Професійний стрес працівників органів внутрішніх справ України (концептуалізація, прогнозування, діагностика та корекція)

Краткое содержание

Вступ містить обгрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напрямку дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт та предмет, головну мету та завдання, методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне значення та практичну значущість роботи. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження  результатів дослідження.

Перший розділ “Науково-історичні та теоретико-методологічні основи вчення про психологічний і професійний стрес” містить стислий огляд історії вивчення стресу у сучасній психологічній науці, теоретичний аналіз професійного стресу, що використовується в межах загальної концепції стресу.

Поняття "стрес" із моменту своєї появи зазнало значних змін, пов'язаних як із розширенням сфери його застосування, так, головним чином, і з фундаментальним вивченням різноманітних аспектів цієї проблеми - причинності, регуляції, детермінації, прояву, подолання цього стану. Неоднозначність поняття стресу призводить до розбіжностей у поглядах на сутність тих або інших психічних явищ, розбіжності трактувань досліджуваних феноменів, суперечливості отриманих даних, відсутності суворих критеріїв їх інтерпретації, використанню неадекватних методичних прийомів дослідження і т.п. Логіка вивчення проблеми і розширення сфери прояву стресових станів обумовили необхідність проведення в ході дослідження семантичного і феноменологічного аналізу таких основних понять, як: “стрес”, “психологічний стрес”, “емоційний стрес”, “емоційні стани”, “стомлення”, “психічне вигорання” та “посттравматичний стрес”.

Розглянуті основні теорії і моделі стресу (Г. Сельє, C.D. Spielberger, R.Lazarus; В.В.Суворова, Н.І. Наєнко; Л.О. Китаєв-Смик; В.О. Бодров, А.Б.Леонова та ін.). На основі узагальнення наведених теорій та моделей стресу зроблено висновок про залежність поведінки в стресі від ступеня значущості ситуації та від психологічної структури особистості (ставлення людини до труднощів у роботі, успіху і невдачі, співвідношення рівня домагань і реальних можливостей, впевненості і непевності у своїх силах, спрямованості особистості). Відзначено, що людина реагує не тільки на дійсно існуючу небезпеку, але також на загрози і символи небезпеки, які пов'язані з переживаннями у минулому. Саме це і дозволяє їй знаходитися в стані певної готовності, пускати в хід свої захисні механізми за той незначний відрізок часу, що відокремлює виникнення стресу від прояву його аспектів. Ця готовність є не тільки наслідком багатьох соціально-економічних впливів і емоційних конфліктів, але і являє собою необхідну умову виживання.

Доведено, що формування концепції професійного стресу знайшло свій відбиток у цілій низці його теорій і моделей, які істотно різняться між собою, хоча, у той же час, чимось одна одну доповнюють і розвивають (теорія "особистісного фактора" Л.П. Гримака та В.О. Пономаренка; теорія інформаційного стресу В.О. Бодрова; теорія особистісного контролю J.R.Averill; модель регуляції енергії A.W. Gaillard; когнітивно–енергетична теорія професійного стресу A.F. Sanders, C.D. Wickens та I.M. Frach; теорія змінної активації стану (VSAT); функціональна модель професійного стресу R.A.Karasek; моделі професійного стресу Р. Хокки та П. Хамільтона; Lazarus та Folkman; J.French та R. Harrison і ін.).

Відзначено, що на сьогодні у психологічній науці склалося три основних підходи до аналізу професійного стресу:

у межах першого підходу основна увага приділяється детермінантам виникнення стресу та його наслідкам для здоров'я і праці;

дослідження професійного стресу в межах другого підходу здійснюються через вивчення суб'єктивної значущості ситуації, в якій діє людина, і тих стратегій поведінки, за допомогою яких ця людина намагається подолати труднощі;

дослідження в межах третього підходу спрямовані на деталізацію уявлень про зміну механізмів регуляції діяльності під впливом різних чинників, а також оцінки їх "ціни" із погляду внутрішніх витрат.

Зазначено, що розробку моделі професійного стресу у правоохоронців можна реалізувати як у рамках кожного з виділених трьох основних підходів так і у взаємозв'язку і взаємодоповненні одного підходу іншим.

У другому розділі “Організація роботи та методи емпіричного дослідження працівників ОВС” наводиться методологічна схема побудови дослідження, загальна характеристика груп досліджуваних та методів дослідження.

На основі узагальнення різноманітних точок зору в межах сучасного стану розвитку вчення про психологічний та професійний стрес, методологічною основою дослідження стало висунуте положення про різні рівні аналізу механізмів розвитку стресу у правоохоронців (рівень макроаналізу професійного стресу; рівень проміжного опосередкування стресу; рівень мікроаналізу). Це дозволило запропонувати наступну концептуальну модель професійного стресу працівника ОВС (див. рис. 1).

Дослідно–експериментальна робота проводилась в Національному університеті внутрішніх справ, 27 райвідділах УМВС України в Харківській, Полтавській, Миколаївській, Волинській, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій та Чернігівській областях, окремому батальйоні патрульно–постової служби муніципальної міліції та спецпідрозділу “Беркут” УМВС України в Харківській області.

Всього дослідженням було охоплено 3538 правоохоронців. Така вибірка досліджуваних дозволила показати загальні методологічні підходи та алгоритм визначення сукупності параметрів, що характеризують професійний стрес працівника ОВС як на рівні окремо взятого індивіда, так й на рівні обраного конкретного виду правоохоронної діяльності.