ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МЕНЕДЖЕРІВ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт, предмет та методологічні засади, сформульовано мету та завдання роботи, визначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження, особистий внесок автора, наведено дані про апробацію та впровадження здобутих результатів у практику.

У першому розділі – «Відповідальність менеджера як соціально-психологічний феномен» – подається науково-теоретичне обґрунтування поняття «відповідальність» в історико-філософському ракурсі та в контексті психологічних теорій, здійснюється системний аналіз накопичених до теперішнього часу наукових теоретичних поглядів й окремих емпіричних фактів з проблеми професіогенезу управлінців, висвітлюється концепція професійної відповідальності менеджерів промислового підприємства.

Наукове визначення відповідальності як особистісної характеристики пов’язане з поглибленням соціалізації людини на основі розширення процесів технологізації та глобалізації, що є характерним для сучасного цивілізаційного розвитку. Першим історично зафіксованим видом відповідальності була правова, або юридична, відповідальність, яка притаманна людині як ланці суспільства, що виконує певні соціальні ролі. Морально-етична відповідальність є внутрішнім регулятором нормативності поведінки, що характеризує людину поза її публічними ролями, як «приватну» істоту. Ця складова відповідальності у філософії, особливо екзистенційній, трактується як джерело та результат людського вчинку. Лише людина, яка здатна взяти на себе відповідальність, може бути вільною.

У психологічних теоріях поняття відповідальності трактується неоднозначно: від проголошення узагальнюючим принципом існування людини (В. Франкл) до повного заперечення як властивості особистості (психодинамічні та біхевіоральні теорії). Систематизація наукових, зокрема психологічних, знань про людину переконливо засвідчує, що відповідальність як суттєва ознака та риса особистості почала розглядатися психологами порівняно недавно, у другій половині 20-го століття, з появою гуманістичного напряму у психології. Гуманістична психологія в якості основної моделі бачить відповідальну людину, що має змогу вільного вибору серед всіх можливостей. Створено чимало психологічних теорій, згідно з якими відповідальність є суттєвою особистісною рисою: теорія «самоактуалізації» А. Маслоу, «автентична особистість» Ф. Перлза, феноменологічна теорія особистості К. Роджерса, логотерапія В. Франкла, теорія суб’єктності Р. Харре, соціально-когнітивна теорія особистості та регуляції поведінки А. Бандури, «локус контролю» Дж. Роттера, теорія самодетермінації та когнітивної оцінки Е. Дісі та Р. Райана, теорія моральної відповідальності Ж. Піаже тощо. В контексті теорії В. А. Роменця відповідальність розглядається як визначальна складова вчинку. Саме вчинок є способом особистісного існування, що виражає взаємини між особистістю та світом. Ця теорія виходить з «філософії вчинку» М. М. Бахтіна, який вважав, що кожний психічний феномен містить індивідуально-відповідальний вчинок. Із сукупності вчинків складається життя людини.

Психологічне вивчення проблеми відповідальності наштовхує на необхідність розкриття її структури, в якій умовно можна виділити три змістових компоненти: когнітивний, емоційно-мотиваційний та конативний (поведінковий). Когнітивний компонент відповідальності віддзеркалює ступінь усвідомленості суб’єктом себе як відповідальної людини, а також інстанції відповідальності (локалізація локусу контролю), рівень розвитку її моральної свідомості та самосвідомості (висока нормативність поведінки). Емоційно-мотиваційний компонент відповідальності відображає мотиваційну сферу особистості, яка визначає поведінку і діяльність людини, а також емоційні переживання, які пов’язані з предметом та інстанцією відповідальності. Нарешті, конативний компонент виявляється у конкретних вчинках особистості, у прийнятті відповідальних рішень, є реальним виявом когнітивного та емоційно-мотиваційного компонентів. Результатом та проявом відповідальності є відповідальний вчинок особистості, який відповідає як нормам соціуму (зовнішня інстанція відповідальності), так і нормам власної совісті (внутрішня інстанція відповідальності). Співвіднесення норм суспільства та відповідальності індивіда можна позначити терміном соціальна адекватність, яка являє собою відповідність, співвіднесеність конкретних дій та вчинків з вимогами та нормами поведінки соціуму, ефективність цих вчинків у суспільному сенсі. Отже, відповідальність проявляється не лише у характері, але й у почуттях, сприйманні, усвідомленні, світогляді, у різних формах поведінки особистості.

В основу роботи покладено розуміння відповідальності як інтегральної якості людини, яка виявляється в когнітивній, емоційно-мотиваційній та поведінковій сферах особистості та є визначальною для соціальної адекватності її вчинків.

Психологічні дослідження засвідчують, що виникнення професійної управлінської діяльності можна розглядати як реакцію на потребу організувати злагоджену групову роботу. Поза сумнівом, що будь-яка організація потребує залучення менеджерів, незалежно від специфіки її діяльності, структури чи розмірів. Відтак цю професію можна сміливо назвати найпоширенішою у сучасному суспільстві. Окрім того, вона є найбільш складною, універсальною та відповідальною серед існуючих.

Головна мета управлінської діяльності – забезпечення цілеспрямованої та координованої роботи керованого колективу у напрямку вирішення певних завдань. Відповідальність, на думку більшості науковців, є однією з визначальних ознак менеджерської діяльності і має поліструктурний характер. Сукупність юридичної, соціальної та морально-етичної складових відповідальності інтегрується у професійній відповідальності менеджера, яка є мірою усвідомлення особистістю своїх професійних обов’язків та добровільного їх виконання, а також мірою її провини за невиконання професійних обов’язків.

Специфіка відповідальності менеджерів-промисловців обумовлюється об’єктивними та суб’єктивними детермінантами, які тісно пов’язані між собою. Поділ чинників на об’єктивні та суб’єктивні є традиційним та використовується більшістю дослідників. Об’єктивні чинники відповідальності менеджера відображають зовнішній вплив середовища, який не залежить безпосередньо від керівника і виявляється в особливостях розвитку суспільства в даний період часу та специфіці місця проживання (вплив макросередовища); специфіці підприємства, на якому відбувається професійна діяльність суб’єкта управління (вплив мікросередовища); в управлінському статусі самого менеджера; вікових, сімейних та гендерних особливостях керівника; ситуаційних чинниках. Суб’єктивні детермінанти виявляються в індивідуально-психологічних характеристиках суб’єкта управління, особливостях його мотиваційної сфери, сукупності спеціальних здібностей і знань, які зумовлюють вибір керівної роботи, з одного боку, та поглиблюються в процесі професійної діяльності менеджера, з іншого.

На основі аналізу проблеми робиться висновок про недостатню її розробленість як у теоретичному, так і в прикладному аспекті, що надає підстави для дослідження психологічних детермінант відповідальності менеджерів.

Другий розділ – «Емпіричне вивчення психологічних детермінант відповідальності менеджерів промислового підприємства» – присвячений передусім обґрунтуванню визначень методологічних передумов дослідження з урахуванням його інтегративного характеру. До складу цього розділу включено опис організації експериментального дослідження та логіку відбору тих методик, котрі використовувалися у роботі, а також змістовний аналіз отриманих емпіричних даних.

Мета першого етапу (2001−2002) полягала в розробці концепції роботи, визначенні цілей, завдань та виборі адекватних та взаємодоповнювальних методів дослідження. З метою перевірки надійності та ефективності обраних методів було проведене пілотажне дослідження.

Протягом другого етапу (2002−2004) був проведений основний експеримент. Дослідження проводилося на базі промислового підприємства ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття». В експерименті брали участь менеджери цього підприємства. На функціональному рівні вони представляють три ланки керівництва. Нижня ланка керівництва – керівники технічного рівня – 53 особи (заступники начальників підрозділів управління, заступники начальників цехів, начальники установок); середня ланка керівництва – управлінський рівень – 39 осіб (начальники відділів, начальники цехів); вища ланка керівництва – конституціональний рівень – 8 осіб (члени Правління, головний бухгалтер підприємства). Всього в експерименті брало участь 100 менеджерів.

Мета третього етапу (2004−2005) полягала в розробці професійно-психологічного тренінгу корекції відповідальності менеджерів промислового підприємства, апробації цього тренінгу та підтвердженні гіпотез щодо його ефективності.

Протягом емпіричного дослідження використано сукупність взаємопов’язаних методик: 16-факторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла (16-ФЛО-105-С), методика вивчення мотивації професійної діяльності (за К. Замфір, в модифікації А. Реана), методика діагностики рівня суб’єктивного контролю «Локус контролю» (за О. Ксенофонтовою), вільний асоціативний експеримент, методика експертної оцінки та ранжування професійно значущих якостей менеджера.

Аналіз об’єктивних детермінант відповідальності менеджерів промислового підприємства дозволив зробити наступні висновки: дане підприємство (нафтопереробний завод) має стратегічне значення для економіки всього регіону. Це, з одного боку, обумовлює приплив менеджерів-професіоналів саме на це підприємство, з іншого боку, ставить високі вимоги до професійно важливих якостей, і, особливо, до відповідальності менеджерів; підприємство являє собою стратегічне виробництво з безперервним виробничим циклом, що посилює значення відповідальності менеджерів підприємства за наслідки професійної діяльності; у посадовій інструкції обумовлений об’єм правової відповідальності кожного менеджера залежно від обсягу його повноважень, визначена підпорядкованість кожної посади вищому керівництву. Співвідношення різних складових відповідальності: правової, морально-етичної та соціальної менеджерів-промисловців є різним залежно від ланки керівництва. Якщо рівень та об’єм правової та соціальної відповідальності менеджерів-промисловців обумовлюється певною мірою їх посадовим статусом, то рівень морально-етичної відповідальності як визначальної особистісної характеристики управлінця має бути на високому рівні у кожного менеджера.

До суб’єктивних детермінант відповідальності менеджерів ми віднесли індивідуально-психологічні риси особистості, особливості мотиваційної сфери, а також спеціальні знання та здібності, які інтегруються у професійно важливі якості менеджерів.

Дослідження кореляційних зв’язків між об’єктивними детермінантами і фактором G (відповідальність – безвідповідальність) засвідчило наявність багатозначних зв’язків. Високий кореляційний зв’язок відповідальності менеджерів (р≤0,001) зафіксовано між віком керівника (r=0,450), посадовим статусом (r=0,342), загальним стажем (r=0,342) та стажем на заводі (r=0,363). Керівний стаж та стаж на посаді також мають достовірні зв’язки (р≤0,01) з відповідальністю (відповідно, r=0,313 та r=0,305). Що стосується значущих зв’язків відповідальності з суб’єктивними детермінантами, то 10 з конституційних факторів (адекватна самооцінка, доброзичливість, емоційна стійкість, експресивність, підозрілість, креативність, дипломатичність, тривожність, радикалізм та високий самоконтроль) мають тісний зв’язок (р≤0,001) із досліджуваним феноменом. Виявлено, що відповідальність також значуще корелює із всіма шкалами методики локусу контролю, за виключенням шкали схильності до самозвинувачення. Існує тісний зв’язок відповідальності із оптимальним мотиваційним комплексом менеджера (р≤0,001, r=0,383) за методикою професійної мотивації К. Замфір.

Аналіз динаміки прояву відповідальності залежно від стажу роботи показав, що на початку діяльності в якості керівника (стаж до 10 років) відповідальність супроводжується високим рівнем напруженості, радикалізму та високим самоконтролем, на етапі здобуття професійного досвіду керівної роботи (стаж більше 10 років) вона тісно пов’язана з доброзичливістю та експресивністю.

Наступний етап роботи передбачав дослідження гендерних відмінностей відповідальності менеджерів підприємства. Емпірично виявлено, що у жінок відповідальність тісно пов’язана з експресивністю (r=0,537) та тривожністю (r=0,588), у чоловіків – з адекватною самооцінкою (r=0,462), емоційною стійкістю (r=0,313), радикалізмом (r=0,537) та напруженістю (r=0,303) (р≤0,05), а також, на рівні тенденції до зв’язку, з доброзичливістю, експресивністю, сміливістю та високим самоконтролем.

Подальший аналіз отриманих даних засвідчив, що для всіх керівників, незалежно від рангу, важливим є зв’язок відповідальності як особистісної риси із самооцінкою (r=0,576; р≤0,001). Зв’язок відповідальності та емоційної стійкості виявлений у вищий та низовій ланці. Найтісніший зв’язок радикалізму з відповідальністю (r=0,535; р≤0,001) виявлений в низовій ланці керівництва.

Логіка нашої роботи також передбачала дослідження локусу контролю менеджерів. Проведений нами кореляційний аналіз виявив тісні зв’язки (р≤0,01) показників інтернальності із стажем на керівній посаді, стажем на заводі та керівним стажем, що дає підстави стверджувати про важливість досвіду та поглиблення професіоналізму для формування високого рівня відповідальності менеджерів. Найвищий рівень інтернальності виявився у середній ланці керівництва, при чому майже за всіма шкалами методики. У чоловіків-менеджерів інтернальність у професійній діяльності статистично значимо вища, ніж у жінок; інтернальність у професійній діяльності значимо корелює із загальним та керівним стажем. Факторами 16-PF опитувальника Кеттелла, які тісно корелюють з рівнем інтернальності у професійній діяльності (р≤0,001), виявилися: високий інтелект, емоційна стійкість, домінантність, відповідальність та дипломатичність.

З метою визначення психологічного профілю «ідеального менеджера» було проведено спеціальне дослідження, сутність якого полягала у описанні досвідченими спеціалістами власного уявлення про професійно важливі якості, характерні для найбільш підготовлених фахівців.

За допомогою експертної оцінки планувалося отримати відповідь щодо апріорного припущення важливості відповідальності як риси особистості для професії керівника з точки зору самого менеджера. За даними експертної оцінки менеджерів відповідальність поруч з професіоналізмом є найважливішою професійною характеристикою сучасного управлінця. Виявлено суттєве переважання ділових характеристик (75,4 %) у порівнянні із особистісними рисами менеджерів.

В процесі вивчення професійної мотивації менеджерів виявлено, що у керівників із різним стажем роботи переважає оптимальний мотиваційний комплекс. Одночасно, що стосується негативного мотиваційного комплексу, то, всупереч очікуванням, процентний показник у працівників зі стажем роботи на керівних посадах більше 10 років майже у 2 рази більший, ніж у керівників-початківців (відповідно 34,63 % та 17,74 %). Подальший аналіз мотиваційних комплексів виявив існування суттєвої різниці за гендерною ознакою. Якщо для чоловіків-менеджерів загальна частка оптимального та нейтрального мотиваційних комплексів становить 84,4 %, то у жінок – лише 53,4 %.

Контент-аналітичне дослідження даних вільного асоціативного експерименту дозволило побудувати загальну матрицю психічних образів поняття відповідальності. В ході контент-аналітичного аналізу виявлено наступне співвідношення уявлень керівників про сутність відповідальності: найбільшу кількість асоціацій отримала категорія близьких за змістом до поняття «відповідальність» рис особистості (майже 40% від загальної кількості реакцій). Черговими за кількістю реакцій є психічні образи об’єкта відповідальності (загальні асоціації) та когнітивні компоненти відповідальності (відповідно 13,46 % та 9,58 %). Стосовно предмету відповідальності кількість професійно спрямованих асоціацій значно вища за загальні (відповідно 7,78% та 2,1%), що свідчить про переважання асоціативного сприйняття менеджерами відповідальності як професійно важливої особистісної риси. Дослідження виявило, що переважна більшість менеджерів сприймає відповідальність як особистісну рису в системі професійно важливих якостей; позитивне ставлення до відповідальності переважає у чоловіків, негативне – у жінок-менеджерів; найвищі показники позитивного ставлення виявлено у вищій ланці керівництва; професійний аспект предмету відповідальності значно переважає над загальним.

Підведення підсумків цієї частини роботи дозволило зробити висновок про те, що більшість професійно важливих якостей менеджера остаточно формуються в результаті професійного навчання та досвіду, а отже піддаються корекції.

У третьому розділі – «Корекція та розвиток відповідальності менеджерів промислового підприємства» – обґрунтовується професійно-психологічний тренінг відповідальності менеджерів як метод корекції та розвитку професійної відповідальності. Професійно-психологічний тренінг відповідальності менеджерів проводився на промисловому підприємстві ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» протягом червня-серпня 2004 року, загальний обсяг тренінгових занять склав 60 годин (по 15 годин на кожну тренінгову групу). При комплектації тренінгових груп ми керувалися принципом однорідності посад і рангів керівництва, а також взаємозв’язків у виробничо-технологічних процесах та типовістю отриманих в процесі попередньої діагностики даних. Кількість членів групи не перевищувала 12 осіб. Було утворено 4 тренінгові групи (вища ланка керівництва – 8 осіб, середня ланка керівництва – 12 осіб, низова ланка керівництва – 2 групи по 10 осіб). Таким чином кількість членів експериментальної групи становила 40 осіб, контрольної – 60 осіб. Вибір модулів професійно-психологічного тренінгу відповідальності зумовлений результатами констатуючого етапу дослідження об’єктивних та суб’єктивних чинників впливу на професійну відповідальність менеджерів.

Всього було виділено п’ять модулів професійно-психологічного тренінгу відповідальності:

1)      Соціально-психологічна компетентність менеджера.

2)      Професійна мотивація менеджера.

3)      Особистісна детермінація (інтернальність) менеджера.

4)      Професійна відповідальність менеджера (індивідуально-психологічний рівень).

5)      Професійна відповідальність менеджера (організаційний рівень).

Динаміка організаційної структури професійно-психологічного тренінгу відповідальності менеджерів має поступальний, системний та інтегрований характер.

Для визначення ступеня задоволеності тренінговою програмою було використано метод опитування учасників тренінгу за допомогою письмового анкетування через місяць та рік після закінчення професійно-психологічного тренінгу. Встановлено, що найвищі показники задоволеності спостерігаються щодо другого (90%) та третього (85%) модулів тренінгу. Оскільки саме ці модулі передбачають когнітивну спрямованість, діють на глибинні особистісні утворення, мають детермінуючий характер щодо відповідальності як професійно важливої риси менеджера, можна зробити висновок про адекватне сприйняття учасниками їх надважливості. В ході опитування з’ясовано, що необхідність та доцільність проведення подібних професійно-психологічних тренінгів зростає з підвищенням статусу керівника в організації. Проведене дослідження показало практичну корисність та ефективність професійно-психологічного тренінгу відповідальності менеджерів, продемонструвало довготривалий характер дії ефектів тренінгового навчання, позитивну спрямованість змін особистісних конструктів управлінців, зокрема рівня інтернальності локусу контролю. Локус контролю тісно пов’язаний з когнітивною, мотиваційною та поведінковою сферами особистості та визначає рівень сформованості внутрішньої відповідальності в її проявах у всіх сферах життєдіяльності, у тому числі, при виконанні службових обов’язків.