ПСИХОСЕМАНТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ЭФФЕКТИВНОСТИ СРЕДСТВ КОММУНИКАТИВНОГО ВЛИЯНИЯ

Краткое содержание

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається предмет, гіпотеза дослідження, основні положення, які виносяться на захист, розкривається новизна праці, її практична значущість.

У першому розділі "Характеристика ЗМК i критерії ефективності їх впливу" розглядаються підходи до вивчення комунікативної діяльності, проводиться аналіз критеріїв ефективності у структурі комунікативного процесу, (тобто на рівні повідомлення комунiкатора - канал передачі інформації - реципієнт). Розглядаються інтегровані критерiї ефективностi комунiкативного впливу. Обгрунтується iдея пошуку критерiїв ефективності на рiвнi особистісного смислу інформації для людини.

У ході вивчення літературних даних з'ясовано, що ще античні фiлософи робили спроби системного осмислення спiлкування з великими масами людей. Пошук вiдповiді на питання про сутнiсть засобiв масової комунiкацiї дозволяє констатувати розбіжності в пiдходах та думках дослідників, що, як уважають В.Ю.Борєв i О.В.Коваленко, пояснюється не стiльки мірою узагальненостi сутності комунiкативного процесу, що мiститься в тiй чи тій дефінiцiї, скiльки самим пiдходом, тобто тiєю системою знань, у межах якої даний процес дослiджується. Це підтверджують такі дослiдники ЗМК, як В.В.Вержбицький, О.А.Феофанов, В.Г.Афанасьєв, Б.Н.Пшеничний, Я.Пруха, А.А.Волков, О.М.Маслова, А.Тимуша, Ю.А.Шрейдер, А.А.Брудний, О.М.Леонтьев, А.К.Уледов, Ю.А.Шерковiн, В.I.Степанський, В.Ф.Петренко, Е.Г.Багiров та iншi автори, що дослiджували явища ЗМК на мiждисциплiнарному рiвнi.

Цілком природною була поява праці Є.Г.Багiрова, де зроблено спробу систематизувати пiдходи i теорiї в дослiдженнях ЗМК, які розподілені на чотири напрямки: соцiологiчний, де предметом аналiзу є процес виробництва i споживання повiдомлень; культурологiчний, зайнятий переважно аналiзом самих повiдомлень; iсторичний i футурологiчний, де акцентується увага на прогностичному аналiзі.

На рiвнi аналiзу власне процесу ЗМК видiляються два пiдходи, зокрема природничо-науковий i технiчний. До першого належить підхід Г.Ласуелла, за яким виділено у структурi комунiкативного процесу п'ять елементiв: хто повідомляє? що повідомляє? на якому каналi? кому? з яким успiхом?

До технічного підходу варто віднести ставлення до структури комунiкативного процесу, сформованного під впливом кiбернетики (Б.В.Бiрюков, I.Б.Гутчин, А.П.Назаретян). Запропонований у кiбернетицi тезаурусно-цiльовий пiдхiд розглядає окремий акт комунiкацiї як перетворення даного тезаурусу при зiткненнi з iншим тезаурусом під впливом матерiального продукту (тексту). Сам же текст повiдомлення розглядається з позиції того змiсту, який визначає перетворення параметрiв тезаурусу та в якому напрямку його орiєнтовано, а також тим, якi параметри моделi свiту справді перетворено пiд впливом сприйнятого тексту.

Намагаючись упорядкувати запропоновані рiзними науками критерiї комунiкативного впливу, дослідники стали віддавати перевагу структурі комунiкативного процесу, запропонований Г.Ласуеллом. Кожен її елемент було досліджено на відповідність із тими чинниками, що пропонувалися як критерiї ефективностi. На рівні "комунiкатора" пропонувались такі критерії як: міра авторитету самого комунiкатора, його установок та їх відповідність установкам i нормам реципієнтів (Є.Ф.Телень); система мотивів реципієнтів та орієнтація на них комунiкатора (Є.Ф.Тарасов); система потреб реципієнтів та міра орієнтації комунiкатора на них (А.А.Брудний) та iншi.

На рiвнi другої ланки комунiкативного процесу "повiдомлення" вiдзначалися наступні критерiї: цiлiснiсть i зв'язанiсть тексту (комунiкативна чіткість) контексту, прихованого за текстом; моделi обробки дискурсу (тексту); органiзацiя тексту та його розумiння адресатом (Ю.М.Лотман, М.М.Бахтiн та iншi); органiзацiя аудиторiї текстом та його вiдтворення в мисленнi чи предметній дiяльностi (А.В.Шварц та iншi); міра подібності початкового тексту до тексту, закодованого iншими засобами тiєї самої мови (С.А. Васильєв, Ю.М.Лотман, Л.С.Виготський, Б.М.Зiнгерман, Вяч.Вс.Iванов, С.С.Гусєв, Р.I.Павiльонiс та iншi).

Якщо в попереднiх пiдходах дослiдники цiєї проблеми обмежувались тим, що зводили до єдиної дефініцiї текст, iнформацiю та повiдомлення, то за психологiчного розгляду робиться спроба їх розведення, розгортання, диференцiацiї.

А.У.Хараш (1978) пише, що текст постає перед нами не як проста реалізація повідомлення в засобах мови, а як складний механізм, що зберігає різноманітні коди, здатні трансформувати отримані повідомлення i породжувати нові, інформаційний генератор, що має риси інтелектуальної особистості. Повiдомлення, на думку А.У.Хараша, - це весь комплекс поведiнки комунiкатора (вербальна і невербальна), дiяльність комунiкатора, яку можна бачити й чути, що включає в себе i пред'явлення тексту, i самого себе. Таке змістове розмежування понять "текст" i "повiдомлення" примушує по-iншому розглядати процес комунiкацiї, в якому текст не тільки становить певну частину повiдомлення й виступає опосередковуючою ланкою у спiлкуваннi комунiкатора i реципiєнта. Комунiкатор вносить свiй особистісний чинник у текст - перетворює його на повiдомлення, а реципiєнт, сприймаючи текст i добудовуючи портрет комунікатора в цiлiсний образ (що визначає його мотиви, свiтогляд, цiнності тощо), також робить текст одухотвореним, себто також трансформує його в повідомлення. Аналiзуючи критерiї ефективностi комунiкативного впливу на рiвнi наступної ланки ласуелльської схеми "по якому каналу", можна вiдзначити плідність праць В.Ю.Борева i О.В.Коваленка, Ю.М.Забродiна i А.Н.Харитонова, М.Маклюена та iн. Збiльшення "потужностi" спiлкування, себто прискорення руху та збільшення відстані цього руху; збереження точностi повiдомлення; збереження або навіть підвищення стійкості до перешкод, здатнiсть до тиражування - ось далеко не повний перелiк характеристик каналу, на якому базується пошук критерiїв, що передбачає, як мiнiмум, два рiвня визначеності: технiчний (М.Маклюен) i психологiчний (Ю.М.Забродiн, А.Н.Харитонова). Однак, аналiз показав, що технократичний напрямок М.Маклюена вичерпав свої можливостi по пiдвищенню ефективностi комунікації, водночас психологiчний напрямок у цьому відношенні робить свої перші кроки, констатуючи лише зроблене, порушуючи питання i формулюючи проблеми.

На рiвнi наступної ланки структури комунiкативного процесу за Ласуеллом, - "кому повiдомляють" пропонувались такі ознаки ефективностi, як міра змiни тезаурусу реципієнта (Ю.А.Шрейдер), реальний чи потенцiально вимірюваний рiвень того, що вiдбулося у свідомості реципiєнтiв (Я.Щепанський), факт повторюваності змiсту повідомлення в розмовах населення (О.О.Волков); компетентна суспiльна думка (О.I.Яковлев); самооцiнка реципiєнта з приводу включеностi його в контекст iнформацiї, що сприймається (Г.С.Сухобська, I.О.Тамарченко); результат несподiваностi змiсту тексту порiвняно з передбачен-нями реципiєнтів стосовно цього змiсту (А.П.Назаретян) та iн.

У другому роздiлi: ”Мораль: сутнiсть, пiдходи, дiагностика” аналiзується сутність моралi, пiдходи до її вивчення, способи її дiагностики.

Необхідність теоретичного аналізу питань моралі і особистісної моральності в нашому дослідженні викликана тим, що стимульний матеріал, що використувався та стосувався сфери загальноморальних цінностей та особистісно-моральних аспектів міжособистісного спілкування, структури моральної свідомості.

Специфіка психологічного підходу до вивчення окремих сторін моралі поставила перед необхідністю розведення й уточнення семантичного значення таких основних етичних понять, як "мораль" і особистісна "моральність".

Теоретичний прорив у хаосі невизначеності поглядів на сутність моралі здійснили І.Кант та Г.В.Ф.Гегель. Мораль, на думку І.Канта, - це не спонтанне прагнення, що йде зсередини, а добровільне самопідкорення людини обов'язку (закону), де такі поняття як "свобода", "належне", "цінне" розкривають сутність "добровільного самопідкорення".

Заслугою Г.В.Ф.Гегеля можна вважати розв'язання ним двох глобальних проблем: виділення моралі з архаїчних звичаїв і традицій в історичному аспекті і поєднання сформованих до нього двох протилежних підходів до моралі – метафізичного та порівняльно-історичного. Вирішення другої проблеми Г.В.Ф.Гегелем здійснювалося шляхом розрізнення і зіставлення таких вузлових етичних понять, як мораль і особистісна моральністъ. Тут відбувається фундаментальна річ - "... закон, що раніше існував у вигляді буття (традицій), тепер переходить в особисту свідомість, але при цьому залишається загальною істиною " (Г.В.Ф.Гегель). Цю думку сучасною психологічною мовою можна сформулювати так: мораль - цє інтеріоризовані суспільні нормативи, осмислені, зрозумілі, які не завжди визначають вибір конкретного вчинку.

Підбиваючи підсумки сказаному, ми дотримуємося таких поглядів на мораль і моральність. Все, що існує до того моменту, коли та чи та норма, закон, традиції, що регламентують суспільні взаємовідносини людей, набувають у свідомості суб'єкта особистісного смислу, стають надбанням свідомості особистості, є мораллю.

 Під особистісною моральністю (так само відповідні терміни "моральність", "моральні відношення", "моральні вчинки", "моральні переконання, оцінки") будемо розуміти надбання свідомістю суб'єкта суспільних моральних норм, що і визначають в основному (за винятком несвідомої сфери) вчинки і повсякденну поведінку людини.

Дослідники виділяють три методологічні основи в підходах до сутності моралі: соціально-економічну, релігійну, космічну.

В роботах І.Канта, С.Марешаля, Г.В.Ф.Гегеля, Л.Фейербаха, Ф.Нiцше, С.А.Токарєва, В.Н.Шердакова, О.Г.Дробницького, Л.В.Коновалової дослiдження релiгiйної основи моралi сягло найбільшої конкретностi, та все ж полеміка залишилась вiдкритою.

У межах соцiально-економiчного пiдходу до моралi було показано, що "мораль” існує в усiх галузях суспiльного життя - побуту й полiтиці, мiждержавних і мiжособистісних, класових і сiмейних стосунках.

Серед зарубіжних дослiдникiв значний внесок у вивчення цiєї проблеми внесли Ж.Пiаже, Л.Колберг, Ф.Зімбардо, С.Мiлгрем та iншi.

Пiд тиском загальнолюдських цiнностей, iснування та виживання людини на планетi Земля починають руйнуватися iснуючi етнiчнi, нацiональнi, культурологiчнi та iншi оболонки моральної свiдомостi. У працях А.А.Силiна, А.Печчеї, А.А.Гуссейнова, Ф.М.Бурлацького, В.I.Гур, В.Т.Ганжина із спiвавт., П'єра Тейяр де Шардена, Н.Ф.Федорова та iн. цiй проблемi приділяється особлива увага, порушуються питання суспільного становища людини, усвiдомлення її мiсця в природi, космосi, некерованості розвитку науково-технiчного прогресу, екологічної агресiї. Вирiшення цiєї проблеми необхiдно шукати в самiй людинi, у глибинних сферах її моральної свiдомостi, механiзми функцiонування якої й покликана дослiджувати психологiя.

У третiй частинi "Експериментальне дослiдження впливу публіцистичної статтi на моральну свiдомiсть особистості викладено аналiз отриманих даних впливу на свідомість особистості публіцистичної статті О.Лосото "У що рядиться чванство?" (газета "Комсомольская правда", 30 серпня 1983 р.)

Лист шiснадцятирiчної школярки Алiси, що надiйшов до редакцiї, відтворює позицiю надання пріоритетностi матерiальним цiнностям перед духовними, створювалась первиннiсть матерiального добробуту порівняно з духовною сферою особистостi. Це викликало обурення автора статтi О.Лосото, яка коментуючи лист Алiси, особливий акцент зробила на категорiї "iнтелiгентнiсть" i життєвих, моральних, естетичних, громадських та iнших цiнностях, що стояли за цим у рiзнi епохи. Вона протиставила шкалі цiнностей iнтелiгентної, культурної людини (альтруїзм, сумлiння перед суспiльством, ненависть до презирливого ставлення до людей, скромнiсть у поведiнцi та одязi, нетерпимiсть до егоїзму, егоцентризму тощо), шкалу "купецьких" цiнностей Алiси (шкiрянi пальто, японський магнiтофон, джинси тощо). Ця стаття за радянських часів викликала величезний громадський резонанс як серед молодi, так i серед людей старшого поколiння, що знайшло своє вiдображення у великiй кiлькостi листiв до редакцiї газети. З опублiкованих у газетi листiв було вiдiбрано сiм. За основу вiдбору було покладено критерiй "прийняття – вiдхилення" образiв Алiси i "сiренького мишеняти".

Перша серiя. Дослiджуваними були школярi 9-10 класiв загальноосвiтнiх шкiл та професiйно-технiчних училищ вiком 16-18 рокiв обох статей (дослiдження було проведено в 1985 роцi).

Матерiал i процедура. Дослiджуваним пропонувалося оцiнити за спецiально підiбраними 78 унiполярними шкалами (використовуючи семибальну систему оцiнок: +3, +2, +1, 0, -1, -2, -3) ряд персонажiв та образiв. Послiдовнiсть подання образiв була такою: мiй iдеал, я сам, Алiса (пiсля прочитання її листа, який був вилучений iз статтi як самостiйний завершений текст), сiреньке мишенятко, автор статтi О.Лосото (пiсля прочитання статтi "У що рядится чванство?"), знову образи Алiси i сiренького мишеняти, найкращий друг, автори семи листiв, учитель хороший, учитель поганий, мати, батько.

У простiр визначених чинників були вписанi оцiнені О.Лосото образи Алiси та сiренького мишенятка. Повторна оцiнка Алiси й сiренького мишенятка дозволяла фiксувати змiни оцiнок цих образiв у свiдомостi реципiєнтiв пiсля комунiкативного впливу газетної публiкацiї.

Обробка результатiв. Отримана матриця загальних даних була пiддана процедурi факторного аналiзу, який мiстить пiдпрограму обертання факторних структур за методом vari max.

Обробка даних дозволила видiлити чотири ортогональнi фактори. Перший фактор (39,4 внесок у загальну дисперсiю) iнтерпретований нами як протиставний: "утриманська – альтруїстична позицiя".

Несподiваною виявилася позитивна зміна образу Алiси пiсля комунiкативного впливу статтi Лосото. Запропонована автором моральна площина аналiзу позицiй та життєвих цiнностей Алiси визначили специфiчну систему відліку (простiр відліку) оцiнних суджень та тих спрямовуючих обмежень, з якими відбувалась трансформацiя образу Алiси.

Трансформацiя образу сiренького мишеняти пiсля комунiкативної дiї призвела до створення у свiдомостi дослiджуваних такого собi кентавра, схожого й на подiбну до Алiси - Олену Попову з її гуманiстичними, альтруїстичними позицiями, що разом з тим несе в собi неповноцінність, приниженiсть, знедоленiсть "сiренького мишеняти".

Другий фактор (20,9 внесок у загальну дисперсiю) одержав умовну назву "вiдкрита, життєрадiсна – закрита, неповноцінна особистiсть".

Якщо трансформацiя образу Алiси пiсля комунiкативного впливу є зрозумілою та логiчно виводиться з нової системи цiнностей "iнтелiгентностi", запропонованої О.Лосото, що не тiльки зруйнувала, нiвелювала створений образ у площинi цього чинника, але й перевела його в протилежну якість, то трансформацiя образу "сiренького мишеняти" позбавлена такої лiнiйностi. Можна припустити, що оцiнюванi образи Алiси i "сiренького мишеняти" в площинi цього фактору набувають у свiдомостi дослiджуваних зовсiм iншого смислу, а саме - стають оцiнними бiполярними шкалами (як це трапилося з образами Гобсека, Дон Жуана, якi стали оцiнними мiрилами скупостi та пiдкорення жiночих сердець).

Третiй фактор (8,9 внесок у загальну дисперсiю) отримав умовну назву "розумна, iнтелiгентна iнiцiативнiсть – нерiшучiсть, затурканість". Видiлений чинник досить сильно резонує з обраною О. Лосото платформою комунiкативного впливу – "iнтелiгентнiсть".

Прес комунiкативного впливу статтi був настiльки потужним, що образ Алiси у свiдомостi наших реципiєнтiв не тiльки знiвелювався за полюсом третього фактора, але й значно спроекувався на полюс "нерiшучiсть - забитiсть", перевершивши проекцiї таких образiв як "сiреньке мишенятко", авторiв листiв пiд номерами два, три, чотири, сiм, вчителя поганого.

Четвертий фактор (3,7 внесок у загальну дисперсiю) одержав умовну назву "надiйнiсть - ненадiйнiсть". Видiлений фактор виявив, що диференцiацiя оцiнюваних образiв здiйснюється всупереч їх внутрiшнiй сутностi, заданої парадигмою образiв "Алiса - сiреньке мишенятко". Найбiльших трансформацiй у свiдомостi дослiджуваних зазнав образ Алiси, що змiнився вiд "надiйного, хорошого товариша" до "ненадiйного, хитрого". Розміщення оцінюваних персонажів у площинi четвертого фактора дозволило визначити значущисть для наших дослiджуваних таких оцiнних категорiй, як "принциповiсть" та "надiйнiсть". На довершення аналiзу необхiдно вiдзначити особливостi проекцiй образiв Алiси та сiренького мишеняти, сприйнятих i оцiнених автором статтi О.Лосото. На цiй підставі можна стверджувати, що iнтуїтивно автор статтi передбачив деякi значущi цiнностi своїх читачiв та їх динамiку залежно вiд обраного стилю та змiсту розмови з ними.

У просторі двох iнших видiлених факторiв такої закономiрностi не спостерiгається. Вочевидь, все означене вище пояснюється асинхроннiстю процесiв формування, розвитку моральних i життєвих цiнностей реципiєнтiв й усвiдомлення динамiки даного процесу комунiкатором. Зміна цінностей та їх динаміка в наших реципієнтів, імовірно значно випереджає усвідомлення цієї динаміки цінностей О.Лосото, яка належить до іншого покоління, а, значить i до іншої, відмінної від них системи цінностей. Це погіршується ще й тим, що процес соцiальної стратифiкацiї останнiм часом досяг значної швидкостi, у той час, як поколiння О.Лосото, якщо й вiдчувало його, то лише як несміливе, майже нерухоме явище, що знаходилося пiд могутнiм пресом громадського осуду й iдеологiчної пропаганди (М.С.Комаров). Ця ситуацiя затьмарюється ще й тим, що взаємовiдносини мiж старшим i молодим поколiнням мають ассиметричний характер (І.С.Кон).

Друга серiя. Для перевiрки впливу образу комунiкатора (його особистiсних позицiй, оцiнок, цiнностей) на ефективнiсть впливу газетної публiцистики, у процедуру експерименту були внесені доповнення. Після оцінки дослiджуваними образу автора статті О.Лосото, у свідомості реципієнтів цей образ девальвував у негативний бік, себто йому приписували аморальну поведінку, схильність до сварок, крадiжок, валютних операцiй та iншi негативнi елементи поведiнки.

Пiсля проведення експерименту цей образ вiдновлювався до первiсного стану, себто дослiджуваним повiдомляли, що перед ними спецiально обмовили О.Лосото, наговорили гидот, бруду, що в життi вона дуже порядна людина, вiдповiдальний журналiст, надзвичайно чесна й принципова жiнка. Потiм школярiв просили знову оцiнити Алiсу i саму журналiстку О.Лосото. Таким же чином пропонувалися образи авторiв семи листiв, матерi, батька, учителя хорошого, учителя поганого, найкращого друга. Отримана спiльна групова матриця оброблялася факторним аналiзом iз застосуванням пiдпрограми обертання за методом vаri max.

В експерименті (проведеному в 1987 роцi) взяли участь 15 осіб вiком 16-19 рокiв. В результатi факторизацiй було видiлено чотири ортогональнi фактори.

Перший фактор (34,9 внесок у загальну дисперсiю) задається парадигмою "погана - хороша людина". Аналiз трансформацiї образу Алiси у площинi першого фактору показав таке. Відзначено певну закономiрнiсть: чим бiльше дестабiлiзується в парадигмi "погана-хороша людина" образ комунiкатора, який критикує особистiсть, що не вписується в громадськi етичнi стандарти, тим позитивнiше сприймається ця особистiсть реципiєнтами в цiй самiй парадигмi. Проте тенденцiї таких трансформацiй мають непропорцiйний характер, тобто змiни образу, який критикується, значно вiдстають вiд рiвня дестабiлiзацiї самого комунiкатора О.Лосото.

Другий фактор (14,1 внесок у загальну дисперсiю), що отримав назву "проста -складна рольова позицiя", показав таке. Даний фактор виявився дуже важливим для наших дослiджуваних, про що свiдчить висока міра диференцiацiї запропонованих для оцiнки образiв. Значним трансформацiям пiддався образ Алiси пiсля комунiкативного впливу, що не вiдзначалось у площинi першого фактора.

При значнiй дестабiлiзацiї образу О.Лосото образ Алiси у площинi фактору "проста - складна рольова позицiя" практично не змiнився. Третiй фактор (8,3 внесок у загальну дисперсiю) позначений нами як "активнiсть, яка зневажається – схвалюється”. Дестабiлiзацiя образу автора статтi у негативному планi, що мала у свiдомостi досліджуваних незначну величину, призвела до кардинальних змiн образу Алiси. Iншими словами, вектори трансформацiй образу Алiси у площинi третього фактора мають протилежну спрямованність, тобто, не тiльки повертає сприйняття Алiси до попереднiх оцiнок, але й вiдкидає його до протилежного полюсу фактора.

Четвертий фактор (3,5 внесок у загальну дисперсiю) одержав умовну назву "проста - складна тактика поведiнки". Комунiкативний вплив публiцистичної статтi привів до прагматичних оцiнок образу Алiси. Про якiсть вираженності такої трансформацiї можна судити за схожістю проекцiй на цей полюс образiв: "Хороший учитель" i Женi Маркової (автора другого листа), вiдверто протиставляючих себе Алiсi та їй подiбним.

Аналiз трансформацiй образу журналiстки в площинi першого i четвертого факторiв показав, що сприйнята спочатку як хороша, порядна людина, пiсля її навмисної дестабiлiзацiї, вона стала оцiнюватися як погана, хитра. У площинi цього фактора також відзначається нелінійність детермінуючих залежностей: на дуже значні зміни образу комунiкатора відзначаються незначнi за розмiрами, але iдентичнi за спрямуванням трансформацiї персонажа, що критикується.

Третя серія. Непередбачувані зміни образу О.Лосото у свідомості наших учасників дослідження після його навмисної дестабілізації мимоволі поставили питання про міру вираженості та якісні особливості цих трансформацій. Пошукові відповіді на це питання й була присвячена третя серія.

У ній групові матриці сприйняття О.Лосото-1 (тобто після прочитання її статті) та О.Лосото-2 (оцінка її після негативної характеристики, руйнації у свідомості досліджуваних першообразу) були піддані опрацюванню факторним аналізом із підпрограмою обертання матриць методом vari max.

У результаті факторизації групової матриці сприйняття О.Лосото-1 було виділено п'ять ортогональних факторів. До першого (внесок у загальну дисперсію - 10,5) увійшли шкали, що дозволили визначити його як "прямолінійна інтелігентна порядність - демонстративна, лицемірна підлість". До другого фактора (внесок у загальну дисперсію - 10,1) включені шкали, що дозволили визначити його як "життєрадісність - нудьга". Третій фактор (внесок у загальну дисперсію - 8,4) одержав умовну назву "прагматизм - альтруїзм". Включені шкали, що увійшли до четвертого фактора (внесок у загальну дисперсію - 8,2), дозволили визначити показники за умовною назвою "надійність - ненадійність". П'ятий фактор (внесок у загальну дисперсію - 7,2) було визначено як "визначенність - невизначенність".

Виділені фактори показали відносну простоту оцінних суджень, властиву необтяженій життєвими труднощами і багажем свідомості. Схематично виділені фактори становлять модель: "весело – нудно", "вигідно – невигідно", "свій у дошку - чужий"," гад - не гад" (вживаючи молодіжний сленг), "зрілий - незрілий".

Факторизація оцінок образу О.Лосото-2 (тобто сприйняття її після негативної дестабілізації) факторним аналізом дозволила виділити шість ортогональних факторів. Перший фактор (10,0 внесок у загальну дисперсію) - "розважлива активність - необразлива пасивность". Другий фактор (9,6 внесок у загальну дисперсію) - "діловитість - затурканість". Третій фактор (9,2 внесок у загальну дисперсію) - "принциповість - безпринципність". Четвертий фактор (9,2 - внесок у загальну дисперсію) - "людська гідність - нікчемність". П'ятий фактор (7,6 внесок у загальну дисперсію) - "відкритість - потайність". Позитивний полюс п'ятого фактора в змістовному плані має смисл, виражений в російському народному прислів'ї "У тихому болоті чорти водяться". Шостий фактор (7,0 внесок у загальну дисперсію) - "альтруїзм - прагматизм".

Порівняльний аналіз цих образів О.Лосото показав, що моральна дестабілізація людини, котра стоїть на високому моральному п'єдесталі і декларує високі моральні цінності, призводить до іншої оцінної системи, груп цінностей і життєвих позицій (чинників), змінюючи при цьому когнітивну складність свідомості реципієнтів. Деякі виділені фактори мали пряму залежність від того, які оцінні критерії імпліцитно спричинили дестабілізацію образу О.Лосото.

Свідченням цього твердження є наявність таких чинників, як "принципованість -безпринципність", "людська гідність - нікчемність", "скритність-відкритість".

Аналіз змін (трансформацій) образу Аліси показав наступне. Опрацювання загальногрупової матриці образу Аліси-1 дозволило виділити п'ять ортогональних факторів. Перший фактор (12,2 внесок у загальну дисперсію) - одержав умовну назву "лицемірна підлість - надійна порядність". Другий фактор (11,5 внесок у загальну дисперсію) - "сором'язливість - самовпевненість". Третій фактор (9,3 внесок у загальну дисперсію) - "сильна - слабка особистість". Четвертий фактор (8,4 внесок у загальну дисперсію) - "облудність - правдивість". П'ятий фактор (8,2 внесок у загальну дисперсію) - "боротьба за життя - природне життєве існування".

В результаті можна зробити висновок, що для наших досліджуваних оцінка образу Аліси, після знайомства з нею через її лист, виявилася в таких площинах: "підлість - порядність", "самовпевненість - сором'язливість", "сила - слабість", "облудність -правдивість", "активність - пасивність у боротьбі за місце під сонцем".

Факторний аналіз загальногрупової матриці оцінки Аліси-2 (після критики її моральних і життєвих позицій О.Лосото) дозволив виділити шість ортогональних факторів. Перший факторів (16,7, внесок у загальну дисперсію) - "підкреслена незалежність - облудний конформізм''. Другий фактор (8,8 внесок у загальну дисперсію) - "демонстративний кар'єризм - скромна діловитість". Третій фактор (8,0 внесок у загальну дисперсію) - "підлість - загальновизнана порядність". П'ятий фактор (7,5 внесок у - загальну дисперсію) - "прагматизм - безцеремонна простота". Шостий фактор (7,0 внесок у загальну дисперсію) - "свій - чужий".

Аналіз виділених факторів трансформації образу Аліси-2 після критичного розбору показав, що площини оцінок значною мірою визначалися змістовною стороною засуджуючої критики. Свідченням цього є наявність таких нових факторів, як: кар'єризм - діловитість; прагматизм - наївність; свій - чужий; конформізм - незалежність. Крім цього, відзначається збільшення когнітивної складності свідомості, тобто збільшується розмірність семантичного простору оцінюваної змістовної області.

Факторизація результатів спільногрупової матриці оцінки Аліси-3 (її сприйняття після негативної дестабілізації образу О.Лосото) дозволила виділити п'ять ортогональних факторів. Перший фактор (14,6 внесок у загальну дисперсію) – продемонстрував тенденцію досліджуваних убачати в головних персонажах – Аліси і сіренького мишеняти – не просто реальних людей, а оцінні стереотипи, типажі, номінальні імена. Саме тому цей фактор одержав умовну назву "Аліса- сіреньке мишеня". Другий фактор (12,6 внесок у загальну дисперсію) - "підлість - чеснота". Третій фактор (10,7 внесок у загальну дисперсію) - "сором'язливість -зарозумілість". Четвертий фактор (8,2 внесок у загальну дисперсію) - "легкодумство -мудрість". П'ятий фактор (7,5 внесок у загальну дисперсію) - "самостійність - залежність".

На відміну від попереднього сприйняття Аліси, тут з'явилися цілком нові площини (чинники) виміру навколишнього соціуму - "Аліса - сіреньке мишеня", самостійність - залежність", "легкодумство - мудрість".

Дестабілізація (навмисна руйнація) позитивно оціненого образу комунікатора О.Лосото викликає зміну структури сформованої в особистості системи моральних норм, установок, цінностей. При цьому створюється фундамент для нових вимірів (зароджуються нові парадигми) соціальних взаємовідносин людей.

Змістовний бік таких вимірів визначається характером комунікативного впливу і специфікою особистісних властивостей та якостей, що покладені в основу дестабілізації (негативної руйнації) образу - комунікатора.

Четверта серія. Метою цієї серії було виявлення ефективності комунікативного впливу (публіцистичної статті на моральну тему) на свідомість неповнолітніх правопорушників.

Практичний вихід такого роду психологічних досліджень, має високий соціальний попит у плані профілактичних заходів неповнолітньої злочинності.

Вивченню проблем профілактики неповнолітньої злочинності присвячені праці А.І.Долгова , Н.А.Носкової, Є.Г.Горбатовської, Г.М.Миньковського й А.П.Тузова, В.Е.Коновалової та ін. Праці шерегу психологів дозволили внести ясність у деякі фундаментальні психологічні категорії і поняття використовувані в юриспруденції. Їх адекватне трактування дозволило більш об'єктивно підійти до визначення міри провини правопорушників. Розкриття психологічних механізмів протиправної поведінки неповнолітніх правопорушників дозволило переосмислити існуючі критерії ефективності виховного впливу та визначити шляхи пошуку об'єктивних психологічних критеріїв ефективності. В експерименті (1995 р.) взяло участь 36 підлітків - неповнолітніх правопорушників Фонтанської школи-інтернату віком 13-15 років, котрим було запропоновано оцінити такі персонажі й образи: "мій ідеал"," Я сам", "найкращий друг", "учитель поганий", "учитель гарний", "Аліса-1","О.Лосото", "Аліса-2", "автори семи листів". Після опрацювання результатів факторним аналізом було виділено чотири ортогональних фактори. Перший з них (39,4 внесок у загальну дисперсію) – "надійна - підступна особистість". Другий (8,9 внесок у загальну дисперсію) – "розважлива діловитість - заздра безініціативність". Третій (6,2 внесок у загальну дисперсію) – "життєва незалежність - життєва пристосовуваність". Четвертий фактор (5,2 - внесок у загальну дисперсію) – "свій - чужий". При аналізі факторів упадає в очі семантична неоднорідність, розмитість, нечіткість, тобто багато шкал, що уклали фактор, семантично "дисонують" між собою, а іноді, і просто суперечать одне одному.

Відзначена тенденція свідчить про те, що в досліджуваних ще не до кінця склалася міцна, тривка структура понять, норм, цінностей значень і змістів міжособистісних відношень, що характеризують сферу моралi i міжособистісних відносин, правового і протиправного поводження. Межі змістів, оцінних суджень, понять не просто розмиті і слабо диференційовані, їх просто в окремих випадках не існує.

П'ята серія. Мета серії - простежити особливості ефективності впливу публіцистичної статті залежно від стилю статті та способів її аргументації, переконуючих впливів реципієнтів. Дослiдження , в якому брали участь двi групи дослiджуваних віком 17-20 рокiв, проводилось у 1998 роцi. Особливістю цієї серії було те, що другій групі досліджуваних пропонувалася спеціально складена стаття з умовною назвою "Фронтовичка", в якій акцент робився не на інтелігентності, а на звичайні загальнолюдські цінності та їх оцінки очима жінки-фронтовички, про перевагу духовних цінностей над матеріальними, про людяність і доброту. Авторство цієї статті також приписувалося О.Лосото. Послідовність оцінюваних образів і персонажів була аналогічною попереднім серіям з обов'язковою оцінкою образів інтелігентів минулого, дійсного і майбутнього часу, дестабілізацією (негативною руйнацією) образу журналістки О.Лосото.

У результаті факторизації спільногрупової матриці першої групи досліджуваних (їй пропонувався оригінал статті О.Лосото) виділено шість ортогональних факторів. Перший з них (32,4 внесок у загальну дисперсію) одержав умовне позначення "демонстративний кар'єризм - скромний альтруїзм". Другий (15,5 внесок у загальну дисперсію) – "упевнена діловитість - заздрісна безініціативність". Третій (6,1 внесок у загальну дисперсію) –"інтелігентність - грубість". Четверій (2,9 внесок у загальну дисперсію) –"демонстративність - скритність у спілкуванні". П'ятий ( 2,7 внесок у загальну дисперсію) – "наївність - підозрілість". Шостий фактор (2,4 внесок у загальну дисперсію) – "горда особистісна позиція".

Факторизація результатів досліджуваних другої групи, котрим було запропоновано варіант статті "Фронтовичка", дозволив виділити сім ортогональних факторів. Перший фактор (34,6 внесок у загальну дисперсію) – "демонстративний кар'єризм - скромний альтруїзм". Другий (11,9 внесок у загальну дисперсію) – "відкрита - закрита життєва позиція". Третій (5,3 внесок у загальну дисперсію) – "життєва мудрість - легковажність". Четвертий (4,7 внесок у загальну дисперсію) – "громадська активність - громадська пасивність". П'ятий (3,7 - внесків загальну дисперсію) – "соціальна впевненість - соціальна непевність". Шостий (3,5 внесок у загальну дисперсію) – "естетична - неестетична спрямованість". Сьомий (1,9 внесок у загальну дисперсію) - "показна діловитість". Порівняльний аналіз результатів двох груп досліджуваних показав наступне. Характер статей (їх змістовний план, специфіка переконуючого впливу) обумовив не стільки своєрідне навантаження на виділені фактори, але і вплинув на формування когнітивної складності свідомості реципієнтів (у першій групі - шість ортогональних факторів, у другій групі - сім). У просторі схожих за змістом факторів "кар'єризм - альтруїзм" (в обох групах) та "діловитість - безініціативність" (другий фактор першої групи), "показна діловитість" (сьомий фактор другої групи) ефективність впливу варіантів статей була вкрай суперечливою. Ефективність варіанта "Фронтовичка" у площині чинника "кар'єризм-альтруїзм" була не просто нульовою, але в деяких моментах украй негативною (трансформація образу інтелігента нашого часу). У варіанті справжньої статті О.Лосото в площині фактора, "кар'єризм - альтруїзм" констатується більш висока ефективність її впливу, аніж у попередньому випадку. У площині фактора "діловитість - безініціативність" ефективність впливу оригіналу статті О.Лосото була так само достатньо високою (про що свідчать трансформації оцінок основних образів і персонажів: Аліси, сіренького мишеняти, інтелігентів минулого, дійсного і майбутнього часу).

У площині сьомого фактора другої групи випробуваних "показна діловитість" (схожого з другим чинником "діловитість - безініціативність" першої групи) ефективність впливу статті (варіант "Фронтовичка") мала дуже високий показник, опріч образу Аліси, трансформація котрого була протилежна очікуваній. За деякими факторами ("громадянська активність-громадянська пасивність") вплив статті у варіанті "Фронтовичка" був настільки потужним, що навіть негативні образи були піддані позитивній трансформації (на противагу негативно очікуваній та запланованій). Це цілком логічно пояснюється, якщо пригадати громадянський, патріотичний пафос другого варіанта статті "Фронтовичка".

Шоста серія. Мета даної серії - порівняти (в пілотажному дослідженні) особливості трансформації моральної свідомості сучасної молоді з результатами такого ж дослідження молоді 1985 -1987 років. Досліджуваним віком 18-20 років (у 1999 році) пропонувалося за 78 уніполярними шкалами оцінити, опріч тих же образів та персонажів, у тій самій послідовності, ще й образи "флюгера" та "Я-2".

Оброблені за допомогою факторного аналізу результати дозволили виділити два ортогональних фактори. Перший з них (22,7 внесок у загальну дисперсію) – отримав умовне позначення "ідеальний друг - ідеальний ворог" (свій - чужий). Другий (7,4 внесок у загальну дисперсію) - за характером шкал, що його утворюють одержав позначення "скромність - самовпевнена демонстративність". У площині першого фактора двоє основних персонажів – Аліса й сіреньке мишенятко випали із загальної тенденції розподілу на "своїх і чужих". Вони мали досить близькі проекції в площині цього фактора.

Еталонами такої поляризації виступили: учитель поганий і флюгер (на полюсі "чужий") і вчитель добрий, Я, ідеал, кращий друг, інтелігенти: минулого, дійсного, майбутнього часу тощо (на полюсі “свій”). Відтак, засвідчено зсув акцентів поляризації в іншу, більш глибоку сферу значущого соціального оточення в сучасної молоді порівняно з їхніми ровесниками часів соціалізму. Мінімальні розходження варіантів трансформацій усіх образів інтелігентів дозволяє припустити, що інтелігентність як сутність, що включає в себе високоморальні принципи життєдіяльності, не стала надбанням глибинних структур свідомості досліджуваних, не отримала якісного системного оформлення в їхній структурі цінностей. Але високі проекції всіх образів інтелігентів на полюс "свій" ("ідеальний друг") обнадійливі щодо того, що передумови до такого надбання вже сформувалися.

Підбиваючи підсумки, можна констатувати наступне: досліджуваним, як представникам сучасної молоді, властива нижча міра диференціації оцінної свідомості (себто відзначається досить низька когнітивна складність моральної свідомості), обраний акцент публіцистичної статті для досліджуваних мав украй мінімальний вплив (чого не можна сказати було про результати попередніх наших досліджень); образ комунікатора (руйнація у свідомості реципієнтів структури його морального обличчя) виявився несуттєвою перемінною в процесі трансформації моральних цінностей суб'єкта, у досліджуваних відзначається істотний зсув життєвих цінностей із площини духовності, моральності в матеріально-предметну площину.