ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ Я-КОНЦЕПЦІЇ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, особистий внесок автора, методологічні та теоретичні засади дослідження, використані методи, вказується сфера апробації результатів дослідження та наводяться дані про структуру роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади проблеми формування позитивної Я-концепції особистості в контексті професійної підготовки практичного психолога” проводиться аналіз наукової літератури з проблем самосвідомості, її природи, структури і особливостей Я-концепції, професійного становлення практичного психолога.

У психологiчнiй науцi не iснує єдностi у вживаннi понять, якi позначають психологiчний феномен “Я-концепцiя”, що викликає зрозумiлi труднощi при його теоретичному аналiзi. Поняття "Я-концепцiя" народилося в 50-х роках у руслi гуманiстичної психологiї, представники якої (Р.Бернс, А.Маслоу, К.Роджерс i iн.) прагнули до розгляду цiлiсного людського Я i його особистiсного самовизначення в мiкросоцiумi.

У роботах вітчизняних авторів поняття “Я-концепція” визначається як відносно стабільна, більш чи менш усвідомлена, така, що переживається як неповторна система уявлень індивіда про себе, на основі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми і ставиться до себе (О.О.Бодальов, А.Г.Ковальов, І.С.Кон, С.Л.Рубінштейн, В.В.Столін та ін.). У дисертаційному дослідженні уточнюється зв'язок мiж найбiльш вживаними поняттями у сфері психології Я: "самосвiдомiсть", "Я-концепцiя", "самооцiнка".

Теоретичні аспекти Я-концепції розглядаються у психологічній літературі, перш за все з точки зору представлення її як продукту самосвідомості, зокрема, у вигляді сукупності уявлень про власне Я, в поєднанні з їх емоційно-забарвленою оцінкою та поведінковою реакцією. Розглядаються як загальнопсихологічні погляди на розв`язання проблеми самосвідомості (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, В.В.Столін, П.Р.Чамата, І.І.Чеснокова, О.В.Шорохова та ін.), так і окремі теоретичні і прикладні питання: генезис самосвідомості в різні вікові періоди (Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, Д.Б.Ельконін, Ю.М.Орлов, І.С.Кон, Л.І.Ліпкіна, А.К.Осницький, І.А.Слободянюк та ін.), залежність самосвідомості від ставлення інших (О.О.Бодальов, Т.В.Говорун, Я.Л.Коломінський, А.А.Реан та ін.), закономірності розвитку професійної самосвідомості (В.Н.Козієв, Н.Л.Коломінський, Ю.Н.Кулюткін, Л.М.Мітіна, Г.К.Радчук, В.І.Юрченко та ін.).

В психології існують різні підходи до розуміння структури Я-концепції, її компонентів (Р.Бернс, О.Є.Гуменюк, А.В.Захарова, І.С.Кон, А.В.Петровський, С.П.Тищенко та ін.). Більшість психологів, розглядаючи Я-концепцію як складне, багаторівневе утворення, дотримуються трьохкомпонентного підходу до її будови, а саме: 1) когнітивна складова (або образ Я ); 2) емоційно-оцінна складова (самооцінка, самоставлення, самоповага); 3) поведінкова складова (саморегуляція та самоконтроль в поведінковій діяльності). Проте зміст вищевказаних структурних компонентів дослідниками визначається неоднаково (Р.Бернс, Л.В.Бороздіна, І.С.Кон, А.В.Петровський, О.Т.Соколова, Л.М.Співак, В.В.Столін, Л.М.Фрідман, П.Р.Чамата, І.І.Чеснокова, В.І.Юрченко та ін.). В структурі Я-концепції  виділяються різноманітні модальності, основними з яких є реальне Я, ідеальне Я, дзеркальне Я (У.Джеймс, І.С.Кон, Ч.Кулі, Дж.Мід, Ю.М.Орлов, К.Роджерс, М.Розенберг, І.І.Чеснокова та ін.).

За змістом розрізняється позитивна та негативна Я-концепція (Р.Бернс, І.Ю.Кулагіна, К.Роджерс, Л.М.Фрідман та ін.).

Аспекти становлення Я-концепції особистості (основні механізми, психологічні захисти та ін.) представлені в дослідженнях А.В.Візгіної, Р.М.Грановської, І.С.Кона, Ю.М.Орлова, М.Розенберга, О.Т.Соколової, В.В.Століна, П.Р.Чамати, І.І.Чеснокової, Т.С.Яценко та ін.

Значущість проблеми формування позитивної Я-концепції особистості майбутнього фахівця зумовлена потребами підготовки практичного психолога. У зв`язку з цим активізувались дослідження щодо визначення основних вимог до змісту освіти практичних психологів (В.Г.Панок); розробки концепції професійної підготовки психолога, визначення змісту понять “психологічна готовність практичного психолога”, його “професійна компетентність” (Н.В.Чепелєва); психологічних передумов здатності до професії психолога, функцій та класів професійно-психологічних завдань, які вирішує фахівець-психолог, створення моделі особистості психолога-практика та визначення основних характеристик його діяльності (Н.І.Пов’якель, Н.В.Чепелєва), особливостей розвитку особистості психолога-практика в процесі професійної підготовки (Ю.Г.Долінська, Л.Г.Терлецька, Л.П.Шумакова).

Аналіз засвідчує, що центральною ланкою системи пiдготовки практичних психологiв має бути особистiсна пiдготовка, яка iнтегрує всi iншi елементи цiєї системи. Саме орієнтація на особистiсне становлення студентiв, на формування їхньої професiйної культури та професiйної iдентифiкацiї i лежить в основi сучасного пiдходу до проблеми особистісної підготовки практичного психолога  і, зокрема, до проблеми формування позитивної Я-концепції особистості.

У другому розділі “Особливості Я-концепції особистості студентів – майбутніх практичних психологів” представлено теоретичні та методичні засади дослідження, результати експериментального вивчення особливостей Я-концепції студентів-першокурсників на прикладі порівняння Я-концепції у студентів психолого-педагогічного та історичного факультетів, динаміка Я-концепції особистості майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки, визначені показники та групи студентів з різними особливостями Я-концепції.

Аналіз літератури показав, що емпірично Я-концепція може виявлятися як певна когнітивна характеристика образу Я, пов`язана із соціально-рольовою та особистісною ідентифікацією студента чи прояву механізму самоатрибуції; відповідним емоційно-оцінним ставленням до себе, переживанням цілісності, непорушності власного Я, певною внутрішньою вчинковою активністю, зокрема у виборі локусу контролю як одного з механізмів психологічного захисту сформованого образу Я. Тривожність особистості ми розглядаємо, як один із можливих емпіричних проявів негативної Я-концепції особистості студентів, зокрема емоційної її підструктури.

Розробляючи методичні аспекти дослідження, ми виходили з того, що Я-концепція є складним, багатогранним і динамічним психічним явищем, індикаторами якого можуть бути особливості самооцінки, внутрішньоособистісних проблем, рівень суб`єктивного контролю, самоповаги, особистісної тривожності.

Констатуючий експеримент проводився у два етапи: на І етапі - для початкового орієнтування щодо особливостей Я-концепції особистості, використовували питальникові методики; на ІІ етапі – для поглибленого вивчення особистісних проблем, які пов`язані з Я-концепцією особистості – проективні методики.

Виходячи із завдань констатуючого експерименту було визначено діагностичний комплекс, який включав у себе: 1) методику для дослідження рівня самооцінки С.А.Будассі; 2) методику для дослідження локусу контролю Дж.Роттера; 3) шкалу самоповаги М.Розенберга; 4) графічну методику “Дім-Дерево-Людина” Дж.Бука; 5) методику незакінчених речень А.Філіпса для визначення особливостей та динаміки Я-концепції особистості.

У констатуючому експерименті взяло участь 188 студентів.

На основі виявлення та узагальнення особливостей Я-концепції особистості майбутніх практичних психологів за названими показниками було умовно виділено такі групи студентів:

1.           Студенти з позитивною Я-концепцією (середній чи високий рівень самооцінки, низький рівень особистісної тривожності, домінування інтернальних тенденцій локусу-контролю, відсутність суттєвих внутрішньоособистісних проблем).

2.           Студенти, які мають тенденцію до прояву позитивної Я-концепції (наявність чітко виявлених двох критеріїв позитивної Я-концепції, одним із яких є відсутність суттєвих внутрішньоособистісних проблем).

3.           Студенти, які мають тенденцію до прояву негативної Я-концепції (наявність чітко виявлених двох критеріїв негативної Я-концепції, одним із яких є наявність суттєвих внутрішньоособистісних проблем).

4.           Студенти з негативною Я-концепцією (неадекватна самооцінка, наявність високого рівня особистісної тривожності, домінування екстернальних тенденцій локусу-контролю, наявність суттєвих внутрішньоособистісних проблем).

Аналіз комплексного дослідження серед першокурсників історичного та психолого-педагогічного факультетів показує, що найбільш чисельною є група студентів із негативною Я-концепцією (42% студентів психолого-педагогічного (ППФ) та 43,48% студентів історичного факультету (ІФ)) та тенденцією до негативної Я-концепції (30% студентів ППФ та 32,61% студентів ІФ); менша кількість досліджуваних із позитивною Я-концепцією (12% студентів ППФ та 10,87% студентів ІФ) та тенденцією до позитивної Я-концепції (16% студентів ППФ та 13,04% студентів ІФ).

Аналіз даних показав, що відмінності у Я-концепції особистості студентів психолого-педагогічного та історичного факультетів статистично не значущі (t=0,146). Отже, можна стверджувати, що якихось специфічних особливостей у Я-концепції особистості студентів – майбутніх практичних психологів не спостерігається. Це дещо суперечить думкам, які зустрічаються з цього приводу в літературі про те, що професію психолога обирають молоді люди, у яких є особистісні проблеми. Як показало наше дослідження, багато першокурсників інших факультетів також мають прояви дизгармонійної Я-концепції.