ВЛИЯНИЕ ЭТНОГЕННЫХ ДЕПРЕССИЙ НА СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКУЮ АДАПТАЦИЮ НЕМЦЕВ-ПЕРЕСЕЛЕНЦЕВ В УКРАИНЕ

Краткое содержание

У вступі обгрунтовується актуальність проблеми дослідження, визначаються його об'єкт та предмет, формулюються мета, гіпотеза та завдання роботи, подається стисла характеристика використаних методів, розкривається наукова новизна, теоретична і практична значущість дослідження, вказуються положення,  що виносяться на захист.

У першому розділі – "Етнопсихологічний підхід і соціально-психологічна адаптація особистості" – який містить 10 параграфів, подано теоретичний аналіз етнопсихологічного аспекту социально-психологічної адаптації людини. Розглянуто літературу, присвячену питанням адаптації та етнічноЇ самоідентифікації. Окремо розглядається етнофункціональний підхід до цих проблем, розроблений О.В. Сухарєвим.

У першому параграфі  розглядається етнопсихологія як специфічна дісципліна, що аналізує проблеми змісту етнічної свідомості людини, суть його національно-психологічних особливостей і проблеми адаптації людини в іншому етнічному середовищі.

Єдиним науковим критерієм "національно-психологічних особливостей" є їх відносна непіддатливість "впливу об'єктивної дійсності".

З точки зору етнофункціонального підходу, розробленого О.В Сухарєвим,  можна говорити про три типи несвідомих сигналів, на які спирається подібна ригідність. Це антропологічні, соціокультурні, клімато-географічні сигнали. Якоюсь  мірою  тут йдется про три типи імпринтів, закладені в психіці індивіда: або внаслідок його біологічної історії (антропологія), або соціокультурного життя спільноти (власне історія), або історії первинного ареалу (клімат і географія).

Найбільше вивчена група соціокультурних чинників, оскільки саме історична доля народу, етносу в останні сторіччя часто зазнає рішучих змін. У меншій мірі обгрунтовано ми можемо говорити про клімато-географічну групу чинників, що стало актуальним завдяки посиленим міграціям населення Землі. Антропологічна сторона справи була і залишається предметом полеміки тою мірою,  якою залишаються нез'ясованими достовірні кореляції між психічною активністю і анатомічними особливостями ЦНС.

З огляду на сказане, ми, використовуючи достоїнства інтегрального підходу О.В. Сухарєва, в даному дослідженні зосереджуємося на соціокультурному аспекті етнопсихологічної специфіки.

У другому параграфі наводиться історичний нарис розвитку етнопсихології як науки та її основних напрямів. Аналізуються етнопсихологічні погляди класиків – Г.Г.Шпета, В.Вундта, Г.Спенсера та інш. Розглядаються досягнення західної етнопсихологии протягом ХХ сторіччя, її основні напрями й тенденції розвитку.

У третьому параграфі подано аналіз психологічних досліджень проблеми соціально-психологічної адаптації людини. Послідовно розглядаються проблеми адаптації людини з точки зору різних психологічних шкіл, враховуються можливі перспективи дослідження адаптивних процесів в рамках того або іншого напряму.

У четвертому параграфі розглядається проблема соціально-психічної дезадаптованості особистості. Відзначено, що насамперед вона виражається в нездатності задоволення  власних потреб і домагань. З іншого боку, особистість, що має порушення адаптації або повну дезадаптованість, не в змозі задовільно йти назустріч тим вимогам і очікуванням, які пред'являють до неї соціальне середовище і власна соціальна роль, її провідна в даному середовищі професійна або інша мотивована ззовні і зсередини діяльність. Однією з ознак соціально-психічної дезадаптованості особистості є переживання нею тривалих внутрішніх і зовнішніх конфліктів без знаходження психічних механізмів і форм поведінки, необхідних для їх розв”язания.

У п'ятому параграфі запропонована класифікація різновидів соціально-психічної адаптації особистості: нормальна адаптація; девіантна  адаптація; патологічна адаптація.

Шостий параграф присвячений дослідженню захисних механізмів соціально-психологічної адаптації, що має місце при етнопсихологічному тиску.

У сьомому параграфі висвітлені декілька різних, прийнятих в сучасній науці, концепцій щодо походження й сутьності самосвідомості зокрема Я-концепції. Головним завданням є розгляд структури і функції Я-концепції з позицій теорії соціально-психічної адаптації особистості.

У восьмому параграфі, опираючись на концепцію А.А. Налчаджяна, автор звертається до етнопсихологічних компонентів самосвідомості з точки зору структур "Образу Я". На даному рівні ці структури можна іменувати  "одиницями самосвідомості", які  відіграють важливу роль в соціально-психологічній адаптації особистості.

Дев'ятий параграф присвячений етнофункціональному підходові, прийнятому автором в даному дослідженні. Суть його полягає в тому, що  елементи психіки розглядаються з урахуванням їх етнічної функції. Вона не завжди очевидна і в ряді випадків може бути визначена лише експертами-фахівцями в галузі етнології, антропології, культурології та інших наук про людину. Загальне значення даного підходу полягає в тому, що кожна людина в умовах сучасної цивілізації характеризується досить різнорідними етнічними ознаками – соціокультурними, біолого-антропологічними, клімато-географічними. Відповідно, в психологічному плані ставлення цієї людини до вказаних ознак також може розрізнятися, передусім за змістом, а також і за іншими параметрами.

Десятий параграф розглядає етнічну свідомість як специфічну властивість людини.   Вказується, що етнічна самосвідомість людини в чужому етнічному оточенні, як правило, перебуває в стані затяжного стресу.

У другому розділі – "Експериментальне дослідження соціально-психічної адаптації німців-переселенців на тлі етнозумовлених депресій" – передусім, розглядаються методичні питання організації експерименту, наводяться оригінальні методики, надаються результати їх перевірки на  вірогідність, визначено етапи дослідження.

У першому параграфі другого розділу подано визначення поняття "етнозумовлена депресія", розроблене в рамках етнофункціонального підходу, запропонованого А.В. Сухарєвим і співавторами. Спираючись на дану концептуальну модель, дослідження виходить з уявлення про те, що психологічні особливості, характерні для членів тієї або іншої культури, торкаються передусім несвідомих комплексів, що формуються в культурі як одна з форм акумуляції соціального досвіду і передаються кожному з членів суспільства в процесі його соціалізації. Ці несвідомі комплекси впливають як на поведінку людини, так і на характер сприймання нею  навколишнього  світу.

Етнопсихологічне дослідження емоційних станів німців-переселенців, яке проводилось за методикою Т.І.Балашевої, показали, що серед осіб середнього віку легкі депресивні стани  зустрічаються досить регулярно (в середньому до 25% респондентів). Субдепресивні реакції (масковані депресії) спостерігалися у 8% опитаних, що здається нам досить високим показником.

У другому параграфі  викладаються оригінальні методи діагностики, профілактики і психотерапії етнозумовленої депресії, що запатентовані автором і  використовуються в даному дисертаційному дослідженні.

У третьому параграфі наводяться результати проведеного нами інтерв'ювання німців-переселенців в Одеській області, в яких фіксувалися спогади про депортацію, трудармію та повернення на місця колишнього мешкання, виявляються особливості сучасного стану німецької діаспори. Виявлено роль і значення історичної пам'яті етносу при формуванні етнозумовлених депресій.

У четвертому параграфі аналізуються дані проведеного автором етносоціального дослідження, яке фіксує сучасний стан етнічної свідомості німців-переселенців з урахуванням демографічних, соціально-психологічних й економічних чинників.

Етнопсихологічне анкетування, проведене серед німців-переселенців середнього і старшого віку, зафіксувало почуття  "етнічної відчуженості", яке збереглося до цього дня,  що породжується, насамперед, тривогою і невпевненістю у власному соціальному статусі (біля 40% респондентів). При цьому більшість респондентів визнає, що соціально-психологічна атмосфера у відносинах між німцями і представниками корінних національностей за останнє десятиріччя значно поліпшилася (76%), причини для відродження негативного етнічного стереотипу, сформованого в радянський час, не відзначаються. Проте істотне число респондентів вважає, що жити  "спокійніше і краще" компактно серед представників своєї нації (46%) або на історичній батьківщині (32%), причому далеко не у всіх випадках причинами такого вибору є економічні або культурні переваги. Таким чином, можна вважати, що серед певної частини німецької діаспори поширені приховані побоювання з приводу своєї подальшої долі на фоні загостреного внаслідок сумного історичного досвіду почуття етнічної  "чужості" в місцевому національному середовищі.

У п'ятому параграфі розглядається,  якою мірою ціннісні орієнтації особистості відображають її національно-психологічні характеристики і чи можна розглядати ієрархію цінностей особистості як один з виявів її етнопсихологічних особливостей? Це питання має принципове теоретичне значення, якщо ми вивчаємо ціннісні орієнтації конкретної етнічної групи з метою виявити специфічний характер її соціально-психологічної адаптації в чужому етнічному оточенні.

Для значної більшості німців-переселенців (близько 64%) серед першочергових термінальних цінностей, пов'язаних з етнічною самосвідомістю, виявилися:  "продуктивне життя” (максимальне повне використання своїх можливостей, сил і здібностей),  "суспільне визнання” (повага навколишніх, колективу, товаришів по роботі),  "свобода". Одночасно реалізація саме цих цінностей зустрічає, на думку опитаних респондентів, значні ускладнення. (Ми не розглядаємо тут ряд першочергових цінностей, відмічених внаслідок опиту, які, на нашій думку, не пов'язані напряму з проблемами етнічної самореалізації, наприклад, "матеріально забезпечена життя",  "здоров'я", "щасливе сімейне життя" і деякі інші.) Бесіди і анкетування показали, що майже 65% респондентів усвідомлено зв'язують досягнення вищеперелічених цінностей з етнічними проблемами. Навіть представники молодого покоління (до 30 років) вважають, що задовільна реалізація відмічених цінностей можлива лише внаслідок розв'язання національних проблем, демонструючи (принаймні,  на словах) досить високу прихильність до національних цінностей (мови, культури, традицій). Наприклад, низький рівень володіння рідною мовою серед представників молодого покоління німецької діаспори, як правило, поєднується з підкресленим переконанням в необхідності національного німецького відродження серед переселенців. Абсолютна більшість респондентів (біля 76%) вважала б за краще віддати дітей на навчання в німецьку національну школу. Володіння рідною мовою, таким чином, виділяється в цінність, що підкреслюється респондентами.

Шостий параграф описує виявлені у респондентів механізми соціально-психологічної адаптації на фоні етнозумовлених депресій.  Так, деякі респонденти (біля 7%) зазначили, що "повністю байдужі" до власної національної приналежності, "не бажають про це думати" і щиро вважають себе благополучними в психологічному відношенні людьми. Однак, саме ця група, як показав застосований нами метод діагностування, має досить високу депресивність явно етнозумовленого характеру.

Депресанти найчастіше обирають шлях створення  непроблемного суб'єктивного образу ситуації. У ціх випадках ми можемо говорити про штучний "космополітизм" (позаетнічність) Я-образу. На наш погляд, цей засіб розвязання ситуації найбільш небезпечний і здатний викликати несподівані модифікації депресивної симптоматики, а також деструктивний тип позбавлення від психологічного тиску.

 Усвідомлені Я-образи респондента, який  страждає  на етнозумовлену депресію, часто включають в себе негативні компоненти комунікативного і когнітивного плану ("байдужість", "цинізм", "недовір'я", емоційний "космополітизм", що, як правило, не спирається на реальні світоглядні установки, зрілі й продумані).

Етнозумовлена депресія негативно позначается на пізнавальних здібностях і процесах.  Депресивний фон  знижує здатність індивіда отримувати позитивні емоції від будь-якого психічного акту, і насамперед від пізнавального як такого, що несе новий зміст і потенційно здатний змінити внутрішній світ депресанта. Наше дослідження показало, що когнітивна сфера осіб, що страждають на етнозумовлену депресію,  зазнає деструктивних трансформацій. Вони змінюють свою Я-концепцію і Я-образи, що усвідомлюються, обираючи при цьому пасивну адаптацію шляхом виходу з проблемної ситуації.

 Після діагностики етнозумовлених депресій і психотерапевтичної роботи з пацієнтами, згідно із запатентованою нами методикою, ситуація поліпшилася. Велика частина пацієнтів (56%) протягом півроку досить регулярно відмічала як підвищену працездатність,  так і зрослу здатність долати перешкоди на фоні стабільного  і  часто позитивного емоційного життя.

          Звичайно, про остаточне позбавлення від депресивної симптоматики говорити передчасно, оскільки такі "межові" стани схильні давати як ремісії, так і рецидиви.

У сьомому параграфі йдеться про притаманну німецькій діаспорі в Україні мовну свідомість. Вона, як відомо, є найважливішим показником стану етнічної спільноти. Йдеться, зокрема, про усвідомлене, зацікавлене віднесення людиною себе до етномовної спільноти, орієнтацію на включеність до мовного середовища свого народу, готовність до дій в ім'я збереження й розвитку рідної мови. У табл.1 наводяться наступні актуальні дані, що стосуються мовної свідомості німців-переселенців. 

Восьмий, останній параграф другого розділу присвячений процедурі та результатам діагностики етнозумовлеих депресивних станів за допомогою кольорового тесту Люшера. Він проводився безпосередньо після бесід і анкетування етнопсихологічного характеру. У табл.2 наведені дані з виявлених етнозумовлених депресій у німців-переселенців в Одеській області.