ВПЛИВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ НА ЧАСОВІ УЯВЛЕННЯ ПІДЛІТКІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність вивчення суб’єктивного часу реципієнтів мас-медіа в умовах інтенсивного масового комунікаційного впливу, подано характеристику розробленості даної проблеми в сучасній психології; визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження; окреслено теоретичні та методологічні основи дослідження, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; наведено дані про апробацію, структуру та обсяг роботи.

У першому розділі "Проблема суб’єктивного часу в умовах масового комунікаційного впливу" висвітлено загальні концептуальні положення щодо вивчення суб’єктивного часу в психології, чинників формування часових уявлень особистості, особливостей впливу засобів масової комунікації на особистість загалом та на часові уявлення зокрема. Запропоновано теоретико-методологічну модель дослідження впливу масової комунікації на часові уявлення підлітків.

Аналіз представлення проблеми суб’єктивного часу в психологічній літературі дає змогу визначити його як фундаментальну складову всієї відображувально-поведінкової взаємодії людини та навколишнього світу, починаючи з відчуттів і закінчуючи особистістю.

Відповідно до такого розуміння часу у психологічній науці розгорталися основні напрями досліджень, а саме: вивчення безпосереднього сприймання часу суб’єктом (П. Фресс, Д. Елькін та ін.) і часових властивостей людини (Б. Цуканов,  Е. Поппель та ін.); дослідження психологічного часу (В. Ковальов, А. Кронік та      Є. Головаха, К. Левін, Дж. Нюттен та ін.), життєвого шляху (Б. Ананьєв, Ш. Бюлер, П. Жане та ін.) і життєвого, суб’єктивного світу особистості (К. Абульханова,           Т. Титаренко, Л. Сохань та ін.).

Узагальнюючи основні теоретичні напрацювання як зарубіжних, так і вітчизняних учених, можна стверджувати, що на сьогодні у психологічній науці немає єдиної теорії суб’єктивного часу. Найбільш обґрунтованим з теоретико-методологічного огляду видається вивчати час у контексті дворівневої концепції його відображення суб’єктом (Д. Елькін, Т. Коттл, С. Рубінштейн, П. Фресс,            Б. Цуканов), оскільки вона певною мірою інтегрує більшість дослідницьких позицій. Згідно із цією концепцією, існують два рівні відображення часу у свідомості індивіда: безпосередній – відображення часової метрики (тривалості) і топології (послідовності) та опосередкований – відображення часових модусів. У цьому аспекті найбільш вдалим видається визначення суб’єктивного часу як сукупності часових уявлень суб’єкта, які є результатом відображення у його свідомості плину часу і часової перспективи. Відповідно було виділено для дослідження такі часові параметри, як суб’єктивна тривалість одиниці часу (уявлення про фізичну тривалість одиниці часу) та уявлення про особистісну часову перспективу.

Встановлено, що традиційне вивчення чинників впливу на часові уявлення особистості здійснюється переважно в межах психології особистості і потребує виходу в інші площини наукового пізнання. Зокрема, актуальним та перспективним в умовах становлення інформаційного суспільства постає вивчення ефектів масового комунікаційного впливу.

Систематизуючи отримані дослідниками результати, можна стверджувати, що проблема впливу масової комунікації на часові уявлення особистості пов’язана з активним залученням людини сучасного суспільства до комунікативного простору ЗМК та виникненням залежності від споживання масової комунікаційної продукції (С. Болл-Роукич, М. де Флер, Ю. Шерковін).

У роботі підкреслюється, що теоретико-методологічна модель здійснюваного нами дослідження має будуватися на засадах цілісного підходу до визначення чинників впливу на суб’єктивний час та з необхідністю спиратися на пошук змінних, що опосередковують зв’язок часових уявлень з факторами масового комунікаційного впливу.

Можна припустити, що одним з основних чинників-модераторів зв’язку часових уявлень із тривалістю споживання телепродукції є особистісна зрілість телереципієнтів (К. Абульханова, Л. Сохань, Т. Титаренко).