ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ ЕМОЦІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ Я-ОБРАЗУ ЗАСОБАМИ ПСИХОКОРЕКЦІЇ

Краткое содержание

У Вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження, висвітлено його методологічну основу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію роботи, її структуру та обсяг.         

У першому розділі дисертації “Позитивна емоційна орієнтація Я-образу та  психокорекція як предмети наукового аналізу” проводиться аналіз взаємозв'язку поняття емоційної орієнтації Я-образу як структурної складової Я-концепції з філософським поняттям “любов до себе”. Узагальнені матеріали літературних джерел, що розкривають зміст любові до себе у філософії і психології.

  Витоки  поняття  любові до себе, що переплітаються з ученнями  про чесноту, щастя,  образ  і  зміст  людського      життя простежуються у вченнях Мо-Цзи, Аристотеля,  Демокріта, Епікура,  які, зокрема, з’ясовували  причини  виникнення нелюбові людини   до самої себе. Протягом багатьох  століть ряд найвідоміших світу філософів вживали поняття егоїзму і себелюбства як синоніми поняття любові до себе (І.Кальвін, Б.Спіноза, М.Штирнер, Ф.Ніцше). Разом із тим, продовжувались спроби знайти у любові до себе позитивний зміст. Любов до себе з цінністю людської індивідуальності пов’язували Г.Сковорода, В.Соловйов, М.Бердяєв, М.Федоров, В.Розанов. У.Джемс розглядав самооцінку або прийняття себе, що є структурною складовою любові до себе, як основу   Я-усвідомлюючого.

Е.Фромм виділив структурні складові любові до себе: прийняття себе, відповідальність, турботу про себе, знання  себе.  У теорії А.Маслоу  наводяться  характеристики всеосяжної любові і любові до себе.   Проблема любові до себе як позитивної емоційної орієнтації вплітається в  питання самоактуалізації,   самореалізації    особистості,    самооцінки    і самоповаги,  внутрішнього  світу  особистості. (Б.Ананьєв С.Рубінштейн, К.Роджерс). Ряд  вітчизняних і закордонних психологів  визначає також почуття радості  буття як необхідну  частину  позитивної  емоційної орієнтації особистості (В.Сатир, Л.Хей, Р.Ентоні, П.Феруччи,  Ю.Орлов, С.Пэйдж, Д.Рейнуотер,  Т.Харріс,   Р.Норвуд,  Н.Хілл,   І.Добротворський, В.Жикаренцев, Л.Божович, Л..Гозман, Н.Ажгихина).Уміння приймати  відповідальність на себе  зв'язують безпосередньо з любов'ю до себе  Е.Фромм, Л.Хей,  І.Добротворский,   Р.Ентоні. Аналіз  психологічних  досліджень, що   стосуються самооцінки,   самоповаги,   прийняття   себе,  самоуявлення, ставлення  до  результатів  діяльності, продуктивності активності людини, показує, що вони різною мірою  пов'язані  з проблемою  любові до  себе.

 Особлива увага в роботі приділяється аналізу поняття “любов до себе” як психологічного феномену, що відповідає емоційній складовій Я-образу та її позитивній орієнтації і в багатьох відношеннях є протилежним феномену “егоїзму”. Дослідження,  проведені з дітьми С.Карпетнером, Р.Фанцем, Р.Прескоттом, а також з людиноподібними тваринами К.Лоренцом, Р.Дареллом, подружжям Х.Харлоу та М.Харлоу й ін., показали, що неправильно організований емоційний контакт з матір'ю, дорослими в ранньому дитинстві призводить до порушень в емоційному реагуванні на події навколишньої дійсності, адекватному сприйманні себе  і формуванні власного Я-образу. Докладний аналіз досліджень Е.Рутмана, М.Іскольдского, О.Лурія, А.Захарова, М.Ериксона з дітьми раннього дошкільного, дошкільного і шкільного віку  дозволяє відстежити порушення і викривлення у формуванні адекватного Я-образу людини, включаючи як основну структурну складову емоційно-оцінну орієнтацію особистості. Для аналізу шляху формування власного образу свого Я     людина   повинна   здійснити акт  рефлексії.    Для     добору     відповідних     впливів     на особистість  з метою  формування або  відновлення  любові  до   себе необхідно  спиратися на місце   позитивної емоційної орієнтації  в структурі   особистості. Особистість - це людина як господар самої себе, якій властива  внутрішня  свобода. Особистість не дана  генетично, а  задана і формується в діяльності й культурному середовищі. Особистість  інтегративна і, за словами А.В.Петровського,  виступає  в  трьох  аспектах її психологічного прояву: інтраіндивідному,  інтеріндивідному  і метаіндивидному. Відповідно до   цієї концепції виділені    структурні інтегративні  компоненти  особистості: 1) на рівні  свідомості – це основний життєвий   принцип або ідея як  зразок  моральної  поведінки; 2) на рівні поведінки - це характер, що визначає межі реалізації  ідеалу,  реальна  драма  реалізації ідеалу; 3)  на  рівні  емоцій,  почуттів  - це інтерес, що  характеризує сутність  людини,  зацікавленої  собою  і навколишнім світом, своєю цілісністю і  взаємозв'язком з оточенням.   Психологічний стан  переживання  людиною   інтересу - це   переживання власної цілісності.  Особистість  починається  з  формування  інтересу  в  тісному зв'язку з характером і ідеалами. Любов до себе, згідно Е.Фромму, - це активна  зацікавленість людини в самій собі, у власній цілісності, житті і розвитку. Тому в особистості любов до себе виступає на рівні третього інтегративного компонента - інтересу і є першим  аспектом,  з  якого  починається  формування  особистості.      

  Проблема дисертаційної роботи полягає у визначенні методів корекції, відновленні і формуванні  у конкретної людини позитивної емоційної орієнтації Я-образу й уміння рефлексувати позитивно-орієнтовано.  

В роботі виділені й проаналізовані    причини, що  обумовлюють   успіх  групової   форми  роботи    при психокорекційному впливі. Аналіз теоретичних  тенденцій і  можливостей кожної  з існуючих моделей психокорекційної практики надає можливість визначити психотехнології, що адекватні     процесу  формування позитивної рефлексії емоційної орієнтації Я-образу/ любові  до  себе  в  окремо   взятого суб'єкта.

У другому розділі “Організація і методи дослідження” зазначено, що теоретичні підходи до вивчення й формування емоційного компоненту Я-концепції в різних дослідженнях  пов'язані із сукупністю оцінних характеристик і сполучених з ними переживань. Теоретичною основою моніторингового дослідження позитивної емоційної орієнтації Я-образу є розроблені вітчизняною і зарубіжною психологічною наукою концепції, що розкривають закономірності і принципи розвитку особистості і Я-образу як її невід'ємної складової (У.Джемс, З. Фрейд,  Р.Бернс,   Е.Фромм, К.Роджерс,  А.Маслоу, Б.Г.Ананьєв, С.Л.Рубінштейн,  Л.І.Божович, С.Д.Максименко, О.М.Леонтьєв,  А.В.Петровський); розроблені вітчизняною і зарубіжною соціальною і педагогічною психологією, психотерапією психокорекційні технології  з формування і підтримки психічного здоров'я людини, гармонійного і всебічного розвитку особистості (К.Роджерс, К.Рудестам,  Р.Ассаджолі, Ф.Перлз, Я.Морено, Д.Рейнуотер, В.Сатир, Л.Петровська, Х.Міккін, Т.Яценко, А.Коваленко, З.Кісарчук, В.Третьяченко).

Дослідження процесу формування позитивної рефлексії емоційної орієнтації Я-образу засобами психокорекції передбачає:  а) діагностику рівня сформованості основних складових позитивної емоційної орієнтації Я-образу в учасників груп психокорекції; б) визначення результативності впливу психокорекційних  впливів на формування позитивної рефлексії емоційної орієнтації Я-образу.

Основні сфери дослідження відповідають структурним складовим  позитивної емоційної орієнтації Я-образу: інтернальність, прийняття себе, турбота про себе, оптимістичне переживання ставлення до життєвих проблем. Стартові обставини процесу розвитку,   тобто рівень сформованості  досліджуваних характеристик, виступають у даному контексті важливими чинниками становлення особистості. В дослідженні    підлягали перевірці припущення і можливі варіанти в  стартовому співвідношенні рівня сформованості структурних складових Я-образу:

1) навчання позитивній інтроспекції і позитивній рефлексії різних проявів Я-образу в  життєдіяльності особистості сприяє розвитку структурних складових любові до себе. У ході здійснюваної програми психокорекційних процедур  негативні показники виділених для дослідження характеристик емоційної орієнтації  досліджуваних повинні змінитися убік формованих ознак;

2) рівень стартових показників структурних складових позитивної емоційної орієнтації Я-образу, що характеризується як нормальний, у ході здійснюваних психокорекційних процедур залишиться стійким. По закінченні корекційної процедури стартові і вихідні показники досліджуваних характеристик залишаться незмінними або  будуть варіювати у рамках рівня, визначеного як “відповідний нормам”;

3) рівень стартових показників структурних складових позитивної орієнтації Я-образу, що характеризується як незадовільний, змінюється у бік “відповідного нормам” після проведеної програми психокорекційних впливів. Досліджувані характеристики зазнають змін у ході психокорекційних процедур і на виході повинні відповідати або наближатися до рівня, визначеного як “відповідний нормам”.

Для підтвердження або спростування висунутих варіантів припущень проведені дві форми експерименту – формуючий і контрольний,  кожний з яких має 4 етапи: 1) підготовчий; 2) основний; 3) обробки даних; 4) аналізу отриманих результатів.

У формуючому експерименті взяли участь 120 досліджуваних  основної групи, у підгрупах якої проводилася спільна програма соціально-психологічного тренінгу спілкування і психокорекційна процедура формування позитивної емоційної орієнтації Я-образу, і 46 досліджуваних у контрольній, в підгрупах якої проводилася тільки психотехнічна процедура корекції емоційної орієнтації. У контрольному експерименті брали участь 60 досліджуваних за програмою соціально-психологічного тренінгу ділового спілкування (комунікативних умінь).

В кожній з використовуваних методик  інтерпретувалися як “відповідні нормам”  наступні рівні виразності характеристик, що діагностувалися: 1) в опитувальнику Будассі - середній (об’єктивний) рівень самооцінки; 2) у методиці Роттера - рівень, що характеризується як інтернальний; 3) в опитувальнику Боримського й Вітенко -  рівень, вищий за медіану значень; 4) у восьмиколірному варіанті тесту  Люшера - вибір на перші 4 місця основних кольорів; 5) у методиці  Мехрабіана: прагнення до прийняття – рівень, нижчий за медіану значень; страх відкидання – рівень, нижчий за медіану значень.

Методами формування позитивної емоційної орієнтації Я-образу виступили активні методи навчання й групової психокорекції: групова дискусія; рольові та імітаційні ігри; психогімнастика; вправи; аутотренінг; психомалюнок.                         

У третьому розділі “Психокорекційна процедура формування позитивної рефлексії емоційної орієнтації Я-образу” обгрунтовуються методологічні й організаційні принципи, реалізовані в програмі формування структурних складових позитивної емоційної орієнтації Я-образу, а також принципи особистісного ставлення до партнерів по взаємодії; наведена програма  й психотехніка психокорекційної процедури.

До методологічних й організаційно-методичних принципів віднесено:  принцип включеності в діяльність, принцип активності, принцип об’єктивації поводження, принцип дослідницької позиції, принцип формування групи. До принципів особистісного ставлення до партнерів по взаємодії віднесено: принцип автентичності, принцип емпатійності, принцип відкритості, принцип прийняття, принцип довіри переживанням, принцип динамічності досвіду.

Мета програми психокорекції  полягає в переорієнтуванні оцінних емоційних установок суб’єкта щодо Я-образу в позитивне русло і формуванні умінь конструктивно рефлексувати різнобіччя Я-образу як одного цілого. Психокорекційна процедура складається з п’яти етапів: 1)діагностичного, 2)постановчого, 3)формуючого, 4)нормуючого, 5)здійснюючого або контрольного. Тривалість – 30-60 учбових годин. Процеси групової динаміки в тренінгу необхідні як передумова інтенсивного навчання. Процес групової динаміки складається з декількох фаз: 1)формування; 2) ”штурму”; 3) нормування; 4)здійснення. Перша фаза групової динаміки  – формування - збігається з двома першими етапами психокорекційної процедури - діагностичним і постановчим;  друга фаза - ”штурму” - з формуючим етапом; і відповідно збігаються фази й етапи нормування і здійснення. Поєднання програм соціально-психологічного тренінгу ділового спілкування і психокорекційної процедури з формування позитивної емоційної орієнтації Я-образу  дозволяє повною мірою реалізувати суб'єкт-суб'єктну модель стосовно побудови корекційного впливу. Провідним механізмом у рефлексуванні  емоційної орієнтації Я-образу є зворотний зв'язок, що поєднує невербальний і вербальний, когнітивний і емоційний рівні взаємодії. Ступінь впливу зворотного зв'язку підсилюється за рахунок перегляду й аналізу відеозаписів рольових, імітаційних, ділових ігор і групових дискусій. Використовувалися такі форми  зворотного зв’язку: прямий й непрямий, вербальний й невербальний, негайний й відстрочений, особистісний й апаратурний.

Протягом формуючого етапу відбувається навчання позитивному ставленню не тільки до позитивних якостей, але і до негативних психологічних проявів людини на трьох рівнях досягнення корекційної мети: когнітивному, оцінному і поведінковому. 1. Когнітивний рівень: а) відбувається пізнання пропонованої моделі Я-образа на вербальному рівні; мета вважається досягнутою, коли досліджувані можуть відповісти на поставлені  питання або використовувати відповідні теоретичні знання в обговоренні, навести приклади з реального життя; б) формується розпізнавання позитивного емоційного ставлення до різнобіччя Я-образу і його цілісної моделі в поведінці інших членів групи без підказок з боку тренера й інших учасників;   в) формується розпізнавання встановленої моделі  поведінки або відсутність позитивної емоційної рефлексії Я-образу у власній поведінці під час тренінгу. 2. Оцінний рівень: а) будь-яка оцінна позиція спрямовується в нейтральне русло, аналізується за тенденціями (позитивними й негативними) і осмислюється як позитивна в цілому; мета досягнута, якщо група в цілому і кожний її учасник задоволений процесом засвоєння моделі протягом тренінгу; б) навчання учасників групи рефлексії щодо почуттів і формування позитивної оцінки усвідомлюваних емоційних станів,  переорієнтуванні негативних емоцій на переживання позитивних. 3. Поведінковий рівень: а) формування рефлексії поведінки відповідно з установленою   корекційною моделлю безвідносно до ситуації її використання; мета вважається досягнутою, якщо досліджуваний і група в цілому в змозі відобразити модель на рівні поводження відповідно до інструкції тренера; б) усвідомлення і позитивне емоційне забарвлення поведінки відповідно до встановлених орієнтовних основ тренінгу; мета вважається досягнутою, якщо учасник групи здатний не тільки здійснювати позитивну емоційну рефлексію Я-образу в ході тренінгу, але і переносить її за рамки психокорекційних ситуацій (у перервах між заняттями і тренінговими днями).