Сагайдак С.І. Особливості внутрішньовидової мінливості сосни звичайної в культурах Київського Полісся залежно від географічного походження насіння

Краткое содержание

Теоретичні та практичні аспекти внутрішньовидової мінливості сосни звичайної. Проблема підвищення продуктивності лісів, збереження генофонду основних лісоутворювальних порід, забезпечення лісового господарства високоякісним насінним матеріалом, і, як наслідок, сталого розвитку лісового господарства на сьогодні не втратила актуальності. З огляду на це, особливо важливими для вирішення перелічених проблем є дослідження внутрішньовидової мінливості головної лісоутворювальної породи України і Київського Полісся – сосни звичайної.

Дослідження у цьому напрямі охоплюють майже весь ареал сосни (Шутяєв А.М., 2000). Так, найбільшу на теренах колишнього Радянського Союзу євроазіатську транснаціональну мережу географічних культур сосни було створено в 1976 році згідно з наказом Управління лісового господарства СРСР від 1973 року. Вона об’єднала 36 пунктів, де випробовується насіння, зібране для досліджень зі 113 популяцій сосни.

Після утворення окремих держав на території СРСР в Україні залишилося чотири об’єкти з цієї мережі, в яких представлено близько 70 популяцій сосни з Росії, Білорусії, країн Балтії (Литва, Латвія, Естонія), Казахстану та ін. Ці об’єкти розміщені у Харківській, Херсонській, Львівській та Житомирській областях. Ще один пункт еколого-географічних культур був створений у Київській області в 1981 році. Зазначені об’єкти є важливими банками генетичного потенціалу сосни звичайної для нашої країни, адже із втратою зв’язків з регіональними інститутами колишнього СРСР, вони набули державного значення, зокрема для України (Шутяєв А.М. , 2000).

Отже, всебічні дослідження внутрішньовидової мінливості цієї деревної породи, як стверджують А.М. Пальцев (1990), Л.Ф. Правдін (1971), Л.О. Дешко (2000), П.І. Молотков (1982), І.М. Патлай (1997), О.І. Ірошніков (1989) та інші, дають можливість з’ясувати еволюційно-географічні закономірності формування біогеоценозів, визначити найперспективніші лісонасінні регіони, з яких використання насінного матеріалу у певній місцевості є доцільним і ефективним, а також зберегти генетичне біорізноманіття досліджуваного виду, уточнити лісонасінне районування, забезпечити лісове господарство селекційно цінним насінним та посадковим матеріалом.

Програма, об’єкти та методика досліджень. У розділі наведено загальну характеристику регіону досліджень, короткі відомості про рельєф, клімат, ґрунтові та гідрологічні умови Київського Полісся.

Об’єктами досліджень були еколого-географічні культури І покоління сосни звичайної Дзвінківського лісництва ВП НАУ „Боярська лісова дослідна станція” та 27-річні випробні культури ДП „Київська лісова науково-дослідна станція” УкрНДІЛГА ім. Г.М. Висоцького, які за лісокультурним районуванням розташовуються у Київському Поліссі. В еколого-географічних культурах І та ІІ поколінь представлено насадження сосни звичайної таких походжень (кліматипів): Україна – 1. Волинська область, ДП „Ковельське лісове господарство” (Західне Полісся); 2. Житомирська область, ДП „Овруцько-Народицьке лісове господарство” (Центральне Полісся); 3. Чернігівська область, ДП “Новгород-Сіверське лісове господарство” (Східне Полісся); 4. Львівська область, ДП „Радехівське лісове господарство” (Західний Лісостеп); 5. Черкаська область, ДП „Черкаське лісове господарство” (Правобережний лісостеп); 6. Київська область, ВП НАУ „Боярська лісова дослідна станція” (Київське Полісся); 7. Сумська область, ДП „Лебидинське лісове господарство” (Лівобережний Лісостеп); 8. Луганська область, ДП „Кременецьке лісове господарство” (Степ); Білорусія – 9.  Гомельська область, „Гомельське лісове господарство” (Північне Полісся, Північна частина Поліської низовини); Росія – 10.  Воронезська область, „Хреновське лісове господарство” (Центральний Лісостеп Росії). У випробувальних культурах представлені насадження сосни звичайної з: 1. Чернігівської області, ДП „Новгород-Сіверське лісове господарство” (Східне Полісся); 2. Черкаської області, ДП „Черкаське лісове господарство” (Правобережний лісостеп); 3. Київської області, ДП „Київська лісова науково-дослідна станція” (Київське Полісся).

Для вивчення лісівничо-таксаційних характеристик застосовували загальноприйняті методики (Анучин Н.Т., 1982; Вересін М.М., 1985; Доспехов Б.А., 1985). Поширення фізіологічно активного коріння досліджували з використанням бура за методикою М.А. Качинського  (1930). Визначення вмісту поживних речовин та фізико-хімічний аналіз ґрунту, лісового опаду, підстилки та хвої здійснювали за загальноприйнятими методиками: вміст гумусу розраховувався за методом Тюріна у модифікації Сімакова, вміст рухомих сполук фосфору і калію розраховувався за методом Кірсанова; вміст рухомих сполук за прискореним методом визначення фосфору і калію – за допомогою полуменевого фотометра (за Гінзбургом та Щегловою). Цитологічні дослідження пилку проводили за загальноприйнятими методиками (Паушева З.П., 1974; Розмолов В.П., 1964; Кириченко О.І., 1982). Гаметофітне та ембріональне виживання насінних зачатків визначали за методикою Л.В. Хромової, М.Г. Романовського (1990).

Статистичну обробку одержаних результатів було здійснено за допомогою Microsoft Excel.

Під час проведення дисертаційних досліджень було закладено 31 пробну площу в еколого-географічних та випробних культурах сосни звичайної. Відібрано 67 – модельних дерев, 4510 – зразків фізіологічно активного коріння, 462 – лісової підстилки, 293 – ґрунту, 634 – зразки хвої, 2781 – зразок шишок, 1842 – зразки мікростробіл сосни звичайної у досліджуваних насадженнях. Вирощено та висаджено під час створення еколого-географічних культур ІІ порядку 3024 сіянці.

Розділ 3. Характеристика культур сосни звичайної різного географічного походження за ростовими показниками. У еколого-географічних культурах сосни звичайної у 25-річному віці найбільшою висотою відзначаються дерева житомирського (13,3 м) і гомельського (12,9 м) походжень, найменшою – волинського (10,5 м) і луганського (11,4 м). Дерева всіх інших походжень за інтенсивністю росту посідають проміжне положення (рис. 1).

За показниками продуктивності 25-річних запас деревини для культур місцевого походження становить 181 м³·га^-1. Запас стовбурової деревини найбільший у насадженні сосни звичайної житомирського і гомельського походжень – 202 м³·га^-1 і 200 м³·га^-1 відповідно, найменший – у насадженні луганського походження – 141 м³·га^-1. Показник повноти у 25-річних еколого-географічних культурах сосни звичайної місцевого походження знаходиться на рівні 0,89. Найбільший показник виявивлений у насадженні гомельського походження – 0,92, найменшою повнотою характеризуються насадження черкаського походження. Для досліджуваних культур цей показник є значно нижчим за показник зімкнутості крон, хоча, на нашу думку, ця закономірність властива для культур сосни жерднякового віку. У досліджуваних еколого-географічних культурах спостерігається тенденція, коли зі збільшенням середнього діаметра стовбура підвищується розмір проекції крон. Так, у культурах сосни звичайної місцевого (київського) походження діаметр стовбурів складає 12,4 см, а площа проекції крони – 3,78 м²; у культурах сосни звичайної житомирського і гомельського походження дерева сосни мають середній діаметр 12,9 і 13,4 см, середня площа проекції крони досягає 4,10 і 4,11 м²; у культурах сосни звичайної львівського і луганського походжень із середнім діаметром дерев сосни 10,4 і 10,9 см площа проекції крони становить 3,31 і 3,26 м²  відповідно.