Удосконалення методики здійснення перевірки якості інформації в підсистемі обліку грошових коштів та їх еквівалентів

Краткое содержание

Необхідність побудови ефективної системи контролю за наявністю і рухом грошових коштів та їх еквівалентів на підприємстві зумовлена тим, що останні, будучи найважливішою ланкою системи кругообігу ресурсів, формують базис для зростання платоспроможності господарюючого суб’єкта. Однак прийняття ефективних рішень щодо управління грошовими коштами на підприємстві неможливе без розв’язання комплексу задач, пов’язаних з їх обліком і контролем.

Будь-який прийом фінансово-господарського контролю так чи інакше зводиться до порівняння. При цьому порівнюється стан об’єкту контролю „як є” зі станом „як мало би бути” та встановлюються відхилення. Результатом такого зіставлення можуть бути як кількісні показники (наприклад, „перевиконано на 1000 грн.”, „недоотримано 100 т.”, „крадіжка на суму 1 тис. грн.” тощо) так і якісні (наприклад, „не виконано умови договору”, „неправильно оформлено прибутковий касовий ордер”, „не дотримано вимоги Наказу про облікову політику” тощо). При цьому всі засоби, процедури й методи контролю здійснюються на виконання основної його мети.

На думку Сахарцевої І.І. [196, с.65]: „Метою аудиту операцій з грошовими коштами є отримання достатніх доказів впевненості в ефективності їх використання, достовірності відображення та розкриття інформації згідно з діючими принципами та твердженнями (якісними аспектами) подання фінансової звітності, підтвердження фінансової еластичності та достатності вільних грошових коштів для подальшої безперервної діяльності підприємства”.

Найбільш повно, на наш погляд, мету аудиту операцій з грошовими коштами визначають Бутинець Ф.Ф. та Береза С.Л. [67, с.449]: „метою аудиту операцій з коштами, іншими активами та стану розрахунків є встановлення достовірності даних щодо наявності та руху грошових коштів, повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку грошових коштів і розрахунків відповідно до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб’єкта”.

Статею 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [123] передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Згідно цього положення, приходимо до висновку, що засоби контролю повинні бути спрямовані на підтвердження або заперечення повноти, правдивості та неупередженості цієї облікової інформації.