Лук\'янчук Н.В. Обгрунтування оптимального віку племінного використання корів української м\'ясної породи

Краткое содержание

Дослідження за темою дисертаційної роботи проведені за матеріалами зоотехнічного обліку племінного заводу української м’ясної породи СТОВ “Воля” Золотоніського району Черкаської області на тваринах різних статевих і вікових груп у кількості 4536 голів, у тому числі 2436 корів. У господарстві застосовували традиційну для м'ясного скотарства систему утримання худоби: тварини до 6-8-місячного віку перебували на режимному підсисі; потім кращих бугайців ставили на випробування за власною продуктивністю, теличок – утримували безприв’язно і використовували для ремонту стада. На корову “зі шлейфом” згодовували за рік від 55,3 до 64,7 ц корм. од.

Схема проведених досліджень показана на рисунку 1. Для характеристики росту приплоду використали показники живої маси новонароджених теличок та у віці 12 і 15 місяців. Для вивчення м’ясної продуктивності бичків скористалися даними “Каталога внутрипородных типов мясного скота” (1988). Аналізували передзабійну живу масу, масу туші та внутрішнього жиру, частку кісток, сухожилок та фасцій, сортовий склад м'якуша.

При оцінці відтворної здатності самок вирахували сервіс-період, період між отеленнями (МОП), коефіцієнт відтворної здатності (КВЗ), зажиттєвий показник відтворної здатності (ЗПВЗ), вік запліднення телиць, збереженість потомків до відлучення. Розрахунок зажиттєвого показника відтворної здатності здійснили за формулою C.L. Wilkox et. al. (1957), а коефіцієнта відтворної здатності – Б.А. Багрія, Е.М. Доротюка (1979). Молочність корів визначали за еталонною живою масою потомків у віці 8 місяців за формулою, модифікованою А.М. Угнівенком (1999), коригуючи її на вік матерів в отеленнях, сезон отелення і стать тварин. Відтворну здатність бугаїв досліджували за даними племінного обліку на основі показників об’єму еякуляту (см³), концентрації сперміїв в еякуляті (млрд./см³) та рухливості сперміїв (балів).