ОСОБЛИВОСТІ ОБРАЗУ «Я» АКЦЕНТУЙОВАНИХ ПІДЛІТКІВ З ДЕВІАНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження, методологічну основу і методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наводяться про апробацію та впровадження результатів дослідження, структуру дисертації.

 У першому розділі дисертації − «Теоретико-методологічні засади вивчення образу «Я» акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою» − здійснюється теоретичний аналіз існуючих в сучасній науці підходів до досліджуваної проблеми.

Образ «Я» людини – складноструктурована цілісна система, що є суб’єктивною картиною самого себе і містить когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінковий компоненти, виступає настановленням стосовно себе і світу, інтерпретує індивідуальний досвід, орієнтує суб’єкта в конкретній ситуації і спрямовує на досягнення певної мети чи розв’язання певного завдання, тобто є джерелом особистісного росту, змін.

Періодом виникнення свідомого «Я» − пише І. Кон − «як би поступово не формувалися окремі його компоненти, вважається підлітковий вік». На його думку динамічні прояви образу «Я» підлітка слід позначати поняттями «сильне Я» або «слабке Я». «Сильне Я» співвідноситься, як правило, з високим рівнем рефлективності та самоповаги. «Слабке Я», навпаки, «позитивно корелює з девіаціями у поведінці: нечесністю, правопорушеннями, наркоманією, алкоголізмом, агресивною поведінкою, спробами самогубства та різними психічними розладами». В нашій роботі ми позначаємо  образ «Я» підлітків як «гармонійний образ «Я» або «дисгармонійний образ «Я» за ознаками соціальної адаптації.

За А.Личко акцентуації характеру відноситься до крайніх варіантів норми та вирізняються наявністю досить постійних рис певного типу характеру, які у підлітковому віці часто загострюються, а при дії психогенних факторів, що адресуються до «місця найменшого опору», можуть наступати тимчасові порушення адаптації або девіації в поведінці. При дорослішанні підлітка ці особливості характеру залишаються досить вираженими, але компенсуються й звичайно не заважають адаптації.

У вітчизняній літературі прийнято виокремлювати непатологічні й патологічні форми девіантної поведінки. О.Змановська виокремлює три основні групи девіантної поведінки: антисоціальна (делінквентна), асоціальна (аморальна), аутодеструктивна (саморуйнівна). Ю.Клейберг також виокремлює три основні групи поведінкових девіацій: негативна (наприклад, уживання наркотиків), позитивна (наприклад, соціальна творчість), соціально-нейтральна (наприклад, жебрацтво). Ц.Короленко й Т.Донських поділяють всі поведінкові девіації на дві великі групи: нестандартна (нове мислення, нові ідеї, а також дії, що виходять за рамки соціальних стереотипів поведінки) та деструктивна поведінка (порушення соціальних норм, дезінтеграція самої особистості). В.Менделевич девіантну поведінку поділяє на такі типи, як: делінквентний, адиктивний, патохарактерологічний, психопатологічний та на базі гіперздібностей.

Кожен з цих підходів до класифікації типів девіантної поведінки має своє обґрунтування та позитивні сторони, але часто  суперечать один одному. Ми в нашій роботі поділяємо девіантну поведінку на патохарактерологічну (акцентуації характеру), агресивну, аутоагресивну, адиктивну, делінквентну.

Акцентуації характеру, як вказує А.Личко, створюють передумови для формування девіантної поведінки: гіпертимний, шизоїдний, епілептоїдний, істероїдний та нестійкий типи акцентуацій характеру характерні для делінквентного та адиктивного типів девіантної поведінки. Для суїцидальної (аутоагресивної) поведінки створюють передумови циклоїдний, лабільний, сенситивний, епілептоїдний та істероїдний типи акцентуацій. Агресивна поведінка найбільш характерна для астенічного та епілептоїдного типів акцентуацій. Сексуальні девіації більш характерні для шизоїдного типу акцентуації. А от психастенічний та конформний типи акцентуацій практично не створюють передумов для девіантної поведінки. Також можна припустити, що акцентуації характеру мають свої особливості в залежності від статі підлітків.

Дослідження А.Личко, Н.Максимової, О.Малютіної свідчать про те, що образ «Я» акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою є деформованим, проте експериментальних досліджень для визначення конкретних відхилень не проводилось. Зважаючи на це, важливим завданням нашого дослідження стало виявлення особливостей образу «Я», а також можливостей корекційного впливу на них з метою формування гармонійного образу «Я» у акцентуйованих підлітків з девіантною поведінкою, розроблення необхідних для цього засобів.