ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження у практику.

У першому розділі – “Управлінські здібності як соціально-психологічна проблема” – викладено концептуальні засади та основні підходи до досліджуваної проблеми, психологічні умови та особливості розвитку управлінських здібностей.

У першому підрозділі розкрито основні підходи до розуміння змісту управлінської діяльності та психологічної структури управлінських здібностей. Встановлено, що сучасні дослідження вітчизняних психологів орієнтовані на пошук моделі успішного менеджера-керівника.

Показано, що управлінські здібності акумулюють в собі багато якостей, які визначають зміст управлінської діяльності. У широкому сенсі управління розуміється як вплив на процеси, об’єкти та системи з метою збереження їх сталості або переходу з одного стану в інший з поставленими цілями (В.Жигалов, Л.Шимановська, В.Рибалка); як вміння домагатись поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотивацію поведінки людей (П.С.Перепелиця). Здатність до управлінської діяльності охоплює особистий досвід, інтуїцію, імпровізацію, професійні знання, здібності, навички і вміння (Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, В.В.Третьяченко).

З психологічного погляду управління розуміється як діяльність, спрямована на створення в інших людей (підлеглих, партнерів тощо) таких психологічних станів, які сприяють досягненню мети управління; з соціально-психологічного – як процес взаємодії керівника з іншими людьми, в ході й результаті якого забезпечується їхня активна та скоординована участь у досягненні мети управління.

Здійснений у розділі аналіз відповідних джерел дає можливість виділити такі основні управлінські функції: прогнозування, планування, керівництво, організація, координація, контроль, прийняття рішень; добір персоналу, його навчання та створення умов для професійної кар’єри; забезпечення психічного здоров’я працівників, профілактика та подолання конфліктів, об’єднання людей, формування у працівників відданості організації, створення сприятливого психологічного клімату, мотивування; оцінка, вирішення фінансових питань, представництво, ведення переговорів та інше.

Встановлено, що успішна діяльність управлінця характеризується такими категоріями:

1)      концептуальна майстерність – здатність управлінця розуміти стратегічну перспективу організації;

2)      готовність до прийняття адекватних рішень, зокрема вміння обирати найкращий з альтернативних варіантів, здатність вийти за їх межі;

3)      аналітичне мислення – здатність до правильного розподілу робіт та завдань, вибору оптимальної техніки та засобів, передбачення розвитку ситуації;

4)      адміністративна майстерність – спроможність виконувати задані організаційні обов’язки, ефективно діяти в рамках обмеженого бюджету, координувати інформаційний потік;

5)      комунікативна компетентність – здатність установлювати і підтримувати необхідні контакти, вміння логічно і доступно передавати свої ідеї та погляди іншим;

6)      психологічна компетентність – здатність безконфліктно взаємодіяти з людьми, створювати сприятливий психологічний клімат;

7)      технологічна озброєність – передбачає особливу компетенцію для виконання кола управлінських повноважень та досягнення намічених цілей.

Проведений аналіз літератури дозволив виділити основні підходи до вивчення особистості економіста-управлінця.

Психофізіологічний – спрямований на діагностику типологічних властивостей нервової системи (сила, лабільність, врівноваженість).

Психологічний – має на меті вивчення індивідуальних властивостей пізнавальних процесів (сприймання, пам’ять, мислення, мовлення), а також особливостей мотивації і характеру;

Соціально-психологічний – передбачає визначення соціально-психологічних умов успішності діяльності; врахування характеру міжособистісних взаємин, а також загальної спрямованості особистості (колективістської, ділової чи егоїстичної, або їх комбінації).

Здійснений аналіз літератури дозволив виділити два основні підходи до професійної підготовки економістів-управлінців. Перший з них має на меті істотне поліпшення рівня і якості управлінської підготовки майбутніх економістів. Другий – вирішує завдання відбору молоді, схильної до управлінської діяльності, та наступну їх профільну підготовку.

У другому підрозділі управлінські здібності розглядаються як складна система, що розвивається під впливом соціальних чинників протягом тривалого часу. Управлінські здібності не зводяться до знань, умінь і навичок, але забезпечують їх швидке набуття в процесі засвоєння людиною суспільного досвіду, професійної підготовки та трудової діяльності.

Класифікація здібностей щодо управлінської, менеджерської діяльності демонструє масштабність та унікальність соціально-психологічної роботи, яка необхідна для розвитку особистості сучасного економіста-управлінця.

Досліджено соціально-психологічні умови і засоби розвитку управлінських здібностей особистості. Серед цих засобів найбільш результативними є індивідуальне психологічне консультування та психологічний тренінг. Психологічний тренінг як система спеціально організованого психологічного впливу є тим інструментом, який допоможе майбутньому економісту вирішити ряд актуальних проблем в майбутній управлінській діяльності. Тренінг дозволяє моделювати певні реалії виробничих задач, відносини між людьми, концентрувати та згущувати управлінський досвід.

У третьому підрозділі на основі аналізу літературних джерел і попереднього дослідження виділені професійно важливі якості успішного управлінця.

Узагальнення одержаних даних дозволило визначити основні психологічні якості, необхідні для успішного виконання функцій управлінця, зокрема у галузі економіки: аналітико-синтетична здатність мислення; імажинативні здібності, антиципація; альтруїзм, емпатія, рефлексія; критичність; гнучкість і глибина мислення; енергійність, інтернальність, витримка тощо. Наявність цих якостей, поєднаних зі схильністю особистості до управлінської діяльності, становить фундамент успішного виконання нею управлінських функцій.

Поруч із цим був виділений ряд якостей, які є необхідними для успішного здійснення управлінської діяльності фахівцем економічного профілю: інтелектуальні та емоційно-вольові якості, які забезпечують вміння сприймати і аналізувати, систематизувати і узагальнювати інформацію, чітко формулювати цілі діяльності, прогнозувати розвиток ситуації, оцінювати наслідки своїх рішень, організовувати діяльність інших людей, будувати логічну систему доказів правомірності своїх дій. Важливою для економіста-управлінця є здатність продукувати нові ідеї, вміти бачити елементи новизни і творчості в діяльності інших людей, креативність, системність, аналітичність мислення, його гнучкість і пластичність, що дозволяє вчасно відмовлятися від стереотипів поведінки при змінах ситуації.

Якості особистості економіста-управлінця можна умовно поділити на дві групи – загальні та спеціальні. До загальних можна віднести ті, що властиві для будь-якого управлінця незалежно від галузі управління: активність, домінантність, впевненість у собі, настирливість і вміння переконувати, стриманість, вміння не втрачати здатність володіти собою в екстремальних ситуаціях, ділова спрямованість, прагнення брати відповідальність на себе.

До спеціальних якостей, що сприяють успішності професійної діяльності управлінця в економічній сфері, належать: генерування та втілення в життя нових ідей і проектів, визначення перспективних сфер інвестування; концептуальний підхід і прагнення до максимальної інформованості у сфері економіки та бізнесу; ініціативність, схильність до реформ і експериментування; терпимість до невизначеності, протидії; реалізм і практичність в постановці цілей і визначенні засобів щодо їхнього досягнення, критичність щодо застарілих штампів і стереотипів; прагматична спрямованість експериментів та ініціатив, їх “прив’язка” до вирішення поточних і перспективних економічних завдань; конкурентоздатність; активність і творчість у керуванні своїм життям і долею, особиста відповідальність за вчинки і рішення; аналізування своїх помилок та невдач, необхідність висновків з метою їх запобігання. Різний характер поєднання цих якостей визначає стиль професійної діяльності управлінця.

У другому розділі – “Управлінські здібності та їх діагностика” – викладається загальна стратегія дослідження структури управлінських здібностей фахівця економічного профілю та професійно важливих якостей його особистості; обґрунтовуються теоретичні положення щодо характеристик управлінських здібностей; висвітлюється хід та результати психодіагностики управлінських здібностей; накреслюється стратегія організації формувального етапу дослідження.

У першому підрозділі подається авторська модель управлінських здібностей успішного економіста-управлінця. Необхідність розробки такої моделі назріла з ряду причин: а) ця проблема недостатньо висвітлена в науковій літературі; б) при підготовці майбутніх спеціалістів до професійної управлінської діяльності акцент робиться на предметно-професійну підготовку, а психологічна підготовка враховується недостатньо; в) існує потреба в психологічному прогнозуванні управлінської підготовки майбутнього економіста – взірця завтрашніх управлінських кадрів, який матиме відповідний рівень психологічної готовності до виконання управлінських функцій в економічній сфері.

Психологічний аналіз діяльності економіста-управлінця дав можливість встановити такі її особливості: складність, багатоаспектність, напруженість, різноплановість, полідетермінованість, численність різноспрямованих функцій управління, своєрідність управлінських ситуацій. Така діяльність ставить підвищені вимоги до виконавця, до його вмінь, здібностей, якостей, до здатності брати на себе відповідальність за цю діяльність і утримувати її.

Розробка моделі розглядається нами як один із необхідних кроків для диференційної діагностики і розвитку управлінських здібностей у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців економічного профілю. Розроблена модель включає: психологічні вимоги до спеціаліста, які висуває перед ним професійна економічна та управлінська діяльність; необхідний обсяг знань, умінь, навичок; психологічні якості, що забезпечують ефективність управлінської діяльності.