ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНОЇ ГОТОВНОСТІ майбутніх психологів ДО ДІАГНОСТИКО-КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З ПІДЛІТКАМИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, що досліджується, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, висвітлено наукову новизну, практичне значення, наведено відомості про апробацію та впровадження здобутих результатів, визначено їх вірогідність; названо методи дослідження та експериментальну базу.

У першому розділі “Теоретико-психологічний аналіз проблеми формування особистісної готовності майбутніх психологів до діагностико-корекційної роботи з учнівською молоддю” міститься три підрозділи.

У першому підрозділі розглянута особистісна готовність студентів-психологів до професійної діяльності як психолого-педагогічна проблема.

Аналіз досліджень з проблеми підготовки майбутніх психологів до професійної діяльності дозволяє зробити висновок, що більшість дослідників акцентують увагу на значущості у діяльності психолога рівня його особистісного розвитку загалом і самореалізації зокрема. Пропонуються різні шляхи розвитку особистості і професійного становлення практичного психолога: через самопізнання як важливий елемент освіти майбутніх практичних психологів у ВНЗ (І.Д.Пасічник, Т.В.Скрипченко, І.А.Слободянюк, Н.Ф.Шевченко); формування спрямованості студента-психолога на оволодіння теоретичними та практичними знаннями, уміннями (А.Г.Самойлова, О.П.Саннікова); використання активних методів і засобів навчання, різноманітних тренінгів, розв’язування психологічних ситуацій (С.В.Васьковська, П.П.Горностай, В.І.Карікаш, Л.І.Уманець, Т.С.Яценко та ін.); формування особистісної позиції у процесі фахової підготовки психолога (Н.І.Пов’якель, О.Л.Подоланюк, С.К.Шандрук ).

Особистісна готовність майбутнього психолога до професійної діяльності у психолого-педагогічній науці розглядається з різних методологічних позицій. Зокрема, основні концепції формування і розвитку особистісної готовності фахівців психологічного профілю мають за мету вивчення  особистісних та професійних якостей практичного психолога (Г.С.Абрамова, Н.А.Амінов, Н.В.Бачманова, Ю.М.Ємельянов, Е.П.Корабліна, М.В.Молоканов, В.Г.Панок, Л.О.Петровська, А.А.Полонніков, О.П.Саннікова, Л.Г.Терлецька, О.С.Чернишов та ін.).

Проблема вивчення особистісного аспекту готовності майбутнього практичного психолога розглядається як складова частина професійної підготовки майбутніх фахівців психологічного профілю (О.Ф.Бондаренко, О.О.Бодальов, О.М.Ігнатович, В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, В.В.Рибалка, Л.М.Собчик, Н.В.Чепелєва, С.К.Шандрук та ін.).

Незважаючи на різні підходи в дослідженні проблеми готовності, вчені єдині у переконанні, що особистісна готовність як феномен – це складне цілісне утворення психіки фахівця, центральне ядро професійної діяльності практичного психолога. Інтегруючи в собі ряд психологічних феноменів, які знаходяться в тісному взаємозв’язку, вона має складну динамічну і водночас стійку структуру, між компонентами якої існують певні функціональні зв’язки. Залежно від того, яке функціональне навантаження виконують змістові характеристики даного феномена в процесі професійної діяльності, їх можна співвіднести з певними системними блоками особистісних якостей спеціаліста (компонентами готовності).

У другому підрозділі висвітлюється місце і значення психологічної діагностики і корекції особистісного розвитку учнівської молоді у діяльності практичного психолога.

У процесі теоретико-експериментального дослідження має враховуватися специфіка діагностико-корекційної роботи психолога з підлітками. В межах шкільної психологічної служби недоцільно вести мову окремо про діагностику та корекцію. Вони існують в діяльності шкільних психологів як єдиний за своєю сутністю вид роботи – діагностико-корекційний.

Діагностико-корекційна робота практичного психолога з підлітками повинна орієнтуватися на проблемні аспекти особистісного розвитку дитини у підлітковому віці. Підлітковий вік – це час завершення дитинства і початок тривалого переходу до дорослості. Він характеризується інтенсивним процесом психічного розвитку, фізичного дозрівання організму підлітка. Зміни, які відбуваються з підлітком, усвідомлюються й емоційно переживаються учнем, у нього формується нове уявлення про себе, зростає самооцінка. На психічний розвиток підлітка суттєвий вплив має повноцінне спілкування з однолітками. В свою чергу, сприятливі відносини з дорослими в школі і в сім’ї, які базуються на розумінні і прийнятті підлітка, є важливою передумовою його психічного здоров’я в теперішньому і майбутньому.

Однак, у підлітковому віці, внаслідок дії негативних чинників, можуть виникати  проблемні прояви: упертість, егоїзм, індивідуалізм, перехід у світ власних переживань та пов’язані з ними відлюдність, лінь, грубість, роздратованість, схильність до правопорушень, самогубства, агресії тощо. Тому, основними  напрямками  діяльності психолога в цей період є оптимізація спілкування підлітка з однолітками і дорослими, формування в нього почуття власної гідності і впевненості в собі, вміння ставити перед собою цілі і володіти собою тощо. Саме ці напрямки є головними у діагностико-корекційній роботі психолога з проблемними підлітками, яка має розглядатись як єдиний процес психологічної діяльності, в якому психодіагностика і корекція змістовно і функціонально виступають як цілісний процес надання психологічної допомоги, в ході якого один компонент взаємозумовлює інший.

Особистісна готовність студентів-психологів до діагностико-корекційної роботи з учнями підліткового віку має складну динамічну структуру. В ході її організації та проведення психолог повинен звертати особливу увагу на врахування особливостей вікового періоду та індивідуальну своєрідність особистості школяра-підлітка.

Сформованість особистісної готовності студентів-психологів до діагностико-корекційної роботи зі школярами-підлітками забезпечує позитивну суб’єкт-суб’єктну взаємодію особистості психолога з особистістю підлітка під час проведення даного виду психологічної допомоги. Формування особистісної готовності психолога до діагностико-корекційної роботи з підлітками повинно бути першочерговим завданням підготовки практичних психологів у вищих навчальних закладах.

У третьому підрозділі запропоновано методологічний підхід у вивченні та формуванні особистісної готовності майбутніх психологів до діагностико-корекційної роботи з підлітками.

Діагностико-корекційна робота психолога-практика з учнями підліткового віку розглядається як єдиний процес психологічної допомоги, який спирається, з одного боку, на творче ставлення психолога до визначення і вирішення особистісних проблем підлітка, а, з іншого – на гнучке використання різноманітних діагностико-корекційних технологій при їх розв’язанні.

На сучасному етапі становлення психолого-педагогічної науки досить об'ємно і змістовно представлені різні варіанти розробки особистісного підходу у навчально-виховній діяльності. Наукові дослідження Б.Г.Ананьєва, І.Д.Беха, В.В.Давидова, О.Г.Ковальова, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, С.І.Подмазіна, К.К.Платонова, В.В.Рибалки та інших психологів роблять помітний внесок у вирішення цієї проблеми, спонукають до пошуків нових специфічних інваріантів особистісного підходу.

Проблеми особистісного підходу в різних його варіантах розглядали такі зарубіжні та вітчизняні вчені, як К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, І.Д.Бех, О.О.Бодальов, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, М.А.Гуліна, В.В.Давидов, Є.В.Єгорова, І.А.Зязюн, О.М.Ігнатович, Г.С.Костюк, Н.І.Литвинова, С.Д.Максименко, І.П.Маноха, В.С.Мерлін, В.О.Моляко, В.Ф.Моргун, О.М.Отич, В.Г.Панок, Н.А.Побірченко, Е.О.Помиткін, С.Л.Рубінштейн, О.Є.Самойлов, В.В.Синявський, Л.О.Хомич, О.П.Хохліна, Н.В.Чепелєва, С.К.Шандрук, Т.С.Яценко та багато інших.

У дисертаційному дослідженні запропонований методологічний підхід, що виступає модифікацією відомого підходу В.В.Рибалки. В його основу покладено концепцію тривимірної, поетапно конкретизованої психологічної структури особистості. Основні положення авторського підходу враховували креативну та технологічну специфіку діагностико-корекційної роботи психолога з проблемною особистістю учнів підліткового віку.

Особливість такого особистісного, креативно-технологічного підходу до вивчення і формування особистісної готовності майбутніх психологів до діагностико-корекційної роботи з підлітками полягає в тому, що психолог, відповідно до вимог професії, має організовувати психологічну діагностику і корекцію особистості учнів підліткового віку як єдиний процес психологічної допомоги, який спрямований на суб’єкт-суб’єктну взаємодію особистості психолога з особистістю підлітка і передбачає водночас творче й унормоване ставлення психолога до вирішення особистісних проблем підлітка, гнучке використання різноманітних діагностико-корекційних технологій при їх розв’язанні.

Даний підхід дозволяє розглядати взаємодію між психологом і підлітком у двох вимірах: творчому міжособистісному, тобто суб’єкт-суб’єктному, та нормативно-технологічному, за яким взаємодія між психологом і підлітком здійснюється згідно з Етичним кодексом психолога (2006р.), Положенням про психологічну службу в системі освіти України (2006) та “Стратегією розвитку психологічної служби системи освіти України” (2004р.) і який визначає загальні вимоги до діагностико-корекційної роботи психолога.

Особистісний, креативно-технологічний підхід у вивченні та формуванні особистісної готовності студентів-психологів до діагностико-корекційної діяльності здійснюється через сукупність принципів:

1.     Принцип цілісного концептуального розуміння особистісної готовності як складного інтегрованого особистісного утворення, що забезпечує доцільність і можливість організації суб’єкт-суб’єктної взаємодії особистості психолога з особистістю підлітка в ході єдиного процесу психологічної діагностики та корекції, спрямованого на гармонійний розвиток особистості проблемного підлітка.

2.     Принцип структурного визначення компонентів особистісної готовності студентів-психологів до ідентифікації розв’язання проблем особистості підлітка засобами психологічної діагностики і корекції.

3.     Принцип комплексності процесу формування особистісної готовності студентів-психологів до гнучкого використання методів психологічної діагностики та корекції з метою гармонізації психічного розвитку підлітків.

Конкретизація даних принципів особистісного, креативно-технологічного підходу дає підстави визначити такі основні положення, важливі для його реалізації:

-   особистісна готовність майбутніх психологів до діагностико-корекційної роботи з підлітками – це складне інтегроване особистісне утворення, що забезпечує доцільність і можливість організації суб’єкт-суб’єктної  міжособистісної взаємодії психолога з підлітком в ході психологічної діагностики та корекції як єдиного структурованого процесу психологічної допомоги, в якому означені складові обумовлюють одне одне і спрямовані на досягнення єдиної мети – гармонійного розвитку особистості проблемного підлітка;

-   діагностико-корекційна робота психолога з підлітками повинна передбачати їх творчу суб’єкт-суб’єктну взаємодію, спрямовану на ефективне виявлення та вирішення навчальних та особистісних проблем учнів підліткового віку на основі гнучкого використання діагностичних і корекційних технологій;

-   особливості особистісної готовності майбутніх психологів до діагностико-корекційної роботи з учнівською молоддю полягають у формуванні в студентів-психологів умінь і навичок психологічного обстеження особистості підлітка, їх груп, моніторингу змісту та умов, проблем особистісного розвитку, встановлення психологічного діагнозу, визначення причин, що утруднюють розвиток, навчання та працю; така готовність забезпечує позитивне застосування психолого-корекційних технологічних засобів для усунення можливих відхилень у психічному розвитку і поведінці, подолання різних форм девіантної поведінки, формування гармонійної особистості підлітка;

-   особистісна готовність майбутніх психологів-практиків до діагностико-корекційної роботи з учнями підліткового віку залежить від сформованості основних своїх компонентів, а саме: мотиваційно-професійного, когнітивно-діагностичного, проблемно-інтерпретуючого, креативно-корекційного, корекційно-технолого-результативного, емоційно-фіксуючого;

-   в ході формування особистісної готовності майбутніх психологів до проведення діагностико-корекційної діяльності з учнівською молоддю доцільно використовувати спеціальну комплексну психолого-педагогічну програму, що забезпечує формування єдності й ефективності діагностико-корекційного процесу, кінець-кінцем – підвищення професійної майстерності психологів-практиків.

Реалізація положень особистісного, креативно-технологічного підходу передбачає певну організацію констатувального та формувального експерименту.

Другий розділ “Експериментальне вивчення сформованості особистісної готовності студентів-психологів до діагностико-корекційної роботи з учнями підліткового віку” складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі презентована структура особистісної готовності психолога до психологічної діагностики і корекції проблем учнів підліткового віку як єдиного процесу надання психологічної допомоги.

Структура особистісної готовності студентів-психологів до діагностико-корекційної роботи з підлітками конкретизована через наступні компоненти:

1.     Мотиваційно-професійний, що включає в себе професійні мотиви, інтереси, цінності, цілі, позитивне ставлення до психологічної діяльності, бажання нею займатися, спрямованість психодіагностичної та корекційної діяльності на виявлення особистісних проблем підлітка та її розв’язання засобами корекції.

2.      Когнітивно-діагностичний компонент виявляється у цілеспрямованих пізнавальних діях психолога, його інтуїції, логічності суджень, вмінні оперативно здобувати інформацію про особистість в ході її комплексної психодіагностики.

3.      Проблемно-інтерпретуючий – вміння аналізувати, інтерпретувати дані комплексної психодіагностики особистості підлітка та визначати його психологічні

проблеми з врахуванням можливостей їх подальшої психологічної корекції.

4.      Креативно-корекційний – вміння творчо підходити до визначення і розв'язання проблем особистості підлітка засобами психологічної діагностики і корекції на основі інтерпретації даних комплексної психодіагностики підлітка.

5.      Корекційно-технолого-результативний – здатність визначити адекватний шлях і технологію корекції, передбачати і досягати бажаного результату – нормалізації та гармонізації особистості учня підліткового віку.

6.      Емоційно-фіксуючий – контроль власних емоцій і почуттів, емоційна саморегуляція у психологічно екстремальних ситуаціях роботи з клієнтом, здатність отримувати задоволення від роботи й емоційно утверджувати її результати в гармонійному розвитку особистості підлітка.

Діагностико-корекційна робота вимагає від психолога знання, вміння та навичок гнучкого використання психодіагностичних методик та психокорекційних технологій, на основі розвинутої особистісної готовності до роботи з підлітками.