ГЛИБИННОПСИХОЛОГІЧНЕ ПІЗНАННЯ ФЕНОМЕНА ЕКСПЕКТАЦІЙ МЕТОДОМ АКТИВНОГО СОЦІАЛЬНО- ПСИХОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначені об¢єкт, предмет, мета і завдання дослідження, його наукова новизна, теоретичне і практичне значення, вказані методи дослідження, сформульовано гіпотезу та положення, які виносяться  на захист, висвітлено апробацію та впровадження здобутих результатів.

У першому розділі - “Теоретичні та методологічні передумови феномена  експектацій”  -  розкривається  характер взаємозв’язків експектацій з іншими категоріями психології; представлено загальнопсихологічний та соціально-психологічний аспекти феномена експектацій; обгрунтовані можливості методу активного соціально-психологічного навчання у пізнанні експектацій, а також висвітлені глибиннопсихологічні передумови феномена експектацій.

Аналіз теоретичних  передумов явища експектацій дозволив констатувати їх  зв¢язок із такими важливими категоріями психології, як апперцепція та антиципація.

З давніх часів психологи звертають увагу на те, що процес відображення об¢єктивної реальності пов¢язаний із впливом на акт перцепції попереднього досвіду. Поняття “апперцепція”  означає  вплив  загального  змісту  психічної  діяльності, всього попереднього досвіду людини на сприймання нею навколишньої  дійсності.  Г.Лейбніц  позначав  цією  категорією свідомість  загалом, В.Вундт вважав її  базовою і стверджував, що  всі сфери  психічного життя залежать від апперцепції. Він ввів у психологію також поняття  “антиципація”. В.Вундт надавав великого значення явищу антиципації і позначав ним або очікування  людиною певної ситуації, або ж уявлення результатів дії ще до її  здійснення в  реальності. У  сучасній  психології  під антиципацією розуміють здатність  випереджаючого  відображення, передбачення  поведінки індивіда  тощо.

Дослідження експектацій  можливе через встановлення зв¢язків  з  такими  феноменами, як  апперцепція  та  антиципація. Найбільш взаємопов’язаними є поняття “експектації” та “антиципація”.

У першому розділі дисертації проаналізовано різні теоретичні підходи до розуміння антиципації. Явище антиципації у процесі еволюції психологічних знань розглядалося різними школами, науковими напрямами, теоріями тощо, серед яких: необіхевіоризм (Е.Толмен, К.Прібрам, Д.Міллер, Ю.Галантер та ін.),  глибинна психологія (З.Фрейд, К.Юнг, А.Адлер), неофрейдизм (К.Хорні, Г.Саллівен, Е.Фромм та ін.), гуманістична психологія (К.Роджерс, А.Маслоу, Е.Фромм та ін.), когнітивна психологія (У.Найссер, Р.Аткінсон, Г.Бауер, П.Ліндсей та ін.), генетична психологія (А.Біне, А.Валлон, Г.С.Костюк, Ж.Піаже та ін.), теорія діяльності (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, О.Р.Лурія, П.Я.Гальперін) та інші.

Серед наукових теорій, які розкривають фізіологічні передумови здатності  психіки до передбачення, найбільш вагомими є: теорія “фізіологічних корелятів психічних явищ” (І.П.Павлов); теорія функціональних систем (П.К.Анохін); вчення про фізіологію активності (М.О.Бернштейн);  інформаційна теорія емоцій (П.В.Симонов)  та ін.

З метою розкриття загальнопсихологічного аспекту експектацій у першому розділі розглянуто антиципацiю як багатоpiвневий пpоцес, що включає такі iєpаpхiчнi piвнi: субсенсоpний, сенсомотоpний, пеpцептивний, уявний, мовномисленнєвий (Б.Ф.Ломов та Є.Н.Суpков). До експектацій ми зараховуємо ті рівні антиципування, які дають можливість суб’єкта спілкування адекватно розуміти та прогнозувати як поведінку партнера, так і свою власну, виходячи за межі соціально-перцептивного матеріалу конкретної ситуації. Експектації в нашому розумінні не просто входять у структуру соціальної перцепції, а надбудовуються над нею, виходячи за її межі. Таким чином, вивчення феномена експектацій сприяє:

розширенню меж соціальної перцепції завдяки розв’язанню тих чи інших інтроспективних завдань з метою розкриття імпліцитного змісту соціально-перцептивного матеріалу;

розвиткові та вдосконаленню діагностико-прогностичних здібностей  суб¢єкта  в процесі спілкування.

Поняття “експектації” пов’язано також із пізнавальними процесами (сприймання, пам’ять, мислення, уява, фантазії та ін.), що засвідчує синтетичний характер даного феномена.

У розділі розкрито зміст експектацій також у контексті проблеми соціальної психології, зокрема пpоблеми pолей, функцiонування гpупи, мiжособистiсного спpийняття та iнших. У цьому pозумiннi пpоблема експектацiй пpонизує всю пpоблематику соцiальної психологiї. Разом з тим, спецiальному дослiдженню феномена експектацiй пpидiлялося дуже мало уваги. Серед робіт, в  яких ця пpоблема посідає центpальне місце, слід назвати наукові праці Т.Шибутані, Г.М.Андрєєвої, роботи  Е.Лінчевського, Р.Хьюсмана, Дж.Хетфілда та ін.

Глибиннопсихологічний аспект проблеми пізнання  експектацій  не  може  розв¢язуватися  без  урахування  закономірностей  та  характеристик  несвідомої  сфери  суб¢єкта. Проте, проблема вивчення несвідомих передумов прояву експектацій  особистості у процесі  групової психокорекції в  науковій  літературі  взагалі не  ставилася.

Зосереджено  увага на  експектаціях,   що  стосуються  відношення до самого себе, та підкреслюється такий вагомий їх різновид, як самоекспектації, що має велике значення для глибиннопсихологічного розуміння феномена експектацій. Експектації у ставленні до самого себе, або самоекспектації, більшою мірою  визначаються шляхом аналізу  очікувань  особистості до  зворотнього зв¢язку від інших людей. За  нашим переконанням,  самоекспектації можуть бути  усвідомлені лише за  умови розвитку саморефлексії, аутопсиходіагностики та глибинної психокорекції, тобто за  умови  розвитку в  суб¢єкта соціально-перцептивного інтелекту  та  рефлексивних  знань. 

Проаналізовано зв’язок між суб’єктивною та об’єктивною реальністю  в контексті проблеми експектацій та можливості   психологічного   пізнання  в   процесі   групової   психокорекції.

Розглянуто індуктивно-дедуктивні засади методу активного соціально-психологічного навчання, виділені об’єктивні та суб’єктивні фактори, що зумовлюють механізми  групової психокорекції.

Застосування методу АСПН дозволило встановити, що в процесі психокорекції експектацій учасників навчання ми можемо користуватися лише опосередкованими їх (експектацій) показниками. Такими можуть бути зміни в: очікуваннях результатів навчання;  ставленні до себе та інших людей; характері емоційних переживань; нівелюванні ідеалізованих очікувань підтвердження значущості власного “Я” з боку інших людей; ослабленні очікувань негативних реакцій з їх боку; зменшенні випадків очікування невдачі у процесі діяльності; зниженні інфантильних установок, які пов’язані з очікуванням допомоги від інших (батьків) та ін. На рівні спілкування зміни виявляються у доброзичливості, відкритості щодо нової інформації незалежно від модальності почуттів,  зниженні тенденцій самокритики, критики та дискредитації гідності інших людей.

Експектації тих, хто пройшов АСПН, набувають у стосунках з людьми таких  властивостей, як довіра, відсутність “чорно-білих” категорій у їх оцінюванні, зменшення ролі соціально-критичних суджень. У суб’єкта не лише знижується страх очікування негативних реакцій з боку інших людей, але й відбувається послаблення готовності до прояву таких реакцій.

Розкриття  глибиннопсихологічних передумов виникнення експектацій пов’язане, як вже зазначалося, з проблемою  несвідомого.  Психоаналітичний  підхід  та  психодинамічна  теорія,  яка  розвивається у межах  методу АСПН,  дозволяють  виділити  вагомі  аспекти  психіки,  що  відіграють  важливу  роль  у  формуванні  експектацій.  Це, перш  за  все,  внесок  раннього  дитинства  у виникнення незмінних якостей  психіки, що не залежать від варіативності конкретних ситуацій спілкування.  До таких якостей психіки є всі підстави зарахувати й експектації на підтвердження ідеалізованого “Я” суб’єкта, які пов’язані з системою його “психологічних захистів”.

Розглядаючи деструктивний вплив «психологічних захистів» на формування експектацій здійснено  аналіз  стенограми  психоаналітичної  інтерпретації комплексу  тематичних  психомалюнків,  виконаних  слухачкою  факультету  післядипломної освіти, спеціальність «Практична  психологія» -  О.,  35 років.  Експектації суб’єкта у контексті системи “психологічних захистів”  вибудовуються у двох напрямах, які не виключають один одного: “досягнення успіху” й “уникнення поразки”. Гальмуючим моментом в психічному розвитку є виражене домінування тенденцій до “уникнення поразки”, яка набуває вираження у деяких особистостей. За таких умов тенденція “до успіху” відступає у тінь. Можна спостерігати ситуацію, коли умовні цінності виступають метою, і, навпаки, мета, яку ставить людина, є його умовною цінністю поза її реалізацією. “Психологічні захисти”, які зумовлюють відповідні експектації, що з ними пов’язані, є генераторами таких характеристик, що дезадаптують суб’єкта та гальмують його розвиток.

Через обтяження психіки суб’єкта “психологічними захистами” створюється феномен “хибного кола” (З.Фрейд). Очікування невдачі призводять до невдачі, невдача зумовлює потребу відступу від реальності, відступ від реальності веде до невдачі і т.д. У межах феномена “хибного кола” експектації вимушено стабілізуються, і, з часом, самі впливають на реальність – “очікуване стає реальним” (Т.С.Яценко).

За результатами дослідження проблеми експектацій можна стверджувати, що почуття меншовартості знаходить вираження у відповідних очікуваннях поразки, критики з боку інших людей, неприйняття власного “Я” та ін. Це може виражатися в парадоксальних формах поведінки: недовіри до похвали, тенденціях перепровіряти позитивне ставлення людей до себе, в очікуванні “підстави”  і т.п.

Отже, експектації у контексті функціонування “психологічних захистів” виявляють залежність суб’єкта від інфантильного досвіду, а тому можуть відігравати каталізуючу роль у викривленні реальності. Дослідження дозволило констатувати своєрідні особливості експектацій, а саме зв’язок експектацій з “ідеалізованим Я” суб’єкта, “умовними цінностями” та “захисною системою”, яка зумовлює викривлення соціально-перцептивної реальності, відступи від неї з метою задоволення особистістю бажаних очікувань.

У другому розділі - “Активне соціально-психологічне навчання в контексті дослідження феномена експектацій” - обґрунтовано практичне значення наукового дослідження експектацій та необхідність урахування зазначеного феномена у професійній діяльності психологами-практиками.

Професійні уміння та навички психолога-практика не можуть існувати без розвинутих умінь прогнозування, висування гіпотез, розуміння експектацій тощо,  особливо у випадку глибиннопсихологічної психокорекції, в якій переважає процесуальна психодіагностика з притаманною їй порційністю та багаторівневістю процесу.

З метою ілюстрації положень щодо формування навичок психолога-практика з урахуванням експектацій у професійній діяльності здійснено аналіз двох комплексів малюнків, виконаних учасниками груп активного соціально-психологічного навчання. Наведений у розділі емпіричний матеріал розкриває важливість розвитку відчуття реальності у процесі  становлення особистості психолога-практика, що дозволяє нівелювати його ідеалізовані експектації. Наявність відступу від реальності фактично засвідчує професійну непридатність психолога до практичної роботи, яка передбачає адекватне сприйняття плинного моменту в ситуації “тут і зараз”, а також ставить під сумнів реалістичність прогнозування психокорекційного процесу та досягнення його успішності.

Аналіз емпіричного матеріалу переконує, що експектації є тим феноменом, який не лежить на поверхні психічних виявів суб’єкта та його малюнкової продукції. Проте він дозволяє стверджувати, що оптимізація експектацій у психолога-практика залежить від проходження ним курсу психокорекції, який у змозі: виявити рівень соціально-перцептивного інтелекту; сприяти розвиткові рефлексивних знань та здібностей; здійснити глибиннопсихологічне пізнання, що виявляє особливості внутрішніх суперечностей психіки суб’єкта. Знання експектацій, вміння їх рефлексувати та прочитувати в інших людей є вкрай важливим. Останнє необхідне для виявлення несвідомих передумов, що беруть початок у дитинстві, пройшли процеси витіснення, проте зберегли енергетичну імперативність впливу на поведінку особистості.

Розкривається можливість вивчення особливостей експектацій, які пов’язані з “ідеалізованим Я” лише за умови включення психологів-практиків у процес спонтанного та невимушеного спілкування учасників активного соціально-психологічного навчання.

Експектації суб’єкта у процесі його взаємодії з іншими людьми  пов’язані з “умовними цінностями”. Наприклад, один з учасників АСПН, слухач факультету післядипломної освіти, майбутній психолог-практик, оголошує себе людиною, яка намагається постійно чинити добро. За таких умов створюється ситуація ускладненого емоційного реагування цього ж учасника на зворотній зв’язок інших членів групи, який доводить протилежне. Останнє особливо випукло можна спостерігати в атмосфері спонтанності та невимушеності спілкування, створенної в групі АСПН. Відсутність запрограмованості дій дозволяє вивчати їх внутрішні, нерідко неусвідомлювані програми, які включають і експектації. З огляду на те, що в групі АСПН спілкування не передбачає будь-яких інших інтересів, окрім психологічного пізнання себе та іншої людини, експектації, що об’єктивуються за таких умов, набувають індивідуально-особистісного характеру.

Експектації, які породжуються “ідеалізованим Я”, ускладнюють процес відкритості для нової інформації, більше того, вони мають інфантильні витоки. Саме це пояснює велику потребу в отриманні специфічного зворотнього зв’язку та закритість для будь-якого іншого. У випадку непідтвердження тих чи інших інфантильних очікувань суб’єкт не має змоги (без психокорекційного втручання) переглянути власні вчинки, тому видає реакцію образи. Звідси висновок - образа нерідко є надійним сигналом розходження внутрішніх експектацій суб’єкта на підтвердження “ідеалізованого Я” і відсутністю  бажаного підкріплення з боку оточуючих (Т.С.Яценко).

Отже, є підстави говорити про ідеалізований характер експектацій через встановлення  зв’язку їх з “психологічними захистами” та, як наслідок цього - привнесення суперечностей у процес спілкування.

У розділі викладено результати дослідження особливостей  експектацій і в ділових  переговорах. Як показав аналіз літератури, експектації в ділових переговорах мають багаторiвневий характер і можуть стосуватися як перспектив укладання угоди, її найближчих i вiддалених наслiдкiв, перебiгу переговорного процесу в цiлому, так і поведiнки партнера на різних етапах переговорів. Ми вбачаємо в експектацiях центральний момент і найбільшу проблематичність для парламентарів під час ведення дiлових пеpеговоpiв.

У цьому розділі представлено також психологічний  аналіз  стенографічного  матеріалу, що  відображає  фрагмент  роботи  групи  АСПН (у яку були запрошені майбутні шкільні психологи) – “Службова ситуація”.

Психоаналіз  поведінки  членів  групи  в  будь-якій  ситуації  є  складною  справою  через  індивідуальну неповторність матеріалу, що не вписується у формалізовані схеми  аналізу;  об¢ємність  психологічного  змісту  навіть  поодиноких  висловлювань членів групи; присутність глибиннопсихологічних  підтекстів;  зв¢язок  висловлювань із особистісними характеристиками комуніканта; проблематичність  виявлення його  психологічної  захищеності тощо. З  огляду  на  це,  в групі  активного соціально-психологічного навчання приділяється  дуже багато  уваги  психологічному  аналізові поведінки учасників навчання загалом  і  в службовій ситуації  зокрема.   У дисертації  презентується  один  із  робочих  фрагментів  групи АСПН, який  об¢єктивує  особливості  взаємодії  психолога  з  членами  психокорекційної  групи  у  плані  навчання  їх  здійснювати  аналіз  висловлювань  в умовах  конфліктної  ситуації.

У  загальних  висновках  підведені  підсумки  теоретичного  й  емпіричного  дослідження,  окреслено  перспективи  подальшої  роботи.