ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я У СТАРШОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ ЯК ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, ступінь її дослідженості, сформульовано об'єкт, предмет, гіпотезу та завдання, розкрито методологічну основу і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів та впровадження їх  у практику, наведені дані про апробацію роботи.

            У першому розділі - "Аналіз стану психічного здоров'я молоді старшого юнацького віку" - здійснено теоретичний аналіз проблеми. Розглянуто і проаналізовано стан розробки проблеми психічного здоров'я у філософський, медичній, психологічній та педагогічній літературі, розкрито основні теоретичні підходи в дослідженні психічного здоров'я, з'ясовується структура та психологічний зміст цього феномену, визначено основні методологічні положення та методи дослідження.

            Проведений аналіз літератури з даної проблеми показав, що психічне здоров'я, як і здоров'я взагалі, характеризується такими параметрами як: норма здоров'я, його рівень, критерії та фактори, що його зумовлюють. У літературі найбільш плідно розробляються фактори, що детермінують стан здоров'я. Особливу увагу дослідники  приділяють спадковості (М.Є. Просьолкова, В.Д. Москаленко, М.М. Жаріков, І.В. Давидовський,  А.В. Снєжнєвський, О.Р. Чабан), несприятливим чинникам, що негативно впливають на плід і викликають вторинні аномалії психічного розвитку (С.І. Громбах, Л.М. Козак, М.М. Жаріков),.факторам ризику постнатального періоду, таким як: травматичні та інфекційні ураження мозку, мозкова дисфункція, астенізація, алкоголь та наркотичне узалежнення  (С.І. Громбах, І.В. Давидовський, А.В. Снєжнєвський, М.М. Жариков, Г.В. Козловська, А.Є. Лічко, В.Д. Мєнделевич, Д.П. Дербеньов, А.Є. Лічко, В.С. Бітянський, В.Л. Гавенко), адаптаційним можливостям організму (В.П. Казначеев, Г.К.Ушаков, Ц.П. Короленко, Ф.Б. Березін), зв’язок з психічним здоров’ям індивідуально-психологічних властивостей (С.І. Громбах, Г.К. Ушаков, М.М. Ковальова, І.В. Дубровіна) і пізнавальних  та емоційних процесів особистості (Г.Н. Сердюкова, Г.В. Зємлякова, І.В. Дубровіна, С.І. Громбах).  Розкривається проблема взаємозв'язку психічного здоров'я з соціальними чинниками, такими як: фактори навколишнього середовища, економічні кризи, індустріалізація, урбанізація та науково-технічний прогрес, міграційні процеси, екологічні негаразди, природні катаклізми та техногенні аварії, (С.Б. Семичев, О.Р.  Чабан, Є.А. Іванова, Л.М. Козак, Г.В. Козловська, Odegaard O., Ste kopf A., Є.Н. Ческідова, М.М. Жаріков, Л.О. Кришанівська, Є.В. Снєдкова, І.В. Дубовина). Аналізується вплив на психофізіологічний стан організму умов праці, освіти та професії, втрати роботи на психічне здоров'я  (М.М. Жариков, Л.О. Кришанівська , Angermayer M., Б.С. Братусь, В.Н. Сидоров). Значне місце відводиться проблемі сімейних чинників, зокрема тих, що мають соціально-психологічний зміст, таким як: стилі батьківського виховання (К. Маданес, І.В. Дубровіна, Р. Саймон ,  В. Сатір), ставлення до дитини (К. Маданес,  Ю.С. Шевченко, С.І. Громбах, А.Є. Лічко, В.С. Бітянський, Д.П. Дербеньов, Т.М. Дмітрієва, Г.В. Козловська), алкоголізація батьків (В.Д. Москаленко, С.Б. Шварков, В.Л. Гавенко, А.Є. Лічко) та їх  низький освітній рівень (М.М. Жаріков), сімейні конфлікти (Т.В. Владіміров, К. Вітакер, І.Б. Омелаєнко, Н. Пезешкіан,   В.Сатір). Вивчається взаємозв'язок психоемоційного розвитку дитини з її поза сімейним мікросередовищем - дитячим садочком, школою, друзями (Д.П. Дербеньов , А.Є. Лічко, М.Є. Просьолкова, Є.І. Рогов,  І.В. Дубровіна, С.І. Громбах, В.В. Ковальов, В.В. Чубаровський). В останні роки робляться спроби розглянути психічне здоров'я молоді (А.С. Кисельов, С.Б. Фролов, В.В. Чубаровський , В.Н. Сидоров, Є.В. Снєдков).

Взаємодія  факторів формує відповідний рівень психічного здоров'я, який визначається на основі комплексу суб’єктних і об’єктних критеріїв (М.М. Жаріков, Л.О. Кришанівська, С.І. Громбах, Л.М. Козак, А.П. Козін , К. Леонгардт , А.Є. Лічко). Автором аналізується поняття норми психічного здоров'я (Б.С. Братусь, К. Леонгардт, С.І. Громбах, Ц.П. Короленко, А.Є. Лічко, Г.К. Ушаков) та проблеми його порушень ( Б.Д. Карвасарський,  Д.Н. Крилов, В.Д. Мєнделєвич, Джон О'Коннор,  Н. Пезешкіан, Л.В. Петровська , Є.І. Рогов).

У другому розділі – “Комплексне дослідження стану психічного здоров’я студентської та учнівської молоді” представлено результати вивчення особистісних характеристик, спадкових та мікросоціальних чинників, що впливають на стан психічного здоров’я учнівської та студентської молоді, охарактеризовано інтегральний критерій визначення рівня психічного здоров’я, описано процедуру проведення використаних у дослідженні психокорекційних засобів.

На основі розрахованого інтегрального критерію опитувані юнаки і дівчата були віднесені до низького (78,3%) або високого (21,7%) рівнів психічного здоров’я. Інтегральний показник групи високого рівня  знаходиться в межах 38-54 Т-балів, низького – 55-65 Т-балів і вище. Встановлено, що в обстежуваних високого рівня здоров’я психопатологічні прояви відсутні. У осіб низького рівня психічного здоров’я та хворих виявлені поведінкові порушення афективно-емотивного, психастенічного, психопатичного, шизоїдного, іпохондрично-депресивного типів. Так, 31,4% респондентів мають акцентуації циклотимного характеру, 26,6% - екзальтованого, у 21,3% є відхилення за гіпертимним типом, у 23,3% - за емотивним, 6,6% - неврівноважені, 15% осіб – перезбуджені, 10,8% - проявляють надмірну демонстративність, 4,1% - схильні до прояву педантичних форм поведінки, 4,1%  юнаків та дівчат мають підвищену тривожність, у 2,5% проявляється висока дистимність. 38,8% обстежуваних мають відхилення гіпоманіакального типу, у 33,3% зафіксовані підвищені показники за шкалою параної, у 7,7% спостерігаються психопатичні зміни в характері, у такої ж кількості осіб (7,7%) проявляється шизоїд ний тип поведінки, 2,2% - схильні до істеричних реакцій і стільки ж (2,2%) мають тривожно-помисловий тип відхилень, 1,1% - схильні до іпохондричного типу реагування, у 31,1% респондентів зафіксовані високі показники за шкалою нейротизму, особистості з депресивними проявами поведінки серед цієї категорії опитуваних відсутні. Методом кореляційного та факторного аналізів виявлені також індивідуально-писхологічні властивості обстежуваних та соціальні чинники, які загострюють у структурі особистості акцентуації та психологічні відхилення. Комплексний критерій групи високого рівня здоров’я зумовлюється факторами “сили нервової системи”, “уміння формувати адекватну поведінку”, “низького рівня конфліктності”; групи низького рівня здоров’я – факторами “незбалансованості нервових процесів”, “емоційної нестабільності” та “підвищеної агресивності”; групи з поставленим психопатологічним діагнозом – факторами “надмірної реактивності організму”, “соціальної напруги”, “деструктивної поведінки”. 

При порівнянні середніх величин індивідуально-психологічних властивостей груп високого і низького рівнів здоров’я статистично значимі відмінності (р£ 0,05) установлені по 19 якостях з 57, що досліджувались, при порівнянні хворих і здорових опитуваних різниця (р£ 0,05)  виявлена в 21 характеристиці з 29, що вивчались.  Так, доведено що з погіршенням стану здоров’я мотивація юнаків і дівчат змінюється від процесуальної до непроцесуальної. А мотиваційна сфера кожного третього обстежуваного, що має клінічний діагноз, характеризується незрілістю. Виявлені також відмінності в емоційній сфері обстежуваних за показниками емоційної стійкості, тривожності, конфліктності, соціальної домінантності, агресивності, самоконтролю, напруженості у системі контактів, наявності вольових якостей, самооцінки та рівня домагань, підозріливості, самотності, тривожності. Крім того, хворі опитувані,  порівняно зі здоровими, менш задоволені сімейними відносинами, навчальною діяльністю та майбутньою професією, мають гірші показники за рівнем інтелекту й комунікабельності.

За допомогою факторного аналізу виділено три ортогональні фактори, які характеризують  поняття “здоров’я – хвороба”.

Стан психічного здоров’я обстежуваних, у структурі особистості яких відсутні акцентуації та психопатологічні прояви, зумовлюється факторами “самодостатності особистості”, “емоційної стабільності” та “задоволеності учбовою діяльністю”; групи низького рівня здоров’я – “незадоволеності соціальним мікросередовищем”, “низької здатності до саморегуляції”, “схильності до конфліктності”; групи з клінічною маніфестацією нервового чи психічного захворювання – “агресивних тенденцій у поведінці”, “наявності внутрішньо-особистісного дискомфорту” та “низької здатності до спілкування”.

            Таким чином, наше дослідження підтверджує, що стан психічного здоров’я молодої людини детермінується численими особистісними характеристиками, синтезом соціальних і біологічно зумовлених особливостей психіки. До них належать: вроджені психофізіологічні властивості, психоемоційні якості, інтелектуальні здібності, індивідуальні характеристики, які зумовлюють особливості спілкування, задоволеність різноманітними аспектами сімейних чи навчальних відносин, специфіка сформованої мотивації..

            Доведено, що відхилення у здоров’ї виникають внаслідок зниження адаптаційних можливостей організму під впливом факторів ризику соціального середовища.

 Вивчення соціальних чинників дозволило констатувати, що найбільший вплив на стан психічного здоров’я у старшому юнацькому віці має тип сімейних відносин. І відмінності між групами високого й низького рівнів здоров’я, при оцінці впливу сімейних факторів, проявляються, головним чином, у тих показниках, які характеризують комунікативну структуру сім’ї. Виявлено два типи сімейної ієрархії: конгруентний, при якому спостерігається позитивна взаємодія між членами сім’ї, і неконгруєнтний, який характеризується сімейними труднощами. Показано, що негативними сімейними чинниками, які впливають на стан психічного здоров’я , є: неповна сім’я (33,9% у  групі здорових, та 47,1% - у групі хворих), гіперконтроль (19,3%) або гіпоопіка (13,2%) батьків по відношенню до дітей,  несприятливі матеріальні умови сім’ї  (36,5%), наявність конфліктів (42,2%), обтяжена спадковість (27,7%), алкоголізм батьків (36%).

За допомогою кореляційного аналізу виявлений взаємозв’язок між особливостями сімейної ситуації і специфікою акцентуацій опитуваних. Встановлено, що 83,5% опитуваних, які виросли у неповних сім’ях, мають акцентуації проти 70,8%, що зросли у повних сім’ях. За даними кореляційного аналізу, в обстежуваних, які виросли у неповних сім’ях, переважають акцентуації тривожно-неурівноваженого типу, у повних сім’ях - егоцентричного типу; при гіперопіці спостерігаються тривожно-істеричні, шизоїдні та циклотимні відхилення; при гіпоопіці в юнаків та дівчат формуються високий рівень нейротизму, психопатичні та істеричні реакції, демонстративність; при наявності частих конфліктних ситуацій у сімейних відносинах у респондентів з’являються психастенічні та психопатичні розлади. Встановлений тісний зв’язок між алкоголізмом батьків та високим рівнем нейротизму, агресивністю, конфліктністю, тривожністю, замкнутістю, низькою успішністю та низьким рівнем домагань дітей.

На контингенті, що досліджувався, визначені також фактори, які впливають на здоров’я молоді у період навчання в школі, середньому спеціальному та вищому навчальному закладах. Так, за анкетою, основними чинниками, що порушують психічне здоров’я індивіда у шкільні роки, є велике розумове навантаження (56,6% обстежуваних), необ’єктивність вчителів (62,6%), страх відповідати на уроці (49,7%), відсутність інтересу до навчання (38,3%), незадоволеність методикою викладання предметів (36,9%), втома (38,3%), екзаменаційна ситуація  (80,1%). Установлено також, що у порівнянні зі школою 62,8% обстежуваних під час навчання у середньому спеціальному та вищому  навчальному закладах вказують на навчальну завантаженість, 23,1% - важко засвоюють програми, 63,5% - незадоволені методикою викладання основних предметів і змістом навчального процесу, у 38,5% - несформована позитивна мотивація до майбутньої професії, 28,8% - швидко стомлюються.

У цьому розділі розглянуто також хід і процедуру психокорекційного експерименту. Основними психокорекційними засобами виступили: метод  формування свідомої позитивної установки на засвоєння знань, формування навичок саморегуляції  (навчання управляти окремими реакціями організму і рівнем навіюваності), методи нейролінгвістичного програмування, призначені для покращання комунікативних навичок особистості. Нами були розроблені спеціальні вправи: “Трагічний випадок”, “Смішна історія”, “Корабель тоне”, “Розмова”, спрямовані на формування техніки взаємодії з іншими людьми.

Методом регресивного аналізу встановлені зміни у структурі особистості юнаків та дівчат, які з’явилися в результаті оволодіння методами ауторегуляції та нейролінгвістичного програмування. Так, у респондентів по вибірці в цілому, на статистично значимому рівні (р£ 0,05), зменшились підозріливість, неврівноваженість, тривожність, вербальна та непряма агресія, ворожість настрою, дратівливість,,  покращились самоконтроль, комунікабельність, дипломатичність та контактність, стала більш адекватною самооцінка.

Підводячи підсумки проведеного дослідження, можна сформулювати такі загальні висновки:

1.           З урахуванням аналізу наявних у психологічній літературі підходів, психічне здоров'я молоді було розглянуто з позицій комплексності. Методологічно виправданим є підхід до вивчення стану психічного здоров’я з урахуванням його спадкових та мікросоціальних детермінант

2.           Розроблено інтегральний критерій стану психічного здоров’я, на основі якого виділено два його рівні – високий і низький. Факторний аналіз підтверджує три факторну структуру критерію, що характеризує зумовленість його нейромозковими, особистісними та поведінковими детермінантами.

3.           Установлені відмінності в індивідуально-психологічних властивостях юнаків та дівчат виділених нами рівнів психічного здоров’я. Методом кореляційних плеяд  та факторного аналізу вияснено, що кожному рівню психічного здоров’я  відповідає своя структура плеяд та ортогональних  факторів. У центрі плеяд високого рівня здоров’я знаходиться необтяжена спадковість, низького рівня – експресивність особистості. Центральними змінними у плеядах індивідуальних властивостей  групи хворих обстежуваних є неадекватність самооцінки, істеричність і педантизм.

Однією зі змінних, що визначають стан психічного здоров’я, є сила мотивації до навчання, яка визначає суб’єктивне значення виконуваної діяльності. Доведено, що навчальна діяльність юнаків і дівчат високого рівня здоров’я частіше зумовлюється процесуальними мотивами, низького рівня – непроцесуальними, хоча в цілому по вибірці частка обстежуваних, що обрала професію за інтересом, незначна. У хворих респондентів мотиваційна сфера характеризується незрілістю.

4.           Установлено, що вирішальний вплив на формування психічного здоров’я особистості мають сімейно-побутові фактори. Виявлено два типи сімейної ієрархії: конгруентний, де батьки об’єднуються у турботах про дітей, і неконгруєнтний, який характеризується сімейними труднощами. Відхилення у поведінці юнаків та дівчат з'являються у результаті неконгруентної ієрархічної  сімейної організації.

5.            Причинами незадоволеності школою, що загострюють акцентуації, є: низька успішність; велике розумове навантаження; необ’єктивність педагогів; недостатній рівень викладання основних предметів; втома; наявність конфліктів у системі міжособистісних відносин “учитель - учень” та “учень -учень”; фізична ослабленість школярів. Експериментально доведено більш продуктивну взаємодію з учителями (майже у  три рази) опитуваних високого рівня психічного здоров’я,  порівняно з юнаками і дівчатами, у яких виявлені акцентуації. Найбільш негативно оцінюють відносини по вертикалі респонденти з маніфестацією розладів за шкалами психопатії та епілепсії.

6.            Установлено, що більш сприятлива організація навчального процесу у вузі і середньому спеціальному навчальному закладі та більша відповідність інтелектуальних здібностей складності матеріалу сприяють оптимальному функціонуванню психофізіологічних і особистісних систем індивіда, і, таким чином, значною мірою охороняють його психічне здоров’я. У результаті збільшилась кількість респондентів, що, порівняно зі школою, не відчувають труднощів у навчанні і задоволені навчальним процесом.

7.            Емпірично визначений зв’язок соціометричного статусу з домінуючими психологічними відхиленнями респондентів. Найнижчий статус у системі відносин мають особистості з демонстративним типом акцентуацій, найвищий – з тривожним типом порушень. Індивідуально-психологічними властивостями, які детермінують статус індивіда, є, перш за все, рівень самоконтролю, інтелекту та адекватність самооцінки.

8.            Доведено вплив на стан психічного здоров’я особистості домінуючого виду ставлень до інших людей та особливостей її поведінки у конфліктних ситуаціях.

9.           Основними засобами нормалізації психічного здоров'я у нашому дослідженні виступили психічна саморегуляція та нейролінгвістичне програмування. Засвоєння методів психічної саморегуляції та сформовані на їх основі навички аутогенної релаксації і мобілізуючого самонавіювання знизили психовегетативну збудливість та особистісні акцентуації, стабілізували активованість нервової системи обстежуваних, сформували комунікативні та емпатійні здібності.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях:

1.           Сірко Р.І. Акцентуації характеру в структурі здоров’я особистості студента. //Духовне відродження як основа консолідації суспільства – Київ: Науково-дослідний институт “Проблеми людини.” – 1999. – Т. 16. – С. 336-338.

2.           Сірко Р.І. До питання психічного здоров’я та факторів, що його порушують. //Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць інституту психології ім.. Г.С. Костюка: В 3-ох томах. – Київ.: Гнозис, 1998. – Т.3. – С. 184-189.

3.           Сірко Р.І. Структура феномену психічного здоров’я особистості. //Тези конференції “Психологія Львівська і Варшавська”. – Варшава: Варшавський університет, 2000. – С. 65.

4.           Сірко Р.І. Експериментальне вивчення взаємозв’язків особистісних характеристик та рівнів психічного здоров’я. // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць ін-ту Психології ім. Г.С. Костюка. – Київ, 2000. – Т.2. – Ч.6. – С. 192-197.

5.           Сірко Р.І. Деякі аспекти впливу сімейного середовища на стан психічного здоров’я студентської молоді. // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць ін-ту Психології ім. Г.С. Костюка. – Київ, 2001. – Т.3. – Ч.3. – С. 198-201.

Сірко Р.І. Психічне здоров’я у старшому юнацькому віці як предмет психологічного дослідження. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. – Інститут психології ім. Г.С.Костюка,  АПН України,  Київ,  2001.

Дана робота присвячена проблемі психічного здоров’я молоді старшого юнацького віку та факторам, що його зумовлюють. Дані теоретичного аналізу та експериментального психологічного дослідження підтвердили, що стан психічного здоров’я у вказаному віці визначається численими особистісними характеристиками, синтезом біологічно і соціально-зумовлених особливостей психіки. Розроблено комплексний критерій визначення стану психічного здоров’я. Зафіксовано  два рівні психічного здоров’я – високий і низький та розкриті їх показники. Впроваджено комплекс спеціальних вправ з нейролінгвістичного програмування та психорегуляції, спрямованих на удосконалення комунікативних здібностей юнаків та дівчат та засвоєння методів управління емоційними станами, що дозволяло їм знімати емоційне навантаження та мобілізувати сили на оптимальну реалізацію навчальних завдань.

Ключові слова: рівень психічного здоров’я, об’єктні і суб’єктні фактори, міжособистісна взаємодія, інститут сім’ї, методи психічної саморегуляції, інтегральний критерій психічного здоров’я, нейролінгвістичне програмування.

Сирко Р.И. Психическое здоровье в старшем юношеском возрасте как предмет психологического исследования. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 – общая психология, история психологии. – Институт психологии им. Г.С.Костюка,  АПН  Украины,  Киев,  2001.

Данная работа посвящена проблеме психического здоровья молодежи старшего юношеского возраста и обуславливающим его факторам.

Работа состоит из введения, двух глав, общих выводов и рекомендаций, списка использованой литературы и приложений. Во введении обосновывается актуальность исследования, определяется его объект, предмет, цель и задачи, раскрываэтся научная новизна, теоретическая и практическая значимость работы, указываеться сфера апробации результатов и внедрения их в практику. В первом разделе – “Анализ состояния психического здоровья молодежи старшего юношеского возраста” - осуществляется теоретический анализ проблемы, анализируются разработки в философской , медицинской, психологической и педагогической литературе, определяются основные положения и методы исследования.  Во втором разделе – “Комплексное исследование состояния психического здоровья студенческой молодежи” - характеризуется интегральный критерий изучения психического здоровья, описана процедура реализации психокорекционных методов, использованных  в исследовании.

Исследование подтвердило, что состояние психического здоровья  в старшем юношеском возрасте детерминируется многочисленными личностными характеристиками, синтезом социальных и биологически обусловленных особенностей психики. К ним относятся: врожденные психофизиологические свойства личности, психоэмоциональные качества, интеллектуальные способности, индивидуальные харктеристики, которыми обуславливаются особеннлсти общения, удовлетворенность различными аспектами семейных и учебных отношений, специфика сформированной мотивации. При помощи факторного анализа выделяются три ортогональных фактора,  характризующие  понятия “здоровье – болезнь”. Состояние психического здоровья обследуемых, в структуре личности которых отсутствуют акцентуации и психопатологические проявления, обуславливается факторами “самодостаточность личности”, “емоциональная стабильность”, “удовлетворенность учебной деятельностью”; группы низкого уровня здоровья – “неудовлетворенность социальной микроструктурой”, “низкая способность к саморегуляции”, “склонность к конфликтности”; группы с клинической манифестацией нервного и психического заболевания – “агрессивные тенденции в поведении”, “наличие внутриличностного дискомфорта” и “ низкая способность к общению”. Установлены негативные семейные факторы, которые влияют на состояние психического здоровья исследуемых. Посредством корреляционного анализа выявлена взаимосвязь между особенностями семейной ситуации и спецификой акцентуаций испытуемых. В этом же разделе рассмотрены также ход и процедура психокоррекционного эксперимента. Основными психокоррекционными средствами выступили:  формирование сознательной положительной установки на усвоение знаний, формирование навыков  саморегуляции (обучение управления отдельными реакциями организма), методы нейролингвистического програмирования, предназначеные для улучшения коммуникаивных навыков личности.

Ключевые слова: уровень психическое здоровья, объектные и субъектные факторы, межличностое взаимодействие, институт семьи, методы психической саморегуляции, интегральный критерий психического здоровья, нейролингвистическое програмирование.

Sirko R.I. Mental health  at the elder yuothf age as the subject of psychological study. – Maniskript.

Dissertation to gain candidate degree in psychological science on  speciality 19.00.01 – general psychology, the history of psychology. – G.S.Kostjuk Institute of pscyhology, the Academi of pedagogical science, Ukraine, Kiev, 2001.

The work is devoted to the problem of mental health at the elder youth age and of factors of its forming. Theoretical analysis and experimental psychological study have confirmed that the state of  mental health at the given age is determinated by various personality characteristics? By the synthesis of mental peculiarites conditioned both biologically and socially. The complex criterion of the mental health state has been worked  out. Two levels of mental health (the high and the low ones) have been revealed. The complex of the special exercises in NLP and psychoregulation has been introduced, directed to improve communicative abilities of young people, to help them in mastering the methods of emotional states controlling, and, as a result, in declining their emotional tenth and in better educational performance.

Key word: the level of mental health, objective and subjective factors, interpersonal interaction, methods of mentalself regulation, integral criterion of mental health, neurolingvistic program.