ВПЛИВ ГЕНДЕРНИХ УСТАНОВОК НА СТАТЕВОРОЛЬОВЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ

Краткое содержание

Вступ містить обґрунтування актуальності досліджуваної проблеми й обраного напрямку дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт і предмет, основну мету й завдання, методологічні засади та методичні підходи. Позначено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість. Подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, структуру роботи.

У першому розділі "Теоретичне обґрунтування проблеми гендеру і статеворольового самовизначення особистості" розкриваються теоретико-методологічні підходи до проблеми статеворольового самовизначення особистості в межах засвоєння гендерних стереотипів, чинників, що впливають на формування адекватних установок статевої взаємодії. Особливості статеворольового самовизначення особистості розглядалися на базі основних підходів до цієї проблеми, що існують як у зарубіжній психології (Ш. Берн, Р. Бернс, Г. Біллер,
Е. Еріксон, Дж. Келлі, М. Кле, М. Палуді, А. Піз, Р.К. Унгер, З. Фрейд та ін.), так і у вітчизняній науці (Т.В. Бендас, Т.В. Говорун, І.В. Головньова, О.А. Жеребкіна,
О.Ф. Іванова, І.С. Кльоцина, О.С. Кочарян, В.Ф. Петренко, О.Г. Шмельов та ін.).

Аналіз літературних джерел, присвячених проблемі статеворольового самовизначення особистості, виявив досить широкий спектр питань, що вимагають подальшого наукового і прикладного розв’язання. Сучасний етап розвитку проблеми гендеру характеризується відсутністю чіткого розмежування понять "гендерна психологія" і "психологія статі"; існують проблеми методологічного порядку (порушення принципу об’єктивності, переважання в дослідженнях пошуку відмінностей, а не подібностей, всебічне пояснення явищ, пов’язаних зі статтю, та ін.); не визначено універсального засобу конструювання гендерних відносин (андрогінія, яка виступає результатом "мінімізації відмінностей", не бере до уваги унікальні потреби жінок і дисбаланс влади між чоловіками й жінками).

Статеворольове самовизначення особистості відбувається у процесі соціалізації, спрямованої на формування гендерних установок, тобто готовності та схильності суб'єктів до такої поведінки, яка б відповідала системі очікуваних і схвалюваних суспільством моделей стосунків, властивих чоловікам і жінкам (Г. Біллер, Б. Генрі, М. Кле, І.С. Кльоцина, Т. Рєпіна та ін.).

Механізми формування гендерної ідентичності, установок і ролей пов'язані з явищами як об'єктивного, так і суб'єктивного порядку (Л. Голдберг, О.Г. Шмельов). Об'єктивний аспект рольової поведінки задається індивіду виробленим у даному суспільстві стандартом поведінки (Р. Лінтон, Дж. Мід, Я. Морен, Т. Парсонс, Т. Шибутані та ін.). Суб'єктивний бік виконання та реалізації ролей визначається особливостями особистості; рольова поведінка прямо залежить від її мотивів і установок, набуває індивідуалізованого, особистісного забарвлення (П. Бергер,
Дж. Келлі, Я.М. Кміт, Т. Лукман, З. Фрейд, Т.С. Яценко та ін.). "Гендерна роль" відображає саме соціальний аспект поведінки особистості, абстрагований від суб'єктивних і особистісних сторін, а поняття "гендерна функція" (або "гендерна установка") містить особистісний характер гендерної поведінки, який відображає індивідуальні здібності, мотиви, орієнтації. Становлення гендерної ідентичності суб’єкта пов'язане не тільки з наявністю гендерної ролі та включених до неї соціальних стереотипів, уявлень і очікувань ‑ вони мають стати засобами усвідомлення власної статевої приналежності, тобто із зовнішнього, "заданого" соціумом плану перейти у внутрішнє, особистісно-осмислене прийняття гендерних ролей та відповідних їм установок.

Зміст гендерних установок виступає основою для формування "Я-концепції" особистості. Розуміння її природи й сутності у нашому дослідженні спирається на фундаментальні уявлення Л.С. Виготського, І.С. Кона, О.М. Леонтьєва,  С.Л. Рубінштейна, В.В. Століна та ін., які розглядають самосвідомість як складну інтегративну властивість психічної діяльності, що прижиттєво формується, відображає уявлення людини про себе та своє місце в світі, емоційні переживання, викликані цими уявленнями, що, в свою чергу, зумовлює поведінку й діяльність суб’єкта.

Серед існуючих різноманітних підходів щодо функцій, змісту й структури
"Я-концепції" ми зосередилися на теорії когнітивного розвитку особистості
(Дж. Келлі, В.Ф. Петренко, О.Г. Шмельов та ін.). У межах цього підходу змістом
"Я-концепції" виступає категоріальна система особистісних установок, які сформовані досвідом адаптації до різних класів ситуацій і відображають певні риси характеру індивідуума. Відокремлюючи в інших людях певні особистісні риси, суб'єкт надає інформацію про власні можливі диспозиції в соціальній поведінці. Таким чином, систему установок можна розглядати як форму організації індивідуального досвіду, яка спрямовує свідомість суб'єкта, дозволяє прогнозувати майбутнє і через пізнання детермінувати його поведінку.

У другому розділі "Визначення гендерної ідентифікації у старших підлітків" описано характеристики груп досліджуваних, методичні принципи організації та проведення дослідження, обробки результатів і статистичного аналізу. Дисертаційне дослідження тривало протягом 2002-2006 рр. Вибірка досліджуваних була представлена учнями 10-11-х класів середніх загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів міст Слов'янська і Дружківки Донецької області кількістю 122 особи (59 хлопців, з яких 30 ‑ з неповних родин, 29 ‑ з повних; 63 дівчини, з яких 31 ‑ з неповних родин і 32 ‑ з повних).