ПСИХОЛОГИЯ ДЕЙСТВИЯ, ОРГАНИЗУЮЩЕГО ЖИЗНЬ



Название:
ПСИХОЛОГИЯ ДЕЙСТВИЯ, ОРГАНИЗУЮЩЕГО ЖИЗНЬ
Альтернативное Название: ПСИХОЛОГІЯ ДІЇ, ОРГАНІЗУЮЧОЇ ЖИТТЯ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі  обґрунтована  актуальність  досліджуваної  теми,  виділений  об’єкт  і  предмет  дослідження, вказан його зв¢язок  з науковими програмами, планами, темами, визначена   мета і завдання роботи, сформульовані наукова новизна одержаних результатів та методи  дослідження,  висвітлені  наукове  та  практичне  значення дослідження,  а також особистий внесок здобувача,  розкриті  форми  його  апробації  та  подані  відомості  про  структуру  дисертації.


Перший  розділ  “Проблема  організації  життя  особистості  у  працях  зарубіжних  та  вітчизняних  психологів”  включає  в  себе  2  підрозділи,  в  яких  наданий  аналіз  уявлень  учених,  які  досліджували  психологічні  механізми за  допомогою  яких  суб’єкт  організовує  своє  власне  життя.


У  зарубіжній  психологічній  традиції  проблема  життя  особистості  формується  в  дещо  іншій  площині  (на  відміну  від  визначеної  нами)    залежно  від  приналежності  вченого  до  тієї  чи  іншої  школи  або  напрямку  психології.  Перерахуємо  основні  поняття  (та  їх  авторів),  наведені  у  нашому  дослідженні,  які  на  наш  погляд,  описують  феномени,  пов’язані  з  поняттям  організації  життя  особистості:  “самовиконання”,  “самовизначення” (Ш. Бюлер);  “досягнення  життєвого  успіху”  (прагматики,  у  тому  числі  У. Джеймс);  “цілеспрямована  поведінка”,  “автономізація   особистого  “Я”  (К. Левін);  “усвідомлювання  тут  і  тепер  відповідальності  за  себе  і  своє  життя”  (Ф. Перлз);  “самість”,  “самоактуалізація”  (А. Маслоу),  “здійснення  смислу”  (В. Франкл);  “продуманий  вибір” (Дж. Келлі);  “регуляція  передбачуваними  наслідками”,   “саморегуляція”,  “самоефективність”,  “самоконтроль” (А. Бандура).


У  радянській  психології  проблема  організації  життя  особистості  вперше  порушується  у  середині  30-х  років  у  роботах  С.Л. Рубінштейна,  який  пов’язує  її  із  найбільш  змістовною  характеристикою  людини  як  суб’єкта  власного  життя – з  його  здатністю  до  самодетермінації  своїх   вчинків  та  дій.  Надалі  розробкою  цієї  теми  займаються  такі  вчені  як  Б.Г. Ананьєв,  К.О. Абульханова-Славська  та  Б. Ф. Ломов.  Серед  сучасних  робіт  найбільш  продуктивними  є  дослідження  В.І. Моросанової,  присвячені  проблемі  саморегуляції  поведінки  та  діяльності  особистості.


В  українській  психології  проблема  організації  життя  особистості  ще  в  радянські  часи  виступає  спеціальною  темою  досліджень  цілого  колективу  авторів,  серед  яких  Л.В. Сохань,  В.А. Тихонович,  О.А.  Кисельова  та  ін.


Зараз  вивчення  організації  життя  особистості  відбувається  у  площині   “психології  суб’єктності” – напрямку  української  психології  особистості    розробленого  В.О. Татенком,  Т.М. Титаренком,  О.А. Донченко  та ін.


Вивчення  подання  зарубіжних  та  вітчизняних  психологів  із  проблеми  організації  життя  особистості  дозволило  нам  виділити  в  них  три  основні  позиції  при  підході  до  визначення  суті  явища,  яке  вивчається.


Стосовно  теми  нашої  роботи  першу  позицію  у  найзагальнішому вигляді  можна  сформулювати  таким  чином:  активність  суб’єкта, що спрямована  на  організацію  власного  життя,  виявляється  в  його  здатності  планувати,  регулювати  та  аналізувати  свої  дії  та  вчинки  адекватно  власним  життєвим  цілям  та  цінностям.


У  найбільш  продуктивних за своїми  теоретичними  та  практичними  результатами  концепціях,  психологічні  механізми  організації  життя  особистості  визначаються  за  допомогою  понять  з  префіксом  “само-”:  “самовиконання”  та  “самовизначення”  (Ш. Бюлер);  “самість”,  “самоактуалізація” (А. Маслоу);  “саморегуляція”,  “самоефективність”,  “самоконтроль”  (А. Бандура);  “самодетермінація” (С.Л. Рубінштейн);  “саморегуляція  поведінки  та  діяльності”  (В.І. Моросанова);  “самосуб’єктні   відносини”,  “самоорганізація”  (В.К. Калін).  Ця  друга  позиція  досліджень,  що  належить  до  проблеми  організації  життя  особистості,  на  наш  погляд,  відображає  психологічні  механізми,  за  допомогою  яких  здійснюється  організація  суб’єктом  власного  життя.  Ми  вважаємо,  що  ці  механізми  лежать  у  площині  самосуб’єктних   відносин  особистості (В.К. Калін).


І,  нарешті,  третє  положення,  що  фіксується  практично  в  кожній  роботі  по  вивченню  людини  як  організатора  власного  життя,  пов’язане  із  твердженням  про  те,  що  тільки  дія,  чи  вчинок  є  реальним  втіленням  актуальних  цінностей  та  цілей  людини.  Проте,  не  будь-яка  дія,  виражає  цінності  та  цілі  людини-суб’єкта  життя.  На  наш  погляд,  одиницю  аналізу  активності  людини-суб’єкта  життя  адекватно  визначити  як  дію  з  організації  власного  життя.


Ідея  вивчення  організації  життя  особистості  як  специфічного  виду  діяльності  належить  В.К. Каліну.  Таким  чином,  виділення  складу  дій  з  організації  життя  та  вивчення  їхньої  психологічної  специфіки  дасть  можливість  судити  про  організацію  життя  особистості  як  про  специфічний  вид  діяльності,  у  психологічному  аналізі  якої  можна  спиратися  на  методолого-теоретичні  досягнення  вітчизняної  психології – діяльнісний  підхід.


Другий  розділ  “Методолого-теоретичне дослідження дій, що організують життя”   складається  з  чотирьох  підрозділів,  в  яких будується  система  понять,  які  розкривають  психологію  дії,  що  організує  життя.


В доступній літературі нам не вдалося знайти концепцію вивчення дій, що організують життя, на підставі якої можливо побудувати методику, яка дозволить одержати фактичний матеріал, необхідний для розуміння значення та місця організації життя в цілісному життєвому процесі особистості. В зв¢язку з цим виникла необхідність самостійного методолого-теоретичного аналізу дій, що організують життя. Наведені нижче матеріали нашого дослідження полягли до засад створення методики вивчення дій, що організують життя (ДОЖ).


Виступаючи  предметом  нашого  дослідження,  дія,  що  організує  життя,  розглядається  нами  як  одиниця  аналізу  діяльності  з  організації  життя.  Ми  вважаємо,  що  організація  життя  особистості  складається  й  функціонує завдяки, як свідомим,  так  і  несвідомим  підструктурам  психіки  людини,  проте  наша  позиція  полягає  у  тому,  що  провідну  роль  у  цих  процесах  відіграє  свідома  активність  суб’єкта.  Організацію  життя,  в  найзагальнішому  вигляді,  можна  визначити  як  сукупність свідомо  вироблених  суб’єктом “стратегій  життя”  (К.О.  Абульханова-Славська),  яким  підпорядкована  мета  його  поведінки  та  діяльності  у  різних  життєвих  ситуаціях.  Таким  чином,    діяльність  з  організації  життя – це  свідома  активність  суб’єкта,  спрямована  на  організацію  власного  життя.


У  процесі  вивчення  поведінки  суб’єкта  в  ситуаціях  повсякденності  було  досягнуто  поняття  того,  що  специфіка  свідомого  формування  дії  з  організації  життя,  у  найбільш  очевидному   вигляді  виявляється  при  зіткненні  суб’єкта  з  проблемними  ситуаціями –  у  даному  контексті – із  ситуаціями,  пов’язаними  з  виникненням  певних  життєвих  труднощів.  Така  специфіка,  на  думку  В.К. Каліна,  виражається у  здатності  суб’єкта,  по-перше,  взагалі  знаходити  проблемну  ситуацію;  по-друге,  піднімати  її  до  рангу  задачі,  яку  необхідно  вирішити,  і,  по-третє,  власне, – вирішувати  дану  проблемну  ситуацію.


Суб’єктивні  елементи  проблемної  ситуації,  у  знятому  вигляді,  подані  у  сукупності  суб’єктивних  відносин  до  об’єктивних  елементів  середовища.  Дія,  що  організує  життя,  збоку  внутрішньої  психічної  діяльності,   вистроюється  суб’єктом  на  основі  суб’єктивних  відносин.  Так як суб’єктивні  відносини,  в  остаточному  результаті,  визначають  конкретні  вчинки  та  дії,  суб’єкт,  організуючи  власне  життя, здійснює  рефлексію  змісту  суб’єктивних  відносин,  необхідну  для  здійснення  їхньої  регуляції    згідно  з  принципом  максимального  втілення  змісту  життя.  При  цьому  суб’єкт,  по  суті,  вистроює  ставлення  до  відносин,  внаслідок  чого  ми  вважаємо,  що  така  регуляція  здійснюється  на  рівні  самосуб’єктних  відносин.


Таким  чином,  дія,  що  організує  життя  – це  активність,  яка  виникає  в  процесі  знаходження  суб’єктом  проблемних  ситуацій  життя,  спрямована  на  їх  подолання,  яке з  боку  зовнішньої  практичної  діяльності здійснюється  згідно  із  принципом  максимальної  ефективності,  і  з  боку  внутрішньої  психічної  діяльності  –  згідно  із  принципом  максимального  втілення  сенсу  життя.


Як процесуально-динамічні аспекти дії, що організує життя, ми розглядаємо: 1) особливості її формування в потенційній проблемній ситуації, 2) специфіку її реалізації в актуальній проблемній ситуації і 3) характеристики її завершення в постактуальній  проблемній  ситуації.


Потенційну проблемну ситуацію ми пов'язуємо з етапом формування дії з організації життя. Дія, що організує життя, у структурі потенційної проблемної ситуації виконує функцію планування, яка  полягає у свідомому моделюванні суб'єктом можливих зв'язків об'єктивних і суб'єктивних елементів проблемної ситуації та відповідно до них – вироблення адекватної для кожної з них послідовності дій, спрямованих на розв’язання проблемної ситуації.


Актуальна проблемна ситуація характеризує безпосередньо етап реалізації дії, що організує життя. Специфіка дії, що організує життя, на даному етапі полягає в тому, що воно розгортається безпосередньо в процесі подолання суб'єктом проблемної ситуації, на основі виробленого раніше плану дій (стратегії), зміст якого може змінюватися залежно від конкретних умов актуальної проблемної ситуації.


І, нарешті, постактуальна проблемна ситуація характеризує етап закінчення дії, що організує життя. Специфіка дії, що організує життя, на даному етапі полягає в тому, що вона протікає вже після подолання суб'єктом актуальної проблемної ситуації, здійснюючи зворотний зв'язок на основі інформації про результати даної дії.


     Дії, що організують життя, згідно з їхньою спільною метою можуть реалізовуватися суб'єктом у двох напрямках: 1) для здійснення регуляції самосуб'єктних відносин, що функціонують у процесі подолання суб'єктом проблемної ситуації; 2) для здійснення регуляції  предметного змісту проблемної ситуації (ПС).


У третьому розділі “Методика вивчення дії, що організує життя (ДОЖ) та її психометричні характеристики” складається з чотирьох підрозділів, в  яких  розглядаються  методики  для  вивчення  різних  феноменів,  пов’язаних  з  організацією  життя  особистості, а також наведені засади та принципи створення методики вивчення дії, що організує життя (ДОЖ), її психометричні характеристики.


Спроби  експериментального  вивчення  організації  життя  особистості  робились,  однак,  насамперед,  в  аспекті  дослідження  життєвого  шляху  особистості.  Цей  напрямок  досліджень  належить  до  подійно-біографічного  підходу  у  вивченні  життєвого  шляху  особистості.  Основну  тезу  подійно-біографічного  підходу  коротко  можна  сформулювати  таким  чином:  специфіка  переживання  суб’єктом  подій  свого  життя  визначає  його  психологічну  долю.


Б.Г. Ананьєвим  та  його  школою  розроблено  біографічний  метод.  Основною  одиницею  аналізу  в  ньому  виступає  подія  як  найпростіший  елемент  життєвого  шляху  особистості.  Систематизація  прийомів  біографічного  методу  подана  Н.А. Логіновою.  Біографічний  метод  часто  застосовується  для  створення  психологічних  автобіографій.


Як  найбільш  близька  до  предмета  нашого  дослідження  виступає  методика  “Самоорганізація  життя  особистості”  (СЖО),  розроблена  В.К. Каліним.   Методика  СЖО  орієнтована  на  вивчення  рівня  розвитку  свідомих  механізмів  самодетермінації  життя,  які  реалізуються  у  межах  самосуб’єктних  відносин.  Дана  методика  дозволяє  здійснити  оцінку  ефективності  функціональних  виявів  психіки  суб’єкта  на  трьох  стадіях  проходження  життєво  важливої  проблемної  ситуації:  1)  при  розпізнанні  проблемної  ситуації,  2)  у  ході  аналізу  та  перетворюванні  проблемної  ситуації  у  завдання  (етап  формулювання  задачі)3)  на  етапі  рішення  задачі.


Подійно-біографічний  підхід  застосовується у прикладних  цілях  представниками  психології  розвитку  (Developmental  psychology)  Р. Лернер  (R. Le er)  та  Дж. Тьюбмен  (J. Tubman),  а  також – біодромальної  теорії  П. Ржичана.  В  основі  досліджень  цих  психологічних  напрямків  лежить  уявлення  про  мультидисциплінарність,  різноспрямованість  та  перерваність  життєвого  шляху  особистості.


Методи  дослідження,  що  застосовуються  у  вивченні  способів  подолання  людиною  проблемних  ситуацій  життя,  розробляються  вченими,  які  працюють  у  галузі  виявів  феномена  психологічного  подолання  (“coping  behavior”),  в  іншому  перекладі – самообладаючої  поведінки.  За  формою  ці  методи  представляють  собою  відкриті  та  напівструктуровані  інтерв’ю,  експертні  оцінки,  багатошкальні  опитувальники  тощо.  Найбільш  відомі  з  них:  широке  стандартизоване  інтерв’ю  Х.  Томе  (H. Thome),  розроблене  ним  для  вивчення  вікових  і  міжгенераційних  особливостей  психологічного  подолання;  короткий  опитувальник  Дж. Амірхана (J. Amirkhan),  який  вміщує  в  собі  33  пункти,  що  характеризують  стратегії  психологічного  подолання;  опитувальник  способів  психологічного  подолання  Р. Лазуруса  (R. Lazarus)  та  С. Фолкмана  (S. Folkman)  та  ін.


Аналіз  прикладних  досліджень,  що  застосовуються  в  ракурсі  вивчення  організації  життя  особистості,  показує,  що  найбільш  поширеними  є  біографічний  метод,  метод  інтерв’ю  та  методики  типу  “тест-опитувальник”.


     Методика “Вивчення дій з організації життя” (ДОЖ) має форму опитувальника, що складається з 104 конструктів, з яких 40 – дозволяють діагностувати ступінь виразності кожної з виділених вище проблемних ситуацій життя та 64 – досліджувати кількісний і якісний склад дій з організації життя. Питання методики згруповані у вісім шкал:


1.      Проблемні ситуації (ПС) внутрішньосімейних взаємин.


2.      Дії з організації життя в ПС внутрішньосімейних взаємин.


3.      ПС, пов'язані з матеріальним і соціальним статусом суб'єкта.


4.      Дії з організації життя в ПС, пов'язаних з матеріальним і соціальним статусом суб'єкта.


5.      ПС професійної діяльності.


6.      Дії з організації життя в ПС професійної діяльності.


7.      Валеологічні ПС.


8.      Дії з організації життя у валеологічних ПС.


Загальна кількість випробуваних, що відповіли на питання методики “Вивчення   дій з організації життя” (ДОЖ),  склала  242 особи, з яких  69 осіб – студенти денних відділень ВУЗів м. Сімферополя, 63 особи – безробітні, 56 осіб – військовослужбовці, 54 особи – бізнесмени. Вік випробуваних склав від 18 до 60 років.


     Четвертий розділ “Психологічні особливості дій щодо організації життя” складається з трьох підрозділів, в яких описується запропонований автором метод структурованої бесіди в вивченні дій, наводяться емпіричні дані, а також аналізуються типологічні особливості подолання проблемних ситуацій життя.


     Бесіда,  структурована  десятьма  питаннями,    стосовно  особливостей  життя  випробуваного,  які  можуть  бути  незначно  змінені    залежно  від  специфіки  його  відповідей.  З  метою  одержання  максимальної  кількості  інформації, що  цікавить  нас  відповідно  до  завдань  та  цілей  дослідження,  нами  була  розроблено  допоміжну  методику  під  назвою  “Школа  життєвих  труднощів”,  за  допомогою  якої  випробуваному  пропонується  оцінити  ступінь  складності  подолання  відповідних  проблемних  ситуацій  за  10-бальною  шкалою.


При  використанні  методу  структурованої  бесіди  вирішувались  2  задачі:  1) з’ясування  ряду  типових  ситуацій,  що  складають  щоденне  життя  випробуваного,  та  типових  способів  його  взаємодії  з  ними;  2)  з’ясування  проблемних  ситуацій  життя  та  способів  їхнього  подолання  випробуваним.  Одержання  такої  інформації  служить  основою  для  досягнення  головної  мети  дослідження – визначення  психологічної  специфіки  дії,  що  організує  життя.


Загальна  кількість  випробуваних,  які  задіяні  у  методі  структурованої  бесіди,  склало  168  осіб,  з  яких  59  осіб – студенти  денних  відділень  ВУЗів  м.  Сімферополя,  53  особи – студенти,  що  отримують  другу  вищу  освіту  на  спец факультеті  ТНУ  із  спеціальності  “практична  психологія”  (32  з  них  на  момент  бесіди  не  мали  постійної  роботи),  25  осіб –  військовослужбовці,  18  осіб –  викладачі  ВУЗів  м.  Сімферополя,  та  13  осіб – представники  різних  професій –  лікарі,  бізнесмени  та  адміністратори.


     Аналіз  емпіричних  даних,  одержаних  у  результаті  застосування  методу  структурованої  бесіди,  був  використаний  нами  для  створення  методолого-теоретичних  підстав  вивчення  дії,  що  організує  життя.


     Результати дослідження.


1.      Кількість випробуваних, що показали низькі результати з усіх видів ДОЖ (від 0 до 15 балів) склала 32 особи (»13% від  вибірки), з них 16 осіб – безробітні, 7 осіб - студенти, 8 осіб – військовослужбовці та 1 особа – бізнесмен (пізніше, під  час бесіди, з'ясувалося, що ця людина переживає важку особисту кризу). У даній групі випробуваних 23 особи мають середню, середню спеціальну та незакінчену вищу освіту. Ці випробувані мають високі показники (від 30 до 40 балів) за шкалою виразності проблемних ситуацій. Таким чином, серед випробуваних, що показали низькі кількісні показники з усіх видів дій та високий ступінь виразності проблемних ситуацій життя з організації життя багато людей невлаштованих у матеріальному та професійному відношенні (серед них найбільша кількість безробітних).


2.      Кількість випробуваних, що показали високі результати (від 30 до 40 балів) з усіх видів ДОЖ склала 42 особи (»17%  від вибірки), з них 26 осіб – бізнесмени, 9 осіб – студенти, 5 осіб – військовослужбовці та 2 особи – безробітні (пізніше, під  час  бесіди з'ясувалося, що ці люди недавно втратили роботу, за обставинами,  які  мало залежали від них, однак вони мобілізували всі свої сили на пошуки роботи, і на те, щоб ця подія в найменшій  мірі вплинула на інші сфери їхнього життя). У цій групі випробуваних виявлено низький ступінь виразності проблемних ситуацій життя. Таким чином, широкий спектр і висока частота представленості у формах взаємодії суб'єкта зі світом дій з організації життя, як правило, корелюють, з його успішністю як у професійному, так і соціальному плані.


3.      Виявлені стійкі кореляційні зв'язки між різними ДОЖ за ступенем представленості та їхньому співвідношенню під  час  подолання суб'єктом ПС. Так, у випробуваних, що набрали середні (від 20 до 30) та високі (від 30 до 40) бали з такого виду ДОЖ як 1.2. (див. класифікацію, наведену у висновках)  спостерігається близьке за кількістю балів значення ДОЖ – 1.4., а також ДОЖ, що належать до іншого виду – 2.1. і 2.4., тоді як за іншими видами ДОЖ ці ж самі випробувані набрали низькі кількісні показники (від 0 до 10 балів). Різні види ДОЖ порівнювались за індивідуальними показниками випробуваних за допомогою критерія рангової кореляції R Спірмена. Для першого виду дій: 1.2. і 1.4., R = 0,631567 (p < 0,01) (N = 51). Для другого виду дій: 2.1. і 2.4., R = 0,703073 (p < 0,05). Друга пара кореляцій спостерігається в тих самих випробуваних, які набрали низькі бали з першого виду дій: 1.1. і 1.3., R = 0,525342 (p < 0,01). З другого виду дій 2.2. і 2.3., R = 0,488144 (p < 0,01).


Друга група кореляцій подана  таким  чином: у випробуваних, що набрали середні та високі бали з такого виду ДОЖ як 1.1., спостерігається близьке за кількістю балів значення ДОЖ 1.3., а також ДОЖ, що належать до іншого виду – 2.2. і 2.3, тоді як за іншими видами ДОЖ (1.2., 1.4., 2.1., 2.4.) ці ж самі  випробувані набрали низькі кількісні показники (від 0 до 10 балів). Для першого виду дій 1.1. і 1.3. R = 0,541276  (p < 0,05) (N = 63). Для другого виду дій 2.2. і 2.3. R = 0,798893 (p < 0,01). Друга пара кореляцій у тих же випробуваних, що набрали низькі бали по 1.2. і 1.4., а також по 2.1. і 2.4. видів  ДОЖ. З першого виду ДОЖ  1.2. і 1.4. R = 0,564165 (p < 0,01). З другого виду ДОЖ (2.1. і 2.4.): R = 0,572297 (p < 0,001).


     Таким чином, у нашій класифікації можна виділити два відносно незалежних блоки ДОЖ, що можуть служити основою для типології подолання проблемних ситуацій життя. Перший блок ДОЖ складають дії з планування, адаптації, аксіологічного оцінювання та резюмування під  час подолання проблемних ситуацій життя. Випробувані, які показали високі кількісні показники з цих видів ДОЖ, але низькі за діями, що складають другий блок (ДОЖ з пошуку інформації, з розв’язання актуальної ПС, з емоційно-вольовьої регуляції та з дезактивації) схильні до планування, яке  грунтується  на суб'єктивних перевагах, а не на об'єктивній інформації, схильні до аксіологічного  оцінювання та резюмування ПС, однак при цьому, спираються не на об'єктивні факти, але на суб'єктивне тлумачення ситуації на свою користь. Ці випробувані виявляють більшу активність в оцінюванні проблемної ситуації, ніж у її безпосередньому розв’язанні. Цей тип подолання ПС можна позначити як адаптивно-оцінний.


Випробувані,  що  набрали  низькі  бали з першого блоку ДОЖ, але  високі  з  другого орієнтовані на пошук об'єктивної інформації про ПС і здатні швидко змінити програму дій при зміні зовнішніх умов ПС. У цих випробуваних діагностована здатність до саморегуляції за допомогою емоційно-вольової регуляції та дезактивації функціональної структури психіки (термін В.К. Каліна). Цей тип подолання ПС можна позначити як регуляторно-перетворювальний. Примітно, що випробувані,  які  належать до даного типу подолання ПС, показали більш низькі показники за шкалою виразності проблемних ситуацій життя, ніж випробувані, які  належать до адаптивно-оцінного типу.  


4.      Із загальної кількості випробуваних 51 особа набралиа середні та високі бали з першого блоку дій (1.2., 1.4., 2.1., 2.4.) (тут ми спостерігаємо кореляцію між 1.2. і 1.4. – коефіцієнт рангової кореляції Спірмена R = 0,631567, а між 2.1. і 2.4. – коефіцієнт рангової кореляції Спірмена R = – 0,525342) і дуже низькі за другим (1.1., 1.3., 2.2., 2.3.) (тут корелює 2.2. і 2.3.: R = 0,798893 і 1.1. і 1.3.: R = – 0,488144). Серед цих випробуваних 7 осіб – військовослужбовці, 4 – безробітні, 11 – студенти і 29 – бізнесмени.


5.      Молоді особи у віці від 18 до 25 років, як правило, мають високі кількісні показники з дій, що організують життя (ДОЖ), з вираженою зовнішньою компонентою (перший вид дій) і порівняно низькі показники з ДОЖ, із вираженою внутрішньою компонентою (другий вид дій).


6.      У період зрілості від 25 до 45-55 років спостерігається відносно рівна представленість ДОЖ як першого, так і другого виду.


7.      За результатами даного дослідження не було виявлено значущих кореляційних зв'язків між різними видами ДОЖ у людей старіших 55 років.


     Останнє завдання даного дослідження полягає у тому, щоб виявити специфіку функціонально-психологічних особливостей (за К.Г. Юнгом) і стильової саморегуляції поведінки людини (за В.І. Моросановою) різних соціально-професійних груп випробуваних, яка обумовлена окремими видами дій щодо організації життя. Дослідження було проведено на раніше розглянутих чотирьох вибірках випробуваних (242 особи).


     Проведене нами дослідження про типологічні особливості організації життя особистості показало:


 


а) у всіх чотирьох досліджених вибірках випробуваних високим значенням загального показника за усіма видами ДОЖ відповідають високі показники екстравертного та інтровертного мислення. У чотирьох розглянутих вибірках випробуваних низьким значенням загального показника за всіма видами ДОЖ відповідають високі показники екстравертного і інтровертного відчуття, чи екстравертної і інтровертної інтуїції.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины