Психолінгвістичні особливості перекладу семантичних одиниць іншомовних текстів

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету і завдання, висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію результатів, публікації, структуру дисертації.

У першому розділі – „Аналіз теоретичних засад перекладу в науковій літературі” – розглядаються різні наукові підходи до вивчення питання перекладу іншомовних текстів, досліджуються лінгвістичні, психологічні та психолінгвістичні підходи до питання сприйняття тексту у вітчизняній та зарубіжній літературі. Обґрунтовується доцільність використання слів-імен, слів-понять та слів-символів у якості основних семантичних одиниць. Розкривається значення семантичних одиниць у психолінгвістичному аналізі тексту. Виділено характеристики семантичних одиниць тексту, які впливають на розуміння та відповідну передачу смислу тексту.

Здійснений аналіз теоретичних підходів до проблеми розуміння та перекладу текстів свідчить, що психолінгвістичні особливості перекладу іншомовних текстів, зокрема питання перекладу семантичних одиниць таких текстів залишаються недослідженими.

Проведений теоретичний аналіз дав змогу виявити, які психологічні та лінгвістичні підходи стали передумовою формування психолінгвістичного підходу у перекладі.

Представники лінгвістичного підходу до перекладу приділяли увагу лише мовним конструкціям. Зокрема, це стосується робот Л. Блумфілда, Ф. де Соссюра, О.Д. Швейцера, Л.С. Бархударова, В.Г. Гака, В.М. Крупнова, Дж. Кетфорда,
Е. Кьонінга, І. Леві, Л. Єльмслєва, Р.Й. Якобсона. Хоча лінгвістичні особливості мови є невід’ємною умовою адекватного перекладу, психологічні особливості перекладу письмового тексту, взаємозв’язок мови з мисленням залишилися не дослідженими.

Деякі автори формально наголошували на необхідності урахування психологічного аспекту перекладу, проте не здійснювали теоретичних і практичних досліджень психолінгвістичних особливостей перекладу
(А.В. Федоров, Р. Пернес, Б.В. Бєляєв, В.О. Артемов, В.Н. Комісаров,
Я.Й. Рецкер, М.С. Роговін, Г.С. Чернов та інші).

У розділі аналізуються теоретичні підходи, в яких було закладено психологічне розуміння мови та мовленнєвої діяльності, взаємозалежності генетично-історичного розвитку культури, нації та мови. В. Гумбольдт вважав, що мова відображає культуру народу. О. О. Потебня розглядав мову як умову мислення. Він наполягав на тому, що мова здатна передавати чуттєвий аспект значення, який не завжди усвідомлюється. Він стверджував, що національні особливості народу належать до факторів, які впливають на розвиток та стан мови. Вчений висунув ідею внутрішньої форми слова, як поєднання та співвідношення вмісту думки та свідомості.

Психологічна сторона процесу розуміння письмового тексту, його взаємодія з процесами мислення аналізується у працях Л.С. Виготського,
С.Л. Рубінштейна, М.І. Жинкіна О.Р. Лурії, П.І. Зінченко.

С.Л. Рубінштейн вважав, що семантичний зміст слова є узагальненим відображенням його предметної сутності. Вчений вважав, що чуттєва сторона слова є носієм його семантичного змісту. Між словом і предметом встановлюється глибинний внутрішній зв’язок, який опосередковується через узагальнений семантичний зміст слова. Н. В. Чепелева вважає, що адекватне розуміння тексту стає можливим лише за умови проникнення читача у глибинну семантику повідомлення, виявлення його смислової структури. В роботах
Л.С. Виготського, О.М. Соколова, А.О. Смирнова, Г.Д. Чистякової, М.І. Жинкіна зазначається, що розуміння тексту є багатоетапним процесом мислення, який передбачає аналітико-синтетичну роботу над текстом. Значенню жанрових форм у процесах комунікації присвячені роботи М.М. Бахтіна. Він вважав, що жанр висловлювання впливає на семантичне поле слова, його контекстуальне забарвлення. Вчений відзначав значення системи певної мови у побудові тексту.

Узагальнюючи погляди вчених, ми можемо констатувати, що розуміння тексту є багатоетапним процесом, який передбачає аналітико-синтетичну роботу на основі декодування його семантичних одиниць, які відображають глибинний зміст предметів, явищ, дій. Мовні жанри впливають на функціональну роль семантичних одиниць при побудові цілого висловлювання.

У розділі розглядаються психолінгвістичні підходи до розуміння тексту, зокрема, теорія трансформаційної граматики Н. Хомського, в якій глибинний семантичний зміст тексту розкривається через одиниці, які його складають; аналізується діяльність московської психолінгвістичної школи, яка приділяє увагу аналізу процесів становлення та функціонування мовної свідомості. Під останньою розуміють систему образів дійсності, які отримали своє опредмечення у мовній діяльності людини як носія свідомості (О.О. Леонтьєв, О.О. Залевська, Т.М. Дрідзе, Р.М. Фрумкіна, Л.В. Сахарний, Ю.А. Сорокін).

В.П. Белянін, В.Г. Красильникова у своїх роботах розглядають психолінгвістичні особливості перекладу окремих жанрів літератури або творів певних авторів. Розглядом психолінгвістичних процесів, пов’язаних із мовленнєво-розумовими процесами білінгвів займаються Джин Берко Глізон, Чарльз Кліфтон, Джудіт Крол, Леонард Кац. У працях І.О. Зимньої,
О.Ф. Ширяєва, В. Льоршера, Л. Тонеллі, Е. Сєнковского, Б. В’ятт, М. Махнєвского досліджуються питання психолінгвістичних процесів, пов’язаних із засвоєнням іноземної мови.

В літературі існують різні способи аналізу функціонального стилю тексту (О.С. Троянська, М.М. Кожина, П.І. Браславский та інші). Ми пропонуємо визначати функціональні стилі тексту, спираючись на його смислову сторону, аналізувати його не за зовнішніми ознаками наявності чи відсутності певних мовних конструкцій слів, частин мови, а за семантичними одиницями тексту: так у науковому стилі переважають слова-поняття, у художньому (поезія) – слова-символи, у розмовному – слова – імена предметів, явищ, дій, у діловому – слова-поняття та слова-імена, з перевагою перших, у публіцистичному – слова-імена та слова-поняття, з перевагою слів-імен.

Ми виділили наступні моменти, які необхідно брати до уваги суб’єктові перекладу при перекладі семантичних одиниць: літературно-лінгвістичну складову перекладу; психологічні особливості мислення рідною та іноземною мовами, особливості перекладу з точки зору мовної норми, ідіоматичних рис і культурних традицій; співвідношення мови та мислення; психолінгвістичні особливості передачі (декодування) інформації з однієї мови на іншу; соціальну функцію мови, що забезпечує комунікацію; характеристики мови як динамічної системи, що перебуває в постійному розвитку, де процес формування думки – результат мовленнєво-мисленнєвої діяльності суб’єкта; зв’язок між фонетичним звучанням і змістом слова; концепцію внутрішньої форми слова; особливості мови як знакової системи (із урахуванням позицій структуралізму); мову як абстрактну мовленєву здатність та функцію суб’єкта; глибинну структуру тексту, яка безпосередньо не виражається у зовнішньому мовленні.

Окремий параграф присвячено значенню семантичних одиниць у психолінгвістичному підході до аналізу тексту. Аналізуючи погляди
Л.С. Виготського, О.О. Потебні, М.І. Жинкіна, О.Р. Лурії, О.О. Залевської,
В.Л. Ляудіс, І.П. Негуре, А. Блументаля, ми вважаємо за доцільне розглядати слова-імена, слова-поняття та слова-символи у якості основних семантичних одиниць, оскільки вони є основними складовими думки, і їм з точки зору психолінгвістики притаманні властивості цілого. Головні аргументи для такого висновку наступні: 1) слова-імена, слова-поняття та слова-символи є одиницями розгляду як мовлення, так і мислення. Вони концентрують широкий спектр властивостей предмета, явища тощо, які виражаються у письмовому або усному мовленні; функціональна роль семантичних одиниць залежить від контексту. Таким чином, зазначеним семантичним одиницям притаманні властивості як психологічні, так і лінгвістичні; 2) з психологічної точки зору слово (семантична одиниця) є основною одиницею мови та мислення, основним елементом комунікації, і тому є найменшою неподільною одиницею цілого; семантичні одиниці становлять основні смислові, неподільні елементи думки, основу, яка утворює смисл письмового висловлювання; 3) слова-імена, слова-поняття та слова-символи є мінімальними і неподільними універсальними складовими, які беруть участь у процесах мови і мовлення; вони є генетичним джерелом мовлення; 4) семантичні одиниці відображають властивості предмета, слугують основними одиницями для орієнтування у тексті, забезпечують логічність думки у межах певного контексту, описують, зображують предмет, явище, відображають почуття, образ, містять інформацію, яка є ланкою переходу від відчуття до думки.

У другому розділі – „Психолінгвістичні особливості перекладу семантичних одиниць” – розкриваються психолінгвістичні особливості перекладу семантичних одиниць – слів-імен, слів-понять та слів-символів. Ми розділяємо основні семантичні одиниці в залежності від їх функції у тексті: слово як ім’я предмету, слово-поняття та слово-символ. Слово-ім’я є ім’ям предмета, явища, дії, дає первинне уявлення про предмет. Слово-поняття виражає сутність предмета, явища, дії через систему суджень, відображає спільні та істотні властивості предмета, явища, дії. Слово-символ включає в себе ім’я, образ, сутність предмета, явища, дії, він містить нескінченну кількість ознак, ступінь значення яких викарбовується в залежності від вживання у мовному просторі.

У розділі визначено психолінгвістичні особливості перекладу семантичних одиниць, які полягають в урахуванні: національно-етнічних та культурних особливостей мови, на які спирається подальший розвиток та використання семантичної одиниці; внутрішньої та зовнішньої форми семантичної одиниці, яка впливає на утворення образу, почуттів та думки, які виражаються певною семантичною одиницею; змісту та обсягу семантичної одиниці, що знаходить своє відображення в основному сенсі, сутності; властивостей семантичної одиниці у певному контексті (полісемія, конотативність, емоційно-експресивне забарвлення, вжиток слова у прямому чи переносному значенні); зміни значення семантичної одиниці та сфери її вживання у ході суспільно-історичного розвитку; урахування предметно-логічного та конотативного значення співвідносних слів тексту.

Проаналізовано психолінгвістичні особливості перекладу слів-понять, зокрема, зазначається, що семантична одиниця, яка втілює узагальнене знання про предмет, явище, дію тощо є формою існування поняття. Розуміння та переклад понять щільно пов’язано з мисленням та його основними операціями – порівнянням, аналізом, синтезом і узагальненням.

Нами було виділено чотири фактори, які є причиною складності перекладу слів-понять: 1) складність та багатозначність таких найзагальніших понять, таких як „час”, „душа”, „відчуття”, „воля” тощо; 2) неузгодженість всередині науки (різні напрями, наукові школи та окремі автори дозволяють собі по-різному трактувати однакові поняття); 3) недостатньо однозначне визначення понять у словниках різного часу, у підручниках тощо; 4) невідтворення суб’єктом перекладу сутності поняття через недостатнє розуміння його істинного семантичного змісту; відсутність у нього чіткого розрізнення повсякденних та наукових понять, об’єктивної та суб’єктивної сторін поняття.

Ґрунтуючись на зазначених факторах ми визначили, що адекватний переклад слів-понять передбачає: порівняння семантичного змісту слів-понять у різних мовах; розрізнення повсякденних та наукових понять; розрізнення об’єктивних та суб’єктивних властивостей понять; розуміння семантичного контексту. У розділі розглянуто психолінгвістичні особливості перекладу слів-понять, які не мають повного відповідника в іншій мові. Переклад такого слова-поняття передбачає розгортання його системою суджень.

У розділі розглянуто особливості перекладу слів-символів як мовної конструкції, здатної до вираження нескінченої кількості образів, думок.
У параграфі зазначено, що слово-символ є найвищим рівнем відображення предмету, дії, явища, так як воно містить у собі семантично-функціональні риси та властивості, притаманні іншим семантичним одиницям.

Особливості функціонування слова-символу та його одиничних проявів залежить від сфери його використання. Символи є згустками певної культури, людських стосунків певного часу. Переклад слів-символів потребує чіткого розуміння та виділення ознак, які вони уособлюють, на основі розумових операцій аналізу, синтезу та узагальнення.

Відрізняючи символ від іншої семантичної одиниці, суб’єкт перекладу краще розуміє сенс думки, уникає стратегічних помилок. Розуміння образу-символу є найвищим рівнем пізнання та мислення.

У третьому розділі – „Емпіричне вивчення перекладу семантичних одиниць тексту” – на конкретному матеріалі проаналізовано залежність адекватності перекладу іншомовного тексту від рівня розуміння його семантичних одиниць, обґрунтовуються засади експериментального дослідження.

Метою емпіричного дослідження було виявлення залежності відтворення смислу іноземного тексту від сформованості психолінгвістичних вмінь.

Дослідження проводилось у трьох різних навчальних закладах з різними категоріями досліджуваних: учнями старших класів середньої загальноосвітньої школи № 37 м. Києва, слухачами вищих курсів іноземних мов при міністерстві економіки України та студентами Національного аграрного університету на кафедрі англійської мови для економічних та гуманітарних спеціальностей (всього 86 осіб).