ТРАНСФОРМАЦІЇ ментальних моделей в осіб середнього віку у кризових життєвих ситуаціях

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність дослідження обраної проблеми, визначено її об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання. Викладено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено  інформацію про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі роботи - „Психологічний аналіз змісту та структури ментальних моделей людьми середнього віку” – здійснено аналіз сучасних уявлень про ментальні структури та аналіз ментальної моделі як психологічної категорії. Проаналізовано ідеї низки авторів філософських та психологічних праць щодо понять «ментальна модель» та «структурування досвіду» (В.В.Андрієвська, Г.О. Балл, Р. Бендлер, Р.М. Грановська, Д. Гріндер, А.М.Дружинін, Г.С. Костюк, В.О. Моляко, Р. Мелер,  М.Л. Смульсон, М.О. Холодна, Н.В. Чепелєва, Т. Шевер та інші фахівці), „кризовий стан” (Л.І.Анциферова, Г.С.Костюк, Г.Крайг, Т.М. Титаренко, Г.Томе), «трансформація», розглянуто взаємозв’язок мислення та діяльності із „системомиследіяльнісним підходом” (О.І. Генісаретский, В. Лефевр, В.М. Розін, Г.П. Щедровицький). Запропоновано авторську інтерпретацію поняття ментальна модель, відповідно до якої вона розглядається як системне утворення, так звана «Тріада особистості», і містить підсистеми ставлення до оточуючих, світу та до самого себе.

Розглянуто особливості поєднання інтелектуально-діяльнісних складників у структурі ментальної моделі, зв'язки їх зі структурою та досвідом індивіда. Визначено структуру та особливості зв'язків між зазначеними складниками, які зумовлюють індивідуальну структуру ментальної моделі кожної конкретної особи за певної типовості її компонентів. Доведено, що від побудови ментальних структур залежать конкретні прояви інтелектуальної активності, більше того – особистісні властивості та характеристики соціальної поведінки людини. З позицій механізму функціонування ментальних моделей, що виражається в ефекті “згорнутості” поняттєвої ментальної структури, об’єкт набуває пізнавальної цінності настільки, наскільки він є співвіднесеним з певним концептуальним референтом. Визначено також, що ментальні моделі відповідають за актуалізацію суб’єктивного простору відображення, в межах якого і будується конкретний образ конкретної ситуації. Інакше кажучи, ментальні моделі – це своєрідні психічні механізми, які у “згорнутому” вигляді зберігають інтелектуальний ресурс людини, а під будь-яким зовнішнім впливом можуть “розгорнути” специфічно організований ментальний простір (тобто динамічну форму ментального досвіду).

У дисертаційному дослідженні проаналізовано принципи категорійної організації миследіяльності засобами онтології (відповідно до наукових розробок Г.П. Щедровицького та його методологічних послідовників).

Поняття „кризовий стан” аналізується у зв’язку з поняттям „норма”. Кризовий стан перешкоджає усвідомленню неефективності ментальної моделі людини, кризовий стан – це такий стан, коли особистість функціонально неавтономна, її поведінка соціально невмотивована (за Т.М.Титаренко, 1998), має неадекватний рівень самооцінки, не вміє регулювати власні емоційні стани, не здатна до інтимних (тут – близьких, конструктивних) відносин, не тяжіє до розвитку та саморозвитку, до провідних способів діяльності здорової особистості (Г.С. Костюк, 1988). Спеціалісти називають такий стан кризовим. Причиною таких станів стають порушення у професійній діяльності, різкі, негативні зміни у важливих для цього періоду подіях (професійна діяльність, сімейні стосунки, особистісні конфлікти, стан здоров’я), невизначеність або негативний прогноз майбутнього. Часто це є наслідками неефективної ментальної моделі. У дисертації описано нормальний та кризовий стани дорослої людини, базові причини криз (зокрема вікові, а також незалежні від віку, ранжовані по таких сегментах, як професійні, особистісні, фізіологічні). Доведено, що кризовий стан проявляється зменшенням ефективності функціонування суб’єкта в оточуючому соціальному середовищі; рольовими дисфункціями; стійким (від двох тижнів) дистимічним настроєм; тривогою, напруженістю, роздратованістю; чітко вираженим „незнанням” або негативним, тривожним очікуванням майбутнього; психосоматичними проявами тощо. Причиною таких станів є порушення у професійній діяльності, різкі ситуативні зміни у важливих життєвих складових (професійна діяльність, сімейні стосунки, взаємодія, стан здоров’я).

Ментальна модель відповідальна за відносини кожної конкретної людини і людства загалом з навколишнім середовищем. Принципові зміни у цих стосунках можуть статися лише за умови рефлексивного перегляду позиції індивіда, усвідомлення власного впливу, тобто дрейфу локусу контролю із зовнішнього на внутрішній. Реалізація цих змін можлива як в разі кризового стану, змодельованого або природного, так і шляхом впровадження у систему виховання положень „екологічності” стосунків людини зі світом поряд з інформацією про специфіку дії ментальної моделі.