Соціально-психологічні особливості генезу поведінки у студентській групі

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження, методологічну основу і методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наводяться відомості про апробацію результатів, публікації та структуру дисертації.

У першому розділі роботи - “Групові норми поведінки як соціально-психологічна проблема” - висвітлюються основні концепції досліджуваної проблеми у зарубіжній та вітчизняній психологічній літературі. Розглянуто існуючі підходи до визначення психологічного змісту понять “нормативна поведінка”, “стандарт поведінки” та “девіантна поведінка”. Здійснено теоретичний аналіз генезу поведінки у групі. Висвітлено психологічну характеристику студентської групи як чинника формування певних стандартів та норм поведінки її членів.

В дослідженні проаналізовані наукові підходи до розгляду проблеми групових стандартів поведінки. Вчені зазначають, що в кожній групі, зокрема, малій, існують певні стандарти поведінки, тобто специфічні соціальні норми, зразки поведінки, установки, погляди, які схвалюються групою і очікуються (навіть фактично вимагаються) від її членів. Саме вони регулюють відносини між членами групи і здійснюють значний вплив на їхні думки та вчинки, зокрема і в студентській групі.

Систематизація теоретичних положень засвідчує, що будь-який вид діяльності орієнтується на норми та стандарти суспільства, коригується системою соціальних та культурних ролей і протікає в умовах взаємодії з чинниками фізичного і соціального середовища. Береться до уваги весь спектр зв’язків та взаємодій, які передбачають безпосередні чи опосередковані контакти, реалізацію соціальних відносин, обмін інформацією, співпереживання, сприймання, відтворення, тобто діяльність особистості. Отож, під впливом суспільства, інших людей і взаємодії з ними утворюються конкретні еталони чи норми, за допомогою яких люди оцінюють одне одного і самих себе.

Сучасні дослідники (Є.Ісаєв, О.Дубовська, М.Корнєв, Р.Кричевський, Д.Майєрс, Н.Наумова, Ч.Немет, М.Обозов, Л.Орбан-Лембрик, Б.Паригін, М.Пірен, А.Ручка, В.Слободчиков, А.Свенцицький, Т.Титаренко, В.Третьяченко та ін.) розглядають норму як еталон, мірило, зразок, з якими особистість співвідносить свої вчинки, на основі яких обґрунтовує свої дії, оцінює поведінку інших.

Як зазначається у низці наукових праць, групи чинять вплив на своїх членів, які уникають прийнятих групових норм. Це робиться з метою допомогти групі в досягненні її цілей та зберегти себе як цілісність; допомогти кожному індивіду зокрема, виробити певний стандарт для співвіднесення з ним своїх думок. Реалізація зазначених функцій зумовлюється розвитком одноманітності оцінок, рішень, поведінкових моделей членів групи, які викликані, в свою чергу, процесами внутрішньогрупового тиску. Є багато різних ситуацій, коли наявність такої одноманітності виступає важливим чинником ефективного функціонування групи. Але існують ситуації, коли така одноманітність не є корисною або навіть є шкідливою, тому що спричиняє регрес і застій, які ведуть до розвитку деструктивних групових процесів. Саме в цих ситуаціях елементи творчості й різноманітні інновації приводять до перегляду групових стандартів, що не відповідають певним вимогам часу.

На підставі аналізу позицій вчених щодо категорії “норма” виведене власне бачення цього феномену у контексті проблем студентської групи, де формуються норми та стандарти поведінки. Вони розвиваються і встановлюються колективом, згідно з поглядами і зразками поведінки, притаманними членам даного осередку. Це правила, котрі можуть бути навіть не помічені членами групи, доки їх не буде порушено, можуть забороняти або приписувати якусь поведінку, діяльність, будь-яку дію. Вони є координуючими елементами і навіть основою контролю у групі, сприяють її виживанню; важливим чинником регуляції соціальної поведінки; критеріями орієнтації та цілепокладання, соціально регламентованими та схвалювальними “інваріантами поведінки”, у рамках яких кожен індивід може шукати альтернативні шляхи та засоби досягнення своїх цілей.

Поняття “нормативна поведінка” в дисертації трактується як сукупність правил, обов’язків та шаблонів, які формуються в процесі взаємозв’язку членів однієї групи (мається на увазі мала група), тим самим спонукаючи особистість, котра належить до цієї групи, своїми діями та вчинками сприймати чи відкидати ці еталони, відповідно створюючи собі певний авторитет. Поведінка самої особистості в групі зумовлюється та мотивується рядом чинників, таких як особливості розвитку суспільства; способи розв’язання суперечностей середовища та особистості; механізми реалізації соціального життя; традиції та звичаї, якими керується особистість, життєві цінності; етнопсихологічні особливості особистості та її індивідуальні властивості.

Студентські групи відіграють важливу роль у формуванні певного стандарту поведінки особистості. Специфіка прилучення молодих людей до цього процесу зумовлена: проблемами адаптації студентів до умов навчальної діяльності; особливостями становлення соціально-психологічного клімату в студентській групі; рівнем розвитку неформальної системи зв’язків у студентській групі (потреба в допомозі, в інформації, тісному спілкуванні та симпатії); особливостями розподілу групових ролей, тобто типових способів поведінки, які пропонуються, очікуються і реалізуються учасниками групового процесу; груповим комунікативним досвідом взаємодії.

У другому розділі - “Вивчення соціально-психологічних чинників виникнення певного стандарту поведінки у студентській групі” - описуються загальна процедура емпіричного дослідження, обґрунтовується система методичних прийомів і діагностичних методик, аналізуються чинники, що впливають на виникнення нормативної поведінки членів студентської групи.

Наукове дослідження проблеми соціально-психологічних особливостей генезу поведінки у студентській групі тривало з 2004 по 2006 роки. Всього в опитуванні взяв участь 401 студент Івано-Франківської, Закарпатської та Львівської областей.

Основною метою емпіричного дослідження було виявлення та аналіз чинників, що забезпечують виникнення та збереження певного стандарту поведінки у студентській групі.

Відповідно до розуміння проблеми нормативної поведінки в студентській групі нами була розроблена програма дослідження, що містила два блоки методик. Перший методичний блок передбачав вивчення чинників виникнення певного стандарту поведінки         у студентській групі, а другий - був спрямований на виявлення чинників, що забезпечують збереження певного стандарту поведінки членів студентської групи.

Методика «Q-сортування: діагностика основних тенденцій поведінки у реальній групі» (автор – В.Стефансон) дала змогу визначити шість основних тенденцій поведінки особистості в студентській групі за допомогою таких шкал: залежність, незалежність, комунікабельність, некомунікабельність, прийняття «боротьби» та уникання “боротьби”. Методика “Дослідження сприйняття індивідом групи” (автор - Є.Залюбовська), дозволила виявити три основні типи спрямованості (колективістську, прагматичну, індивідуалістську) студента у сприйманні ним своєї групи. “Методика оцінки психологічної атмосфери в колективі А.Фідлера” мала на меті оцінити психологічну атмосферу в колективі. “Експрес-методика” вивчення соціально - психологічного клімату в трудовому колективі О.Михайлюка та А.Шалито була спрямована на виявлення емоційного, поведінкового і когнітивного компонентів стосунків студентів у досліджуваних нами групах. Опитувальник «Шкала локус-контролю» (Дж.Роттер, адаптація В. Ядова) дав змогу оцінити сформований у студентів рівень суб'єктивного контролю над різноманітними життєвими ситуаціями: екстернальний чи інтернальний. Методика діагностики міжособистісних відносин Т.Лірі дала можливість вивчити взаємовідносини в студентських групах і з’ясувати, чи мають вплив ці стосунки на формування норм та стандартів поведінки в студентській групі. Вивчення феноменів конформізму, згуртованості, сумісності, особливостей впливу меншості й більшості у студентській групі, потреби в допомозі, симпатії здійснювалося за допомогою опитувальника “Дослідження нормативного впливу у групі” (автор - Л.Орбан-Лембрик) та двох авторських анкет.

Вибірку дослідження склали студентські групи різних курсів заочної та денної форм навчання, в яких вивчалися чинники формування нормативної, конформної та девіантної поведінки у реальній студентській групі, було проаналізовано успіхи та труднощі в процесі навчання.

Проведений факторний аналіз дозволив виділити сукупність внутрішніх взаємозв’язків та причинно-наслідкових залежностей в емпіричному матеріалі, був спрямований на виявлення основних соціально-психологічних чинників виникнення і збереження стандартів та норм поведінки у студентській групі.

На етапі формуючого експерименту визначались чинники збереження певного стандарту поведінки членів студентської групи, накреслювались психологічні шляхи стимуляції нормативної поведінки у студентській групі. По закінченні роботи був зроблений контрольний діагностичний зріз результатів.

Підсумкове психологічне діагностування забезпечило можливість простежити динаміку групових процесів та змін, які відбуваються у групі.

В результаті проведеного дослідження було встановлено, що у студентів, незалежно від курсу навчання, переважає колективістська спрямованість у взаємодії з товаришами (77,8 %). Тобто, студенти прагнуть до тісного спілкування, у них є потреба набуття групового комунікативного досвіду, потреба в допомозі, в інформації, що є свідченням їхнього бажання бути прийнятими групою, бути задіяними у спільну групову діяльність.

Опитування показало, що в будь-якій студентській групі, яка існує протягом тривалого часу, виробляється своєрідна система норм, специфічна “культура” (правила, традиції, зразки поведінки), які є притаманними тільки даній групі. Ці норми встановлюються групою і допомагають її членам налагоджувати контакти, тобто взаємодіяти, співпрацювати, поважати один одного, при потребі допомагати один одному. З часом члени таких груп стають взаємозалежними та в процесі взаємодії набувають соціально-психологічного досвіду. За результатами показників методики «Q-сортування: діагностика основних тенденцій поведінки у реальній групі» (автор – В.Стефансон) бачимо, що студентам першого курсу притаманна виражена залежність (стосовно групи) – 47,5%. Тобто вони ще не мають чітко сформованого соціально-психологічного досвіду у спілкуванні та взаємодії один з одним. Студентська група в цей період не існує як єдине ціле, де кожен повинен виконувати якусь певну роль, робити свій внесок у розвиток та формування єдиної групи.

Найбільш незалежними і комунікабельними є студенти п’ятого курсу – 36,11%; 52,78%. Вони також налаштовані на прийняття “ боротьби” – 38,89%, чого не можна сказати про студентів першого курсу – тут тільки 12,5% членів групи налаштовані на прийняття “боротьби”.

Щодо студентів третього курсу, то 40,63% з них прагне до залежності і тільки 10,94% до незалежності, 37,5% є комунікабельними, а 20,31% - некомунікабельні; 40,63% націлені на уникнення “боротьби”. Тобто, група студентів третього курсу вже є майже сформованою та адаптованою у своєму середовищі. Тут на виникнення нормативної поведінки впливають: єдність цілей, мотивів, ціннісних орієнтацій; чіткий розподіл ролей та обґрунтована реалізація спільної діяльності; психологічна єдність – емоційна, комунікативна, яка характеризує процес міжособистісного пізнання та взаєморозуміння між членами групи. Тому припускаємо, що ця група (студенти третього курсу) буде відрізнятися від інших груп (студенти першого і п’ятого курсів) стресостійкістю та надійністю. Кожного разу, коли дії та вчинки передбачені певними стандартами поведінки, будуть повторюватись, особливо тими самими людьми, з’явиться тенденція до стабілізації норм. Обчислення коефіцієнта лінійної кореляції Пірсона показало, що шкала “дружелюбність” позитивно корелює зі шкалою “альтруїстичність” /0,75/; “доброзичливість” зі шкалами “дружелюбність” /0,89/ та “альтруїстичною”/0,78/, “залежність”/0,51/ та “авторитарність” /0,45/.

У свою чергу, повторення буде закріплювати та фіксувати дії в звичках самих індивідів. Оскільки студенти знову і знову вирішують одні й ті ж самі завдання, вони починають покладатись один на одного. За таких обставин у членів студентської групи з часом буде розвиватися почуття взаємної спільності, з’явиться відчуття, що вони пов’язані визначеними обставинами, які сприятимуть формуванню соціально-психологічного досвіду взаємодії.

Проведене дослідження засвідчило, що соціально-психологічний досвід членів групи є одним з головних чинників, який сприяє формуванню нормативної поведінки у студентській, як і будь-якій, групі. Адже люди зі спільним культурним минулим, які підходять один одному за своїми поглядами, легко об’єднуються. В нашому випадку повсякденне студентське життя дає хороші приклади дій, які базуються на узгодженості, взаємозв’язку і породжують умови для формування соціально-психологічного досвіду членів груп.

За результатами “Експрес-методики” О.Михайлюка та А.Шалито, з допомогою якої вивчався соціально-психологічний клімат в студентській групі на рівні емоційного, когнітивного та поведінкового компонентів, визначено, що у студентських групах переважає позитивна соціально-психологічна атмосфера. Тобто розв’язання проблем відбувається на рівні позитивних поведінкових чи емоційних стосунків.

Факторизація психодіагностичних даних досліджуваних по всіх групах виявила таку факторну структуру соціально-психологічних чинників виникнення певних стандартів поведінки у студентській групі: фактор 1 (описує 20,71% загальної дисперсії) – міжособистісні стосунки, вікові особливості членів даної групи. Його зміст поєднує в собі такі характеристики, як: вікові особливості респондентів; авторитарність /0,773/; егоїстичність /0,730/; агресивність /0,703/; залежність /0,763/; дружелюбність /0,844/; альтруїстичність /0,783/; доброзичливість /0,729/.

 Фактор 2 (описує 14,66% загальної дисперсії) - психологічна атмосфера студентської групи. Його основою є наявність таких характеристик: приязність/ворожість /0,709/; згода/незгода /0,760/; задоволеність/незадоволеність /0,726/; теплота/холодність /0,765/; співробітництво/неузгодженість 0,731/; взаємопідтримка /недоброзичливість /0,796/; захопленість/байдужість /0,739/; цікавість/нудність /0,709/.

Узагальнення результатів опитування свідчить, що позитивний соціально-психологічний клімат впливає на настрій кожного члена зокрема та загалом групи і сприяє прагненню всіх членів групи працювати та взаємодіяти з бажанням та високою самовіддачею.

 У третьому розділі – “Аналіз соціально-психологічних чинників збереження певного стандарту поведінки у студентській групі” - представлено результати формуючого експерименту, проаналізовано соціально-психологічні чинники збереження певного стандарту поведінки, окреслюються шляхи стимуляції нормативної поведінки у студентській групі.

Спираючись на роботи Г.Бакірової, А.Гуревич, Л.Карамушки, Н.Коломінського, О.Сидоренко, Т.Яценко, враховуючи результати констатуючого етапу дослідження, а також зміст і структуру навчальної діяльності студентів вузу, ми розробили програму навчального лекційного курсу, спрямованого на підтримання та збереження нормативної поведінки у студентській групі. Методом психокорекційної роботи було обрано соціально-психологічний тренінг (СПТ), роботу якого зорієнтовано на ліквідацію особистісних проблем учасників студентської групи.

Лекційна програма передбачала ознайомлення студентів із: поняттям “норма”, “нормативна поведінка”, “навчальні та правові норми” у контексті студентської групи; нормативною свідомістю як регулятором групових та особистісних стосунків; взаємодією та спілкуванням як особливостями підтримання нормативної поведінки.

Розроблений нами соціально-психологічний тренінг (СПТ) передбачав моделювання професійно-нормативних ситуацій, адекватних тим, що виникають у процесі реального навчання, а також активне включення учасників тренінгу в аналіз та розв’язання різних ситуацій.

Інструментарій соціально-психологічного тренінгу представлено системою методів та прийомів. Зокрема, групова дискусія, рольова гра та індивідуально-психологічні вправи, які дозволили прояснити і змінити думки, установки та позиції членів групи щодо нормативного спілкування у процесі навчання. Специфіка цих методів полягала у забезпеченні спонтанності поведінки у групі, інтеграції взаємин між її членами та глибинним психологічним аналізом результатів. Метод рольової гри дав можливість побачити членів групи не лише в міжособистісних стосунках, а й у процесі виконання певної соціальної ролі. Поведінка в рольовій грі дала змогу уточнити психодіагностичні припущення й з’ясувати, як особистісна проблема деструктурує неформальні стосунки, робить їх неефективними. Психологічні вправи сприяли глибшому й відкритішому спілкуванню та згуртуванню членів групи.

В експерименті взяли участь студенти четвертого курсу Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника, спеціальність ПНП (початкове навчання та психологія), дві групи по 20 чоловік (експериментальна та контрольна). Тренінг був розрахований на один семестр 2005року. Програма групового тренінгу включала в себе 3 академічні години на тиждень.

Дослідження спрямовувалося на доведення гіпотези: активні методи навчання (груповий тренінг) сприяють груповій згуртованості та формуванню “ми-почуття”, а звідси ставилось ряд завдань: розвиток комунікативних, перцептивних, організаторських, конструктивних здібностей студентів як чинника збереження групових норм та ефективної міжособистісної взаємодії у групі.