СТАТЕВОРОЛЬОВА СТРУКТУРА ЖІНОЧОЇ ТІЛЕСНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Краткое содержание

На основі проведеного дослідження й особистих розробок автора в дисертації захищаються теоретичні і практичні положення, що стосуються структури й функцій статеворольової тілесної ідентичності в жінок.

У вступі обґрунтована актуальність дослідження, визначений об'єкт, предмет, мета й задачі дослідження, показані наукова новизна і практичне значення роботи.

У першому розділі “Феномен жіночого тіла в психології та культурі” розглянуті питання формування жіночої тілесної ідентичності і її включенності в статеворольовий контекст. Показано, що специфічна людська тілесність є продуктом соціалізації, у процесі якої тіло і його частини наділяються особливою семантикою, як універсальною, так і індивідуальною. Формування тіла, як психологічного конструкта, пов'язано зі статеворольовим розвитком жінки, який є важливим аспектом психосексуального розвитку.

У психологічному просторі тіло несе таке семантичне навантаження: образ тіла, прийняття тіла, катексіс тіла, тілесна ідентичність. Однак, у більшості психологічних досліджень розглядається тільки один з аспектів феномена тіла - задоволеність зовнішністю - як оцінює жінка власне тіло, у той час як аспект тілесної ідентичності - який індивідуальний зміст має тіло для жінки, як воно представлене в особистісному психосемантичному просторі залишається за рамками аналізу.

Тіло в психології розглядається в таких контекстах як: тіло і соціальна атрибуція (K. Christiansen, R.Knussmann, 1995), тіло і Я-концепція, (S. Fisher, 1978, Е.Т. Соколова, 1989, S. Cullari J.M. Rohrer і ін., 1998), тіло як культурний символ (А.Ш. Тхостов, 1994, Г.А. Арина, 1990, М.В. Колоскова, 1990), тіло як мішень психотерапії (В. Райх, 1999, А. Лоуэн, А., 1996, А. Минделл, 1999 і ін.). Існує важливий і мало розроблений контекст психологічного аналізу жіночого тіла – статеворольовий, що розробляється в психоаналітичній традиції і практично ще не дістав належної експериментальної розробки. Традиції дослідження статеворольового аспекту тіла включають проблему тілесної ідентичності, що є частиною статеворольової ідентичності жінки. Експериментальні дослідження в цій області практично відсутні, а психодинамічні моделі несуть міфологеми, що задаються самою психоаналітичною теорією.

У другому розділі “Матеріали і методи дослідження” представлена розгорнута характеристика досліджуваних і обґрунтовані методи дослідження.У дослідженні взяли участь 190 чоловік: 2 вікові групи, які відносяться відповідно до дебюту і фінішу пубертатного віку.

Склад першої групи – 100 дівчаток-підлітків 12-15 років, учні харківської середньої школи. Саме в цьому віці після травми менархе відбувається прийняття жіночого гендера, що важливо для формування статеворольових структур особистості, у тому числі й тілесної ідентичності. Основною метою дослідження в цій групі було виявлення зв'язку між образом тіла, тілесною ідентичністю й особливостями статеворольового розвитку, а саме сімейною соціалізацією, у якій важливу роль грають як батько, так і мати, тому в цю групу ввійшли дівчатка з повних родин.

Друга група – дівчата 18-20 років (90 чоловік), студентки харківських вузів. Це період становлення зрілої сексуальності і пошуку шлюбного партнера, що припускає активізацію по механізму “повторного удару” травм дитячого і підліткового віку, зв'язаних із статеворольовою проблематикою, І.С. Кон (1980) визначає цей період як пізню юність або початок дорослості. Крім того, це період активного засвоєння жіночих гендерних ролей, обумовлений вступом дівчат у доросле соціальне життя й розширенням діапазону саморепрезентацій у соціумі. Тому основним критерієм добору в дану групу була порівнянність по соціальному статусу (студентки), а також по сімейному статусу (незаміжня), що не мають дітей.

У даній роботі використовувалися методики дослідження сприйняття (задоволеності) власного тіла: модифікований варіант виміру самооцінки “Градусник”; метод семантичного диференціала; метод семантичного вибору. Дослідження самооцінки: методика самооцінки А.Будассі. Статеворольові шкали: ACL-шкала A.B. Heilbrun, психосексуальна пропорція Dur-Moll тесту L.Szondi, п'ята шкала виразності чоловічих і жіночих рис MMPI (варіант Ф.Б. Березина і співавт.]), шкала М/Ф ПДО Лічко. Методики оцінки особливостей сімейної соціалізації: напівформалізоване діагностичне інтерв'ю.

У третьому розділі “Психосемантичні особливості статеворольової тілесної ідентичності” виявлено структуру статеворольової тілесної ідентичності в жінок, а також розглянута її динаміка, механізми формування та роль у симптомокомплексі маскулінності/фемінінності.

Нами були виділені два аспекти (сторони) статеворольової тілесної ідентичності в жінок. Змістовний аспект визначає статеворольове психосемантичне навантаження тіла і його частин, пов'язане з гендерними ролями і гендерним функціонуванням. Емоційно-оцінний аспект представляє собою оцінку задоволеності/незадоволеності тілом як психологічною структурою, що несе статеворольову семантику.

Дослідження змістовного аспекту включало визначення типів тілесної ідентичності й структури статеворольові тілесної ідентичності. Для виявлення типів жіночої тілесної ідентичності була проведена факторизація ознакового простору, в яке ввійшли психосемантичні значення таких конструктів як “я”, “моє тіло”, “чоловік”, “жінка”, “дитина”, “підліток”, “моя мати”, “мій батько”, “радість”, “гнів”, “страх”, а також різних частин тіла і найбільш розповсюджених жіночих гендерних ролей.