ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ МУЗИЧНОГО КЕРІВНИКА ДО РОБОТИ З МУЗИЧНО ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Краткое содержание

 У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, методологічну та теоретичну основи, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, подано дані про організацію та апробацію матеріалів дослідження.

У першому розділі – „Теоретичні засади дослідження психологічної готовності музичних керівників до роботи з музично обдарованими дітьми старшого дошкільного віку” – розглянуто основні концептуальні підходи щодо формування психологічної готовності до професійної педагогічної діяльності.

Виявлено 3 підходи у розумінні сутності психологічної готовності до професійної діяльності, а саме її розглядають: 1) як особливий психічний стан, пов’язаний з конкретною ситуацією (В. Алаторцев, Г. Гаєва, Ф. Гєнов, Є. Ільїн,        Н. Левітов, Л. Нерсесян, В. Пушкін); 2) як стійку характеристику особистості       (Р. Гаспарян, Є. Козлов, М. Мазманян, А. Пуні); 3) на функціональному та особистісному рівнях (М. Дьяченко, Л. Кандибович, Н. Левітов, В. Моляко).         В роботі стверджується, що найдоцільнішим є комплексний підхід до висвітлення питань психологічної готовності до професійної діяльності.

Узагальнення різних концепцій дозволило визначити сучасні підходи до вивчення проблеми формування психологічної готовності педагога, можливі рівні сформованості (високий, звичайний, низький), умови та етапи формування цього утворення тощо. Проаналізовано різноманітні варіанти структур психологічної готовності, які залежать від особливостей діяльності. Для визначення специфіки психологічної готовності музичних педагогів  було проаналізовано психологічні властивості професійної діяльності та особистості музичних керівників,  психологія музично обдарованих дітей 5-6 років. До складу динамічної структури психологічної готовності музичних керівників було включено мотиваційно-ціннісний, емоційно-вольовий, операційний, орієнтаційний та оціночний компоненти. Також було виділено психологічні властивості, які змістовно навантажують виокремлені  компоненти.

В роботі доведено, що психологічна готовність до музично-педагогічної діяльності потребує вміння максимально використовувати умови цієї діяльності для саморозкриття, авторського і відповідального ставлення до виконання професійних обов’язків, особистого прийняття вимог професійної діяльності. Ці характеристики виступають ознаками суб’єктної позиції людини  (К. Абульханова-Славська, Л. Анциферова, Б. Афанасьєв, Є. Головаха, А. Кронік, Д. Леонтьєв, С. Рубінштейн). У зв’язку з цим, саме суб’єктна позиція може виступати як системоутворювальний фактор, який визначає рівень сформованості психологічної готовності. Тобто, стійка психологічна готовність до професійної діяльності характеризує музичного педагога як суб’єкт життя, а дослідження суб’єктних характеристик потребує урахування його ставлення до професії як невід’ємного компоненту системи сенсожиттєвих орієнтацій. 

Здійснений аналіз концептуальних підходів до розуміння суб’єктності педагога дозволив визначити основні характеристики суб’єктної професійної позиції музичного керівника. Цю позицію слід розуміти як інтеграцію авторського і відповідального відношення до виконання своїх професійних обов’язків, особистого прийняття вимог педагогічної діяльності, вміння максимально використовувати та створювати оптимальні умови для розкриття власного потенціалу та потенціалу обдарованих у музичній сфері дітей, усвідомлення важливості власного внеску у розвиток дитячої музичної обдарованості та задоволення реалізацією індивідуальності і власного „Я” у професійній діяльності.

У другому розділі – „Емпіричне дослідження психологічної готовності музичних керівників до роботи з музично обдарованими дошкільниками старшого  віку” – протягом 3 років відстежувалась динаміка розвитку музичних здібностей 186 дітей 4-6 років. Для дослідження було обрано старший дошкільний вік, що обумовлено низкою причин. Так, за твердженням багатьох дослідників  (Л. Виготського, Г. Ревеша, Б. Теплова та інш.), саме музичні здібності виявляються раніше від інших, до того ж в старшому дошкільному віці стають помітними також індивідуальні властивості дитини. Це дозволяє говорити про можливість самовираження дитини через музику, ураховуючи накопичений нею досвід діяльності, спілкування, вражень, знань та умінь. Крім того, цей вік є сензитивним для розвитку музичних здібностей.

В ході дослідження з’ясовано, що провідна роль у розвитку музичних здібностей старших дошкільників належить організованому музичному навчанню. Це підтвердило необхідність вивчення особливостей взаємодії музичних працівників з обдарованими дітьми та актуальність обраної теми дослідження.

         Однією з ключових проблем було встановлення залежності ефективності взаємодії музичних керівників з музично обдарованими дітьми дошкільного віку від рівня сформованості компонентів психологічної готовності педагогів. Розв’язання цього питання здійснювалося поетапно.

  На першому етапі з’ясовувалось наскільки успішною є професійна взаємодія  музичних педагогів з обдарованими вихованцями. Для цього використовувався метод незалежної експертної оцінки шляхом реалізації спеціально розробленої системної програми оцінювання ефективності музично-педагогічної діяльності вчителів. Незалежна експертна оцінка здійснювалась спеціалістами, які безпосередньо пов’язані з вихованням та музичною освітою дітей дошкільного віку. Оцінювання мало рейтинговий характер – 100 музичних працівників протягом року накопичували «робочі рейтингові бали» у відповідності зі спеціально розробленими емпіричними корелятами. Рейтингові бали розглядалися як показники професійної успішності.