ДИНАМІКА ЕМОЦІЙНО-ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДО УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

У вступі  обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано гіпотези та завдання, подано методологічну основу дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, на­ве­дено дані про апробацію роботи.

У першому розділі “Емоційно-ціннісне ставлен­ня молодших школярів до учбової діяльності як предмет психологічного дослідження”, розкриваєть­ся психологічна сутність поняття “емоційно-ціннісне ставлення до учбової діяльності”, з’ясову­ють­ся особливості цього став­лення у молодшому шкіль­ному віці, формулюються теоретичні основи експери­ментального дослідження.

Психологічна характеристика поняття “емоційно-ціннісне ставлення до учбової діяль­нос­ті” висвітлюється в контексті концепції В.М. Мясищева, яка містить теоретичне обгрунтування основних видів, рівнів розвитку, структури і динаміки ставлення особистості. У розділі проаналізовано найважливіші психологічні напрями розробки проблеми ставлення: ставлення до себе (М.Й.Боришевський,   О.І.Липкіна, С.П.Тищенко, П.Р.Чамата, І.І.Чеснокова та ін. ); ставле­ння до інших: взаємини вчителя і учня (В.Г.Ананьєв, В.В.Богослов­сь­кий та ін.), взаємини школярів у учнівській групі (Л.І.Божович, Я.Л.Коломинський, О.І.Киричук та ін.); ставлення до діяльності (О.Д.Алфьо­ров, Л.І.Божович, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубін­штейн).

Розкрито такі основні аспекти вивчення проблеми ставлення у педагогічній та віковій психології: структура ставлення школярів до учбової діяльності (Л.І.Божович, Л.О.Висотіна, Н.Г.Морозова, М.Г.Ле­ван­довський), чинники, які визначають ставлення школярів до учбової діяльності (В.В.Богословський, Г.Ф.Івончик, Л.С.Славіна, Л.О.Скрипченко), вікові особливості ставлення школярів до учбової діяльності (М.І.Алексєєва, І.С.Коновальчук, М.В.Савчин, О.В.Скрип­ченко, Г.О.Хомич), вплив ставлення школярів до учбової діяльності на її результативність (М.Т. Дригус, К.Є. Дрозденко, В.Б. Кухарська, І.В.Яворська-Вєтрова).

Багатогранність психологічного феномена ставлення школярів до учбової діяльності породжує різноманітні ракурси його бачення дослідниками. При аналізі різних психологічних підходів до вивчення проблеми ставлення особливий акцент було зроблено на тих дослідженнях, у яких ставлення школярів до учбової діяльності розглядається з огляду на сенс цієї діяльності (Л.І.Божович, О.М.Леонтьєв, Г.С.Костюк). Результатом цих досліджень став висновок, що особистісний сенс учбової діяльності визначається мотивами, які репрезентують цінність такої діяльності для школяра.

Охарактеризовано ставлення школяра до учбової діяльності як його особистісну  позицію  щодо різних аспектів цієї діяльності, як емоційний відгук на них, що виявляється у переживаннях різної модальності (Л.І.Божович, Г.С.Костюк, В.М.Мясищев, С.Л.Рубінштейн).

Важливими у розкритті означеної проблеми стали дослідження, присвячені  особливостям  емоційної регуляції уч­бової діяльності школярів, місцю емоцій у цій діяльності та їхньо­му  впливу на становлення певної модальності ставлення школярів до учбової діяльності (М.О.Васильєв, О.В.Дашкевич, О.І.Павлюк, О.Я.Чебикін).

Аналіз стану розробки проблеми ставлення школярів до учбової діяльності показав, що за межами дослідницького контексту зали­шилося вивчення динаміки емоційно-ціннісного ставлення школярів до учбової діяльності впродовж їхнього навчання у початковій школі.

Побудова експериментального дослідження ґрунтувалася на виз­наченні емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до учбової діяльності як складноорганізованого особистісного утворення, яке включає в себе різні його структурні складові. Кожна складова цього ставлення відображає особливості мотиваційної та емоційної сфери учнів, що пов’язані передусім з характером переживань дітьми особистісно значущих для них сторін учбової діяльності.

Вивчення динаміки емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до учбової діяльності здійснювалося в межах концептуального підходу, розробленого М.Т.Дригус, і передбачало дослідження  цього ставлення в  єдності  таких його трьох складових: ставлення до власне учбової діяльності, до інших людей, у взаємодії з якими ця діяльність реалізується, і до самих себе як до суб’єктів учбової діяль­ності. Саме тому основними площинами аналізу емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до учбової діяльності були особливості динаміки кожної із зазначених  структурних складових та їхній вплив на становлення різних за модальністю типів цього ставлення. Досліджувалась також динаміка цих типів ставлення.

Дослідження емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до учбової діяльності здійснювалось у процесі лонгітюдного психолого-педагогічного експерименту і проводилося в три етапи:

1-й етап – підготовчий, який полягав у розробці програми та доборі методик дослідження, складанні програми статистичнї обробки отри­маних даних і у виборі способів їх інтерпретації; 2-й етап – власне експериментальний, який включав проведення  лонгітюдного дослідження особливостей динаміки емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до учбової діяльності; 3-й етап – інтерпретаційний, змістом якого був якісний і кількісний аналіз отриманих даних. Застосовувався факторний і кореляційний аналіз.

Експериментальне дослідження  проводилося на базі загальноосвітніх шкіл № 14 і  № 17 м. Кам’янця-Подільського та № 98 м. Києва. Дослідженням було  охоплено 310 молодших школярів.

У другому розділі “Становлення емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до учбової діяльності та його структурна характеристика” розкриваються особливості розвитку основних структурних складових емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до учбової діяльності;  визначаються чинники,  що зумовлюють процес становлення   різних за модальністю типів цього ставлення; досліджується ієрархія їх на різних етапах навчання  молодших школярів;  здійснюється атрибутивний аналіз появи деструктивних тенденцій зазначеного  процесу.

 Як показав аналіз результатів дослідження, у процесі навчання школярів у початковій школі від першого до третього класу змінюються особливості кожної структурної складової емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів  до учбової діяльності. Зокрема, найбільш визначальною рисою динаміки ставлення молодших школярів до власне учбової діяльності є зміна співвідношення рівня їхнього навчального інтересу та рівня тривожності, що породжується цією діяльністю. Специфічною особливістю динаміки ставлення молодших школярів до інших людей, у взаємодії з якими реалізується учбова діяльність, є зростання впливу соціометричного статусу школярів в учнівській групі на емоційно позитивне включення їх у процес учбової діяльності. Найхарактерніші зміни у ставленні молодших школярів до самих себе як до суб’єктів учбової діяльності виявляються у співвідношенні інтернальних і екстернальних тенденцій локусу контролю школярів у сфері учбових невдач, а також рівні усвідомленості ними причин цих невдач та ступені задоволення власними учбовими досягненнями.

Специфіка зазначених змін визначає процес становлення різних за модальністю типів емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до учбової діяльності. 

Аналіз динаміки емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до учбової діяльності дозволяє стверджувати, що становленню його конструктивних тенденцій  сприяють: яскраво виражений пізнавальний інтерес, низький рівень міжособистісної та шкільної тривожності, задоволеність результатами учіння, своїм місцем в учнівській групі та самим собою як учнем. До становлення деструктивних тенденцій емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до учбової діяльності призводять: високий рівень шкільної і міжособистісної тривожності, незадоволеність школяра власними результатами учіння, а також своїм місцем в учнівській групі.

Отримані експериментальні дані дали можливість простежити зміни у спів­відношенні за значущістю для школярів основних чинників, які зумовлюють становлення різних за  модальністю типів їхнього емоційно-цінніс­ного ставлення до учбової діяльності на різних етапах навчання у початковій школі. Так, у результаті проведеного факторного ана­лізу виділено чотири основні фактори, у яких зо­середилися найважливіші показники, що визначають особливості модальності емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів   до учбової діяльності.

Значущі навантаження у першому факторі –  “особливості ставлення учня до школи в цілому” отримали такі показники: задоволеність школяра результатами учіння;  успішність;  міжособистісна тривожність;  пізнавальний інтерес.

Високі показники факторного навантаження у другому факторі –   “особливості ставлення учня до інших людей у процесі учбової взаємодії” мають: міжособистісна тривожність; задоволеність школяра своїм місцем в учнівській групі; соціометричний статус школяра; успішність.

Високі показники факторного навантаження в третьому факторі – “особливості ставлення учня до власне учбової діяльності” отримали: інтерес на уроці; тривожність на уроці;  шкільна тривожність.

Четвертий фактор – “особливості ставлення учня до самого себе як до суб’єкта учбової діяльності” об`єднав такі найбільш значущі показники, як самооцінна тривожність; самооцінка “Я – учень”.

Завдяки порівняльному аналізу названих вище факторів виявлено істотні відмінності у рангових місцях, які ці фактори посідають на різних ступенях навчання школярів у початковій школі та у факторному навантаженні показників, що наповнюють ці фактори. Саме особливості ієрархії зазначених факторів, які об’єднані у складноорганізовану динамічну систему, та зміна значущості їх від першого до третього класу у процесі становлення різних за модальністю типів емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до учбової діяльності є свідченням нерівномірного впливу їх на цей процес, що, в свою чергу, підтверджує гіпотезу про   асинхронність  розвитку основних складових цієї системи.

Так, фактор “особливості ставлення учня до школи в цілому” із першого рангового місця у першому класі, де найбільші факторні навантаження отримали показники успішності (0.932) та задоволеності школяра результатами учбової діяльності  (0.840), переходять на третє рангове місце у другому і третьому класах (факторне навантаження показників у цих класах відображено в таблиці 1). Фактор “особливості ставлення учня  до інших людей в процесі учбової взаємодії”, який у першому класі займав друге рангове місце, де найбільше факторне навантаження отримала міжособистісна тривожність (0.862), у другому і третьому  класах стає домінуючим і займає перше рангове місце. Водночас зростає значущість фактора “особливості ставлення учня до власне учбової діяльності”, який із третього рангового місця у першому класі, де найбільше факторне навантаження отримали: шкільна тривожність (0.862), тривожність на уроці (0.769) та інтерес на уроці (0.656), переходить на друге рангове місце у другому і третьому класах. Фактор “особливості ставлення учня до самого себе як до суб`єкта учбової діяльності” у всіх класах початкової школи займає останнє (четверте) рангове місце, де найбільше факторне навантаження у першому класі отримали: самооцінка “Я –  учень” (0.488) та самооцінна тривожність (0.405).