється у формуванні уявлень про моральні норми (когнітивний етап), розвиток моральних ставлень (емоційно-оцінювальний етап) та здійсненні моральної поведінки (поведінковий етап). Критеріями норми морального становлення в юнацькому віці виступають зрілість ціннісної системи, сформованість моральної сфери та соціально-психологічна адаптованість особистості. Деструктивний особистісний розвиток є процесом формування особистісних дисгармоній, зумовлених впливом негативних ціннісних детермінант. В контексті даного дослідження під девіаціями морального становлення ми розуміємо не відхилення поведінки людини від середньостатистичної норми, а відхилення особистісного розвитку від ціннісно-моральної норми.

Подальше вивчення механізму ціннісної детермінації морального становлення полягає у виділенні ціннісних детермінант (інтенціональних стимулів морального розвитку) та встановленні психологічних закономірностей їх впливу на  моральну сферу.

У другому розділі - “Експериментальне дослідження прояву ціннісної детермінації морального становлення особистості в юнацькому віці” – представлені програма, методика констатувального експерименту, наведено інтерпретацію його результатів, з’ясовано особливості психологічного механізму ціннісної детермінації морального становлення особистості в нормальному та девіантному проявах.

Перший підрозділ присвячено визначенню структури ціннісних детермінант і моральної сфери особистості в юнацькому віці. При вивченні структури  ціннісної системи ми керувались критерієм суб’єктивної позитивної значущості цінностей. Розроблена модель ціннісної системи особистості має  4-х-рівневу структуру і певне змістове наповнення.

1.      Рівень найбільш значущих цінностей – цілей, що визначають ціннісну спрямованість;

2.      Рівень ситуаційно-значущих цінностей, які виконують допоміжну функцію;

3.      Рівень ситуаційно-незначущих (особистісно індиферентних) цінностей;

4.      Рівень антицінностей, тобто цінностей, що свідомо відторгаються особистістю.

Зміст ціннісної структури особистості в процесі її становлення може змінюватись: деякі незначущі цінності усвідомлюються, наповнюються особистісним сенсом, переходять на вищі рівні ціннісной ієрархії і, навпаки, значущі цілі нерідко знецінюються під час життєвих криз.

Нами було проведено типологізацію цінностей на основі синтезу типологій Ю.Козелецького, А.Маслоу та Е.Шпрангера. Була створена робоча типологія цінностей, яка використовується при дослідженні ціннісної спрямованості особистості. Вона  включає 13 цінностей і являє собою ієрархію з 3-х кластерів: дефіцитарних, загальнолюдських та буттєвих. До дефіцитарних цінностей належать гедоністичні, матеріальні та прагматичні. Загальнолюдські цінності – здоров’я, спілкування, сім’я та робота. Буттєвими є цінності інтелекту, творчості, саморозвитку, естетичні, етичні, духовні (в тому числі і релігійні, смисложиттєві) цінності. Ми розглядаємо їх як основні термінальні цінності, що детермінують процес морального розвитку особистості в юнацькому віці. Дослідження ціннісної системи базується на процедурах ранжування запропонованих цінностей та оцінювання інших людей відносно даних ціннісних критеріїв. По кожній цінності був підрахований загальний бал, який визначає її місце в ціннісній структурі особистості.