ВПЛИВ РОЛЬОВИХ ОЧІКУВАНЬ ПОДРУЖЖЯ НА ХАРАКТЕР СІМЕЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет і методичний інструментарій. Висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість одержаних результатів роботи. Наведено дані про апробацію результатів дисертаційного дослідження та впровадження їх у практику.

В першому розділі “Рольові очікування подружжя як складова функціонально-рольової структури сім’ї” здійснено теоретичний аналіз сучасного стану розробки проблеми соціальних очікувань, визначено поняття “соціальні” очікування у сучасній соціально-психологічній науці. Ґрунтуючись на фундаментальних положеннях розуміння особистості як активного суб’єкта діяльності і відносин зі світом, соціальні очікування розглядаються як прояв самосвідомості особистості, базовий психологічний механізм саморегуляції поведінки (М.Й.Боришевський, С.П.Тищенко), а також як компонент соціальних цінностей і ціннісних орієнтацій особистості (І.М.Альошина, Г.М.Андрєєва, М.І.Бобнєва, А.О.Ручка).

Соціальні очікування розглядаються як мотиваційний компонент особистості (М.Л.Гомелаурі, О.О.Єршов), як компонент комунікативної взаємодії, що відображає об’єктивну необхідність узгоджених дій (В.В.Авдєєв, Г.Д.Долинський, Я.Л.Коломінський, Ю.В.Янотовська);  як вид соціальної оцінки і прояв особистісної рефлексії (Е.С.Гейзіна, Н.І.Гуткіна, В.Р.Кисловська, Т.Т.Рибакова). В теоріях атрибуції та міжособистісної перцепції підкреслюється провідна роль експектацій у процесі становлення і збереження взаєморозуміння (О.О.Бодальов, Е.Н.Лінчевський, В.Б.Ольшанський). В теоріях рольової поведінки та теорії конвенціональності, соціальні очікування розглядаються як компонент соціальної ролі, як нормативні очікування, що виступають в ролі соціальних санкцій (Г.Блумер, Е.Гофман, Р.Лінтон, Дж.Г.Мід, Т.Шибутані).

В контексті дослідження рольові очікування розглядаються як компонент функціонально-рольової структури сім’ї; здійснюється аналіз функцій сім’ї, які визначають основний зміст сукупності сімейних ролей, а також особливостей функціонально-рольового розподілу сучасної сім’ї. Рольова структура сім’ї забезпечує ефективне її функціонування й задоволення потреб усіх її членів за умов рольової узгодженості – несуперечливості сімейних ролей, які утворюють цілісну систему. Основними параметрами рольової структури сім’ї є характер керівництва, який визначає систему стосунків влади й підпорядкування, тобто, ієрархічну побудову сім’ї і розподіл ролей у відповідності з тими завданнями, які вирішує сім’я на певній стадії свого життєвого циклу.

Егалітаризація сім’ї, яка відбувається на сучасному етапі, призводить до необхідності по-новому подивитися на соціальні функції чоловіка й жінки в сім’ї. Сучасні труднощі функціонування сім’ї слід шукати у співвідношенні традиційних і егалітарних тенденцій розподілу сімейних ролей, особливостей сімейно-рольової взаємодії у сучасному подружжі.

Розподіл моделей сім’ї на традиційні й егалітарні зумовлений функціонально-рольовим розподілом у сім’ї, а також розподілом сфер влади й відповідальності. Для традиційної моделі сім’ї характерна сувора статеворольова диференціація сімейних ролей. У традиційній патріархальній сім’ї природним є верховенство чоловіка, яке виявляється в тому, що в його руках зосереджені економічні ресурси і прийняття основних рішень. Традиційна сім’я потребує від своїх членів підкорення й покірливості, а це в свою чергу може стати джерелом конфліктів і навіть початком розриву стосунків.

Українська традиційність у сфері шлюбно-сімейних відносин дещо відрізняється від психології статевого, насамперед чоловічого шовінізму, історично притаманного іншим слов’янським народам (Т.В.Говорун, О.М.Кікінеджі). На думку багатьох вітчизняних дослідників (А.С.Баронін, Т.В.Говорун, О.М.Кікінеджі, А.М.Льовочкіна, М.І.Пірен), домінуючою гендерною рисою українців є пошана до жінки та її волі, партнерство статей, взаємна довіра і рівність. Специфічну роль у ментальності українців відіграє архетип Матері, що зумовлює особливе місце жінки у системі родинних стосунків.

Егалітарна модель сім’ї характеризується однаковим залученням шлюбних партнерів до реалізації сімейних ролей. Рольовий розподіл у даній моделі сім’ї відбувається насамперед виходячи з особистісних уподобань і на основі взаємної домовленості подружжя, а не на основі статеворольвої диференціації. Однак, саме свобода вибору егалітарної моделі дуже часто стає тим підводним каменем, на який наражається молодий “сімейний човен”. На думку Т.А.Гурко, труднощі у взаєморозумінні молодого подружжя зумовлені, насамперед, тим, що в сучасній сім’ї зразки поведінки чоловіка і дружини стають менш жорсткими.

Аналіз традиційної й егалітарної моделі функціонально-рольового розподілу в сім’ї доводить, що не слід вести мову про однозначну перевагу однієї моделі над іншою, тим більше, що зміни характеру розподілу ролей у сім’ї в процесі сімейного циклу є природними і сприяють успішній адаптації сім’ї до нових життєвих ситуацій. Для успішного сімейного життя більш важливим є збіг уявлень про рольову поведінку й рольові очікування подружжя в контексті прийнятої моделі.

На думку вітчизняних та зарубіжних дослідників (П.П.Горностай, А.М.Обозов, М.М.Обозов, Ю.Н.Олейник), показником ефективної сімейно-рольової взаємодії подружжя є сімейно-рольова сумісність, як вид міжособистісної сумісності. На думку А.Н.Волкової та Т.М.Трапезнікової, сімейно-рольова сумісність подружжя передбачає узгодженість сімейних цінностей, узгодженість рольових очікувань і рольових домагань подружжя, загальну рольову адекватність шлюбних партнерів.

Теоретичний аналіз проблеми рольових очікувань подружжя, як складової сімейно-рольової взаємодії, дав змогу виявити властивості функціонально-рольового розподілу, які за певних обставин обумовлюють конфліктогенність сімейного спілкування. Це суперечливість сімейних ролей, вузькі межі їх виконання, що не задовольняють особистісних потреб членів сім’ї, рольова перевантаженість шлюбних партнерів (зокрема, жінки), невизначеність рольових очікувань подружжя, невідповідність сімейних ролей можливостям особистості, загальна ригідність і хаотичність функціонально-рольової структури сучасної сім’ї.

В другому розділі “Дослідження рольових очікувань подружжя як складової сімейно-рольової взаємодії” представлені результати пілотажного дослідження, методологічні основи та процедура основного емпіричного дослідження рольових очікувань подружжя. У дослідженні взяли участь 280 респондентів (140 сімей). Емпіричне дослідження базується на вивченні таких параметрів подружньої взаємодії: об’єкт подружньої взаємодії, умови сімейної взаємодії, показники стабільності подружніх стосунків, демографічні та соціально-економічні характеристики сім’ї. Відповідно до завдань емпіричного дослідження було підібрано методики дослідження: опитувальник “Рольові очікування й домагання у шлюбі” (О.Волкова, Г.Трапезникова), опитувальник “Міжособистісний сімейний конфлікт” (В.П.Левкович, О.Е.Зуськова), шкала “Життєві цінності” (адаптований варіант методики М.Рокича), опитувальник “Задоволеність шлюбом” (В.Столін, Т.Романова, Г.Бутенко), авторська методика “Соціально-демографічна довідка” (О.Волкова, Г.Трапезникова).

У третьому розділі “Вплив рольових очікувань  на показники сімейного благополуччя подружжя” інтерпретуються результати дослідження складових сімейно-рольової взаємодії, їх вплив на показники сімейного благополуччя та рівень конфліктності в різних сферах сімейно-рольової взаємодії, а також здійснюється аналіз впливу соціально-економічних і демографічних характеристик сім’ї на показники рольової взаємодії та сімейного благополуччя.

Отримані результати дисперсійного аналізу виявили вплив оцінки подряжжям рівня конфліктності в сферах подружньої підтримки й емоційного комфорту (за шкалами методики “Міжособистісний сімейний конфлікт”) на задоволеність шлюбом як чоловіка, так і дружини. Таким чином, показники задоволеності шлюбом і рівня конфліктності в цих сферах сімейно-рольової взаємодії утворюють єдиний інтегрований показник сімейного благополуччя, психологічний зміст якого полягає у емоційно-оцінному ставленні подружжя до власного шлюбу.

Результати дисперсійного аналізу виявили також вплив оцінки подружжям рівня конфліктності в сферах сімейного спілкування та культури спілкування (за шкалами методики “Міжособистісний сімейний конфлікт”) на задоволеність шлюбом подружжя. Отримані результати підтверджують той факт, що комунікативні  труднощі залишаються однією з провідних причин сімейних конфліктів у сучасній сім’ї.