Туринський В.М. Обгрунтування і розробка системи технологічних рішень та способів виробництва продукції вівчарства

Краткое содержание

Експериментальні дослідження проводились у період з 1986 по 2004 рік в Інституті тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” – Національному науковому селекційно-генетичному центрі з вівчарства, в дослідних господарствах “Маркеєво” і “Асканія-Нова”, у спецгоспах “Світанок”, “Меліоратор” та ім. Ворошилова Херсонської області. Дослідження

здійснювались на дорослому поголів’ї (вівцематки, племінні барани) та молодняку в підсисний період і після відлучення у провідних племінних заводах асканійської тонкорунної, створюваної асканійської м’ясо-вовнової порід та асканійського багатоплідного типу каракульських овець.

Поставлені завдання вирішувались у 19 науково-господарських дослідах (понад 50 тис. овець різних статевих і вікових груп) згідно зі схемою досліджень (рис.1).

Наукове обгрунтування досліджень з вивчення основних найпоширеніших захворювань ягнят в умовах великих вівчарських ферм і комплексів, вивчення впливу на організм вівцематок і ягнят мінеральних елементів, причин хірургічних ускладнень при масових ампутаціях хвостів у ягнят і кастрації баранців у товарних господарствах, лікування ягнят-гіпотрофіків та профілактики диплококової септицемії, залізодефіцитної аліментарної анемії та полігіповітамінозів і розроблення ресурсозберігаючої технології вирощування ягнят підсисного періоду проводили в умовах вівчарського комплексу дослідного господарства “Асканія-Нова”.

Дослідження впливу солі селену  Na₂SeO₃ у складі міне­ральної розсипної суміші (СоСl₂, ZnSО₄, MnSО₄, CuSО₄, КJ) на стан резистентності ягнят проведено в 1-, 2-, 3- і 4-місячному віці шляхом вивчення показників живої маси, температури тіла, кількості ударів пульсу за 1 хв, дихальних рухів за 1 хв, вмісту гемоглобіну в крові, кількості еритроцитів у 1 мл крові, вмісту загального білка, альбумінів, α - ,β - і γ - глобулінів.

Дослідження та розробку нової технології штучного осіменіння вівцематок проводили відповідно до вихідних і технологічних вимог до механізованих пунктів. На основі хромометражних спостережень розробляли технологічну карту. Зоогігієнічні умови на пунктах оцінювали за температурою, відносною вологістю повітря, вмістом аміаку, кількістю мікробних тіл (Матусевич В.Ф., 1974). Фізіологічний стан вівцематок оцінювали до і після осіменіння за показниками: частота дихання і пульсу, температура тіла за методом І.М. Бєлякова (1975). Відтворну здатність вівцематок дослідних груп визначали через індивідуальний облік. Вивчали ефективність використання установки “Асканія”, після чого дали комлексну оцінку наявних технічних засобів для штучного осіменіння вівцематок, які застосовуються в Україні та в країнах СНД.

Дослідження проблеми, розробку та виробничі випробування нових технічних засобів для фіксації овець при ембріотрансплантації та штучному осіменінні методом лапароскопії проводили в лабораторіях технології виробництва продукції вівчарства, біотехнології відтворення та ДГ “Маркеєво”  Інституту “Асканія-Нова”.

Обгрунтування вихідних вимог до технологій і технічних засобів доїння овець і переробки молока, розробку технічних завдань, конструювання лабораторно-промислових зразків, виробничі та державні приймальні випробування проводили в лабораторії технології виробництва продукції вівчарства та в дослідних господарствах “Маркеєво” і “Асканія-Нова” Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова”. Розробку апарата з поперемінною дією доїльних стаканів і установки для доїння овець на малих вівцефермах здійснювали в лабораторії технології цього ж інституту. Технічну експертизу дослідних зразків проводили згідно з ОСТ 70.2.1.80, експлуатаційно-технологічні показники доїльної установки – за ОСТ 70.20.2-80 на дійному поголів’ї вівцематок  під час виробничих випробувань.

Придатність вівцематок до машинного доїння визначали за рівномірністю розвитку часток вим’я розробленим пристроєм  для роздільного видоювання часток та паралельного визначення кількісних і візуально якісних показників молока. Крім того, визначали проміри вим’я мірною стрічкою і штангенциркулем за такими показниками: довжина, ширина, глибина і обхват та проміри дійок – довжина, діаметр (товщина) і відстань між ними.

Фізичні властивості і хімічний склад молока визначали за загальноприйнятними методиками: жир – кислотним методом за ГОСТ 5867-89; щільність – ареометром; кислотність – за Тернером згідно з ГОСТ 3624-67; білок – за К’єльдалем; суху речовину – ваговим методом; молочний цукор – розрахунковим методом; золу – ваговим методом; фосфор – за Фіске-Субборсом; кальцій – комплекснометрично; азот – мікрометодом К’єльдаля. Ступінь чистоти молока визначали за ГОСТ 8218-89; бактеріальне забруднення – за ГОСТ 9225-84; органолептичну оцінку молока – за кольором, запахом, смаком, консистенцією.

Виробничі і державні приймальні випробування устаткування для виготовлення бринзи проводили за розробленою програмою і методикою  ДЗМВС, яка грунтується на таких нормативних документах: ГОСТи 1.26-77; 2.607-72; 8.051-81; 12.2.002-91; 3624-92; 3625-84; 5867-90; 8218-89; 9225-84; 23729-88; 26025-83; 26754-85; 27388-87; ОСТи – 10.32-46; 70.1.1-85; 70.2.1-80; 70.2.8-82; 70.2.32-79; 70.2.33-88; РД 10.2.6-91; Вт 46.16.28.03-2001; ДСТУ 3974-2000; РТУ 54-57. Після чого визначали зоотехнічну оцінку якості виконання технологічного процесу.

Розробку пристрою для полегшення праці стригаля та випробування опорного пояса проводили в умовах експериментів і виробництва (1995-2002 рр.) у процесі стриження овець асканійської тонкорунної породи на типових стригальних пунктів.

Удосконалення ріжучих пар і основних механічних деталей та розробку експериментальної електростригальної машинки проводили відповідно до вихідних вимог (№ Вт 46.16.26.05-2000) на експериментальному заводі ІМТ УААН. 

Державні приймальні випробування електростригальної машинки  МСУ-200А проводили на відповідність ТЗ № 010121007026 ТП 01-05 п. 01.05.04 згідно з робочою програмою випробувань Південноукраїнської ДЗМВС на основі нормативних документів: КД 46.16.01.05-93, РД 10.32.4-91 у ДГ “Асканія-Нова” під час стриження 1000 голів овець асканійської тонкорунної породи.

Деякі спільні дослідження проводились в експериментальних лабораторіях Інституту механізації тваринництва УААН та Харківського державного технічного університету сільського господарства у співавторстві з доктором с.-г. наук О.О. Ренсевичем, професором О.Д. Черенковим, доцентом Ю.Ф. Свіргуном, а результати цих досліджень, за згодою співавторів, використані у представленій дисертації. Виробничі і державні приймальні випробування розпушувально-тріпальної машини 2БРТМ-1100 з урахуванням вилучення рослинних та інших домішок з різних типів немитої вовни проводили в лабораторних і виробничих умовах в ІМТ та ІТСР “Асканія-Нова” відповідно до вимог ТЗ, нормативних документів, затверджених Південноукраїнською МВС і КД 46.16.01.05-93; РД 10.32.4-91; ГОСТу 12.2.003-91. Розробку нових способів миття вовни проводили із застосуванням впливу фізичних полів електромагнітної та акустичної природи на фізико-хімічні властивості вовни. Виробничу перевірку нового способу миття вовни організували на сконструйованій лабораторно-промисловій  установці з двома гідродинамічними перетворювачами пружних коливань ППК-001, під час якої визначали оптимальні параметри ефективності відокремлення забруднювачів, кількості залишкового жиру, модуль ванни (співвідношення вовна-мийний розчин). Органолептично визначали ступінь вимивання домішок, вовнового жиру та колір митої вовни. Лабораторно, за загальноприйнятими методиками (ВІТ), визначали наявність залишкового жиру і лугу в апараті Соксклета за ГОСТом 18082-72.

З митої вовни (мериносова, кросбредна, цигайська і груба) за новою технологією і спеціально розробленими технологічними картами виготовляли 7 видів трикотажного хутра з вовняним ворсом (понад 10000 м²) на вітчизняних фабриках: ЗАТ “Роза” м. Київ, ВАТ “Хутро” м. Жовті води”, ВАТ “Хутро” смт Ясіня. Основні технологічні операції: виготовлення чесальної стрічки проводили на автоматизованій лінії фірми “Pneumatik Conveers” і “Totham” (Англія); в’язання хутра – на круглов’язальних машинах моделі НР -18  sMM11 фірми “Mayerindinc” (США); попереднє стриження, апретування грунту і остаточну обробку –  відповідно на машині “Parks and Woolson”(США) і ширильно-стабілізаційній машині “Santalucia” (Італія); тумблірування під “овчину” – на спеціальному тумблері фірми “Passat” (Німеччина”) при температурі +155⁰С протягом 25 хвилин відповідно до вимог ДСТУ 2724-94.

Дослідження кількісних, якісних і фізико-механічних показників вовни та виготовленого трикотажного хутра здійснили у науковій лабораторії вовнознавства ІТСР “Асканія-Нова”, атестованій Херсонським центром стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України (АС №027) і у випробувальній лабораторії ВАТ “Хутро” смт Ясіня за 25-ма показниками.

Систему селекційно-технологічних та організаційно-економічних заходів щодо формування конкурентоспроможності галузі розробляли: створенням вітчизняної м’ясо-вовнової породи овець; використанням світового генофонду спеціалізованих (м’ясного, молочного, багатоплідного) напрямів продуктивності; обґрунтуванням мережі високотехнологічних модульних вівцеферм для всіх природно-кліматичних зон; створенням об’єднань (асоціацій) товаровиробників; запровадженням дієвої системи державної підтримки галузі в умовах, що склалися.

Першу вітчизняну м’ясо-вовнову породу створювали в період 1980-2000 рр. методом широкого використання баранів-плідників інтенсивних типів асканійської селекції у різних регіонах (АР Крим, у Херсонській, Одеській, Дніпропетровській, Чернівецькій областях) України.

Високу різнобічну продуктивність асканійських кросбредів та асканійського типу чорноголових овець з кросбредною вовною у поєднанні з високою адаптаційною здатністю та іншими позитивними спадковими ознаками використовували як поліпшуючий генетичний матеріал для формування племінної бази нового м’ясо-вовнового напряму продуктивності та промислового схрещування з метою підвищення ефективності виробництва вівчарської продукції в Україні.

Розрахунок економічної ефективності використання нових та удосконалених способів технологічних і технічних рішень виробництва і переробки вівчарської продукції здійснювали із застосуванням загальноприйнятих методик.

Результати досліджень опрацьовано методами варіаційної статистики (Плохинский Н.А., 1996) з використанням ЕОМ та відповідних програм.