ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОБДАРОВАНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩОГО ТЕХНІЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено його об’єкт,  предмет, мету і завдання, викладено теоретичні та методологічні засади; названо його методи та експериментальну базу; висвітлено наукову новизну, практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження здобутих результатів, визначено їхню вірогідність.

У першому розділі „Теоретичний аналіз проблеми розвитку творчої обдарованості учнівської молоді в умовах навчання” репрезентовано теоретико-методологічний аналіз проблеми творчої обдарованості особистості, подано психологічну характеристику творчої обдарованості студентів, обґрунтовано методологічний підхід до вивчення творчої обдарованості майбутніх інженерів, висвітлено психолого-педагогічні особливості визначення, розвитку і актуалізації творчої обдарованості студентської молоді, яка набуває професійну підготовку у вищому технічному навчальному закладі, запропоновано структурно-функціональну модель творчої обдарованості особистості студентів вищого технічного навчального закладу.

У першому підрозділі “Психологічна характеристика творчої обдарованості особистості” проведено аналіз різних аспектів проблеми творчої обдарованості особистості, висвітлено здобутки психологічних та педагогічних досліджень цієї проблеми.

Значний внесок у вивчення проблеми обдарованості зроблено вітчизняними і зарубіжними дослідниками. Зокрема, праці низки вчених стосуються як теоретичного, так і практичного вирішення проблеми обдарованості. Так, в рамках психометричного (А.Біне, Ф.Гальтон, Т.Сімон, М.Терман та ін.) та креативного (Дж.Гілфорд, Е.Торренс та ін.) підходів обдарованість ототожнюється з окремими характеристиками індивіда – інтелектуальними та креативними.  Згідно з діяльнісним підходом (Б.Г.Ананьєв, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Б.М.Теплов та ін.), розглядається як загальна, так і спеціальна обдарованість, що відображає специфічні характеристики певного виду діяльності. Як складна інтеграційна цілісність, обдарованість трактується у межах системного підходу (Б.Ф.Ломов, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьов, Р.О.Семенова та ін.), який постулює існування множинності типів обдарованості. Особистісний підхід (Д.Б.Богоявленська, Н.С.Лейтес, А.Г.Маслоу, О.Л.Яковлєва, В.В.Рибалка та ін.) збагачує уявлення про обдарованість аналізом рефлексивних, характерологічних, мотиваційних, емоційних та інших особистісних якостей, що притаманні обдарованим людям.

На основі вивчення існуючих даних щодо визначення сутності досліджуваного феномену, здобутків спеціальних дослідженнях та у відповідності із власною теоретичною позицією, творча обдарованість розглядається нами як творчий потенціал цілісної структури особистості. Під творчою обдарованістю студентів ми розуміємо якісно своєрідне поєднання особистісних здібностей, від якого залежить можливість досягнення значного успіху у певній діяльності. Обдарованість визначає високу ймовірність розвитку й актуалізації життєво та професійно значущих творчих властивостей особистості на найвищому рівні, досягнення успіху у навчальній та професійній діяльності, проте передбачає створення сприятливих соціальних та психологічних умов для актуалізації властивого для неї творчого потенціалу.

Зазначено, що проведені психологічні дослідження творчої обдарованості сконцентровані переважно на ранніх вікових періодах становлення людини, через що період 17-20 років і старше висвітлений у психологічному плані недостатньою мірою. Однак, за концепцією “актуалокреативогенезу” (М.М.Гнатко), даний період є завершальним, ключовим при переході потенційної креативності в актуальну, тому необхідно приділяти значно більше уваги творчій обдарованості студентів, щоб не втратити можливість її використання у професійній підготовці та діяльності майбутніх інженерів.

Підкреслено, що виявлення, навчання та виховання обдарованих і талановитих дітей, учнів, студентів є важливим завданням удосконалення української системи  освіти. Бо до цих пір існують хибні уявлення про обдаровану молодь як таку, що “сама проб’ється” і тому не потребує допомоги з боку психологів і педагогів. Через це відбувається масова втрата творчого потенціалу обдарованих дітей та юнаків. Проте, у передових у науково-технічному відношенні країнах – США, Японії, Європейському Союзі – відбувається протилежний процес сприяння масовому розкриттю потенціалу обдарованості студентської та робітничої молоді, на що витрачається десятки тисяч мільярдів доларів і євро.

У другому підрозділі “Методологічні підходи до вивчення і розвитку творчої обдарованості студентської молоді” проаналізовано психологічні та педагогічні підходи до вирішення проблеми визначення, розвитку і актуалізації творчого потенціалу обдарованості студентів вищих технічних навчальних закладів. У більшості сучасних психолого-педагогічних концепцій визнається, що креативність, творча обдарованість пов’язана з факторами біологічної природи (спадковість, задатки) та з соціальними впливами, які можуть сприяти або заважати розкриттю творчого потенціалу особистості.

Взаємообумовленість біологічних і соціальних факторів розвитку обдарованості дає можливість впливати саме через соціальні чинники на виявлення і  розвиток творчої обдарованості, допомагати талановитій молоді визначати, розвивати та актуалізовувати свої творчі можливості. Адже, як вказує Н.С.Лейтес, “не завжди обдарованість людини, що росте, в звичайних умовах навчання сама собою дозріває і розквітає. Є категорія дітей, чий, ніби “дрімаючий”, інтелект потребує активної стимуляції, внутрішні сили якого потрібно власне пробудити” (1996).

Виходячи з нагальних потреб масової професійної підготовки творчих науково-технічних спеціалістів,  нами визначено особистісний, визначально-актуалізуючий підхід у вивченні та розвитку творчої обдарованості студентів ВТНЗ. 

Пропонуються наступні ключові положення цього підходу:

1.     Особистісний, визначально-актуалізуючий підхід базується на цілісному психологічному уявленні про творчу особистість студента як систему певних психологічних властивостей, що визначаються, розвиваються і актуалізуються у професійній підготовці та діяльності.

2.     Необхідною складовою особистісного, визначально-актуалізуючого підходу є розробка та використання комплексу методів визначення, вивчення, усвідомлення творчого потенціалу особистості молодої людини. Це передбачає, передусім, виявлення особливостей обдарованого студента як суб’єкта творчості, визнання його суб’єктивного досвіду творчості як основи професійної підготовки і діяльності в сфері науки і техніки. Даний підхід забезпечує таке визначення індивідуально- та соціально-психологічних властивостей особистості на найвищому рівні її прояву, яке дає змогу прогнозувати творчі досягнення студентів, виявляти та запобігати втрати їх творчого потенціалу, надавати юнакам адекватну допомогу у здійсненні креативного розвитку у навчанні та творчій професійній діяльності.

3.     Оскільки обдарованість може не виявлятися в очевидних для суспільства досягненнях, то вона може бути латентною, тобто прихованою від самої людини та її оточення, через що складовими означеного підходу є актуалізація та самоактуалізація  творчої обдарованості, переведення її з потенційного в реальний, актуальний стан та подальший розвиток і використання. Особистісний, визначально-актуалізуючий підхід передбачає вибір для кожного здібного студента відповідних до його обдарованості форм, методів і засобів реалізації творчого потенціалу.

4.     Особистісний, визначально-актуалізуючий підхід має бути представлений, реалізований у меті, змісті, методах, загалом, у програмах навчально-виховної роботи сучасної вищої технічної школи з творчо обдарованою молоддю, які надають цій роботі масового характеру.

Дослідження в галузі психології обдарованості свідчать про залежність розвитку творчої обдарованості людини старшого юнацького віку від умов вузівського навчання й виховання. В цих умовах особистість студента виступає, як правило, об’єктом, на який впливають зовнішні педагогічні фактори –  стандартизований зміст навчальних програм, рутинний характер навчально-виховного процесу, стереотипні дії викладацького складу, усталені форми і методи професійної підготовки. Проте, майбутній інженер має бути передусім суб’єктом творення і самотворення, оскільки є активним діячем, ініціатором свого особистісного становлення та професійної діяльності. Як зазначає В.О.Татенко, “активність самотворення – онтологічна ознака людського буття” (1998).

У третьому підрозділі “Структурно-функціональна модель творчої  обдарованості особистості студентів вищого технічного навчального закладу”, на основі особистісного, визначально-актуалізуючого підходу запропоновано й обґрунтовано модель творчої обдарованості студентів вищих технічних навчальних закладів, структура і функції її компонентів. Вона виступає орієнтиром для проведення констатувального експерименту з визначення рівня прояву компонентів творчої обдарованості та формувального експерименту з перевірки запропонованої далі психолого-педагогічної програми розвитку і актуалізації творчої обдарованості студентів ВТНЗ.

У побудові структурно-функціональної моделі ми спиралися на:

1) концепцію виховання творчої особистості, запропоновану академіком В.О.Моляко внаслідок проведеного ним тривалого психологічного дослідження конструкторської діяльності інженерів та конструктивно-технічної творчості учнівської молоді;

2) концепції творчої обдарованості Д.Б.Богоявленської, Н.С.Лейтеса, О.М.Матюшкіна, Дж.Рензуллі, Б.М.Теплова, В.Д.Шадрікова та ін.;

3) сучасні тенденції фундаменталізації, гуманізації і гуманітаризації професійної підготовки інженерних кадрів, що реалізуються у вітчизняній та зарубіжній вищій школі;

4) положення про загальні та спеціальні здібності як основу обдарованості, сформульовані К.К.Платоновим, Б.М.Тепловим, В.Д.Шадріковим та ін.;

5) специфіку професійної підготовки студентів у вищих технічних навчальних закладах, яка передбачає врахування комплексу спеціальних видів, компонентів, функцій творчої обдарованості у різних сферах професійної інженерної діяльності.

Дана модель складається з компонентів трьох рівнів, які тісно пов’язані та взаємодіють між собою, впливаючи один на одний (рис. 1). На першому рівні, згідно дихотомічному принципу, виділяються два загальні компоненти – науково-технічна та гуманітарна обдарованість. Ці складові конкретизовані через наступні чотири компоненти: дослідницько-проектна, інноваційно-технологічна, соціально-психологічна та духовна обдарованість. Подані чотири компоненти розподіляються на наступні дев’ять, в яких сконцентровано сформульовані на вищому рівні загальні та спеціальні здібності майбутнього інженера:

-       дослідницька обдарованість описується такими характеристиками: 1) потреба у нових відомостях в галузі науки і техніки; 2) здатність до пізнання, дослідження, відкриття нових фактів в галузі інженерної діяльності; 3) сприйнятливість до невідповідностей, протиріч, розходжень між наявними технічними можливостями і новими науковими ідеями; 4) здатність цілеспрямовано досліджувати, вивчати важливі науково-технічні проблеми; 5) почуття терпимості до неясності і невизначеності на початку і в процесі науково-технічної діяльності;

-        проектно-конструкторська обдарованість представлена наступними якостями: 1) інтерес до створення нових проектів і конструювання оригінальних технічних об’єктів; 2) усвідомлення перспективних науково-технічних проблем, розробок, проектів у визначеній галузі інженерної практики; 3) здатність до формування конструкторського задуму у технічних образах і поняттях; 4) здібності до побудови конструкторського проекту нового технічного пристрою; 5) почуття відповідальності при виконанні наукових, технічних завдань;