Психолого-історичний аналіз якісно-кількісних характеристик мимовільного запам’ятовування (у порівнянні з даними П.І. Зінченка)

Краткое содержание

    У вступі обґрунтовується актуальність, теоретична та практична значущість дослідження, його наукова новизна, розглядаються об’єкт, предмет, завдання дослідження, дослідницькі методи, дані щодо апробації, публікацій та структури дисертації.

    В першому розділі «Проблема історичного розвитку психічних процесів» аналізуються теоретичні підходи до вивчення проблеми розвитку психічних процесів, зокрема пам'яті, на основі ідей соціокультурної зумовленості психічних процесів і властивостей. Історичний підхід до психологічного вивчення мислення, пам'яті людини розвивався французькими психологами Л. Леві-Брюлем (1922), П. Жане (1929). Наступним кроком став порівняльно-генетичний підхід до психіки (П.П. Блонський, 1935). Було показано, що особливості пам'яті людини залежать від суспільно-історичного розвитку людства; підкреслювалося особливе значення способів спілкування і передачі інформації для розвитку пам'яті, взаємозв'язок пам'яті та мислення.

Подальший розвиток ці ідеї знайшли в руслі культурно-історичної концепції в працях Л.С. Виготського (1930, 1960, 1983), О.Р. Лурії (1930), О.М. Леонтьєва (1931, 1972). Було висунуто положення про зміну психічних процесів шляхом їх опосередкування спеціальними знаками, як особливого роду знаряддями, спрямованими не на зовнішній, а на внутрішній світ людини. Культура розглядалася як джерело розвитку психічних процесів шляхом інтеріоризації. Експериментальні дослідження в рамках цього підходу підтвердили положення про опосередкований характер психіки людини (Л.С. Виготський, О.Р. Лурія, 1930). Було показано, що різні форми практики, які відповідають соціально-економічному укладові, визначають формування психічних процесів і виявляються в різній структурі основних форм свідомої діяльності.

Проблема довільної та мимовільної пам'яті вперше у вітчизняній психології була поставлена і піддана експериментальному вивченню в рамках діяльнісного підходу. О.М. Леонтьєв (1931) почав експериментальне дослідження процесу розвитку людської пам'яті, яке продовжили П.І. Зінченко (1961), А.О. Смирнов (1966) та ін. Вони виявили вражаючі взаємозалежності та взаємодії між мисленням і пам'яттю; показали, що мимовільна пам'ять тісно пов'язана з діяльністю. На методологічних засадах діяльнісного підходу розвивалися дослідження пам'яті, що пов'язували її характеристики з якісними змінами в структурі діяльності, її мотивах, цілях та засобах регулювання; проводилися дослідження зв'язку процесів пам'яті з мисленням, сприйманням, вольовими, емоційними, мотиваційними станами особистості та ін. (Л.М. Житнікова, 1966, 1973, Є.В. Заїка, 1992, П.І. Зінченко, 1961, З.М. Істоміна, 1967, 1976, О.Ф. Іванова, 1990, О.М. Лактіонов, 1989, В.Я. Ляудіс, 1976, І.М. Мельник, 1997, В.І. Самохвалова, 1967, 1976, А.О. Смирнов, 1948, 1966, та ін.). 

В фундаментальній праці П.І. Зінченка (1961) пам'ять представлена на всіх рівнях її функціонування як соціальна форма дії. На відміну від попередніх концепцій, мимовільна пам'ять представлена як активний процес, включений до структури пізнавальної або практичної діяльності; було показано, що вона тісно пов’язана з діяльністю та її структурними компонентами (мотиви, цілі, засоби, способи досягнення, результат). П.І. Зінченком (1961),  А.О. Смирновим (1966), А.М. Шличковою (1977, 1979, 1986),  Г.К. Середою (1969) та ін. було показано, що при різних навчальних задачах слід орієнтуватися або на мимовільну, або на довільну пам’ять; між мимовільною і довільною пам’яттю існує складна динаміка взаємин, що визначає в тому числі і відмінності в їхній продуктивності.

В зарубіжних дослідженнях мимовільної пам'яті було показано, що широкий діапазон когнітивних дій, таких як розв’язання проблем (M.E. Atwood, M.E. Masson, P.G. Polson, 1980), формування понять (D. Levine, 1966), розуміння матеріалу та формування певних навичок роботи з ним (M.D. Murphy, A.L. Brown, 1975, K.А. Ericsson, W. Kintsch, 1995) пов’язані з ефективним запам’ятовуванням. В якості механізмів, що ведуть до збереження інформації, розглядалися різні види кодування інформації під час виконання діяльності (F.I.M. Craik, R.S. Lockhart, 1972), пошукові дії в матеріалі (W.G. Chase, K.A. Ericsson, 1982), глибина обробки матеріалу (C.C. Williams, J.M. Henderson, R.T. Zacks, 2003). В порівняльних дослідженнях виявлено залежність особливостей мимовільного запам’ятовування від соціального оточення та соціального статусу досліджуваних (D.W. Kee, 1981, D. Wagner, 1973), особливостей шкільного навчання та певних культурних впливів (J.W. Stigler, 1984).

Положення про залежність розвитку психічних функцій, зокрема пам'яті, від культурної та соціальної ситуації експериментально підтверджено дослідженнями, що повторюють класичні експерименти, проведені у першій половині ХХ ст. (J.A. Weissberg, S.G. Paris, 1986, W. Shneider, H. Brune, 1987, W. Shneider, M. Hasselho , 1994, B. Rogoff, J. Mistry, 1990, L.S. Newman, 1990, A.S. Oyen, J.M. Bebko, 1996, J. Mistry, 1997, О.Ф. Іванова, О.А. Невоєнна, 1998, О.Ф. Іванова, 2000, та ін.). Незважаючи на велику кількість досліджень, результати, отримані в них щодо історичного розвитку процесів пам'яті людини, неоднозначні. Відмінність даних повторних досліджень пам'яті у порівнянні з оригінальними даними може бути пояснена різними причинами, зокрема H.W. Reese (1999) вказує не тільки на соціокультурні відмінності, але й відмінності у ході експериментів чи недотримання всіх умов оригінального дослідження. Отже, проблема історичного розвитку пам’яті людини, зокрема мимовільного запам’ятовування, потребує подальшого вивчення та уточнення.

Для розв’язання поставлених завдань та виокремлення різних чинників впливу на характеристики мимовільного запам’ятовування повторні експерименти на сучасному матеріалі були проведені двічі: з міськими та сільськими досліджуваними. Аналіз здійснювався наступним чином: кількісний та якісний аналіз даних, отриманих в сучасних експериментах з міськими досліджуваними; порівняльний психолого-історичний аналіз власних даних з даними П.І. Зінченка; порівняльний аналіз сучасних даних, отриманих в різних соціокультурних умовах.

В другому розділі «Експериментальне дослідження особливостей мимовільного запам’ятовування» описано хід та представлені результати власних експериментів з виявлення закономірностей мимовільного запам’ятовування у сучасних міських дітей та дорослих. Експерименти проводились за методикою, розробленою П.І. Зінченком, із збереженням всіх особливостей оригінального дослідження: максимально тотожними були хід експерименту, експериментальний матеріал, вибірки досліджуваних. З одним і тим же матеріалом (15 карток із зображенням предмета та цифр на кожній з них) проводилося два експерименти. В першому експерименті досліджувані виконували класифікацію малюнків, цифри на картках повинні були виступати лише тлом. Перед школярами ставилось пізнавальне завдання: розкласти картки на групи за змістом зображених на них малюнків. Дошкільники виконували класифікацію у формі гри. В другому експерименті інші досліджувані того ж віку складали зростаючий числовий ряд з чисел на картках (дошкільники працювали із значками), малюнки повинні були виступати лише тлом. Після закінчення роботи експериментатор прибирав картки і несподівано просив досліджуваних пригадати, які малюнки та числа були зображені на картках. Експерименти проводились в індивідуальній та груповій формах.