Вплив етнічних стереотипів на процес міжособистісного оцінювання

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, визначаються мета і завдання дослідження, його об’єкт і предмет, описуються методологічні й теоретичні засади, методи дослідження, розкриваються наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи,  надійність і вірогідність отриманих результатів, даються відомості про апробацію роботи та її структуру.

У першому розділі “Соціально-перцептивна суть стереотипізації як наукова проблема” міститься огляд наукових джерел, що дозволяє по-новому висвітлити історію та сучасний стан проблеми міжособистісного пізнання. Аналізується неоднозначність термінології, за допомогою якої здійснюють опис дослідники, що представляють різні наукові школи й течії (Дж.Брунер, С.Рубінштейн, О.МЛеонтьєв, Г.Келлі, Д.Тібо, Т.Ліппсе, Р.Аренгейм, Г.Олпорт, Г.Хоманс, Ф.Хайдер, О.Бодальов ). Автором подається категоріальна, змістовна і структурна класифікація процесу соціальної перцепції, описуються механізми й ефекти, що його супроводжують. Особлива увага відведена механізму стереотипізації, його соціальним і психологічним функціям. Розглянуто основні концептуальні підходи в дослідженні стереотипів.

Психологічною формою фіксації соціокультурного досвіду є соціальні стереотипи – відносно стійкі і дещо спрощені за змістом соціально-психологічні уявлення, що мають когнітивно-мотиваційну, афективно забарвлену природу. Відштовхуючись від цих соціальних уявлень, особистість класифікує, оцінює, селекціонує соціальні явища; стереотипи стають відправним пунктом, своєрідною (хоч не завжди довготривалою) опорою на шляху соціалізації. Стереотипізація – один з найвизначніших соціально-психологічних механізмів, що має широкі поліфункціональні характеристики, найважливіша з яких – підтримка ідентичності особистості та групи.

Обґрунтовується теоретична і практична доцільність дослідження етнічних стереотипів як явища соціальної перцепції.

 Етнічні стереотипи, як різновид стереотипів соціальних, мають низку специфічних особливостей, до яких належать етноцентризм, що консолідує групу й одночасно здійснює руйнівну дію на міжетнічні контакти. Підкреслюється актуальність цього феномена в сучасних умовах, коли етнічні конфлікти стали повсякденною реальністю; аналізується його соціальний та соціально-психологічний зміст, природа, структура, функції.

Етнічний стереотип представлений у роботі як один з важливих елементів етнічної самосвідомості. У структурі етнічної самосвідомості особистості знаходимо цілісну систему етнічних стереотипів, що несуть когнітивно-емоційне навантаження (авто- і гетеростереотипи). Показано також місце етнічної ідентичності в ідентифікаційному просторі (матриці) особистості.

В роботі зіставляються явища “оцінний еталон” та “соціальний стереотип”, аналізується зміст кожного з них, з’ясовується природа, структура та розкривається характер їхнього взаємозв’язку. Оцінні еталони визначаються як суб’єктивні уявлення людини про соціально-психологічні якості, зокрема і ті якими вона повинна володіти під час виконання тієї чи іншої функції, ролі тощо.

Оцінні еталони відіграють важливу роль у формуванні соціальних стереотипів: процес еталонування, що його здійснює суб’єкт пізнання, визначає критерії і клас утворюваних стереотипів. Автор спростовує думку, що соціальний стереотип має обов’язково характер схематичного, ригідного і необґрунтованого узагальнення. Формулюється таке визначення: соціальний стереотип – це емоційно забарвлений, узагальнений, відносно стійкий, зумовлений суспільним і власним досвідом, різною мірою адекватний дійсності образ цілої групи людей. Стереотип існує і функціонує як узагальнений, збірний образ представника даного класу явищ, що робить можливим наділення його “ознаками-критеріями”.

Оперуючи поняттями оцінних еталонів і стереотипів, ми постійно зустрічаємося з питанням про формування соціально-перцептивного досвіду людини. Сприйняття соціальних об’єктів передбачає оцінку, порівняння і віднесення їх до певної категоріальної групи за допомогою оцінних еталонів і стереотипів, які є складними, стійкими, цілісними комплексами уявлень про цей об’єкт. Множинність таких оцінок та віднесень призводить до формування соціально-перцептивного досвіду.

Другий розділ – “Характеристика й аналіз методів емпіричного дослідження”.

У розділі обгрунтовується вибір пакету методик, що є адекватними меті роботи – дослідженню особливостей етносоціальних уявлень особистості  в процесі міжособистісного оцінювання.

Також дано опис досліджуваної групи: загальна кількість респондентів становить 650 осіб, кількість респондентів на констатуючому етапі дослідження складала 325 осіб (студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна). Серед них 155 жінок і 170 чоловіків. Вік респондентів – 17-21 рік.

Третій розділ “Психологічні особливості стереотипізації в міжособистісному оцінюванні в студентському середовищі”. З метою забезпечення виконання поставлених завдань та розкриття концептуальних положень дослідження, нами було здійснено емпіричне вивчення особливостей стереотипізації на вибірці української студентської молоді. Застосований пакет психодіагностичних методик дозволив виявити психологічні особливості досліджуваного феномена, змістовні характеристики оцінювання. Факторний аналіз був зроблений за допомогою процедури варімакс-обертання. Виділилися чотири основні фактори, в яких сконцентрувалась головна змістово-семантична суть усіх отриманих показників (за методом багатоаспектної квантифікації міжособистісних взаємин Т. Лірі; методикою діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда; методикою домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні В.В. Бойко; методикою вимірювання ригідності; тестом “Налаштованість особистості до конфліктної поведінки” К. Томаса; методикою діагностики комунікативного настановлення В.В. Бойко; методикою дослідження етнічних стереотипів Г.У. Кцоєвої). Упорядкування психометричних критеріїв досліджуваного феномену за допомогою вичленування чотирьох найважливіших факторів дало змогу виявити найтиповіші психологічні ознаки стереотипів сучасної української студентської молоді.

При інтерпретації результатів факторного аналізу було дано номінативне визначення кожному з вказаних факторів, що дозволило окреслити їх сутнісне наповнення і психологічні механізми творення стереотипів студентською молоддю Заходу і Сходу України.

До першого фактора, який ми умовно назвали “соціальна адаптивність”, увійшли такі показники: адаптивність, прийняття себе, внутрішній контроль, прийняття інших.

Дисперсія фактора склала 6,069, а її внесок у сумарну дисперсію – 14,8%.

До другого фактора, названого “амбівалентна інтерактивність”, увійшли такі показники: лідерство-владність-деспотизм, впевненість-самовпевненість-самозакоханість, вимогливість-непримиренність-жорстокість, скептицизм-упертість-негативізм, поступливість-боязкість-покора, довірливість-слухняність-залежність, безкорисливість-чутливість-жертовність. Істотними, для оцінки себе як представника етнічної групи та співвіднесення з іншими, виявилися якості, що характеризують соціальну активність особи, особливості її взаємодії з іншими людьми. Такий набір вичленуваних показників засвідчує виражену дихотомійність оцінювання, яка властива досліджуваним. Дисперсія фактора склала 3,902, а її внесок у сумарну дисперсію – 9,51%.

Третій фактор, названий “особистісна адаптація”, вмістив такі показники: дезадаптивність, неприйняття себе, емоційний дискомфорт, зовнішній контроль.

Його дисперсія була 3,329, а внесок у сумарну дисперсію – 8,119%.

Четвертий фактор “особистісна стереотипізація” вмістив наступні показники: образ Я-реальний, Я-ідеальний, Я-автостереотип, Я-гетеростереотип.

Дисперсія фактора – 2,606, її внесок у сумарну дисперсію склав 6,35%. Він вказує на представленість стереотипних образів у свідомості молодих людей, питому вагу кожного з них. В даному оцінному векторі мова йде про внутрішню гармонію, ступінь комфортності особистості, що приймає або не приймає етногрупові настановлення через зіставлення “Я-для себе” з “Я-для інших”. Істотним є те, що семантичне навантаження отримали не лише параметри авто- і гетеростереотипів, але й образ Я-реальний та образ Я-ідеальний – найважливіші конструкти Я-концепції та самосвідомості особистості. Про подібне йдеться у багатьох дослідженнях (К. Роджерс, В. Франкл, Е. Фромм, Л. Анциферова та ін.).

Загалом, показники четвертого фактору “особистісна стереотипізація”, на які припало найістотніше  навантаження, дозволили встановити характерні психометричні індикатори функціонування стереотипів у студентської молоді східного і західного регіонів України у процесі міжособистісного оцінювання. Спроможність до формування авто- і гетеростереотипів має амбівалентний характер і спричиняє суттєвий вплив на творення образів Я-реальний та Я-ідеальний.

Взаємодоповнюваність показників усіх чотирьох основних факторів є підтвердженням складності й неоднозначності функціонування систем стереотипізування в молодіжному середовищі незалежно від регіональної належності й особливостей етнокультурних настанов та орієнтирів студентської молоді. Загальною ознакою результатів факторного аналізу є певна амбівалентність як в автостереотипізуванні, так і в створенні гетеростереотипів (іноді навіть на рівні антонімної опозиції).

Показники, які отримали найвище факторне навантаження, достатньо повно репрезентують особливості стереотипізації сучасної української студентської молоді й дають уявлення про рівень задіяності оцінних перцептивних механізмів у творенні і функціонуванні стереотипів.

З метою глибшого проникнення в досліджувану проблему та для емпіричної перевірки теоретичних положень дослідження нами було здійснено різнопланове порівняння результатів виконання завдань учасниками вибірки.

Головними порівняльними лініями було обрано дві:

1) регіональна: порівняння західного регіону України зі східним (Захід – Схід); східного і західного регіонів із центральним регіоном України (Захід – Київ, Схід – Київ).

 2) статева: внутрішньо- й зовнішньорегіональні порівняння за ознакою статевої належності (юнаки(Захід) оцінюються юнаками (Схід); дівчата (Захід) – дівчатами (Схід); дівчата (Захід) – юнаками (Захід); дівчата (Схід) – юнаками (Схід); юнаки (Захід) – юнаками (Київ); дівчата (Захід) – дівчатами (Київ); юнаки (Схід) – юнаками (Київ); дівчата (Схід) – дівчатами (Київ).

Утворення даних пар дає можливість відобразити спектр порівняльних характеристик особистісних самовизначень (ідентифікацій) (тест М. Куна і Т. Макпартленда) на основі самоописування з урахуванням параметрів “регіон” і “стать”. Рейтингові самовизначення юнаків і дівчат за цими порівняльними парами засвідчили відмінності складових стереотипізації  залежно від статевої та регіональної належності.

Така перехресна регіональна і статева диференціація завдяки порівняльному підходові дала результати, що підтвердили інтерпретаційні висновки, здобуті за допомогою факторного аналізу.