Юркевич О.О. Селекційні основи підвищення продуктивності соснових насаджень Рівненщини

Краткое содержание

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Проаналізовано сучасні тенденції розвитку стратегій селекції лісових порід, методи вивчення внутрішньовидової мінливості деревних порід у природних умовах і випробних культурах, шляхи збереження i відтворення ґенетичного різноманіття (Молотков, Патлай, Давидова, 1982; Генсирук, 1986; Muller-Starck, 1992 та інші), методи створення і вивчення лісонасiнних плантацій і випробних культур сосни звичайної (Шершун, Волошинова, Ткаченко, Наумович, 1982; Шигапов, 1995; Войтюк, 1997; Ковалевич, Сероглазова, 1997; Ефимов, 2001 та інші). Обґрунтовано необхідність застосування, поряд із традиційними лісівничо-таксаційними, цитологічних методів дослідження сосни звичайної у випробних культурах і на клонових плантаціях.

ПPОГPАМА I МЕТОДИКА ДОСЛIДЖЕНЬ, ОБСЯГ ВИКОНАНИХ PОБIТ

Виходячи з актуальності вибраних напрямів подальшого вдосконалення постійної лісонасінної бази сосни звичайної на Рівненщині, передбачалося виконання таких програмних питань:

            1. Вивчити особливості об’єктів постійної лісонасінної бази сосни звичайної природного походження:

            а) лісівничо-таксаційну, морфологічну та селекційну структуру генетичних pезеpватiв і плюсових насаджень; 

            б) біометричні, морфологічні та селекційні особливості плюсових дерев.

            2. Дослідити особливості успадкування ознак плюсових дерев сосни звичайної їхніми насіннєвими потомствами у  випробних культурах:

            а) специфіку закладки випробних культур; 

            б) ріст насіннєвих потомств сосни звичайної у випробних культурах; 

            3. Охарактеризувати клонові лісонасінні і архівно-маточні плантації регіону досліджень: 

            а) особливості створення плантацій; 

            б) специфіку росту i розвитку клонів сосни звичайної на лісонасiнних плантаціях; 

            д) репродуктивні особливості клонів сосни звичайної.

            4. Дослідити особливості клонів плюсових дерев сосни звичайної та їх потомств за окремими морфолого-анатомічними та цитологічними характеристиками бруньок:

            а) морфометрією бруньок;

            б) особливостями апексів бруньок, що перебувають у стані спокою;

            в) характеристиками анатомічних зон вегетативних бруньок.

Вивчення генетичних резерватів провадилося з урахуванням таких даних і показників: уточнювалося місце розташування резервату і конкретно досліджуваної ділянки, яка до нього належала до його складу (держлісгосп, лісництво, квартал, виділ, площа, вказувалися розміри проби), склад насадження, вік, бонітет, повнота, запас  стовбурової деревини, підріст, підлісок, надґрунтовий покрив, тип ґрунту, тип лісорослинних умов. Всі показники, починаючи зі складу насадження, встановлювалися на основі дослідження деревостану на пробній площі та подальшої математичної обробки отриманих даних (Лакин, 1990; Доспехов, 1980).

Пробна площа для характеристики ділянки за всіма вищевказаними показниками закладалась в найбільш характерному місці (Анучин, 1977). Кількість дерев сосни на пробі була не менше 100. У загальному описі ділянки відмічався стан деревостану.

Для вивчення селекційної структури і популяційної мінливості визначалися такі показники: висота дерева, діаметр на висоті 1,3 м, селекційна категорія, форма крони, довжина і діаметр проекції крони, товщина скелетних гілок, довжина очищеного від сучків стовбура, ступінь заростання стовбура в місцях відмерлих сучків, висота підняття грубої кори, вади стовбура і крони, тощо. Для селекційної характеристики насадження використовувалася шкала М.М. Вересіна (1985).

Успадкування насіннєвим потомством плюсових дерев росту за висотою i діаметром вивчалося шляхом створення випробних культур (Молотков та ін., 1982, 1987, 1989). У культурах визначалися приживлюваність, причини відпаду, середні висоти i діаметри потомств, селекційні категорії дерев. Отримані результати порівнювали з показниками контролю - насіннєвого потомства з нормального місцевого насадження. За цією методикою вперше на Рівненщині було проведено селекційну оцінку випробних культур 1981 року закладки. Поміряно і проаналізовано у випробних культурах близько 3-х тисяч дерев сосни звичайної. Проаналізовано також архівні матеріали Поліської ЛНДС за 70-80-ті роки.

Дослідження репродуктивних процесів і фенологічні спостереження провадилися протягом 1998-2002 рр. на клоновій лісонасінній плантації сосни звичайної 1977 року створення шляхом обліку і визначення стану стробiлiв і шишок по всьому периметру крони кожної щепи. За основу видiлення фенологiчних фаз  чоловiчих  i жiночих  стробiлiв взято класифiкацiї Н.В. Котєлової (1956) i Т.П. Нєкрасової (1983).

Для клонів і напівсібсів сосни, з якими прогнозується подальша робота, з метою виділення окремих плюсових дерев у еліту, було проведено поглиблене вивчення за допомогою морфолого-анатомічних та цитологічних методів. Об’єктами досліджень були клонова плантація першого порядку 1977 року створення у Базальтівському лісництві Костопільського ДЛГ (С₃) з розміщення клонів 6 х 6 м, і випробні культури у Березнівському лісництві Березнівського ДЛГ (В₃) з розміщенням садивних місць 2,5 х 1,0 м, створені в 1981 році з насіння, зібраного на цій плантації. Зразки бруньок у стадії спокою (лютий місяць) відбиралися з 15 клонів на плантації та 15 їх насіннєвих потомств у випробних культурах: по 10 дерев з клону і родини, з кожного дерева – по 20-30 бруньок з 3-го зверху кільця гілок.

Розміри бруньок вимірювалися штангенциркулем. Для морфолого-анатомічних досліджень бруньки фіксували у фіксаторі Карнуа. Лезом безпечної бритви робили поздовжні зрізи через апікальну частину бруньки (Наумов, Козлов, 1954). На цих препаратах за допомогою бінокулярної лупи (збільшення 3,5х15) та окуляр-мікрометра оцінювали та вимірювали анатомічні зони бруньки. Бруньки, в яких було виявлено зачаткові чоловічі генеративні органи, при аналізі даних не враховувалися. Загалом було проаналізовано більше, ніж 6000 бруньок.

Статистичний аналіз отриманих даних провадився за загальноприйнятими методиками (Доспехов, 1985; Лакин, 1990) з використаннями прикладних програмних пакетів “Statgraf” і “Microsoft Excel”.

ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ ТА ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНІ

УМОВИ РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ

Охарактеризовано природно-кліматичні та географічні умови Рівненської області; ґрунтовий покрив, флористичний склад лісових екосистем Рівненщини. Відмічено, що в цілому, хвойні ліси (головним чином сосни звичайної) в Рівненській області займають 388,0 тис. га, що складає 67,6% від укритої лісовою рослинністю площі. Їх продуктивність досить різноманітна, що, з одного боку, є основою для розробки селекційних методів підвищення їх продуктивності; з іншого – існують значні можливості застосування цих методів на практиці.

ОСОБЛИВОСТІ ОБ’ЄКТІВ ПОСТІЙНОЇ ЛІСО­НА­СІН­НОЇ БАЗИ СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ ПРИРОДНОГО ПОХОДЖЕННЯ

В Рівненській області виділено 28 генетичних резерватів сосни звичайної загальною площею 736,6 га, що складає 0,19% вкритої сосновими насадженнями площі. Вони розташовані у 13 держлісгоспах області: Дубнівському держлісгоспі (ДЛГ) – 112,0 га (15,2%), Соснівському ДЛГ– 110,8 га (15,0%), Сарненському ДЛГ – 85,4 га (11,6%), Дубровицькому ДЛГ – 80,1 га (10,9%), Рокитнівському ДЛГ – 70,6 га (9,6%). Переважна їх кількість ростуть у свіжих та вологих суборах.

З метою вивчення різноманітності морфологічних форм дерев і залучення місцевих насаджень сосни звичайної до селекційного процесу закладено пробні площі в генетичних резерватах і насадженнях зони Полісся (Клеванський та Остківський держлісгоспи) та Малого Полісся (Дубнівський, Острозький держлісгоспи). Суцільний облік дерев на пробних площах дав можливість розподілити дерева за селекційними категоріями  і дати оцінку кожному насадженню, серед яких – два плюсових. Найбільшим в області є генетичний резерват в Дубнівському держлісгоспі загальною площею 112 га.

Структура соснових насаджень за якісними ознаками характеризується наявністю в них від 70 до 91% дерев із стовбурами без вад. На п’яти пробних площах переважають дерева з конусоподібною формою крони, на двох – із овальною. Середня висота очищення стовбура у двох плюсових насадженнях становить відповідно 13 і 17,9м, а в нормальних – від 9,6 до 12,2 м. Частка дерев з незначною кривизною становить у середньому в нормальних насадженнях 5,2%, у плюсових – лише 1%.